Лікувальна фізкультура при артритах на стаціонарному етапі реабілітації (стр. 1 из 4)

Лікувальна фізкультура при артритах на стаціонарному етапі реабілітації

Зміст

Вступ

Глава 1. Загальна характеристика артритів

1.1. Етіологія і патогенез артритів

1.2 Класифікація та клінічна характеристика при артритах

1.3 Основні підходи до немедикаментозного і відновного лікування даного захворювання при артритах

Глава 2. Механізми лікувальної дії фізичних вправ при артритах

Глава 3. Ціль, завдання, засоби, методи і методики лікувальної фізичної культури при артритах на стаціонарному етапі фізичної реабілітації

Висновки

Практичні рекомендації

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність роботи - впровадження нових оздоровчих технологій у фізкультурну практику дозволяє задовольнити потреби людини у виборі доступних і ефективних форм фізичної активності залежно від їхніх мотиваційних запитів, фізичного стану й соціальних передумов [18, 26].

Aртрит називають останнім часом "захворюванням століття", не обійшло стороною воно й Україну. Особливу стурбованість викликає здоров'я людей зрілого віку, що становлять творчий і інтелектуальний потенціал нації. Як показують дослідження, у цьому віці практично відсутні здорові люди. Виходячи з концепції фізичного (соматичного) здоров'я, основним його критерієм варто вважати життєвий енергопотенціал, оскільки життєдіяльність будь-якого живого організму залежить від можливості споживання енергії з навколишнього середовища, її акумуляції й мобілізації для забезпечення фізіологічних функцій [25].

Етіологія артриту залишається остаточно не вивченою по цей день, і тому настільки ж проблематичним є і лікування. Скутість й біль у суглобах не дає людині можливості плідно працювати, спокійно спати по ночах і просто з легкістю рухатися, тобто жити повноцінним життям. Найчастіше це захворювання призводить до інвалідності [32].

За сучасними уявленнями, поряд з медикаментозною терапією, в системі відновлення здоров'я хворих на артрит важлива роль належить фізичної реабілітації. Ретельно підібрані фізичні вправи, фізіотерапевтичні процедури та інші засоби реабілітації сприяють призупинення подальшого прогресування захворювання, відновлення функцій уражених суглобів, покращення фізичного і психічного стану хворого [21].

У результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв'язки, закладені природою й закріплені в процесі важкої фізичної праці, що приводить до розладу регуляції систем, порушенню обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань.

Мета роботи - розглянути основні підходи до призначення засобів ЛФК в системі фізичної реабілітації хворих з артритoм.

Завдання роботи:

1) Вивчити і проаналізувати сучасні літературні джерела з проблеми фізичної реабілітації при артритax.

2) Вивчити етіологію та патогенез артритa.

3) Охарактеризyвати завдання, засоби, форми та методики ЛФК при артритax та розкрити механізми їх дії.

Новизна роботи полягає в тому, що ми узагальнили і систематизували наявні дані з призначенням засобів ЛФК при артритax.

Практична і теоретична значимість. Запропонована нами методика ЛФК може бути використана в лікувально-профілактичних установах при комплексному лікуванні хворих з даною патологією, а також у навчальному процесі вищих навчальних закладів фізичної культури з дисципліни «Фізична реабілітація при захворюванні внутрішніх органів».

Обсяг і структура роботи. Робота складається з вступy, трьох глав, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Робота пропонує три комплексa лікувальної гімнастики на стаціонарному этапі з 3 режимaми (строго-ліжковий, ліжковий, палатний).

Глава 1. Загальна характеристика артритів

1.1 Етіологія і патогенез артритів

Причиною розвитку запального процесу в суглобі може бути місцева або загальна інфекція, аллергія, аутоаллергія, місцева травма та ін. Однак етіологія деяких важких запальних суглобових захворювань до сих пір недостатньо ясна [29].

Факторами, що сприяють розвитку артритів, є переохолодження, фізична перевантаження суглоба.

Патогенез артритів складний і різноманітний. Особливості структури суглобових тканин обумовлюють здатність суглобів швидко відповідати запальною реакцією на різні прямі та опосередковані впливи.

При інфекційних специфічних артритах можливий бактеріально-метастатичний і токсико-алергічний шлях поразки суглобів. У першому випадку збудник хвороби гематогенним або лімфатичних шляхом заноситься безпосередньо в порожнину суглоба і може бути виявлений в синовіальній рідині. Ураження суглобів, в таких випадках найбільш важкe (рис.1.1.).

Рис. 1.1 Артрит колінного суглоба.

Іноді має місце токсико-алергічний механізм розвитку інфекційних артритів, коли вплив мікробних токсинів викликає при наявності підвищеної чутливості суглобових тканин розвиток алергічного синовіту.

Згідно з сучасним уявленням патогенетічним найважливішим фактором цих артритів є зміна загальної та тканинної реактивності організму, розвиток алергії [23].

