Структура й обсяг дисертації. Робота складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 4-х розділів з описом результатів власних досліджень, і висновків. Роботу викладено на 140 сторінках друкованого тексту, ілюстровано таблицями і малюнками. Список літератури складає 210 джерел, у т.ч. іноземних.
ЗМІСТ РОБОТИ І ОТРИМАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
Матеріали і методи дослідження. Було проведено комплексне обстеження 77 хворих жінок із психічними розладами внаслідок ХГДЕ віком від 40 до 63 р. Тривалість захворювання від 1 до 10 р.
Хворим з основної групи (47 чол.) проводилися 1-2 сеансу КЦГ. Перед проведенням КЦГ усі хворі приймали медикаменти, що показані при їхньому стані (судинні препарати, антидепресанти, транквілізатори, нейролептики). Після проведення сеансу КЦГ хворі припиняли прийом медикаментів, або доза ліків зменшувалася в 2 рази.
Хворі з контрольної групи (30 чол.) одержували тільки медикаментозне лікування.
Обидві групи по віковому складі, тривалості і стадії захворювання однорідні і співмірні.
Основними методами обстеження хворих, результати яких були предметом обговорення в роботі, були клініко-психопатологічний, психодіагностичний, електрофізіологічний (ЕЕГ, РЕГ), комп’ютерна томографія (КТ).
Обстеження хворих включало комплексну оцінку скарг, а також психічного і неврологічного статусу.
З метою оцінки вегетативних показників у хворих основної групи розраховувалися вегетативний індекс (ВІ) і хвилинний обсяг крові.
Для оцінки стану церебральної гемодинаміки використовувалася реоенцефалографія, за допомогою 4-канального реографа Р4-02.
Стан біоелектричної активності головного мозку вивчався за допомогою елекроенцефалографії на 16-канальному електроенцефалографі ЕЕG-16S.
КТ-дослідження проведені на комп’ютерному томографі СРТ-1010. Оцінка стану лікворних просторів головного мозку проводилася візуально, а також обчислювалися кількісні показники.
Стан пам’яті досліджувалося за допомогою проби на запам’ятовування 10 слів. Для визначення стійкості уваги і динаміки працездатності використовувалися таблиці Шульте. Для оперативної самооцінки хворих використовувалися опитувальники загального здоров’я GHQ-28 (Д. Голдберг) і САН. Для оцінки важкості депресії і зміни важкості стану в результаті терапії використовувалася шкала MADRS (Монтгомері-Асберга).
Для проведення КЦГ використовувався апарат – гіпотермогенератор повітряного типу ПГВ-02. Режим КЦГ для лікування хворих використовувався відповідно до Патенту 63708 А. МПК А61М19/00 Спосіб лікування психотичних та непсихотичних психічних розладів / Волошин П. В., Бачериков А. М., Шестопалова Л. Ф., Підкоритов В. С., Реміняк В. І., Ткаченко Т. В., Романова Г. О., Гончарова І. Є., Пайкова Л. М., Ломакін І. І., Бабійчук Г. А., ІНПН АМНУ – 3. №2003065046; Заявл. 02.06.2003; Опубл. 15.01.2004, Бюл. 1.
Результати дослідження та їх обговорення. У результаті аналізу скарг хворих і даних клініко-психопатологічного обстеження були виявлені провідні психопатологічні синдроми: астено-невротичний, тривожно-депресивний, і депрессивно-параноїдний.
В основній групі (47 чоловік) органічний емоційно-лабільний розлад був виявлений у 17 хворих (36 %). Органічний депресивний розлад у 21 (44,7 %). Органічний маячний розлад у 9 (19,15%).
Після проведеного лікування поліпшення стану спостерігалося у більшості хворих основної групи.
Повна редукція загальної слабкості і емоційної лабільності зафіксована у 82,4±9,52 % хворих, часткова відповідно у 17,6±9,62% і 5,9±5,9 %. Дратівливість редукувалася повністю у 64,7±11,94 % хворих, частково у 29,4±11,39 %. Сон нормалізувався у 58,8±12,3 % пацієнтів. Працездатність відновилася в 58,8±12,3 % хворих, покращилася в 41,2±5,9 %. Виснажуваність уваги редукувалася повністю в 47,06±5,9 %, частково у 41,2±5,9 % пацієнтів. Значне покращення пам’яті відмічено в 29,4±11,4 %, покращення в 23,5±10,6 % хворих. Соматичні симптоми цілком редукувалися в 23,5±10,6 % хворих, частково в 11,8±8,06 %.
