На поперечному зрізі видний бурий багаторядний корковий шар. На границі первинної і вторинної кори чи поодиноко невеликими групами (2–4) розташовані луб'яні волокна. Стінки луб'яних волокон товсті, шаруваті, нездеревілі, пронизані найтоншими порами. В вторинній корі видні одно – дворядні серцевинні промені і великі, здеревілі кам'янисті клітки жовтого кольору із сильно стовщеними, шаруватими стінками, пронизаними численними порами. Кам'янисті клітки розташовані невеликими (2–6) тангентально витягнутими групами, рідше поодиноко. У паренхімі кори, особливо первинної, видні численні великі ідрібні друзи оксалату кальцію.
Якісні реакції (ДФ)
При змочуванні внутрішньої поверхні кори краплею розчину залізоамонійних квасців спостерігається чорно – зелене забарвлення (дубильні речовини).
Аналітичну пробу сировини подрібнюють до розміру часток, що проходять крізь сито з отворами діаметром 1 мм; 0,5 г здрібненої сировини заливають 10 мл 95% спирту і настоюють 20 хв при кімнатній температурі. Отриманий витяг фільтрують через паперовий фільтр і випарюють під вакуумом до обсягу близько 1–1,5 мл; 0,1 мл отриманого витягу наносять смугою шириною 0,5 см на пластинку «Силуфол» і хроматографують висхідним способом у системі розчинників хлороформ – метиловий спирт (9:1). Потім хроматограму висушують у витяжній шафі, обприскують реактивом Шталя і витримують у сушильній шафі при температурі 110 град. протягом 5–8 хв; при цьому на хроматограмі повинні проявитися 5–9 плям синьо-зеленого кольору (іридоїди) і 2–3 плями червонясто – малинового кольору (катехіни).
Готування реактиву Шталя: у колбу місткістю 100 мл поміщають 5 мл концентрованої хлористоводневої кислоти, 50 мл 95% спирту і 1 г п-диметиламінобензальдегіда. Після повного розчинення доводять обсяг розчину 95% спиртом до мітки.
Числові показники.
Цільна сировина. Дубильних речовин не менш 4%; екстрактивних речовин, що витягаються 50% спиртом, не менш 18%; вологість не більш 14%; золи загальної не більш 10%; шматків кори, що стемніла з внутрішньої сторони, не більш 5%; шматків кори з залишками деревини і гілочок не більш 2%; органічної домішки не більш 1,5%; мінеральної домішки не більш 0,5%.
Здрібнена сировина. Дубильних речовин не менш 4%; екстрактивних речовин, що витягаються 50% спиртом, не менш 18%; вологість не більш 14%; золи загальної не більш 10%; шматків кори, що стемніла з внутрішньої сторони, не більш 5%; часток, що не проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм, не більш 8%; часток, що проходять крізь сито з отворами розміром 0,5 мм, не більш 10%; органічної домішки не більш 1,5%; мінеральної домішки не більш 0,5%.
ПЛОДИ КАЛИНИ
Зовнішні ознаки (ДФ)
Округлі, сплюснені з двох сторін, зморщені, блискучі плоди – кістянки діаметром 8–12 мм, з малопомітним залишком стовпчика і чашолистків і поглибленням на місці відриву плодоніжки. У м'якоті знаходиться одна важко віддільна плоска серцеподібної форми кісточка. Колір плодів темно – червоний чи помаранчево-червоний, кісточок – світло – бурий. Запах слабкий. Смак горькувато-кислий.
Мікроскопія (ДФ)
При розгляді епідермісу плоду з поверхні видні його клітини, в обрисі багатокутні з чітко видними, стовщеними, здеревілими оболонками і рясним червоно – помаранчевим вмістом. Зрідка зустрічаються устячка, оточені кільцем декількох біляустьїчних клітин, яких значно менше інших кліток епідермісу. М'якоть плоду складається з дуже великих тонкостінних кліток майже округлої форми з великими міжклітинниками, зустрічаються провідні пучки і друзи оксалату кальцію. У нижній частині плоду, у місця прикріплення до плодоніжки, навколо провідних пучків – численні округлі кам'янисті клітини.
Числові показники (ДФ)
Вологість не більш 15%; золи загальної не більш 10%; плодів недоспілих не більш 4%; плодів підгорілих, почорнілими, ураженими шкідниками не більш 1,5%; інших частин калини (плодоніжок, у тому числі відділених при аналізі, гілочок, кісточок, листів) не більш 2,5%; органічної домішки не більш 1%; мінеральної домішки не більш 0,5%.
Раніше іменований глікозид «вібурнин» виявився комплексом дев'яти іридоїдів, яких міститься від 3 до 6%.
У корі калини містяться дубильні речовини, а також до 7% жовто-червоної смоли, до складу омилювальної частини якої входять органічні кислоти, до складу неомилювальної – фітостеролін, фітостерин. Крім того, кора калини одержить близько 20 мг холіноподібної речовини, до 7% тритерпенових сапонінів, вітамін К, аскорбінову кислоту, каротин.
У плодах виявлені дубильні речовини, флавоноїди (антоціани), ізовалеріанова й оцтова кислоти, аскорбінова кислота. У насіннях міститься до 21% жирної олії.
Зберігання.
Кора. У сухому місці, упакованим пухко чи пресуванням у тюки і стоси. Термін придатності до 4 років.
