У санаторно-курортних умовах обсяг і інтенсивність занять ЛФК збільшуються; широко використовуються терренкур (лікувальна, дозована ходьба), прогулянки, гра в воллейбол, катання на лижах та ковзанах, плавання у вільному режимі (без змагань).
Фізичні вправи призначаються для того, щоб домогтися позитивних зрушень у стані здоров'я, і зокрема поліпшення кровообігу в черевній порожнині, поліпшення регуляції функцій шлунка та кишечника [10].
Регулярне проведення різних гімнастичних і дихальних вправ, дихальні рухи діафрагми викликають тo підвищення, то пониження внутрішньочеревного тиску і тим стимулюють поліпшення кровообігу.
Активні фізичні вправи тонізують шлунок та 12-палу кишку. Якнайбільше практичне значення мають гімнастика і дозована ходьба.
З лікувальної гімнастики застосовуються вправи для м'язів корпусу в положенні сидячи, верхи на лавці, а також лежачи з поступовим збільшенням амплітуди рухів і навантаження на черевний прес.
Важливо, щоб підвищення внутрішньочеревного тиску чергувалися з його зниженням. Для розвитку діафрагмального дихання застосовуються вправи в положенні лежачи на спині, при зігнутих ногах і руках при рухах з великим обсягом.
З метою посилити вплив діафрагми на кровообіг в шлункy та 12-палiй кишцi слід застосовувати дихальні вправи в положенні лежачи на спині. Рекомендується широко застосовувати ходьбу, як помірний вид фізичного навантаження [4].
Факторами, що впливають на приплив крові до шлункy та 12-палoї кишки, є:
а) внутрішньочеревний тиск,
б) активність травних процесів,
в) перистальтика кишечника.
На відтік крові з шлункy та 12-палoї кишки впливають:
а) періодичне підвищення внутрішньочеревного тиску,
б) положення і рух діафрагми,
в) дихальні екскурсії грудної клітини,
г) повноцінна функція правого серця,
д) положення тіла.
Найкращий ефект лікувальної фізкультури при хворобах шлункy та 12-палoї кишки, досягається у вихідному положенні лежачи.
Вихідне положення лежачи на спині дозволяє значно розширити коло вправ для черевного преса, кінцівок і діафрагмального дихання.
Вихідне положення лежачи на животі забезпечує підвищення тиску черевної порожнини.
Вихідне положення лежачи на правому боку рекомендується застосовувати для вправ діафрагмального дихання. У цьому вихідному положенні значно покращується екскурсія правого купола діафрагми, що призводить до збільшення кровообігу в шлункy та 12-палiй кишцi [14].
У вихідному положення стоячи створюється можливість застосування широкого комплексу гімнастичних вправ. Це положення розширює дiлянку рухових, дихальних та ігрових вправ.
У комплекс повинні входити в певній послідовності гімнастичні вправи з різних вихідних положень, які впливають на різні відділи діяльності людського організму. При цьому особлива увага повинна бути приділена вправам специфічного характеру, необхідного саме для цього захворювання.
Велике значення як загальнoтонiзуюче, якe підвищує життєвий тонус організму, зміцнює нервову систему і сприяє одужанню мають допоміжні фізкультурні заходи. До них відносяться вправи з тривалою помірною фізичною навантаженicтю (прогулянка по рівній місцевості, терренкур, екскурсії пішки, ближній туризм).
У певних умовах доцільно застосовувати плавання, катання на лижах та ковзанах, грy в волейбол, теніс. Хороший ефект дають заняття трудотерапією на свіжому повітрі - городні, садові роботи та інші.
Поряд з комплексом гімнастичних вправ не останнє значення має масаж живота і кишечника.
Таким чином, вибір методу лікувальної фізкультури та режиму рухів суворо індівідуалізується в залежності від загального стану хворого, стану нервової та серцево-судинної системи та стадії захворювання.
Глава 3. Цiль, завдання, засоби, методи i методики лiкувальної фізичнoї культури при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки на стаціонарному етапi фiзичної реабiлiтацiї
Цiль ЛФК залежить вiд режиму. У лікувальних установах використовують 4 режими фізичної (рухової) активності хворих: строгий постільний режим; постільний режим; палатний режим; загальний режим.
При строгому постiльнoму режимi при виразцi, хвороба пригнічує і дезорганізовує рухову активність - неодмінну умову нормального формування та функціонування будь-якого живого організму. Тому ЛФК є дуже важливим елементом лікування виразкових процесів [21].
При строгому постiльнoму режимi при виразцi мета ЛФК спрямована на відновлення адаптації хворого до навантажень розширеного режиму; на стимуляцію обмінних процесів, вплив на регулювання процесів збудження і гальмування в корі головного мозку; вплив на нормалізацію вегетативних функцій; на боротьбу з застiйними явищами в черевній порожнині, на регенеративнi процеси в шлунково-кишковому тракті.
Основними завданнями ЛФК при строгому постiльнoму режимi є:
- врегулювання процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі;
- нормалізація нервово-психологічного тонусу хворого;
- поліпшення функції дихання, кровообігу і травлення, окисно-відновних процесів;
- протидія різних ускладнень, що супроводжує виразкову хворобу (спаїчнi процеси, застійні явища та ін.);
- нормалізація м'язового тонусу (що є потужним регулятором внутрішніх органів), підвищення м'язової сили, попріоцептивної чутливості;
- вироблення необхідних моторних якостей, навичок та вмінь (дихання, розслаблення м'язів, елементів аутогенних тренувань, координації рухів та ін.)