У більшості хворих з органічним депресивним розладом також спостерігалося поліпшення стану. Так загальна слабість цілком редукувалася у 28,6±10,1 % хворих, частково в 57,1±11,1 %. Дратівливість редукувалася у 19,05±8,8 %, зменшилася у 42,9±11,06 %. Тривога редукувалася повністю у 52,4±11,16 % хворих, частково в 42,9±11,06 %. Настрій вирівнявся в 28,6±11,16 %, покращився в 66,7±10,5 %. Сон нормалізувався в 42,9±11,16%, покращився в 52,4±11,16 % пацієнтів. Працездатність відновилася в 28,6±10,1%, покращилася у 61,9±10,8 %. Виснажуваність уваги цілком редукувалася у 19,05±8,8 %, частково в 66,7±10,5 % хворих. Пам’ять відновилася в 9,5±6,5 % хворих, покращилася в 57,1±11,16 %. Соматичні симптоми цілком редукувалися в 19,05±8,8 %, частково в 42,9±8,8 % хворих.
Серед хворих органічним маячним розладом загальна слабість цілком редукувалась у 66,7±16,7 %, частково в 22,2±14,7 % хворих. Зникла тривога, вирівнявся настрій, нормалізувався сон у 55,6±17,6 %, частково ці порушення редукувалися в 44,4±17,6 % хворих. Слухові галюцинації зникли у 44,4±17,6 % хворих. Маячні ідеї переслідування редукувалися в 88,9±11,1 % хворих. Працездатність нормалізувалася в 33,3±16,7 % , покращилася в 66,7±16,7 % хворих. Виснажуваність уваги цілком редукувалася в 55,6±17,6 %, частково в 33,3±16,7 % хворих. Пам’ять нормалізувалася в 22,2±14,7 %, покращилася в 33,3±16,7 % . Соматичні симптоми зникли в 66,7±16,7 %, стали менш вираженими в 22,2±14,7 % хворих.
У хворих контрольної групи також відбулося покращення стану. Але в більшого числа хворих, патологічні симптоми редукувалися неповністю, або залишилися без динаміки.
Після лікування КЦГ у хворих з органічним емоційно лабільним розладом оцінка по шкалі MADRS (мал. 1) знизилася з 15,59±1,97 балів до 2,12±0,82 балів (p<0,001), що свідчить про відсутність афективних розладів.
Мал. 1. Динаміка показників за шкалою депресії MADRS у хворих основної і контрольної груп у процесі лікування.
У хворих з органічним депресивним розладом показники по шкалі MADRS знизилися з 27,33±3,52 (відповідає помірному депресивному епізоду) до 8,24±2,87 балів (p<0,001), що відповідає збереженню окремих симптомів депресії.
У хворих з органічним маячним розладом показники по шкалі MADRS знизилися з 34,89±5,57 (великий депресивний епізод) до 9,56±2,56 балів (p<0,001), що свідчить про збереження окремих симптомів. При порівнянні результатів лікування в основній і контрольній групах отримане достовірне розходження p1<0,001 – для органічного емоційно лабільного розладу і депресивного розладу і p1£0,05 – для маячного розладу.
Для оцінки змін у неврологічному статусі хворих оцінювалися наступні показники: головний біль, запаморочення, шум у голові, вегетативні пароксизми. До лікування головний біль турбував 93,6±3,6 % хворих, запаморочення 57,45±7,29 %, шум у голові 46,8±7,36 %, вегетативні пароксизми 42,55±7,29 % хворих. Після лікування головний біль перестав турбувати 40,43±7,23 %, став менш виражений у 53,19±7,35 % хворих. Запаморочення редукувалося повністю у 25,53±6,43 %, частково у 31,9±6,87 % хворих. Шум у голові зник у 27,66±6,6 %, став менш вираженим у 19,5±5,8 % пацієнтів. Вегетативні пароксизми не виникали у 31,9±6,87 %, стали рідше в 8,52±4,1 %. Результати статистично достовірні по всіх оцінюваних показниках.
У хворих контрольної групи також наступило поліпшення стану, але кількість хворих, у яких патологічні симптоми редукувалися цілком, менше.