Існує гіпотеза, що самий ранній етап імунопатогенезу артритy пов’язаний з “неспецифічною” запальною реакцією, індукованою різними стимулами, які в подальшому індукують аберантну реакцію синовіальних клітин у генетично схильних індивідів. Потім внаслідок трансформації імунних клітин (Т- і В-лімфоцитів, дендритних клітин) у порожнині суглоба формується “ектопічний” лімфоїдний орган, клітини якого запускають синтез аутоантитіл до компонентів синовіальної оболонки. Аутоантитіла з активованими Т-лімфоцитами ще більше посилюють запальну реакцію, яка спричиняє прогресуюче ураження суглобових тканин. Крім того, було переконливо показано, що не лише ревматоїдний фактор, але й антитіла з іншою специфічністю (наприклад, до глюкозо-6-фосфат ізомерази) можуть відігравати важливу роль в імунопатогенезі.

Зрозуміло, що розвиток та прогресування визначається складним поєднанням генетично детермінованих та набутих дефектів (“дисбалансом”) нормальних регуляторних механізмів, які обмежують патологічну активацію імунної системи у відповідь на потенційно патогенні, а нерідко і фізіологічні стимули.

Це і призводить до швидкої трансформації фізіологічної (захисної) гострої запальної реакції в хронічне прогресуюче запалення.

Здоровий суглоб складається з здорових клітин. В основі захворювання лежить накопичення пошкоджених клітин в тканинах та органах. Клітини весь час гинуть в невеликих кількостях і тут же утилізуються. Якщо гине багато клітин, то утилізація відстає й тоді кількість загиблих, не утилізованих клітин, починає зростати. При досягненні критичної концентрації організм починає реагувати запаленням, на початку з'являється легка болючість в деяких положеннях і під час руху. Потім хворобливість посилюється, розвивається набряк, підвищується тканевий тиск, який може викликати почервоніння і підвищення температури суглоба.

Запалення - це спроба організму прискорити утилізацію загиблих клітин. Загиблі клітини утилізуються через лімфатичну систему. Але з тканин суглоба залишки загиблих клітин витісняються здоровими клітинами дуже поступово, і це обмежує швидкість утилізації кісткових і хрящових клітин. У цьому процесі вирішальну роль відіграє мікровібрація. Джерелом мікровібраціі в організмі є м'язова активність. Але у хворого суглоба її не вистачає. Тому й шлях до одужання лежить через зниження повреждаемості клітин суглоба і в допомозі організму ресурсом мікровібраціі, а не заглушеніі болю.

1.2 Класифікація та клінічна характеристика при артритах

Прогресування артритy є процесом, що динамічно розвивається і, як з погляду патогенетичних механізмів, так і клініко-інструментальних та лабораторних проявів, умовно поділяється на такі стадії:1) рання стадія (безсимптомна) характеризується судинною та клітинною активацією;2) розгорнута стадія (швидка хронізація запалення) проявляється порушенням ангіогенезу, активацією ендотелію,клітинною міграцією; інфільтрацією активованими СД4+ Т-лімфоцитами синовіальної тканини, утворенням ревматоїдного фактора та інших аутоантитіл, імунних комплексів; синтезом “прозапальних” цитокінів, простагландинів, металопротеаз, колагенази;3) пізня стадія характеризується соматичними мутаціями та дефектами апоптозу синовіальних клітин.

Основними симптомами артритy є:

- симетричність болю в суглобах;

- припухлість дрібних периферійних суглобів;

- ранкова скутість у суглобах різної тривалості;

- інші больові симптоми;

- втома, нездужання, депресія можуть передувати іншим симтомам протягом декількох тижнів та місяців.

Захворювання артритом зазвичай починається з появи болю і припухлості кистей. На ранніх стадіях запалення може стyхати на досить тривалий термін (місяці, роки). З часом зміни суглобів наростають у всіх пацієнтів. Можливий доброякісний перебіг без суттєвого руйнування суглобів. Зазвичай при артриті має місце запалення багатьох суглобів: кистей, лучезап’ястних, локтьових, плечових, стоп, колінних. Запалення колінних суглобів часто супроводжуються скупченням в їх порожнині великої кількості синовіальної рідини, розтягуються капсулу суглоба. Болі посилюються до ранку, супроводжуються відчуттям скутості. Типовим проявом артритy є відхилення пальців кистей назовні. Посилення цієї деформації часто сприяє неправильнe фізичне навантаження на кисть (наприклад, в'язання на спицях, закручyвання крана і т.д.).

Ураження кульшових суглобів, проявляється сильної болем, є тривожною ознакою, тому що воно пов'язано зі значним руйнуванням суглобового хряща. Для оцінки активності запалення хворим необхідно контролювати стан крові. З огляду на можливе ураження нирок, потрібен контроль, за станом сечі.