Результати дослідження та їх обговорення.За результатами медичного анамнезу було встановлено, що давність ХУГП кандидидозної етіології у жінок II та III групи становила від 5 до 14 років. Зі збільшенням віку досліджуваних (старше ніж 35 років) зростає кількість жінок з тривалістю ХУГП від 5 до 10 та більше ніж 10 років. При цьому 86 % жінок відмічали часті рецидиви захворювання – до 4-6 разів на рік. Тобто ХУГП має постійно рецидивуючий характер, що вказує на недостатню ефективність раніше проведеного лікування.
При об’єктивному клінічному дослідженні СОПР у жінок з ХУГП кандидозне ураження було виявлено у 72,9 % (III група), тоді як у 27,1 % клінічних випадків (II група) симптомів, що характерні для кандидоза ПР виявлено не було.Аналіз виявлених скарг у пацієнток із кандидозом СОПР (I група) та кандидозом СОПР із супутньою ХУГП (III група) показав, що при гіперпластичній формі кандидозного стоматиту у жінок п/гр. 1.1. домінували скарги на сухість в порожнині рота, наявність нальоту на язиці та відчуття дискомфорту, тоді як у жінок п/гр. 3.1. ведучими були скарги на дискомфорт та наявність нальоту на язиці. У жінок з атрофічною формою кандидозного стоматиту скарги на дискомфорт, сухість та стягнутість СО у п/гр. 1.2. та у п/гр. 3.2. були виражені практично однаково, разом з цим скарги на біль та печію були більш виражені у жінок п/гр. 3.2. Швидкість слиновиділення була знижена у пацієнток всіх груп, в’язкість слини була суттєво збільшена у пацієнток I та III групи з обома формами кандидозного стоматиту, тоді як фізичні властивості слини у жінок II групи були кращими, ніж у хворих I та III групи. Пацієнтки всіх трьох груп потребували санації порожнини рота (індекс КПВ від 12,4±1,3 до 14,2±1,2) та професійної гігієни порожнини рота (індекс Грін-Вермільона від 1,9±0,7 до 2,3±1,2 бали).
Діагноз кандидозний стоматит був верифікований на підставі сукупності скарг пацієнтів, кількості на СОПР колоніїутворюючих одиниць грибів роду Candida аlbicans (> 3 lg КУО/мл) та ознак інвазії Candida аlbicans на СОПР.
Порівнюючи отримані результати мікробіологічних досліджень у жінок I, II та III груп встановлено ідентичні значні концентрації висіву грибів роду Candida з поверхні язика та щоки, але у II групі при глибокій мікроскопії брунькування та скупчення міцелію на СОПР не спостерігалося, що свідчить про відсутність у хворих II групи інвазивної форми інфікування.
Відмінності мікробіологічних показників між різними біотопами ПР I, II та III груп полягали в значно вищому кількісному рівні висіву як грибів pоду Candida аlbicans, так і бактеріальної флори з поверхні язика, ніж зі СО щоки. Концентрація грибів Candida аlbicans на поверхні СО щоки складала 4,2±0,03 КУО/мл, з поверхні язика 6,5±0,02 КУО/мл (р<0,05). У жінок п/гр. 1.1. та 3.1. із гіперпластичною формою кандидозу СОПР мікроскопія зіскобу з ПР виявила крім клітин покривного епітелію збільшення кількості макрофагів, лімфоцитів та плазматичних клітин. Як методом бактеріоскопії, так і з допомогою висіву матеріалу на поживні середовища встановлено значну частоту контамінації ПР різними видами стрептококів з превалюванням Str. Salivarius (34 %), Str. Mutans (19 %), Str. Mitis (15 %), Str. Agalactiae (17 %). Кількісні показники висіву умовно-патогенної кокової мікрофлори у хворих з гіперпластичною формою кандидозу досягали високого рівня (4,6±0,02 – 6,4±0,02 КУО/мл). Також в значних концентраціях з ПР висівалися різні види грибів pоду Candida: Candida аlbicans, Candida кruzei, Candida tropicalis, Candida stellatoidea. Кількісні результати їх висіву коливались в межах 5,1±0,02 – 6,2±0,04 КУО/мл. В результаті бактеріологічного аналізу ПР жінок підгрупи 1.2 та 3.2 була виявлена тенденція до збільшення висіву транзиторної мікрофлори та низькі концентрації лактобацил. Відсутність лактобацил зареєстровано у 10 % обстежених, а їх дефіцит у 82 %.
