Методологія соціально – ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення (стр. 6 из 13)
Розподіл регіонів по кластерах з урахуванням середнього доходу на душу населення і частки міського населення
| № з/п | Регіони (області) | № кластеру | № з/п | Регіони (області) | № кластеру |
| 1 | АР Крим | ІІІ | 14 | Миколаївська | ІІІ |
| 2 | Вінницька | ІІ | 15 | Одеська | ІІ |
| 3 | Волинська | ІІІ | 16 | Полтавська | ІІІ |
| 4 | Дніпропетровська | І | 17 | Рівненська | ІІІ |
| 5 | Донецька | І | 18 | Сумська | ІІІ |
| 6 | Житомирська | ІІІ | 19 | Тернопільська | ІІІ |
| 7 | Закарпатська | ІІІ | 20 | Харківська | І |
| 8 | Запорізька | ІІ | 21 | Херсонська | ІІ |
| 9 | Івано-Франківська | ІІІ | 22 | Хмельницька | ІІІ |
| 10 | Київська | ІІ | 23 | Черкаська | ІІ |
| 11 | Кіровоградська | ІІІ | 24 | Чернівецька | ІІІ |
| 12 | Луганська | І | 25 | Чернігівська | ІІ |
| 13 | Львівська | ІІ | 26 | м. Севастополь | І |
Рівень соціальної справедливості оцінювався нами як задовільний, незадовільний та вкрай незадовільний. У результаті розрахунків визначено, що в деяких областях, які увійшли до кластеру 3 (Вінницька, Волинська, Закарпатська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька, Івано-Франківська, виявлено вкрай незадовільний стан, тобто сільське населення цих регіонів знаходиться в гіршому стані, ніж міське. В 12 областях – кластер 2 – відмічається також незадовільний стан розподілу аптечних закладів між містом та селом, на що слід звернути увагу державним органам влади. Задовільний розподіл аптечних закладів спостерігається у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Харківській, Сумській областях та м. Севастополь – кластер 1 (табл. 2, рис. 3).
Таблиця 2
Розподіл регіонів по кластерах за рівнем соціальної справедливості в забезпеченні населення аптечними закладами
| № з/п кластеру | І | ІІ | ІІІ |
| Визначенатенденція | Задовільнийрозподіл | Незадовільнийрозподіл | Вкрай незадо-вільний розподіл |
| Регіони(області) | Дніпропетровська (4)Донецька (5)Луганська (12)Харківська (20)м. Севастополь (26) | АР Крим (1)Житомирська (6)Запорізька (8)Київська (10)Кіровоградська (11)Львівська (13)Миколаївська (14)Одеська (15)Полтавська (16)Сумська (18)Херсонська (21)Черкаська (23)Чернігівська (25) | Вінницька (2)Волинська (3)Закарпатська (7)Івано-Франківська (9)Рівненська (17)Тернопільська (19)Хмельницька (22)Чернівецька (24) |
Враховуючи зростання захворюваності в останні роки, з метою встановлення наявності або відсутності зв'язку між рівнем захворюваності та сумою пільг і дотацій, нами проведено кореляційний аналіз показників середнього рівня захворюваності та суми пільг і дотацій по регіонах за такими етапами: аналіз динаміки рівня захворюваності населення в регіонах; побудова моделей, що описують таку динаміку; проведення кластерного аналізу захворюваності в регіонах; розрахунок середнього рівня захворюваності та суми пільг і дотацій на одну сім'ю; розрахунок середньої суми пільг та дотацій на душу населення; кореляційний аналіз з перевіркою вагомості коефіцієнта кореляції за критерієм Стьюдента в порівнянні з критичним значенням.
