Книжки бажано ставити пюпітр (підставка) на відстані витягнутої руки від очей. Це дозволяє дитині прямо тримати голову, прямо (знімає навантаження на шийний відділ) і попереджує розвиток близорукості. Забезпечити добре освітлення робочого місця.
Навчити дитину прямо сидіти, з рівномірною опорою на обидві ноги і сідниці. Грудина повинна бути майже повністю приближена до столу, лікті розташовані симетрично, і спиратися на стіл, зошит потрібно повернути приблизно на 300, щоб дитині не приходилось повертати тулуб під час писання, нахиляти голову треба, як можна менше.
Час від часу дитина повинна трошки міняти позу (в межах правильної). Через кожні 30-45 хв. занять, слід встати і порухатись 5-10 хв.
Необхідно стежити щоб у дитини не виникла звичка сидячи класти ногу на ногу, підвертати одну ногу під себе, забирати з столу і звішувати непрацюючу руку, сидіти боком до столу.
Повноцінно харчуватися, щоб підростаючому організму хватало калорій пластичних речовин, мікро - і мікроелементів, вітамінів та ін.
Спати на рівному ліжку з жорсткою основою і м’якими матрацами, з невисокою, бажано спеціальною ортопедичною подушкою.
Після уроків школяру, особливо учню молодших класів, треба полежати не менше години, щоб м’язи могли розслабитись і відпочити.
Не можна носити сумку, навіть легку на плечі: плече при цьому приходиться постійно тримати піднятим. Не можна носити портфель в одній і тій же руці. Ремінь сумки необхідно перекидати через шию, а ще краще носити ранець або модний рюкзачок.
Дитині необхідно якомога більше рухатися і хоча б по 20-30 хв. вдень займатись фізкультурою.
Найменш небезпечні і найбільш корисні для хребта плавання і танці.
Самим головним методом профілактики і самий необхідний компонент лікування захворювань хребта - вироблення навику правильної осанки.
Всім дітям до одного необхідні:
забезпечити умови для формування правильної осанки - перераховані вище міри профілактики, її порушень, хороший загальний фізичний розвиток;
знати, що таке правильна осанка, як треба правильно стояти, сидіти і рухатись не сутулячись;
свідомо відноситись до свого здоров’я і однієї з головних опор - хребту.
Вправи прикладного характеру.
До вправ прикладного характеру відносяться природні (або можливі) способи пересування людини: ходьба, біг, плавання, стрибки, ходьба навколішках. Ці види фізичного навантаження використовуються для специфічного тренування (як загальноукріплюючі вправи) і для розвитку спритності, уваги, м’язового відчуття, покращення координації рухів, орієнтації у просторі.
Ще одним методом профілактики і лікування порушень осанки - використання коректорів осанки у вигляді еластичних „корсетів" із широких про резинових лямок, пластмаси, легкі сплави. Одним із вітчизняних корсетів являється - функціональний коригуючий корсет ЦНІІП. Міулокський корсет (запропонований ортопедами США) - один з найбільш вдалих і широко розповсюджених. Для прогресивних форм сколіозу шийно-грудної локалізації він призначений самим ефективнішим. Корсет чудово справляється з основною задачею - розгрузити хребет, не дати спині тяжіння і далі викривлювати його, і при цьому конструкція не дуже навантажує хворого. Діти можуть носити корсет в школі, виконувати в ньому вправи лікувальної гімнастики і навіть бігати на дискотеку. Його не знімають цілий день. Як тільки проснеться дитина, так одразу, лежачи надіти корсет. Вставати з ліжка можна тільки в ньому. Ефект від такої консервативної терапії може бути досягне ний тільки при постійному носінні корсету. „Канікули" тут виключені. Подібне лікування триває до повного завершення формування скелету, тобто до закриття зон росту. Існують і більш легкі конструкції, малопомітні при носінні. Наприклад, поперековий корсет: його носять на тулубі, від пахвинної ділянки до талії, і застосовується він при поперековому сколіозі. При деяких формах сколіозу, додатково застосовується метод гіперкорекції. Ця конструкція (наприклад, так званий чористонський корсет) задає вигин у напрямку, протилежному напрямку деформації. Користуватись таким корсетом слід тільки під час сну, а в день - у якомусь другому, в залежності від форми захворювання.
