Абсолютні протипоказання:
1. Загальний важкий стан;
2. Різка задишка;
3. Ортопноє;
4. Тахікардія більш ніж 110–120 ударів за хвилину, тахісистолічна форма миготливої аритмії;
5. Недостатність кровообігу ІІб-ІІІ ступеню;
6. Активний ревматичний процес;
7. Випіт в плевральну та черевну порожнини.
Післяопераційний період:
Після комісуротомії:
Хворих з ІІ стадією мі трального стенозу в кінці першої доби садять в ліжку на 1–2 хвилини по 2–3 рази на день, з 3 дня дозволяють займатися сидячи, опустивши ноги на опору, з 5–7 дня сидячи на стільці, по методиці ІІА періоду до 20 хв., з 10–12 дня по методиці ІІІ періоду.
Хворим з ІІІ стадією мітрального стенозу дозволяють сідати в ліжку на 3-й день, по 2–3 рази в день за допомогою «віжок», з 6–7 дня сидячи в ліжку та з 10–12 дня сидячи на стільці, заняття проводять по методиці ІІА періоду, з 11–12 дня по методиці ІІБ періоду, 3 18–20 по ІІІ періоду.
Хворим з ІV стадією мітрального стенозу дозволяють сідати на короткий термін 1–2 рази в день з 3–4 дня, з 8–10 дня їм можна займатися сидячи в ліжка по методиці ІІА періоду, з 20–22 дня по методиці ІІІ періоду. Переведення з одного періоду занять в інший допускається при задовільній реакції хворого на попередні вправи.
Після протезування клапанів методика має багато спільного.
На першу добу(ІА) при неускладненому періоді застосовують масаж спини, бокових відділів грудної клітини, поверхневий масаж рук і ніг для покращення кровопостачання і зняття периферійного спазму судин. Для санації трахеобронхіального дерева викликають штучний кашель. Включаються активно-пасивні і активні рухи для мілких груп м язів кінцівок. 10–15 хв.
З 3–4 дня (ІБ) хворим ІІІ функціонального класу дозволяється проводити процедуру в положенні сидячи, хворі ІV функціонального класу заняття проводять лежачи з піднятим головним кінцем ліжка. Виконуються вправи для мілких груп м язів, активно-пасивні, малої амплітуди.12–15 хв.
З 5–6 дня по 10–12 (ІІА) заняття для ІІІ класу проводять по типу малих тренувальних навантажень. Рухи більшої амплітуди для всіх гру м’язів, ходьба з прискоренням і сповільненням. Вихідне положення сидячи, стоячи, сидячи. 20–25 хв.
Для хворих ІV функціонального класу характер рухового режиму відрізняється меншим навантаженням. Вводяться ходьба лежачи і сидячи, вправи середньої і малої амплітуди, без напруження. Вихідне положення сидячи, лежачи. 15–18 хв.
З 13–14 дня по 21–22 (ІІБ) для хворих ІІІ функціонального класу заняття проводять по типу середніх тренувальних навантажень. Додають дозовану ходьбу по коридору. Вихідне положення стоячи, сидячи. 25–30 хв., для хворих ІV класу починається період малих тренувальних навантажень. Включаються рухи повної амплітуди для всіх груп м язів, час виконання рухів значно зменшується, вихідне положення сидячи, стоячи. 17–20 хв.
Тренувальний період (ІІІ) починається з 22–23 дня і триває до виписки хворого. Всі заняття проводяться в вихідному положенні стоячи, використовують гімнастичні палки, м’ячі, гантелі, включається дозоване ходіння по коридору (60 кроків 1 хв.) 25–40 хв. в залежності від стану хворого.
4. ЛФК при операціях на органах черевної порожнини
В передопераційний період необхідно підвищити загальний тонус організму (емоційний і нервово-мязевий). Для покращення функціонального стану серцево-судинної та дихальної системи необхідно використовувати різноманітні загально-розвиваючі вправи, поступово збільшуючи навантаження. Для покращення моторної функції шлунка та кишечнику рекомендуються вправи в діафрагмальному диханні і вправи для м’язів, які підвищують тонус черевного пресу.
