Серед обстежених, що мали САП, тривожний варіант був виявлений у 40 (95,2±3,3%) респондентів з СНР і в 59 (93,7±3,1%) хворих невротичними розладами клінічного рівня, а апатичний варіант - у 2-х (4,8±3,3%) музикантів-педагогів з СНР і в 4-х (14,8±6,8%) хворих з клінічними варіантами невротичних розладів, представленими у всіх випадках змішаним дисоціативним розладом.
Розподіл ведучих типів копінга в ситуації музичного виконавства в основній і контрольній групах достовірно розрізнявся (p<0,001 за критерієм c2): при невротичних розладах частіше використовувалися емоційно-орієнтовані та уникаючі копінг-стратегії, а в здорових респондентів в аналогічній ситуації переважали проблемно-орієнтовані поведінкові стратегії.
У респондентів, що віддавали перевагу проблемно-орієнтованої копінг-стратегії, під час публічних виступів відзначалося цілеспрямоване зосередження на музиці, що виконувалася, з виключенням з поля сприйняття усіх відволікаючих факторів. У тих випадках, коли ведучим виявлявся емоційно-орієнтований копінг, відбувалася концентрація уваги в більшому ступені на своєму емоційному стані, боротьбі з тривогою і думками про можливу невдачу. При уникаючому типі копінга відзначалося активне відкидання думок про майбутній виступ, дезактуалізація у свідомості значимості концертного виступу, відволікання на другорядні події. Це дозволило віднести два останніх види совладаючої поведінки до малоадаптованих копінг-стратегій.
Було виявлено статистично значуще розходження розподілу копінг-стратегій у респондентів основної групи з різними варіантами невротичних розладів (p<0,001 за критерієм c2) (табл. 3). Реакції уникаючого типу домінують в осіб зі змішаним дисоціативним розладом - 24 (64,9±7,8%) респондента, а емоційно-орієнтовані поведінкові стратегії – при неврастенії – 21 (77,8±8,0%) і при змішаному тривожному розладі – 13 (81,2±9,8%), (p<0,001). Частота проблемно-орієнтованих копінг-стратегій у цієї категорії обстежених коливається в межах 5,4±3,7% - 7,4±5,0%.
Таблиця 3
Особливості копінг-стратегій в основній групі з різними варіантами невротичних розладів
Типкопінг-стратегії | Змішаний дисоціативний розлад (n=37) | Неврастенія(n=27) | Змішаний тривожний розлад (n=16) | Рівень значимості розходження(p) | |||
Абс.ч. | %±m% | Абс.ч | %±m% | Абс.ч | %±m% | ||
Проблем.орієнтов. | 2 | 5,4±3,7 | 2 | 7,4±5,0 | 1 | 6,3±6,1 | <0,001 |
Эмоційно орієнтов. | 11 | 29,7±7,5 | 21 | 77,8±8,0 | 13 | 81,2±9,8 | |
Уникаючі копінг-стратегії | 24 | 64,9±7,8 | 4 | 14,8±6,8 | 2 | 12,5±8,3 |
Примітка. При проведенні аналізу використовувався метод множинних порівнянь (критерій c2, критерій Мараскуілло)
Музиканти-педагоги з «сценічним дискомфортом» частіше використовували малоадаптивні совладаючі стратегії, а при відсутності «сценічного дискомфорту» - проблемно-орієнтовану поведінку (p<0,001).
Особистісні особливості більшості музикантів-педагогів з невротичними розладами мають прогностичне, предикційне для розвитку невротичного процесу значення.
Загальним для всіх особистісних профілів були високі значення шкали «невротичність» (більше 6Т) і низькі значення шкал «товариськість», «урівноваженість» і «маскулиність-фемінінність» (менше 3Т). При цьому при змішаному дисоціативному розладі відзначався пік по шкалі «емоційної лабільності» (9Т±0,45), і низькі середні значення показників по шкалах «спонтанна агресивність» (3,5Т±0,6) і «урівноваженість» (3,5Т±0,46); при змішаному тривожному розладі високими були значення шкал «сором'язливість» (8Т±0,38) і «депресивність» (8Т±0,4), і низькими - «спонтанна агресивність» (3Т±0,45) і «екстраверсія-інтроверсія» (1,5Т±0,34); при неврастенії були виявлені піки по шкалах «депресивність» (7Т±0,43), «дратівливість» (8,5Т±0,58) і низькі значення по шкалі «екстраверсія-інтроверсія» (3Т±0,29) (мал. 1).
Респонденти зі змішаним дисоціативним розладом відрізнялися відомою демонстративністю, яскравістю і лабільністю емоційних проявів при деякій поверховості переживань, нестійкістю самооцінки, на яку істотний вплив робило оточення. Характерними були легка вживаємість у різні соціальні ролі, тропізм до видів професійної діяльності, у яких насичується потреба в спілкуванні, переживанні яскравих почуттів, мається можливість самодемонстрації. Низькі середні значення показників по шкалах «спонтанна агресивність», «урівноваженість», «маскулинність-фемінінність» характеризували обстежених як емоційно нестриманих, «нервових», запальних, примхливих, і в той же час недовірливих, сенситивних, чуттєвих до критики і думок навколишніх. Мали місце порушення в сфері міжперсональної взаємодії і труднощі у встановленні відкритих, довірливих взаємин з іншими людьми. Основні захисні механізми: витиснення зі свідомості конфліктогенної інформації, маніпулятивні форми поведінки за типом «кліше», демонстративні емоційні реакції.
