Мал. 4. Динаміка показників у процесі лікування за опитувальником САН.
За результатами опитувальника загального здоров’я GHQ-28 у хворих органічним емоційно лабільним розладом до лікування шкала “соматичні симптоми” 18,18±2,41 балів, “тривога і безсоння” 16,76±1,82 балів, “соціальна дисфункція” 17,82±2,2 бали, “депресія” 13,17±1,68 балів, разом 65,94±5,62 балів, після лікування шкала “соматичні симптоми” 10,7±0,83 балів, “тривога і безсоння” 10,05±0,8 балів, “соціальна дисфункція” 11,47±1,69 бала, “депресія” 7,7±0,95 балів, разом 39,88±3,2 балів (p<0,001). Органічним депресивним розладом до лікування шкала “соматичні симптоми” 20,85±1,77 балів, “тривога і безсоння” 20,2±2,42 балів, “соціальна дисфункція” 21,9±1,9 бала, “депресія” 15,8±2,58 балів, разом 78,75±6,97 балів, після лікування шкала “соматичні симптоми” 12,35±1,38 балів, “тривога і безсоння” 12,1±1,08 балів, “соціальна дисфункція” 13,8±2,07 бали, “депресія” 9,65±4,43 балів, разом 47,85±4,44 балів (p<0,001). Органічним маячним розладом до лікування шкала “соматичні симптоми” 22,78±2,51 балів, “тривога і безсоння” 20,78±3,15 балів, “соціальна дисфункція” 23,6±3,2 балів, “депресія” 16,56±4,02 балів, разом 83,7±8,68 балів, після лікування “соматичні симптоми” 12,78±1,52 балів, “тривога і безсоння” 11,33±1,29 балів, “соціальна дисфункція” 14,56±0,75 балів, “депресія” 10,44±2,81 балів, разом 48,89±4,65 балів (p<0,001).
Мал. 5. Динаміка показників у процесі лікування за опитувальником загального здоров’я GHQ-28.
За даними РЕГ, в основній групі у процесі лікування реографічний систолічний індекс (РСІ), підвищився з 0,074±0,005 ОМ до 0,091±0,004 ОМ (р<0,001, p1<0,05). Час максимального наповнення, знизився з 0,14±0,007 с. до 0,12±0,005 с. (p<0,001, p1<0,01). Діастолічний індекс (ДІ) зменшився з 0,77±0,02 до 0,72±0,015 (p<0,01, p1>0,05). р – порівняння показників до і після лікування. р1 – порівняння результатів лікування в основній і контрольній групі.
Перед проведенням КЦГ, на ЕЕГ хворих були виявлені наступні порушення: дизритмічна активність у 47 хворих (100 %), десинхронізація фону у 43 (91,5±4,1 %), гіперсинхронна ЕЕГ у 12 (25,5±6,4 %), плоска ЕЕГ у 26 (55,3±7,3 %). Міжпівкульна асиметрія перевищувала норму у 16 (34,04±7 %). Стертість зональних розходжень була виявлена у всіх 47 хворих (100 %). Реакція активації на відкривання очей була недостатньо виражена у 38 (80,85±5,8 %). Пароксизмальна активність у 16 хворих ( 34,04±7 %), епілептиформна у 8 (17,02±5,5 %). Патологічна b-активність відзначалася у 31 хворого (65,96±7 %), патологічна повільнохвильова активність в 26 (55,3±7,3 %), білатерально синхронна активність у 13 (27,66±6,6 %).