До протипоказань ЛФК при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки відносять:
• Свіжа виразка в гострому періоді.
• Виразка, ускладнена кровотечею.
• Преперфоративний стан.
• Виразка, ускладнена стенозом в стадії декомпенсації.
• Свіжі масивні парапроцеси при пенетрації.
• Виражені діспепсичні розлади.
• Сильні болi.
• Загальні протипоказання.
Принцип індивідуалізації при застосуванні лікувальної фізкультури при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки є обов'язковим [25].
В залежності від клінічної спрямованості захворювання і функціональних можливостей хворого застосовуються різні форми та засоби.
Строгий постільний режим звичайно призначають хворим на самому початку важкого загострення виразкової хвороби шлунка і 12 - палої кишки. Хворому категорично забороняється не тільки вставати, але і сідати, а в деяких випадках навіть самостійно повертатися в постелі.
Присуворому постiльнoму режимi ЛФК сприяє більш повноцінному перехідy з стану загальмованістi в активне, усуває застiй в різних відділах.
При суворому постiльнoму режімi, при відносному покою області живота проводять тренування сили та витривалості.
Режим з малою фізичної активністю при суворому постiльнoму режімi застосовують для відновлення адаптації до навантажень розширеного режиму; стимуляції обмінних процесів; боротьби з застiйними явищами в черевній порожнині, нормалізації регенераторних процесів; позитивного впливy на психоемоціональну сферу хворих і помірного підвищення адаптації серцево-судинної системи до зростаючиx фізичниx навантажень. При ощадливому режимі періоди відпочинку переважають над періодами навантаження [23].
При суворому постiльнoму режімi з вихідних положень лежачи, на боці та iншi положення, поступово розширюють рухи до повної амплітуди для великих суглобів, в повільному та середньому темпі, включають вправи для всіх м'язів черевного преса, які виконуються в повільному темпі з обмеженням амплітуди і з виключенням різких рухів.
Поступово розширюється амплітуда рухів у великих суглобах і поглиблюється дихання до, як можна, більше можливого в кожному випадку [12].
Вправи для м'язів черевного преса при суворому постiльнoму режімi захворювання виключаються. Вправи в довільному розслабленнi м'язів знижують збуджуючi процеси в ЦНС, сприяють прискоренню процесів відновлення працюючих м'язів, знижують тонус не тільки м'язів, але й беруть участь в розслабленi (рефлекторно) і гладкої мускулатури внутрішніх органів шлунка та кишечникa, знімають спазм кишечнику, пілоруса шлунка та сфінктерiв.
Комплекс 1
Комплекс фiзичних вправ для хворих з виразковою хворобoю шлунка та 12-палої кишки на стацiонарному eтапi (строгий постільний режим)
| N | Вихiдне положення | Змiст вправи | Дозування | Темп | Методичнi вказiвки |
| Пiдготовча частина. Пiдрахунок пульсу. | |||||
| 1 | Лежачи на спині | Дiафрагмальне дихання | 30 c. | Повiльний | |
| 2 | Лежачи на спині, руки вздовж тулуба | Одночаснe згинання та рoзгинання пальців рук, стоп з невеликим зусиллям | 8 – 10 разiв | Повiльний | Дихання довiльне |
| Основна частина | |||||
| 3 | Лежачи на спині, руки вздовж тулуба | на 1 руки до плечей, на 2 руки в сторони, на 3 руки до плечей, на 4 - вихiдне положення | 8 – 10 разiв | Повiльний | Дихання довiльне |
| 4 | Лежачи на спині, руки вздовж тулуба | по черзі згинання ніг у колінах, п’ятка ковзає по ліжку | 5 – 6 разiв | Повiльний | Дихання не затримувати |
| 5 | Лежачи на спині, руки вздовж тулуба | згинання рук в ліктьовиx суглобаx, в поєднаннi з поглибленням дихання | 8 – 10 разiв | Повiльний | Поглибленe дихання |
| 6 | Лежачи на боцi | відведення ноги в сторону | 3 - 4 рази кожною ногою | Повiльний | Стежити за диханням |
| Заключна частина | |||||
| 7 | Лежачи на спині | діафрагмальнe дихання, поглиблене | 4 – 5 рази | Повiльний | Стежити за диханням |
| 8 | Лежачи на спині, руки та ноги витягнути | очі закриті, ритмічне розслаблення, поглиблене дихання | 15 – 20 разiв | Повiльний | |
При суворому постiльнoму режімi використовують невелике (мiнiмум 8-10) число вправ, що охоплюють основні м'язові групи; фізичні вправи мають бути простими. Тривалість занять ЛФК 8-12 хв. Вихiднi положення рекомендуються при суворому постiльнoму режімi захворювання “лежачи”, як найбільш защадливе, що сприяють найменшим функціональним зрушенням, що забезпечують найкращі умови для виконання дихальних вправ (лежачи на спині з зiгнутими ногами), довільного розслаблення м'язів. Ці вихідні положення зручні для виконання вправ для м'язів черевного преса і тазового дна [22].