При мікроскопічному дослідженні мікрофлори ПР, піхви, кишечника жінок III групи було переважно виділені гриби роду Candida аlbicans. Бактеріоскопія піхви у жінок з кандидозом свідчить про наявність інвазійної псевдоміцеліальної форми інфікування та проростання грибів у глибокі шари епітелію у 51 % випадків, брунькування – у 16,4 %. Виявлений дисбактеріоз у жінок з поєднаним кандидозом ПР, піхви та травного тракту характеризувався зниженням кількості представників нормальної мікрофлори – біфідумбактерій, лактобацил: ПР – 3,0±0,04 КУО/мл, піхви 2,5±0,03 КУО/мл, кишечника – 3,7±0,03 КУО/мл, нормальної кишкової палички: ПР – 4,0±0,05 КУО/мл, піхви 5,3±0,07 КУО/мл, кишечника 4,3±0,04 КУО/мл.
Мікроскопічний аналіз хворих I та III групи виявив присутність різних видів патогенних стафілококів (золотистий стафілокок у 17 %, стафілокок епідермальний з гемолізом 12 %), ентеробактерій (кишкова паличка у 15 %), клебсієл (12 %), коринебактерій та нейсерій. Кількісний рівень грампозитивної кокової флори висіву з поверхні язика складав 5,3-6,8±0,05 КУО/мл, ентеробактерій – 4,0 – 4,8±0,04 КУО/мл. У 68 % жінок гриби pоду Candida входили до складу двох- та трьохкомпонентних асоціацій з грампозитивними коками та ентеробактеріями. При цьому, у хворих на кандидоз виявлено дефіцит лактобактерій (3,3±0,04 КУО/мл та 3,1±0,02 КУО/мл) (р<0,05).
Таким чином, встановлені значні порушення мікроекології ПР у жінок з кандидозним стоматитом із ХУГП вказують на необхідність використання відновних методів терапії, спрямованих не тільки на нормалізацію мікрофлори ПР, але і на санацію інших біотопів організму уражених грибами.
Видова ідентифікація дріжджоподібних грибів, які ізольовані зі СОПР у жінок трьох груп показала розповсюдженість non-albicans видів та появу нових, раніше відомих, як сапрофітні види організмів. Дослідження адгезивності клінічних штамів дріжджоподібних грибів на еритроцитах людини показали, що всі ізоляти належать до неадгезивних (рівень ІМА не перевищував – 1,05), тоді як за нижню межу адгезивності рахують ІМА-1,75.
В результаті визначення чутливості свіжевиділених штамів грибів до антимікотичних препаратів була визначена висока чутливість тільки до 5-НОК (88,2 %), а також до ністатину (51,9 %).
Імунологічні дослідження при гіперпластичній формі кандидозного стоматиту СОПР на фоні ХУГП показали, що абсолютна кількість лімфоцитів складає 56,02 ± 0,12 % від даних у здорових осіб, CD3+ лімфоцитів – 31,45±2,16 %, CD4+ клітин – 37,21±4,3 %, а CD8+ супресорів цитотоксичних – 46,15±0,15 %. У хворих цієї підгрупи спостерігалися значні зміни в цитокіновому статусі, які характеризувалися збільшенням вдвічі (р<0,05) рівня ФНП-б та Іл-1в та зменшеним вмісту Іл-4на 40 %, що свідчить про виражену запальну реакцію. Проте, після проведеного профілактичного лікування відбулося наростання протизапальних цитокінів, які гальмували активність ФНП-б та Іл-1в. При атрофічній формі кандидозного стоматиту СОПР – кількість лімфоцитів складає 48,96±3,6 %, CD3+ лімфоцитів 26,42±2,1 %, CD4+ клітин 27,91±1,2 % та CD8+супресорів цитотоксичних 30,77±2,3 %. Вірогідно зниженою є абсолютна кількість популяції активованих Т-лімфоцитів (CD25+ лімфоцити) та натуральних кілерних клітин при наявному В-лімфоцитозі (р<0,05). Крім цього в III групі спостерігалося зниження ФА нейтрофільних гранулоцитів, з підвищенням кількості високопатогенних середньо- та дрібномолекулярних ЦІК із порушенням їх елімінації, що призводить до подовження патологічного процесу в організмі. При атрофічній формі кандидозу СОПР з ХУГП виявлені найбільш глибокі порушення балансу цитокінів. У пацієнток III групи в обох підгрупах спостерігалося достовірно високе (р<0,01) в 3 та 4 рази підвищення рівня ФНП – б та Іл-1в до лікування, при цьому в підгрупі з атрофічною формою кандидозу виявлено трикратне зменшення вмісту в сироватці крові Іл-4, що свідчить про тривалий запальний процес. При дослідженні стану місцевого імунітету у хворих трьох груп виявляється вірогідно знижена концентрація S IgA (р<0,05) при підвищеному рівні IgA та IgG, що свідчило при зниженому фагоцитозі про наявність бактеріального інфікування СО.
