Гальванотерапія - це лікування постійним електричним струмом малої сили й напруги. Гальванічний струм при проходженні через тканини тварин діє на рецепторний апарат шкіри електролізом, електроосмосом (катафорез, анафорез), теплом, поліпшує обмін речовин, процеси регенерації нервових клітин, зменшує больові відчуття, викликає активну гіперемію на ділянках прикладання електродів, посилює секрецію залоз, не змінюючи хімічного складу секрету, прискорює переміщення рідинних і колоїдних частинок через пористі пластинки (електроосмос), підвищує міжтканинний обмін. Крім того, електрод-анод заспокоює периферичну нервову систему, а електрод-катод подразнює її. Гальванізацію проводять через 1 - 2 дні в межах 20 сеансів тривалістю 15 - 35 хв. кожний. Застосовують її при невриті, парезі, паралічі, травмах спинного мозку, внутрішньоплевральних і внутрішньочеревних спайках, фронтиті, гаймориті. Протипоказана гальванізація при гострих запальних і гнійних процесах, виразках шкіри, дерматиті.
Електрофорез (іонотерапія, іоногальванізація) - це введення лікарських речовин у вигляді іонів через неушкоджену шкіру, слизові оболонки, ранову поверхню за допомогою гальванічного струму. Електрофорез доповнює фармакологічний ефект лікарських речовин дією гальванічного струму. При цьому враховується полюсність електрода, з якого вводитимуться лікарські іони. Катіони вводяться з анода, аніони - з катода.
Під час електрофорезу вводять наприклад, іони кальцію при рахіті й остеодистрофії, а іони йоду - при йодній нестачі.
Фарадизація - це лікування змінним електричним струмом з частотою 20 - 60 періодів за секунду, силою струму 25 - 50 мА, напругою 50 - 60 В. Фарадичний струм збуджує рухомі і вразливі нерви, зумовлює енергійні скорочення посмугованих і слабкі скорочення непосмугованих м'язів. Це сприяє кращому опорожненню кровоносних і лімфатичних судин з наступним наповненням їх, поліпшенню лімфо - і кровообігу і живлення тканин.
У практиці фарадизацію проводять електростимуляторами м'язів ЗСМ-2 і ЗСМ-3. Тривалість процедур по 10 - 15 хв. щодня або через день. Курс лікування 20 - 40 сеансів.
Фарадизація ефективна при лікуванні парезу, паралічу, атрофії м'язів, атонії рубця, кишок. Протипоказана вона при гнійно-гнильних процесах.
Дарсонвалізація - це лікування струмом високої частоти (200 - 300 кГц) і високої напруги (десятки й сотні тисяч вольт), але малої сили (соті частки ампера). Для цього є спеціальні прилади з генераторами змінного струму частотою сотні мільйонів коливань за секунду й вакуумними конденсаторними електродами, виготовленими у вигляді скляних трубок різної форми.
У ветеринарній практиці найчастіше використовують місцеву дарсонвалізацію переносними апаратами з однополюсним скляним вакуумним електродом.
Фізіологічна дія струму д'Арсонваля полягає в тому, що він нормалізує функції периферичної нервової системи, стимулює епітелізацію і ріст грануляційної тканини, виявляє трофічну бактерицидну й дезодоруючу дію.
Струм д'Арсонваля призначають при неврозі серця, екземі нервового походження, фурункульозі. Він протипоказаний при злоякісних новоутвореннях, схильності до кровотечі.
Діатермія - це лікувальне прогрівання тканин електричним струмом високої частоти (0,5 - 2 млн. періодів за секунду), силою до З А, напругою 200 - 250 В. У клінічній практиці користуються двома способами діатермії - середньо - і короткохвильовою.
Під час діатермії теплова енергія не вноситься ззовні, а утворюється в тканинах у момент проходження високочастотного струму, виникає глибоке внутрішньотканинне прогрівання частин тіла з утворенням ендогенного тепла. Крім того, на організм певною мірою впливає електричне поле високої частоти і високої напруги, при якому немає болісної подразнювальної дії на нервово-м'язовий апарат. Ендогенне тепло заспокоює біль, розслаблює м'язи (у тому числі м'язи внутрішніх органів), викликає активну гіперемію, посилює живлення тканин, сприяє розсмоктуванню продуктів запальних процесів, підвищує бактерицидні властивості тканин, активність печінки, сприяє інтенсивному жовчовиділенню, стимулює біохімічні процеси.
Діатермічні процедури показані при бронхіті, плевриті, пневмонії, тромбофлебіті, хронічних хворобах травного каналу, підгострому нефриті, нефрозі, спайках, ураженні периферичної нервової системи, підгострих і хронічних запальних процесах.
Тривалість однією процедури становить 20 - ЗО хв. Діатермія протипоказана при злоякісних новоутвореннях, самовільних кровотечах.
Ультракороткохвильова (ультрависокочастотна - УВЧ) терапія - це дія ультрависокочастотного електромагнітного поля (з частотою коливань від 30 до 300 МГц) на тканини організму хворої тварини, яка перебуває в міжелектродному просторі.
