Усі обстежені дали згоду на участь в дослідженні. Отримана згода комісії з питань етики при Вінницькому національному медичному університеті на проведення дослідження.
Для вирішення поставлених задач використовували комплекс клінічних, інструментальних та лабораторних досліджень. Окрім ретельного загальноклінічного обстеження, усім обстеженим проводилося ДМАТ з використанням амбулаторної системи моніторингу АТ виробництва АОЗТ „Сольвейг” (Україна). Манжету накладали на середню третину плеча. Дослідження починалося о 10.00 ранку і проводилося протягом 24 год. Вимірювання АТ проводилося за стандартним протоколом кожні 15 хв в активний період (6.00-22.00) та кожні 30 хв в пасивний період (22.00-6.00). Визначали середнє значення САТ та ДАТ за добу, активний та пасивний періоди. Розраховували індекс часу (ІЧ) для САТ та ДАТ, що характеризує часове перевантаження тиском протягом доби і визначається як відсоток часу, що перевищує 140/90 мм. рт. ст. вдень та 120/80 мм. рт. ст. вночі. Визначали варіабельність САТ та ДАТ, розраховану як стандартне відхилення від середнього АТ за добу, денний та нічний періоди. Для аналізу добового ритму АТ розраховували показник ступеня нічного зниження (СНЗ) систолічного та діастолічного АТ за формулою: (сер. АТдень–сер. АТніч) х100%/сер. АТдень, де сер. АТдень - середній АТ в активний період, сер. АТніч – середній АТ в пасивний період. За показником СНЗ визначали тип добового ритму АТ: “dipper” (нормальний СНЗ АТ 10-22%), “non-dipper” (недостатній СНЗ АТ<10%), “over-dipper” (надмірний СНЗ АТ>22%) та “night-peaker” (стійке підвищення АТ вночі СНЗ АТ<0).
Для оцінки ранкового підйому АТ використовували показник величини ранкового підйому (ВРП) АТ, який визначався як різниця між максимальним ранковим (з 4.00 до 10.00 ранку) та мінімальним нічним АТ (АТ макс. –АТ мін), а також показник швидкості ранкового підйому (ШРП) АТ, вирахований за формулою: ШРП АТ=(АТ макс. –АТ мін) /(t АТ макс. –t АТ мін), де t – час максимального та мінімального АТ.
Ехокардіографічне дослідження проводилося по стандартній методиці на апараті “SONOLINE VERSA PLUS” (“Siemens”, Німеччина) датчиком з частотою 3,0 МГц. Визначали кінцевий систолічний та діастолічний розміри (КСР та КДР.) ЛШ, товщину задньої стінки ЛШ (ТЗСЛШ) та міжшлуночкової перетинки (ТМШП). Розраховували кінцево-систолічний (КСО) та кінцево-діастолічний об’єми (КДО) ЛШ за формулами: КСО ЛШ=7/(2,4+КСР ЛШ) хКСР ЛШі; КДО ЛШ=7/(2,4+КДР ЛШ) хКДР ЛШі. За формулою, запропонованою Penn Convention, визначали масу міокарда ЛШ (ММЛШ): ММЛШ=1,04х [(КДР+ТЗС+ТМШП) і-КДР ЛШі] – 13,6.
Індекс ММЛШ (ІММЛШ) визначали як співвідношення ММЛШ до площі поверхні тіла, розрахованої за формулою Du Bois. Для виявлення гіпертрофії ЛШ використовували порогові показники ІММЛШ 125 г/мІ у чоловіків і 110 г/мІ у жінок. Розраховували відносну товщину стінок ЛШ за формулою: ВТС=(ТМШП+ТЗСЛШ) /КДР ЛШ. Визначався ударний об’єм ЛШ за формулою: УО=КДО ЛШ–КСО ЛШ. Розраховувалася також фракція викиду ЛШ у відсотках: ФВ ЛШ=УО/КДО ЛШ х 100%.
Проводили неінвазивне дослідження функціонального стану ендотелію плечової артерії (ПА) на апараті “SONOLINE VERSA PLUS” (“Siemens”, Німеччина) лінійним датчиком з частотою 7,5 МГц. Вивчали ЕЗВД ПА при проведенні проби з реактивною гіперемією за методикою, запропонованою D. Celermajer та співавт. (1992). Дослідження здійснювалося після 10-ти хв відпочинку хворого в горизонтальному положенні. Діаметр ПА вимірювався на 3-10 см вище ліктьового згину, на межі між середнім та внутрішнім шарами артерії, та визначався як середнє значення трьох послідовних вимірів. Оцінювали приріст діаметра ПА у відповідь на реактивну гіперемію, що створювалась окклюзією манжетою сфінгоманометра протягом 5 хв. Зміну діаметра ПА виражали у відсотках до початкової величини. Нормальною реакцією ПА вважали її дилатацію на фоні реактивної гіперемії 10% та більше від вихідного діаметра. Менше її значення або вазоконстрикцію розцінювали як патологічну реакцію.
Вміст загального ХС, ХС ЛПВЩ та ТГ визначали ферментативним колориметричним методом на спектрофотометричному аналізаторі. Вміст ХС ЛПНЩ розраховували за формулою Friedwald: ХС ЛПНЩ=Загальний ХС–ХС ЛПВЩ–ТГ/2,2. Вміст ХС ЛПДНЩ вираховувався за формулою: ХС ЛПДНЩ=ТГ/2,2 (ммоль/л).