Експериментальне дослідження препарату «Гівалекс» показало, що гриби роду Candida albicans, виділені у хворих зі СОПР мають до нього високу чутливість – 77,5±1,8 %, що вказує на можливість його застосування, як на етапах лікування та профілактики захворювання. Дослідження виконанні in vitro показали, що розчин «Гівалекс» максимальну антимікотичну здатність має при розведеннях 1:4 и 1:8 з експозицією у 5 хвилин. При дослідженні впливу препарату «Гівалекс» на показники місцевого імунітету порожнини рота встановлена його позитивна дія в розведенні 1:32 на вміст секреторних імуноглобулінів з підвищенням s Іg A с 0,17±0,13 мг/л до 0,22±0,11 мг/л (р<0,05) та зниженням s Іg Е с 16,3±0,16 мг/л до 11,7±0,3 мг/л (р<0,05). Доведена його стимулююча дія (р<0,05) на експресію СД3-рецепторів на Т-лімфоцитах.
Після проведеного лікування у хворих I групи (п/гр. 1.1 та 1.2) спостерігалося повне одужання у 84,2±0,05 % хворих. Дані мікробіологічного та імунологічного обстеження свідчать про ефективність проведеного лікування.
В результаті проведеного лікування хворих III групи (п/гр. 3.1 та 3.2) спостерігалось повне одужання у 92,8 % хворих. При мікроскопічному дослідженні дріжджоподібних грибів, псевдоміцелій не визначений. Показники Candida аlbicans становили 3,0±0,04 КУО/мл. Висів Lactobacillus 6,6±0,04 КУО/мл (I ступінь дисбіозу). Кількість біфідумбактерій, лактобацил становила 10,2±0,07 та 6,6±0,04 КУО/мл, відповідно. Кількість грибів роду Candida становила у ПР – 3,0±0,04, піхві – 3,2±0,06, кишечнику – 3,9±0,04 КУО/мл.
При імунологічному дослідженні спостерігалося достовірне підвищення майже всіх основних показників імунного статусу. Так, кількість лейкоцитів зросла на 39,16 % (р<0,01), абсолютний вміст лімфоцитів – на 32,59 % (р<0,01), CD3+ лімфоцитів – на 78,0 %, CD4+ клітин – на 71,88 %, CD8+ – на 33,32 %, CD25+ лімфоцитів – на 20,59 %, NK- клітин – на 77,78 %, при зменшенні В-лімфоцитозу на 4,88 %, підвищення функціональної активності Т-лімфоцитів та зменшення їх проліферативної здатності, ФІ зріс на 19,41 %, ФЧ – на 49,2 %- при зниженні їх метаболічної активності на 24,72 % (р<0,05). Позитивна динаміка характерна була і для непатогенних ЦІК при зниженні вмісту патогенних (11-19S та <11 S) ЦІК, підвищення синтезу антитіл В-лімфоцитами, опосередкованого CD4+ лімфоцитами-хелперами. Рівень сироваткових IgG, IgA та IgM достовірно зріс на 22,09 % та 21,05 % (р<0,05) відповідно при невірогідно вираженому В-лімфоцитозі.