При підготовці до операції особливу увагу придають тренуванню грудного типу дихання. Під час занять спеціальні вправи чергують з загальнозміцнюючими і дихальними. Перед операцією на печінці та жовчному міхурі хворий тренується в підтягуванні ніг до живота на видиху, виконує вправи, які сприяють скороченню і розслабленню м'язів черевного пресу. Ці вправи ліквідують застій крові в депо, активують відходженню жовчі внаслідок механічного здавлення печінки, масажування її діафрагмою. Для максимально збільшення рухомості діафрагми, кращого відтоку жовчі хворий, лежачи на лівому боці, здійснює повне скорочення і розслаблення м'язів черевного пресу як з допомогою руки так і без її допомоги.
Виконання вправ із різних вихідних положень (лежачи на спині, на правому і лівому боці, стоячи на четвереньках з високо піднятим тазом) стимулює секреторну, моторну функцію шлунка і кишечнику, покращує кровообіг в них, зміцнює звязочно – м’язовий апарат.
Вправи, які сприяють виведення мокроти, активізації кровообігу в дистальних відділах, вправи для збільшення рухливості діафрагми, кінцівок, скорочення і розслаблення м'язів черевного пресу необхідно виконувати самостійно під контролем інструктора ЛФК.
Протипоказання
1. Загальний важкий стан хворого;
2. Підвищення температури тіла;
3. Небезпека кровотечі;
4. Перфорація апендиксу;
5. Підозра на перфорацію виразки 12-палої кишки або шлунка;
6. Перитоніт.
Післяопераційний період.
В ранньому післяопераційному періоді методика ЛФК складається з урахуванням особливостей оперативного втручання, перебігу післяопераційного періоду, стану хворого до операції і після неї, віку, занять фізичними вправами до операції.
ЛФК після апендектомії може бути почата в перші 3–5 годин після операції. Крім дихальних вправ, переважно грудного типу, та вправ для дистальних відділів, які проводяться в лежачому положенні, використовують вправи в діафрагмальному диханні (післяопераційна рана притримується рукою). В цей самий день, якщо дозволяє стан хворого, його слід навчити повертатись на бік. Можна зробити хворому легкий масаж спини. Потім, спираючись на ліжко руками, хворий зміщує за край ліжка обидва коліна, спускає ноги, і відштовхуючись ліктем, сідає. Ці рухи виконується в умовах ліжкового режиму.
При добрій фізичній підготовці хворого і неускладненому післяопераційному періоді перехід у положення стоячи дозволяється в перші 8–10 год. після операції, спочатку на 3–5 хвилини. В наступні дні хворий ходить кругом ліжка, спираючись лівою рукою на спинку, права рука притримує рану.
На 2–3 день дозволяється ходьба по коридору.
На 4–5 день заняття гімнастикою в групах. Виконуються вправи, які сприяють виправленню осанки, динамічні дихальні вправи, вправи для кінцівок, з м’ячем, дозволяється ходьба по сходах. В день зняття швів навантаження на черевну стінку зменшують.
На 6–7 день хворого виписують з рекомендацією продовжувати вправи в домашніх умовах.
ЛФК після операцій на шлунку та 12 – палій кишці. В перший день після операції дихання повинне бути переважно грудним. За допомогою інструктора хворий робить вправи для дистальних відділів нижніх і верхніх кінцівок, здійснює ротаційні вправи в тазостегновому суглобі, повторюючи кожну вправу по 3–4 рази з перервами для відпочинку. Кожні 20–40 хв. хворий робить 3–4 дихання по грудному типу.
