Анестезіологічне втручання із застосуванням оксибутирату натрію, тіопенталу натрію, кетаміну і морфіну забезпечує потужний антиноцицептивний захист, що супроводжується придушенням різноспрямованої рефлекторної активності ВНС, зміщенням її у бік симпатичного відділу. Стимулюючий вплив симпатичного відділу ВНС на адренергічні структури стабілізує показники системної гемодинаміки, що покращує мозковий кровотік. Останнє, нарівні із забезпеченням умов для тривалої післяопераційної седації, дозволяє розглядати оксибутират натрію і тіопентал натрію у поєднанні з кетаміном і морфіном як головні компоненти анестезіологічного забезпечення хворих із забоєм мозку у поєднанні із субарахноїдальним крововиливом і внутрішньочерепними гематомами.
В дисертації наведено узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі - диференційованої анестезії у хворих із різною тяжкістю ГЧМТ на підставі вивчення маркерів перекисного окислювання ліпідів та вегетативного статусу та розробки оптимального методу анестезіологічного забезпечення залежно від ступеня ушкодження ГМ.
При надходженні до операційної у 88,7% постраждалих з ГЧМТ спостерігається порушення показників перікисного окислювання ліпідів. Підвищення прооксидантної активності сироватки крові, збільшення рівня ТБКАП є ознакою триваючого ушкодження ГМ; зменшення показників антиоксидантної активності сироватки крові першої ланки (СОД) та зміни показників другої ланки (тіолдісульфідноі системи) являються маркерами глибини оксидантного стресу. У 76,9% постраждалих має місце виснаження адаптаційного резерву на тлі збільшення концентрації вільних радикалів у залежності від тяжкості клінічного стану та ступеня травми ГМ. Маркери вегетативного статусу демонструють істотні розходження вегетативної відповіді у 97,9% постраждалих.
У постраждалих із забоєм головного мозку у поєднанні із субарахноїдальним крововиливом віявляється вірогідне зниження рівня ТБКАП в 1,6 рази, підвищення рівня активності СОД у 1,7±0,6 рази, антиокислювальної активності сироватки крові – на 60±8,7% та стабілізація маркерів вегетативної рівноваги на тлі анестезії пропофолом і фентанілом. Цей метод є оптимальним з урахуванням його антистресорної властивості.
У постраждалих із забоєм головного мозку і внутрішньочерепними гематомами спостерігаються вірогідне зниження ТБКАП у 1,7±0,8 рази, підвищення СОД – у 1,7±0,4 рази, антиокислювальної активності сироватки крові в1,5 на тлі анестезії тіопенталом натрію і фентанілом. Анестезія приводить до збалансованого вірогідного пригнічення показників симпатичної та парасимпатичної нервової системи у 3,7±0,2 рази з прогнозованим встановленням активності до завершення операції. Вказані дані свідчать про ефективність методу у цих хворих.
У постраждалих із забоєм головного мозку, субарахноїдальним крововиливом і внутрішньочерепними гематомами було виявлене вірогідне зниження рівня ТБКАП у 1,9±0,2 рази, вірогідне підвищення рівня активності СОД – у 1,4±0,6 рази, після проведення анестезії оксибутиратом натрію і тіопенталом натрію в комбінації з морфіном і кетаміном. Маркери активності систем адренергічної регуляції були знижені на 23±2,6% при вихідному рівні холінергічної регуляції та вегетативному дисбалансі. Вказаний метод анестезії забезпечує підтримку антиоксидантних процесів та тривалу блокаду вегетативної системи, що створює умови для стримання дисбалансу симпатично - парасимпатичних співвідносин у післяопераційному періоді.
Вибір анестезії при нейрохірургічних операціях у постраждалих з ГЧМТ доцільно проводити в залежності від важкості й типу ушкодження головного мозку, ступеня зміни маркерів про - та антиоксидантної системи, показників вегетативної рівноваги та з урахуванням антистресорних властивостей трьох запропонованих методів анестезії.
Моніторинг глибини анестезії й ступеня пригнічення активності вегетативної нервової системи рекомендується проводити з використанням оцінки варіабельності ритму серцевої діяльності. Для цього необхідно проведення Холтерівського запису ЕКГ із наступним спектральним аналізом інтервалограми в частотній області.
У постраждалих із забоєм головного мозку й субарахноїдальним крововиливом і тяжкістю стану 15-13 балів по ШКГ рекомендується проведення анестезії пропофолом (індукція: 1–4 мг/кг; підтримка анестезії: 3–8 мг/кг/годину) і фентанілом (індукція: 0,005 мг/кг; підтримка анестезії: 0,005–0,01 мг/кг/годину).
У постраждалих із забоєм головного мозку й внутрішньочерепними гематомами, тяжкістю стану 12-9 балів по ШКГ рекомендується проведення анестезії тіопенталом натрію (індукція: 4–6 мг/кг; підтримка анестезії: 4–10 мг/кг/годину) і фентанілом (індукція: 0,002 мг/кг; підтримка анестезії: 0,005–0,01 мг/кг/годину).
