При регулярному виконанні фізичних вправ поступово зростають енергетичні запаси, збільшується освіта буферних сполук, відбувається збагачення організму ферментнимі сполуками, вітамінами, іонами калію і кальцію. Це призводить до активізації окисно-відновних процесів і до підвищення стійкості кислотно-лужного балансу, що в свою чергу сприятливо позначається на рубцюваннi виразкового дефекту (вплив на трофічні і регенеративні потенції тканин ШКТ).
Вплив фізичних вправ визначається їх інтенсивністю і часом застосування. Невеликі і помірні м'язові напруги стимулюють основні функції шлунково-кишкового тракту, тоді як інтенсивні — гнітять [20].
Виконання дозованих фізичних вправ супроводжуються позитивними зрушеннями у функціональному стані центрів пiдбугорної області та підвищенням рівня основних життєвих процесів, що викликає позитивні емоції (психогенний i умовно-рефлекторний вплив).
У процесі всього курсу слід вказувати пацієнтам на досягнуті позитивні зрушення.
Важливо, що займаючись фізичними вправами, пацієнт сам бере активну участь у лікувально-оздоровчому процесі, а це позитивно впливає на його психо-емоційну сферу. Заняття мають і виховне значення: пацієнти звикають систематично виконувати фізичні вправи, це стає повсякденною звичкою. Заняття ЛФК переходять до занять загальною фізкультурою, стають потребою людини і після одужання.
Висновки
Для нормального функціонування організму кожній людині необхідний певний мінімум рухової активності, осбливо це стосується хворих, якi знаходяться у лiкарнi.
На стаціонарному етапi фiзичної реабiлiтацiї хворих з виразковою хворобoю шлунка і 12 - палої кишки ЛФК залежить вiд режиму.
ЛФК при суворому постiльнoму режимi застосовують для відновлення адаптації до навантажень розширеного режиму; стимуляції обмінних процесів; боротьби з застiйними явищами в черевній порожнині, нормалізації регенераторних процесів; позитивного впливy на психоемоціональну сферу хворих і помірного підвищення адаптації серцево-судинної системи до зростаючиx фізичниx навантажень. Вправи для м'язів черевного преса при суворому постiльнoму режимi захворювання виключаються.
Припостiльнoму режимi ЛФК сприяє більш повноцінному перехідy з стану загальмованістi в активне, усуває застiй в шлунково-кишковому трактi, протидіє різним ускладненням, що супроводжує виразкову хворобу.
Регулярні заняття фізичними вправами ЛФК у хворих з виразковою хворобoю шлунка і 12 - палої кишки підвищують рухливість грудної клітини й діафрагми. Подих стає більш глибоким, а дихальна мускулатура - більш міцною й витривалою. При глибокому й ритмічному подиху відбувається розширення кровоносних судин серця, у результаті чого поліпшується харчування й постачання киснем серцевого м'яза.
Під впливом регулярних занять фізичними вправами у хворих м'язи збільшуються в обсязі, стають більше сильними, підвищується їхня пружність; у м'язах у кілька разів збільшується число функціонуючих капілярів. При м'язових скороченнях капіляри відкриваються, у них починається посилений рух крові. У результаті цього зменшується венозний застій, збільшується загальна кількість циркулюючої крові й поліпшується доставка кисню до органів і тканин.
Варто обережно виконувати вправи, якщо вони посилюють бiль. Скарги часто не відображають об'єктивного стану, і виразка може прогресувати при суб'єктивному благополуччi (зникнення болю і ін.).
У зв'язку з цим при лікуванні хворих слід оберiгати дiлянку черева і дуже обережно, поступово підвищувати навантаження на м'язи черевного преса.
При регулярному виконанні фізичних вправ поступово зростають енергетичні запаси, збільшується кiлькiсть буферних сполук, відбувається збагачення організму ферментними сполуками, вітамінами, іонами калію і кальцію. Це призводить до активізації окисно-відновних процесів і до підвищення стійкості кислотно-лужного балансу, що в свою чергу сприятливо позначається на рубцюваннi виразкового дефекту (вплив на трофічні і регенеративні потенції тканин шлунково-кишкового тракту).
Таким чином, результати нашої роботи можна акумулювати у наступних висновках:
1. По даним сучасних літературних джерел виразкова хвороба шлунка і 12 - палої кишки займає одне з провідних місць серед хвороб органів травлення і є однією з розповсюджених форм гастроентерологічнoї патології у лікарськiй практицi. Виразкова хвороба шлунка і 12 - палої кишки - це хронічне захворювання, суть якого полягає в періодичнiй появi виразки шлунка або виразки дванадцятипалої кишки, як правило, на фоні гастриту, викликаного інфекцією хелікобактер пілорі.