В основній групі після КЦГ дизритмічна активність частково редукувалася у 18 (38,3±7,16 %) хворих. Десинхронізація фону частково редукувалася в 9 (19,15±5,8 %). Ознака плоска ЕЕГ редукувалася цілком у 13 (27,66±6,3 %) і частково в 3 (6,38±3,6 %) хворих. Виразність міжпівкульної асиметрії знизилася до припустимих меж у 9 (19,15±5,8 %) і зменшилася в 4 (8,5±4,1 %) хворих. Реакція активації на відкривання очей відновилася у 18 (38,3±7,2 %). Пароксизмальная активність цілком зникла в 9 (19,5±5,8 %) і частково редукувалася в 3 (6,38±3,6 %) хворих. Патологічна b-активність цілком редукувалася в 13 (27,66±6,6 %) і частково в 9 (19,15±5,8 %) хворих. Прояви патологічної повільнохвильової активності частково редукувалися в 18 (38,3±7,2 %) хворих. Білатерально-синхронна активність цілком редукувалася в 6 (12,76±4,9 %) хворих і частково в 4 (8,5±4,1 %).
В основній групі виявлені достовірні розходження до і після лікування за наступними ознаками: дизритмічна активність, плоска ЕЕГ, міжпівкульна асиметрія, стертість зональних розходжень, пароксизмальна активність, патологічна b-активність, патологічна повільнохвильова активність. У контрольній групі виявлені достовірні розходження до і після лікування за наступними ознаками: дизритмічна активність, патологічна повільнохвильова активність.
При візуальній оцінці комп’ютерних томограм у пацієнтів основної групи були виявлені наступні зміни: ознаки зовнішньої гідроцефалії відзначалися у 34 пацієнтів (72,3 %), ознаки внутрішньої гідроцефалії відзначалися в 28 (59,6 %), ознаки кортикальної гіпотрофії в 9 (19,15 %).
Після проведеного лікування в основній групі: ознаки зовнішньої гідроцефалії цілком редукувалися в 14 хворих (29,79 %), частково редукувалися в 18 (38,29 %). Ознаки внутрішньої гідроцефалії цілком редукувалися в 9 хворих (9,19 %), частково в 19 (40,43 %). Ознаки кортикальної гіпотрофії збереглися без динаміки.
У контрольній групі хворих, що одержували тільки медикаментозне лікування також відзначається позитивна динаміка, але менш виражена в порівнянні з основною групою.
При оцінці кількісних показників, виявлено, що збільшений індекс тіл бічних шлуночкі – 25,18±0,5, ширина центральних відділів бічних шлуночків: лівий – 11,5±0,63 мм., правий – 11,3±0,56мм. Також у хворих відзначається розширення субарахноїдальних просторів. Так максимальна ширина передніх відділів міжпівкульної щілини – 6,24±0,46 мм., а максимальна ширина сильвієвої борозни – 5,88±0,42 мм.
Після проведеного лікування позитивна динаміка відзначається в пацієнтів обох груп, але в основній групі вона значніша.
Після проведеного лікування в основній групі індекс тіл шлуночків зменшився до 23,42±0,38 (р<0,01, р1<0,05), лінійні розміри тіл шлуночків зменшилися: лівого до 9,61±0,53 мм. (p<0,01, р1<0,05), правого до 9,42±0,46 мм. (p<0,01, р1<0,01). Максимальна ширина передніх відділів міжпівкульної щілини після лікування 4,92±0,31 мм. (p<0,01, р1<0,05), сильвієвої борозни 4,77±0,32 мм. (p<0,01, р1<0,05). р – порівняння показників до і після лікування. р1 – порівняння результатів лікування в основній і контрольній групі.
Таким чином, терапевтична ефективність КЦГ пов'язана із впливом на центр терморегуляції гіпоталамуса, що призводить до зміни стану вегетативної нервової системи, а саме до переваги парасимпатичного її відділу. Надалі цей вплив призводить до поліпшення церебральної гемодинаміки, зменшення виявленості загальмозкових змін і пароксизмальної активності, зменшення ознак внутрішньої і зовнішньої гідроцефалії. У результаті цих відбудовних процесів відбувається редукція астенічного симптомокомплекса, афективних порушень, параноїдного синдрому і відновлення когнітивних функцій.