Рівні маркерів функції ендотелію та запалення визначали в сироватці крові імуноферментним методом на автоматичному аналізаторі “STAT FAX 303/PLUS” (“AWARENESS TECHNOLOGY INC. ”, США) з використанням стандартних наборів: ГЦ (“Axis-Shield”, Англія), СРБ (“Diagnostic Automation Inc. ”, США), активність фВ (“Shield Diagnostics”, Великобританія), рМАСК-1, ІЛ-6 та L-селектину (“Diaclone”, Франція). Рівень МАУ в добовій сечі визначали методом ELISA за допомогою набору фірми “ORGenTec GmbH” (Німеччина). За МАУ вважали екскрецію білка в межах 30-300 мг/добу.
Статистичну обробку отриманих даних здійснювали за допомогою універсального статистичного пакету до персонального комп’ютера “Microsoft Office Excel 2003”. Досліджувані величини представлені у вигляді: середнє значення+стандартне відхилення величини (M+s). Для оцінки міжгрупової різниці застосовували параметричний t-критерій Стьюдента. Достовірною вважалася різниця при р<0,05. При визначенні зв’язків між показниками використовували кореляційний аналіз за Пірсоном. Для встановлення коливань величин застосовувався метод непараметричного аналізу - метод персентилей.
Результати дослідження та їх обговорення. На першому етапі ми дослідили показники функції ендотелію та системного запалення на ранніх етапах становлення АГ: у молодих осіб з ОС та з АГ у порівнянні з молодими практично здоровими особами без факторів ризику ССЗ, співставних за віком та статтю. На відміну від групи порівняння, особи з ОС щодо АГ мали порушення функції ендотелію, на що вказували достовірно менший ступінь ЕЗВД ПА (на 30%), на 11% вищий рівень рМАСК-1 та на 9% вища активність фВ. Крім того, у осіб з ОС рівень ГЦ виявився на 18% вищим, ніж у здорових (табл.1).
У молодих осіб з АГ порушення функції ендотелію було більш вираженим: поряд зі зниженням ЕЗВД ПА та підвищенням активності фВ стосовно контролю, рівні рМАСК-1 та ГЦ у них були достовірно вищими в порівнянні зі здоровими (на 24,2 та 35%, відповідно) та особами з ОС (на 11,8 та 14,5%, відповідно). Крім того, у молодих осіб з АГ середній рівень ГЦ дещо перевищував бажаний (10 мкмоль/л), згідно рекомендацій Jacobsen D. W. [1998].
Таблиця 1
Ендотелійзалежна вазодилятація плечової артерії, вміст в крові гомоцистеїну, маркерів функції ендотелію у молодих осіб з обтяженою спадковістю, АГ та контрольної групи (М±s)
| Показники | Контроль, n=30 | Обтяжена спадковість, n=30 | Артеріальна гіпертензія, n=31 |
| Ендотелійзалежна вазодилятація плечової артерії,% | 14,1±2,9 | 11,0±2,5* | 9,6±3,2* |
| Гомоцистеїн, мкмоль/л | 7,73±1,36 | 9,11±1,32* | 10,43±2,44*# |
| рМАСК-1, нг/мл | 657±111 | 730±111* | 816±79*# |
| Активність фВ,% | 101±8,8 | 110±10,8* | 109±12,7* |
Примітки: 1. * - достовірна відмінність стосовно групи контролю (р<0,05);
2. # - достовірна відмінність стосовно групи „Обтяжена спадковість” (р<0,05).
Аналіз розподілу обстежених молодих осіб в залежності від рівнів ГЦ показав накопичення серед молодих хворих на АГ осіб з рівнем ГЦ вище бажаного 10 мкмоль/л (вони зустрічалися в 58% випадків). Однак, і серед осіб з ОС особи з таким рівнем ГЦ зустрічалися втричі частіше, а з низьким рівнем (нижче 7 мкмоль/л) в 10 разів рідше, ніж серед здорових молодих людей.
Дослідження вмісту в крові маркерів запалення у обстежених молодих осіб встановило (табл.2), що, в порівнянні з групою контролю, молоді хворі на АГ характеризуються достовірно підвищеними рівнями СРБ, ІЛ-6 та розчинного L-селектину, в той час як особи з ОС не відрізнялися від осіб групи контролю за вмістом С-РБ та ІЛ-6, хоча й мали на 11% вищий вміст розчинного L-селектину. Наведені дані засвідчують, що особи з ОС мають порушення функції ендотелію, які переважають над проявами запалення та суттєво наростають з появою АГ.
Таблиця 2
Маркери запалення у молодих осіб з ОС, АГ та осіб контрольної групи (М±s)
| Показники | Контроль, n=30 | Обтяжена спадковість, n=30 | Артеріальна гіпертензія, n=31 |
| СРБ, мг/л | 4,60±1,02 | 4,74±1,23 | 5,42±0,96*# |
| ІЛ-6, пг/мл | 5,30±1,27 | 5,60±1, 20 | 5,98±1,09* |
| L-селектин, мкг/мл | 1,07±0, 19 | 1, 19±0,22* | 1,25±0,22* |
Примітки: 1. * - достовірна відмінність стосовно групи контролю (р<0,05);
2. # - достовірна відмінність стосовно групи „Обтяжена спадковість” (р<0,05).
Наше дослідження також засвідчило існування зв’язку між вмістом ГЦ та показниками ДМАТ та ЕхоКГ у здорових молодих осіб, у яких досліджувані параметри перебували в межах референтних величин. Показано, що збільшення вмісту ГЦ в крові здорових молодих людей (вище 66-го процентиля) достовірно асоціюється з вищими показниками АТ, несприятливим його профілем та більшою ММЛШ, а також зі зниженням рівня ХС ЛПВЩ та підвищенням індексу атерогенності. Встановлено залежність ЕЗВД, маркерів функції ендотелію (рМАСК-1, активності фВ в крові) та виразності МАУ від вмісту ГЦ в крові у здорових молодих осіб, що, вірогідно, свідчить про причетність ГЦ до регуляції функції ендотелію [Saito Y., 2004].