У клінічній практиці використовують стаціонарні й переносні апарати УВЧ.
Біологічна дія УВЧ проявляється по-різному. При слабких дозах помічаються активізація каталізаторів ферментів, збільшення кількості альбумінів за рахунок зменшення кількості глобулінів, розширення судин, поліпшення живлення тканин. Багаторазові процедури в стимулюючих дозах викликають посилений еритропоез, підвищення фагоцитозу та імунобіологічних властивостей організму.
УВЧ-терапія показана при фібринозній (крупозній) пневмонії, спастичних кольках, парезі, паралічі, гострому асептичному гаймориті. Вона протипоказана при гнійно-септичних процесах.
Ультразвукотерапія - це лікування за допомогою ультразвуку. Для ультразвукотерапії використовують ультразвукові коливання з частотою 500 - 3000 кГц. Ці коливання не сприймаються вухом людини і їх не чути.
Ультразвук виявляє механічну, термічну, фізико-хімічну дію (мікромасаж клітин і тканин), активізує обмін речовин та імунні властивості організму. Крім того, він виявляє знеболювальну, спазмолітичну, протизапальну, загальнотонізуючу дію, стимулює крово- і лімфообіг, регенеративні процеси, поліпшує трофіку тканин.
У практиці використовують ультразвукові апарати ВУТ-1, УТС-1, УРКС-7Н, УТП-1, УТП-3, УТ-5. При проведенні процедур використовують воду або масло (вазелінове).
Ультразвукотерапію застосовують для лікування маститу, невриту, невралгії, фурункульозу, заживлення абсцесів, ран, виразок, свищів. Курс лікування 10 - 15 процедур по 8 - 15 хв кожна.
Ультразвукотерапія протипоказана при злоякісних пухлинах, гострих інфекціях, серцево-судинних хворобах, вагітності.
Терапія лазерним променем. Лазери - джерела світла, які мають високу монохромність (червоне, зелене світло), поляризованість (світло, в якому електричні і магнітні складові хвиль розподілені в просторі у певних площинах) і когерентність (одночасне випромінювання великої кількості джерел електромагнітних хвиль - збуджених атомів - в одній і тій самій фазі, що призводить до накладання амплітуд цих хвиль). Потужність лазерів становить кілька десятків міліват, вони не викликають ні теплових ефектів, ні будь-яких суб'єктивних відчуттів у хворих. Тонкий промінь лазера стимулює життєві функції організму, дає змогу локально опромінювати біологічно активні точки, спрямовано діяти на перебіг хвороб.
Для цієї мети терапевтичні лазерні установки обладнані світловодами і пультами, за допомогою яких змінюють тривалість пульсового імпульсу.
Лазерні установки використовують при запальних процесах, хворобах шкіри й нервової системи, порушеннях обміну речовин. Не рекомендується застосовувати лазерні промені при гострих судинних порушеннях, при стані здоров'я, який супроводжується загальним отруєнням організму.
Термотерапія - це лікування з застосуванням теплоти або холоду.
В організмі тварини в результаті обміну речовин безперервно утворюється теплота. Віддача теплоти відбувається такими основними способами, як випромінювання, конвекція (перенесення теплоти в рідинах або газах потоками речовини), випаровування і теплопровідність.
Рецептори шкіри сприймають теплоту й холод як подразники, які викликають в організмі складні умовні й безумовні рефлекси. Так, І.П. Павлов встановив, що дією теплоти й холоду у тварин можна викликати сон.
Теплота зігріває шкіру, тканини, що лежать глибше, розширює судини (проявляє активну гіперемію), посилює лімфообіг і обмін речовин, зменшує біль, прискорює розсмоктування продуктів запалення, стимулює ріст і регенерацію тканин, збільшує кількість лімфоцитів у крові.
Розрізняють теплолікування сухою і вологою теплотою.
До сухої теплоти належать: гумові мішки - грілки, наповнені гарячою водою, парою; нагріті тверді й сипкі тіла (пісок, торф); електричні й хімічні грілки; сухоповітряні процедури (сухе тепле повітря від апарата "ФЕН").
До вологої теплоти належать: гарячі компреси, припарки, обкутування, водотепле лікування.
Суха теплота ефективна при плевриті, пневмонії, ангіні, міозиті, тендовагініті, забитих місцях, бурситах тощо. Суха й волога теплота використовується як протизапальний засіб при запальних процесах різних органів і тканин. Вона протипоказана при кровотечах, набряку легень, гіперемії мозку.
Під дією холоду шкіра й тканини, що лежать глибше, охолоджуються, судини спочатку звужуються, а потім розширюються (явище венозної гіперемії), зменшується ексудація, знижуються регенеративні процеси, послаблюється больова чутливість. Може настати ушкодження тканин - обмороження. Тому ефективну лікувальну дію виявляє тільки помірний холод. Його застосовують у вигляді холодних обливань, примочок, компресів, дрібнобитого льоду, закладеного в гумовий мішок. Холод ефективний при тепловому й сонячному ударах, гострих запальних процесах, крововиливах у головному й спинному мозку.