Плоди. Термін придатності до 2 років.
Фармакотерапевтична група.
Кора калини. Гемостатичний засіб.
Плоди калини. Потогінний, протизапальний засіб.
Фармакологічні властивості. Екстракт і відвар кори калини прискорюють процес згортання крові, скорочують тривалість кровотечі, зменшують величину крововтрати, підвищують вміст тромбоцитів у периферичній крові. Сума діючих речовин калини, крім того, пригнічує фібриноліз шляхом блокади плазміногену і часткової інактивації фібринолізину. При дослідженні препаратів з листів і квіток калини виявлена кровоспинна активність, аналогічна такий у препаратів кори.
Препарати кори калини звичайно підсилюють тонус мускулатури матки і роблять судинозвужувальну дію.
Цю дію зв'язують із глікозидом «вібурнином» (комплекс іридоїдів). Проведене в лабораторії фармакології ВІЛР дослідження показало, що плоди калини підсилюють скорочення серця і збільшують діурез. Настої квіток калини (5 і 10%) роблять виражену антимікробну дія у відношенні сарцини, лимонно-жовтого стафілокока, псевдосибіркової бацили. Дубильні речовини кори калини при введенні в шлунок денатурують білки, що покривають слизуваті оболонки, і утворюють захисну плівку, що охороняє шлунок від подразнення, зменшують запальну реакцію. Відвар з кори калини робить в експерименті антитоксичну дію і дає протисудомний ефект.
Плоди і кора калини, що містять валеріанову і ізовалеріанову кислоти, діють заспокійливо на нервову систему, володіють спазмолітичними властивостями. В експериментах виявлена також гіпохолестеринемічна дія екстрактів з кори калини, введених з їжею, обумовлена фітостеринами, а також сечогінна і кардіотонічна дія.
Препарати кори калини застосовують як кровоспинний засіб у післяпологовому періоді, при маткових кровотечах на ґрунті гінекологічних захворювань, при хворобливих і рясних менструаціях, при носових і легеневих кровотечах, при туберкульозі легень, для полоскання порожнини рота, при ангіні, хронічному тонзиліті, стоматиті і пародонтозі.
Ягоди калини застосовують у якості седативного і гіпотензивного засобу при гіпертонічній хворобі, клімактеричних неврозах, при астенічних станах, як загальнозміцнювальний засіб, що стимулює роботу серця, як протикашльовий. Ягоди калини служать джерелом вітамінів. Застосовують ягоди для порушення шлункової секреції при недостатності її; як проносний і дезінфікуючий засіб при колітах, атонічних запорах.
Плоди калини не рекомендується при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.
Використовуються такі лікарські форми:
1. Калини кора, сировина здрібнена.
2. Калини плоди, сировина.
3. Калини сироп.
Приготування.
3–4 ложки сушених ягід на 0,5 л окропу настоюють у термосі – добова доза.
Сік калини готують восени. Ягоди миють, пропускають через соковижималку. Сік змішують з цукром (краще в міксері), з розрахунку 1 кг (соку, а не ягід!) на 2 кг цукрового піску. Отримана суміш протягом 5–10 днів має гіркий присмак, потім гіркота зникає і сік стає приємним на смак. З ним п'ють чай, готують морси і киселі, його додають до настою трав. Якщо свіжовиготовлений сік калини поставити в холодильник, то гіркота зникає через 1–2 дні.
Соком ягід калини відбілюють потемнілу й огрубілу на сонце і на вітрі шкіру обличчя, від нього бліднуть ластовиння і пігментні плями – хлоазми. Через кілька хвилин після нанесення на обличчя сік висихає, тому обличчя знову змазують соком чи просто розчавленими ягодами. Хвилин через 40 маску змивають прохолодною водою. Якщо шкіра обличчя зайве підсохла, змазують її сметаною, вівсяною кашею, майонезом, кисляком чи жирним кремом. Хвилин через 15–20 промокають обличчя серветкою, після чого злегка обполіскують водою. Лікування повторюють через день протягом 2–3 тижнів. Калина краще підходить для нормальної і жирної шкіри.
Улітку, у розпал ягідного сезону, відбілювати обличчя можна соком червоної смородини, дія якої аналогічно.
Гомеопатична Viburnum 3х, 3, 6 готується зі свіжої кори калини і застосовується в основному для лікування гінекологічних захворювань: при хворобливих місячних, загрозливому викидні, післяпологових болях, для лікування дисменореї.
Вітамін К є жиророзчинним вітаміном, що запасається в невеликих кількостях у печінці, руйнується на світлі й у лужних розчинах. В організм вітамін К надходить в основному з їжею, частково виробляється мікроорганізмами кишечнику. Всмоктування вітаміну, що надходить з їжею, відбувається при участі жовчі.
Під загальною назвою вітамін К поєднується велика група близьких по своєму хімічному складу і дії на організм речовин (від вітаміну К1 до К7). З цієї групи найбільший інтерес представляють дві головні форми вітаміну К, що існують у природі: вітамін К1 і вітамін К2.
Вітамін К1 – речовина, що синтезується в рослинах і міститься в листах.
Вітамін К2 – речовина, що переважно синтезується в організмі людини мікроорганізмами (сапрофітними бактеріями) у тонкому відділі кишечнику, а також клітками печінки тварин.