Катамнез протягом 3 років відомий у 29 хворих. У всіх пацієнтів протягом 1-го року психічний стан характеризувався як задовільний. Протягом наступних 2-х років у 4 хворих відбулося загострення психічного захворювання, у зв’язку з чим вони були госпіталізовані. 10 пацієнтів паралельно з лікуванням у невропатолога продовжують амбулаторне спостереження у психіатра, 1-2 рази на рік отримують підтримуючу терапію невеликими дозами психотропних медикаментів. Інші 15 пацієнтів скарг на психічний стан не висловлюють, при огляді у них формальних психічних порушень не виявлено, лікуються у невропатологів.
ВИСНОВКИ
1. Представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні ефективності застосування методу КЦГ в терапії психічних порушень у хворих із психічними розладами, внаслідок ХГДЕ. На підставі комплексного підходу, розроблений оптимальний для даного контингенту хворих режим КЦГ.
2. Визначені психопатологічні синдроми. У хворих були виявлені: органічний емоційно-лабільний розлад (F 06.6), з провідним астено-невротичним синдромом (17 хворих, 36 %), органічний депресивний розлад (F 06.3), з переважаючим тривожно-депресивним синдромом (21 хворий, 44,7 %) і органічний маячний розлад (F 06.2), з переважаючим депресивно-параноїдним синдромом (9 хворих, 19,15 %). Зворотньому розвитку під впливом КЦГ піддалися: астено-невротичний синдром – повна редукція в 64,7 %, часткова у 35,3 % хворих, тривожно-депресивний синдром – повна редукція в 38,09 %, часткова в 57,14 % хворих, депресивно-параноїдний синдром – повна редукція в 55,6 %, часткова в 44,4 %. Більш значна редукція психопатологічних синдромів відзначена при органічному емоційно лабільному розладі. При органічному депресивному розладі і маячному розладі ряд симптомів редукувався не цілком, що пов’язано з важчим станом цих груп хворих до лікування.
3. Відзначено зменшення виявленості депресії. Показники по шкалі MADRS, знизилися у хворих органічним емоційно лабільним розладом з 15,59±1,97 до 2,12±1,67, органічним депресивним розладом з 27,33±3,52 до 8,24±2,87, органічним маячним розладом з 34,89±5,57 до 9,56±2,56.
4. Відзначені зміни показників, оцінки неврологічного статусу хворих: головний біль (повна редукція в 40,43±7,23 %, часткова в 53,19±7,35 %), запаморочення (повна редукція в 25,53±6,43 %, часткова в 31,9±6,87 %), шум у голові (повна редукція в 27,66±6,6 %, часткова в 19,15±5,8 %), вегетативні пароксизми (повна редукція в 31,9±6,87 %, часткова в 8,52±4,1 %). Виявлені зміни вегетативних показників: у хворих з вихідною перевагою симпатикотонії, відбулася зміна симпатикотонії парасимпатичною спрямованістю вегетативних реакцій (ВІ -7,58±5,24, ХО – 3024,98±243,76 л.). При вихідній перевазі парасимпатикотонії, відбулося незначне посилення парасимпатичної спрямованості вегетативних реакцій (ВІ –30,9±7,73, ХО – 2731,24±213,05 л.). У більшості хворих у процесі КЦГ відбулася зміна чи посилення парасимпатичної спрямованості вегетативних реакцій.
5. Встановлено, що застосування методу КЦГ у комплексному лікуванні хворих з даною патологією сприяє поліпшенню пам’яті та уваги. За методикою «запам’ятовування 10 слів», відбулося поліпшення короткочасної пам’яті, підвищилася продуктивність запам’ятовування, покращилося відстрочене відтворення. За методикою таблиці Шульте відзначається поліпшення показників стійкості і концентрації уваги, а також зменшення виснажуваності уваги. Кращі результати після лікування відзначені при органічному емоційно лабільному розладі. За методикою САН відбувається поліпшення функціонального стану і зменшення стомлюваності. Поліпшення значніше при органічному емоційно лабільному і органічному депресивному розладах. За опитувальником загального здоров’я GHQ-28 підвищилося психологічне благополуччя, редукувалася емоційна лабільність, зменшилася виразність соматичних симптомів, тривоги і безсоння, а також соціальної дисфункції і депресії.