На 2–3 день хворий, притримуючи післяопераційну рану, виконує вправи частіше і самостійно. Крім того, рекомендуються масаж грудної клітки з елементами поглажування, розтирання, легкої вібрації. На 3–4 день додають загально тонізуючі і спеціальні вправи. Хворий повинен якомога частіше повертатися на бік, в цьому положення йому роблять масаж спини. Хворий сидить на ліжку 5–10 хв. 3–5 разів на день. В цьому положенні він виконує статичні і динамічні дихальні вправи. З положення лежачи хворий виконує «ходьбу», ковзаючи стопами по матрацу з невеликою амплітудою рухів в колінних суглобах. Сидіти зі спущеними ногами на ліжку дозволяється при нормальному перебігу післяопераційного періоду на 4–5 день. В заняття включають вправи для верхніх та нижніх кінцівок, нахили голови та тулуба. Потім дозволяється вставати, тримаючись спочатку руками за спинку стільця. (на 6–9 день)
Крім загальнозміцнюючих, додають у комплекс дихальні вправи, вправи для зміцнення м'язів черевного пресу, для формування рухомого післяопераційного рубця, правильної осанки, нормалізації функції кишечнику. Після виписки з стаціонару хворий продовжує займатися вправами, навантаження можна збільшувати під контролем лікаря. Спортивні вправи можна включати через 6 – 12 міс. з оздоровчою метою.
Методика ЛФК після холецистектомії майже така, як і попередня. Відмінність лише в тому, що сидіти дозволяється на 6–8 день. Виконуючи різноманітні вправи в положенні лежачи, перші 3–4 дні потрібно слідкувати за тим, щоб не випадала дренажна трубка. В заняття ЛФК сидячи включають вправи для верхніх і нижніх кінцівок, нахили голови та кругові рухи нею, вправи для тулуба, ходьбу сидячи. Вставати, спираючись на спочатку на спинку стільця, дозволяється на 10–12 день. Рекомендується на область післяопераційного рубця накладати підтримуючу пов’язку для профілактики утворення кили. Після виписки хворий повинен займатися, використовуючи вправи для зміцнення черевного пресу. Протягом 6–12 міс. рекомендується уникати важкої фізичної праці, пов’язаної з напруженням м'язів черевного пресу, тучним людям потрібно носити бандаж.
ЛФК при килорозтині. В основу комплексу покладені вправи, які застосовуються в хворих в ранньому післяопераційному періоді при операціях на шлунку та 12-палій кишці. Після килорозтину обмежують рухи ніг і тулуба, максимально зменшують навантаження на черевну стінку протягом 7–10 днів для попередження рецидивів. Виключають вправи, пов’язані з напруженням м'язів живота. При кашлі рекомендують підтримувати рану рукою. Сидіти дозволяється за допомогою інструктора на 5–6 день, ходити на 8–10 день, при цьому необхідно носити підтримуючу пов’язку, з нею в положенні сидячи виконують динамічні дихальні вправи, вправи для верхніх кінцівок, для дистальних відділів нижніх кінцівок, «ходьбу» сидячи. З 10 дня дозволяють ходити по коридору. Виконують динамічні дихальні вправи, стежать за правильною осанкою, здійснюють нахили тулуба в боки з опущеними руками.
ЛФК при защемленій килі. Вправи, направлені на зміцнення м'язів черевної стінки виконують через 2–3 тижні після операції. Сидіти дозволяється на 6–8 день, вставати на 12–14 день з підтримуючою пов’язкою. Застосовують різноманітні види ходьби, інтенсивність навантаження поступово збільшується.
Використана література
1.Справочник по анестезиологии /Чепкий Л.П., Новицкая-Усенко Л.В., Цертий В.П. и др.; Под ред..Л.П. Чепкого. – К.: Здоров’я, 1987.
2.Довідник фельдшера/ Кол. авторів; За ред. М.А. Андрейчина: В 2-х книгах. – К.: Здоров’я, 1997. Кн. 1,2.
3.Лечебная физическая культура: Справочник / Епифанов В.А., Мошков В.Н., Антуфьева Р.И и др.; Под ред..В.А. Епифанова. – М.: Медицина, 1987.
4.Лечебная физическая культура в хирургии. Под редакцией В.К. Добровольского. Издание 2-е, испр. и доп. Л., Медицина», 1976.