2. Метою лікування ЛФК є відновлення слизової оболонки шлунка та 12-палої кишки (рубцювання виразки) і збереження тривалого безрецидивного перебігу хвороби.
3. Причиною виникнення виразкової хвороби є порушення рівноваги між агресивними і захисними факторами, що впливають на слизову оболонку шлунка i дванадцятипалої кишки.
4. Основнi завдання ЛФК при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки: поліпшення функції кровообігу і травлення, окисно-відновних процесів; протидія різних ускладнень, що супроводжує виразкову хворобу (спаїчнi процеси, застійні явища та ін.), нормалізація м'язового тонусу, вироблення необхідних моторних якостей, навичок та вмінь (дихання, розслаблення м'язів, елементів аутогенних тренувань, координації рухів та ін.), нормалізація нервово-психологічного статусу хворого.
5. ЛФК призводить до активізації окисно-відновних процесів і до підвищення стійкості кислотно-лужного балансу органiзму хворого з виразковою хворобoю шлунка і 12 - палої кишки, що в свою чергу сприятливо позначається на рубцюваннi виразкового дефекту.
6. Вибір методу лікувальної фізкультури та режиму рухів суворо індівідуалізується в залежності від загального стану хворого, стану нервової та серцево-судинної системи та стадії захворювання.
Практичнi рекомендації
1. ЛФК повиннo проводитися на всіх стадiях захворювання виразковою хворобoю шлунка і 12 - палої кишки.
2. Ефективність ЛФК залежить від вибору вихідних положень, що дозволяє диференційовано регулювати внутрібрюшний тиск.
3. Вихiднi положення рекомендуються при суворому постiльнoму режімi “лежачи”, як найбільш защадливе, що сприяють найменшим функціональним зрушенням.
4. Вплив фізичних вправ визначається їх інтенсивністю і часом застосування. Невеликі і помірні м'язові напруги стимулюють головні функції шлунково-кишкового тракту, тоді як інтенсивні - гнітять.
5. Отриманi нами данi рекомендуються для використання у практичнiй роботi фахiвцiв з физичної реабилитацiї в лiкувальних установах i у навчальному процесi для студентiв Вузiв фiзичної культури з дисциплiни "Фiзична реабiлiтацiя у клiнiцi внyтрiшнiх хвороб".
Список використаної лiтератури
1. Бальсевич В.К., Запорожанов В.Н. Физическая активность человека. - Киев: Здоров'я, 1991. – С.85.
2. Біомеханіка спорту під ред Лапутін А.М. - Изд-во: Олимпийская литература, 2005. – С. 320.3. Василенко В. Х., Гребнев А. Л. Болезни желудка и 12-ти перстной кишки. - М.: Медицина, 1988. - 344с.
4. Виру А.А., Юримяэ Т.А., Смирнова Т.А. Аэробные упражнения. - М.: ФиС, 1988. - 142 с.
5. Геселевич В.А. Медицинский справочник тренера. - М.: ФиС, 1981. - 250 с.
6. Годик М.А.Контроль тренировочных и соревновательных нагрузок. - М.: ФиС, 1980. - 136 с.
7. Григорьев П.Я., Гриценко И.И., Яковенко Э.П.,. Сиротенко А.С. Диагностика и лечение хронических болезней пищевода, желудка и двенадцатиперстной кишки. – Днепропетровск, 1995. – 192 с.
8. Диагностика и лечение хронических болезней органов пищеварения. - М.: Медицина, 1990.-386с.
9. Динейка К. Роль физической культуры в реабилитации больных. Биологические, психологические и социальные аспекты реабилитации. - Вильнюс, 1976. - С. 437-443.
10.Дубровский В.И. Лечебная физическая культура. - М., Владос,1999.- 607 с.
11.Козырева О.В. Лечебная физкультура при заболеваниях органов пищеварения - М., 1993. – 143c.
12.Лечебная физкультура и врачебный контроль: Учебник для студентов мед. Институтов / Под ред. В.А. Епифанова, Г.А. Апанасенко. - М.: Медицина, 1990.- 366с.
13.Лечебная физкультура: Справочник / Под ред. В.А. Епифанова - М.: Медицина, 1988. -587с.
14.Лечебная физкультура в системе медицинской реабилитации / Под ред. А.Ф. Каптелина, И. П. Лебедевой. - М.: Медицина, 1995.- 400с.
15.Лікувальна фізкультура та спортивна медицина / За ред. проф. В.В. Клапчука. К., 1995.