У процесі проведення КЦГ виявлені наступні зміни вегетативних показників. У хворих з вихідною перевагою симпатикотонії (25 чоловік (53,19 %), ВІ – 5,51±1,93, хвилинний обсяг крові (ХО) 4332,24±242,06 л.), у процесі проведення КЦГ була виявлено зміна симпатикотонії парасимпатикотоничною спрямованістю вегетативних реакцій (ВІ склав -7,58±5,24, ХО – 3024,98±243,76 л.). У хворих з вихідною перевагою парасимпатикотонії (22 чоловік (46,8 %), ВІ –31,88±7,27, ХО – 3241,28±221,05 л.), відбулося незначне посилення парасиматикотонічної спрямованості вегетативних реакцій (ВІ –30,9±7,73, ХО – 2731,24±213,05 л.). Таким чином, у більшості хворих у процесі КЦГ відбулася зміна симпатичної на парасимпатичну чи посилення парасимпатичної спрямованості вегетативних реакцій.
За методикою «запам’ятовування 10 слів», відбулося поліпшення короткочасної пам’яті. При органічному емоційно лабільному розладі короткочасна пам’ять покращилася з 4,7±0,5 до 5,5±0,4 (p<0,02) слова. Органічному депресивному розладі з 4,6±0,23 до 5,3±0,4 (p<0,05) слова. Органічному маячному розладі з 3,56±0,95 до 5,11±0,4 (p<0,02) слова.
Мал. 2. Динаміка показників пам’яті у процесі лікування (методика “запам’ятовування 10 слів”).
Підвищилася продуктивність запам’ятовування: при органічному емоційно лабільному розладі з 33,5±3,1 до 35,2±2,1(p>0,05) слів. Органічному депресивному розладі з 31,8±2,7 до 34,9±2,1 (p>0,05) слова. Органічному маячному розладі з 29,6±4,5 до 34,4±2,6 (p>0,05) слова. Покращилося відстрочене відтворення у хворих з органічним емоційно лабільним розладом з 6,1±0,7 до 7,8±0,6 (p<0,05) слова. Органічним депресивним розладом з 4,9±0,8 до 7,2±0,4 (p<0,001) слів. і органічним маячним з 5,3±1,6 до 7,6±0,8 (p<0,05) слова.
За результатами виконання методики таб. Шульте на одну таблицю затрачувалося: хворими з органічним емоційно лабільним розладом до лікування від 56,94±5,87 с. до 62,82±3,92 с., у середньому 59,68±2,96 с., після лікування від 47,12±4,13 с. до 51,7±4,87 с., у середньому 51,37±3,39 с (p<0,002). Органічним депресивним розладом до лікування затрачувалося від 65,4±8,37 с. до 70,3±5,83 с., у середньому 65,85±6,54 с. після лікування від 54,7±6,95 с. до 56,52±6,82 с., у середньому 55,41±6,58 с (p<0,05). Органічним маячним розладом до лікування затрачувалося від 57,56±5,71 с. до 68,56±5,71 с., у середньому 60,11±2,41 с., після лікування від 52,56±5,47 с. до 56,78±4,87, у середньому 55,06±3,88 с (p<0,05). Т.ч. після лікування відзначається поліпшення показників стійкості і концентрації уваги, а також зменшення виснажуваності уваги.
За результатами методики САН до лікування у хворих органічним емоційно лабільним розладом самопочуття 33,64±5,61 балів, активність 42,58±6,65 балів, настрій 32,11±6,97 балів (середні показники), після лікування самопочуття 54,05±2,57 бали (p<0,001), активність 56,94±3,4 бали (p<0,001), настрій 55,82±2,52 бали (p<0,001) (високі показники). Органічним депресивним розладом до лікування самопочуття 23,57±4,57 балів, активність 29,52±7,07 балів, настрій 27,09±5,33 бала (низькі показники), після лікування самопочуття 43,71±4,8 бали (p<0,001), активність 44,76±4,94 бали (p<0,002), настрій 44,38±5,86 бала (p<0,001) (середні показники). Органічним маячним розладом до лікування самопочуття 23,44±11,48 бала, активність 21,22±7,97 бала, настрій 21,88±13,8 бала (низькі показники), після лікування самопочуття 38,22±6,71 бала (p<0,05), активність 38,44±7,89 (p<0,01), настрій 37,66±9,47 (p<0,05) (показники середні). Після лікування оцінки за шкалами приблизно рівні, що свідчить про поліпшення функціонального стану і зменшенні стомлюваності.