При змішаному тривожному розладі високі середні значення шкал «сором'язливість», «невротичність» і «депресивність» відповідали клінічній картині захворювання, представленої тривожно-депресивним або тривожно-обсесивним синдромом. Основними характерними рисами були тривожно-недовірливий склад особистості, підвищене почуття відповідальності, схильність до сумнівів, а також критичність самоспостереження з тенденцією до заниженої самооцінки. Провідна мотиваційна спрямованість – усунення неуспіху, головний захисний механізм – відмовлення від самореалізації і посилення контролю свідомості.
Профіль особистості при неврастенії характеризувався високими середніми значеннями показників по шкалах «невротичність» (9Т±0,19), «дратівливість» (8,5Т±0,58) і «депресивність» (7Т±0,43); низькими значеннями - по шкалах «товариськість» (2,5Т±0,45), «урівноваженість» (3,5Т±0,47), «екстраверсія-інтроверсія» (3Т±0,29), «маскулінність-фемінінність» (3Т±0,17) на тлі показників, що не виходять за межі нормативного розкиду (4Т-6Т) в інших шкалах (див. мал. 1).
У музикантів-педагогів з неврастенією в ситуації стресу виявлялися схильність до підвищення поведінкової активності з відреагуванням зовні, невміння стримувати свої емоції, дратівливість, нетерплячість. Відзначався великий розрив між власним «Я» і ідеальним «Я», тобто прагнення до недосяжного ідеалу. Характерним способом відвернутися від переживань і усунути своє погане самопочуття був «відхід у роботу», що здійснювався на граничному рівні можливостей.
Емоційне вигоряння розглядалося з позиції виділення трьох фаз: «Тривожної напруги», «Резистенції» і «Виснаження». У всіх респондентів основної групи в тому або іншому ступені були присутні ознаки вигоряння. Подібна картина відзначалася також у групі порівняння.В контрольній групі емоційне вигоряння мало місце в 72,4±4,1% музикантів-педагогів і цілком було відсутнє в 27,6±4,1% осіб.
Залежності емоційного вигоряння від віку і стажу роботи виявлено не було (p>0,05). Розвиткові вигоряння піддавалися в однаковому ступені як досвідчені, так і молоді фахівці. Наявність вигоряння в музикантів-педагогів з великим стажем роботи, ймовірно, було зв'язано з тривалим впливом професійних стресових факторів, а молодих, що тільки почали трудову кар'єру – входженням у робітниче середовище й адаптацією до умов професійної діяльності.
Музично-педагогічні працівники з невротичними розладами відрізнялися більш глибоким рівнем емоційного вигоряння, у порівнянні з респондентами контрольної групи (р<0,01) і групи порівняння: розходження загального показника вигоряння при СНР – р<0,05, при клінічно виражених формах – р<0,05. При цьому сумарний показник фази «Виснаження» був максимально виражений при невротичних розладах клінічного рівня (31±3), менше виражений у музикантів з СНР (24±2, р<0,05) і в здорових осіб (16±2, р<0,01).
Серед музично-педагогічних працівників з СНР в 73,6±5,2% випадків ознаки емоційного вигоряння відповідали сформованій фазі «Тривожної напруги», у 9,7±3,5% - ця фаза перебувала в стадії формування; фаза «Резистенції» була сформованою в 29,2±5,4% випадках, у 63,8±5,7% – починала складатися; у 20,8±4,8% музикантів-педагогів з СНР показники фази «Виснаження» знаходилися в процесі формування й у жодного з респондентів не досягали рівня фази, що сформувалася.
Серед музично-педагогічних працівників з невротичними розладами клінічного рівня в 71,3±5,0% випадків емоційне вигоряння було представлено ознаками сформованої фази «Резистенції», у 41,3±5,5% – показники цієї фази формувалися; у 6,3±2,7% випробуваних була сформована фаза «Тривожної напруги», у 52,5±5,6 % – ця фаза перебувала в стадії формування; фаза «Виснаження» була сформована в 31,3±5,2% випадках, формувалася – в 58,8±5,5%.
Значна питома вага обстежених основної групи із сформованими фазами емоційного вигоряння «Резистенції» (51,3±4,1%) і «Виснаження» (16,5±3,0%) свідчив про підвищений ризик професійної деформації особистості музикантів-педагогів.
У нашій роботі досліджувався також рівень самоактуалізації музично-педагогічних працівників, що обумовлено наявними в літературі даними про те, що «невротичні особистості» у значно меншому ступені схильні реалізовувати свій потенціал і в більшому ступені контролювати свої вчинки й емоції. Деякі автори (А. Маслоу, 1998; Э. Шостром, 2005) вважають, що підвищення рівня самоактуалізації особистості рятує її від невротичних комплексів.
Серед музично-педагогічних працівників із клінічно вираженими невротичними розладами 56,3±5,5% респондентів були «некомпетентними в часі» і 97,5±1,7% – «орієнтовані на інших» (за відносними шкалами Ti/Tc>1:3; O/I>1:1,5). Було характерно некомпетентне використання часу з неадекватною завантаженістю проблемами минулого і недостатньою реалізацією свого потенціалу в сьогоденні, а також орієнтація на думку навколишніх із придушенням своєї індивідуальності, пошук соціального схвалення, надмірний контроль за своїми емоційними проявами і поведінкою.