Необхідно відмітити, що любі корсети виготовляються тільки за індивідуальною міркою руками досвідчених майстрів, після консультації з лікуючим лікарем-ортопедом.
У випадках легкої деформації або дефекту осанки можна застосувати так звані коректори. Це найбільш легкі ортопедичні засоби, які робляться не із шкіри, пластину чи сталі, а готуються із спеціальних тканин, які не подразнюють шкіру. Але вони мають достатню стійкість і дозволяють не утримувати а задавати фігурі потрібну осанку. В цьому випадку працюють власне м'язи хребта, які раціонально навантажуються від того, що зберігається правильна поза. Сам коректор з виду не представляє з собою нічого особливого: пара лямочок з порушенням у підпахвинній ділянці, ззаду ділянка з еластичними пластинками.
Правила використання.
призначати застосування коректору, підбирати найбільш підходящий по конструкції і розміру, контролювати стан ОРА повинен лікар
необхідно виконувати призначення лікаря, відносно режиму застосування коректору, поступово збільшувати час щоденного носіння і регулювати довжину лямок
коректор спеціально зроблений еластичним, щоб не перешкоджати рухам. При бажанні можна і в ньому горбитись, і казати, що він не допомагає. Свідомо слід підтримувати осанку і при надітому корсеті.
Слід пам'ятати, що коректор лише допоміжний засіб. Головну роботу по виправленню осанки і лікування сколіозу пацієнт повинен робити сам
коректором не можна користуватись довше, чим це необхідною. Максимальний ефект від його носіння досягається через1.5-2 місяці, після цього коректор необхідно на кілька місяців відкласти, і продовжувати займатись лікувальною фізкультурою.
1. С.И. Латогуз, Руководство по технике массажа и мануальной терапии. - М.: ООО “Издательство АСТ"; Харьков: ”Торсинг", 2002. - 186с
2. К.В. Бобрищев, Неистовый доктор Касьян. - Полтава: ”Австрея", 1991.
3. В.И. Васичкин, Справочник по массажу. - Ленинград: Медицина, 1991.
4. В.И. Васичкин, Техника массажа. Справочное пособие. - Тюмень, 1992. ст 95.
5. В.И. Васичкин, Лечебный и гигиенический массаж (практическое руководство). - Минек, Беларусь, 1995, 1996.
6. В.И. Дубровский, Спортивный массаж. - Москва: Шаг, 1994.
7. П.П. марков, Остеохондроз и другие дистрофические изменения позвоночника у взрослых и детей. - Москва: Медицина. 1994.
8. Г.А. Киров. Массаж для всех. М.: Эльф-М, 1994.
9. А.В. Кондрашов с соавт. Лечебный массаж (учеб. пособие) - Рост. - Д., 1993.
10. Л.А. Куличев, Лечебный массаж. - Ленинград: Медицина. 1991.
11. Р. Нордемар, боль в спине. - М.: Медицина, 1991.
12. А.Е. Штеренгер, Н.Я. Белая, массаж для взрослых и детей. - Киев: Здоровье, 1992.
13. Г.С. Юмашев, С.З. Горшков и др. Травмвтология ы ортопедия. - М.: ”медицина”, 1990.
14. Е. Незлобина, боль в спине. - М.: Крон-Пресс, 2000. - 96с.
15. н. шоммер, Как остановить сколиоз. М.: Крон-Пресс, 1996.
16. С. салманс, боль в спине. М.: Крон-Пресс, 1997.
17. е.А. Абальмасова, Р.Р. Ходжаев, сколиоз. - Ташкент, 1995.
18. А. Очерет, сколиоз или жизнь в кривом зеркале. - Москва-Санкт-Петербург. - СПб.: Издательство “Диля", 2003. - 96с.
19. И.В. милюкова, Т.А. Евдокимова, Лечебная физкультура: Новейший справочник (под общ. ред. проф. Т.А. Евдокимовой. - СПб.: Сова; М.: Изд-воЭксмо, 2003. - 86с., ил.
20. В. а. кислов, Т.А. Евдокимова, К.В. Чижиков, Н.М. Евдокимова, Плавание ы здоровье: О плавании с юмором (короткие рассказы). СПб., 2001.