Постраждалим із забоєм головного мозку, субарахноїдальним крововиливом і внутрішньочерепними гематомами та тяжкістю стану 8-3 бали по ШКГ рекомендується проведення анестезії оксибутиратом натрію (індукція: 50 мг/кг; підтримка анестезії: 20–70 мг/кг/годину), тіопенталом натрію (індукція: 1–4 мг/кг, підтримка анестезії: 4-6 мг/кг/годину), кетаміном (індукція: 0,15–0,5 мг/кг; підтримка анестезії: 0,5–1,0 мг/кг/годину) і морфіну гідрохлоридом (індукція: 0,25 мг/кг; підтримка анестезії: 0,25-0,3 мг/кг/годину).
1. Борисов А.Л. Особенности антистрессорной защиты у больных с тяжелой черепно - мозговой травмой при различных повреждениях головного мозга // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. – 2004. - № 2–(д). – С.212-215.
2. Борисов А.Л. Динамика показателей и прогностическое значение маркеров перекисного окисления липидов у больных с различными повреждениями головного мозга при тяжелой закрытой черепно - мозговой травме // Медицина сегодня и завтра. – 2006. - № 4. – С.81-84.
3. Борисов А.Л. Методы антистрессорной защиты у пострадавших с различными повреждениями головного мозга при тяжелой закрытой черепно - мозговой травме в условиях городской многопрофильной больницы скорой медицинской помощи. // Экспериментальная и клиническая медицина. – 2006. – №2. – С.129-132.
4. Борисов А.Л. Применение пропофола в качестве компонента анестезии у больных с тяжелой черепно-мозговой травмой // Украинский журнал экстремальной медицины им.П.О. Можаева. – 2007. – №4. – С.34-41.
5. Хижняк А.А., Борисов А.Л., Савчук А.М. Методы антистрессорной защиты у пострадавших с различными повреждениями головного мозга при тяжелой закрытой черепно - мозговой травме в условиях городской многопрофильной больницы скорой медицинской помощи // Медицина неотложных состояний – 2006. – С.47-51. Здобувачем особисто виконано літературний огляд, зібрано клінічний матеріал, проведено статистичну обробку отриманих результатів.
6. Борисов А.Л., Савчук А.М. Особенности антистрессорной защиты у больных с тяжелой черепно - мозговой травмой при различных повреждениях головного мозга. –Неотложная медицинская помощь. Харьков: Основа, – 2004. – С.294-301. Здобувачем особисто зібрано клінічний матеріал, проведено статистичну обробку отриманих результатів, написаний розділ матеріалів і методів та результатів дослідження.
7. Деклараційний патент України на корисну модель А61В 5/02 “Спосіб оцінювання адекватності анестезіологічного захисту під час хірургічної операції”/ Борисов О.Л., Савчук О.М. -(21) u 2006 08840, 15.03. 2007. Бюл. №3. Здобувачем особисто викладено клінічне завдання, проведена клінічна апробація та статистична обробка отриманих результатів.
Борисов А.Л. Методы антистрессорной защиты у больных с острой черепно-мозговой травмой при различных повреждениях головного мозга (клиническое исследование). - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.30 - анестезиология и интенсивная терапия. - Днепропетровская государственная медицинская академия, Днепропетровск, 2008.
Диссертация посвящена обоснованию, исследованиям и внедрению в практику нейроанестезиологии методов антистрессорной защиты пострадавших с острой черепно-мозговой травмой при проведении экстренных краниотомий, выполняемых в условиях многокомпонентной анестезии с искусственной вентиляцией легких. Методика основана на индивидуализации компонентов анестезии при различных повреждениях головного мозга.
Предметом исследования была анестезия в 135 пострадавших с острой черепно-мозговой травмой при краниотомиях с удалением внутричерепных объемов и очагов контузии головного мозга. В зависимости от повреждения и клинической тяжести сотстояния пациенты были разделены на три группы. В группу А был включен 41 пострадавший с ушибом мозга в сочетании с субарахноидальным кровоизлиянием и тяжестью состояния по шкале ком Глазго (ШКГ) 15-13 баллов. Группу В составили 54 человека с ушибом мозга в сочетании с внутричерепными гематомами и 12-9 баллами по ШКГ. Группа С была представлена 40 больными с ушибом мозга в сочетании с субарахноидальным кровоизлиянием и внутричерепными гематомами, имевшими 8-3 балла по шкале ком Глазго.
Все пациенты оперированы в условиях многокомпонентной внутривенной анестезии с искусственной вентиляцией легких. Было изучено влияние трех вариантов анестезии на состояние про– и антиоксидантной систем и вегетативное равновесие организма во время нейрохирургических операций, для чего каждая группа пострадавших была разделена на три подгруппы. Показатели про и антиоксидантной систем определялись по пробам сыворотки крови, взятой перед нанесением кожного разреза и в конце оперативного вмешательства. Динамика вегетативного статуса оценивалась по изменению вариабельности ритма сердечной деятельности в частотной области с момента инфильтрационной анестезии зоны кожной раны и на интраоперационных этапах, соответствующих моментам нанесения кожного разреза, выполнения первого трепанационного отверстия, вскрытия твердой мозговой оболочки, наложения последнего кожного шва. После премедикации и индукции влияние всех трех методов анестезии на вегетативную активность проявлялось угнетением как симпатического, так и парасимпатического ответа не различаясь достоверно в группах больных. При исследовании динамики вегетативного баланса, на этапах краниотомии выявлены различия в реакциях у разных групп больных в зависимости от варианта проведенной анестезии.