За результатами аналізу встановлено, що тільки для 7 областей: Вінницької, Дніпропетровської, Київської, Рівненської, Хмельницької, Львівської, Одеської – спостерігається вагомий позитивний зв'язок між сумою пільг і дотацій, тобто політика щодо суми пільг у цих регіонах адекватна. Для частини регіонів – Донецької, Закарпатської, Сумської областей – спостерігається вагомий негативний статистичний зв'язок, тобто неадекватність політики пільг і дотацій. Для решти регіонів слід вважати обчислене значення коефіцієнта кореляції не вагоме (табл. 3). Такі тенденції свідчать про відсутність в Україні дієвої системи компенсації вартості ЛЗ.
Таблиця 3
Кореляційний аналіз показників середнього рівня захворюваності
та суми пільг і дотацій на одного жителя по регіонах
| Вагомий статистичний зв'язок | ||
| Регіони (області) | Коефіцієнт кореляції | Коефіцієнт Стьюдента (t) |
| Вінницька | 0,795 | 2,2685 |
| Дніпропетровська | 0,947 | 5,0861 |
| Київська | 0,872 | 3,0847 |
| Львівська | 0,876 | 3,1490 |
| Одеська | 0,861 | 2,9274 |
| Рівненська | 0,811 | 2,4010 |
| Хмельницька | 0,694 | 1,6704 |
| Донецька | -0,722 | -1,8053 |
| Закарпатська | -0,760 | -2,0267 |
| Сумська | -0,747 | -1,9460 |
| Невагомий статистичний зв'язок | ||
| Регіони (області) | Коефіцієнт кореляції | Коефіцієнт Стьюдента (t) |
| АР Крим | 0,364 | 0,6770 |
| Волинська | -0,193 | -0,3412 |
| Житомирська | -0,362 | -0,6717 |
| Запорізька | -0,283 | -0,5112 |
| Івано-Франківська | -0,283 | -0,5113 |
| Кіровоградська | -0,194 | -0,3420 |
| Луганська | 0,329 | 0,6037 |
| Миколаївська | 0,016 | 0,0283 |
| Полтавська | -0,407 | -0,7718 |
| Тернопільська | 0,312 | 0,5682 |
| Харківська | 0,207 | 0,3672 |
| Херсонська | 0,599 | 1,2947 |
| Черкаська | 0,248 | 0,4426 |
| Чернівецька | 0,277 | 0,4987 |
| Чернігівська | -0,224 | -0,3981 |
| м. Севастополь | -0,094 | -0,1640 |
Теоретичне обґрунтування механізмів реімбурсації (компенсації) витрат на лікарські засоби
На сьогодні практично у всіх країнах Європи функціонують системи компенсації (відшкодування) вартості ЛЗ населенню. Підвищення ефективності видатків державного бюджету та мінімізація видатків громадян на придбання ліків є результатом діючих систем реімбурсації. Проте, зазначені системи мають низку методологічних та організаційних відмінностей, характерних для кожної окремої країни. Основними серед них є: джерела фінансування реімбурсації; умови надання компенсації (відшкодування) пацієнтам; принципи відбору ліків для реімбурсації; методи державного регулювання цін на ЛЗ, що підлягають реімбурсації.
Взагалі, система реімбурсації (загально прийнята назва в міжнародній практиці) являє собою соціально-економічну систему, метою якої є забезпечення доступності лікарських засобів та фармацевтичної допомоги населенню, з суб'єктом – уповноважені органи, об'єктом – певні групи населення та категорії хворих та механізмами відшкодування вартості лікарських засобів. Проведений нами аналіз систем реімбурсації, що існують в світі, дозволив поділити їх на дві системи: державну – має суто соціальний характер; недержавну – переважає приватний характер фармацевтичної допомоги. До класифікаційних ознак систем реімбурсації відносять: визначені групи населення та категорії хворих; вид фармацевтичної допомоги (стаціонарна, амбулаторна); цінова характеристика препарату (можливість віднесення до позитивного переліку); фармакоекономічна характеристику. До механізмів компенсації належать механізм компенсації для застрахованих осіб і механізм компенсації для аптечних закладів (рис. 4). Використання того або іншого механізму реімбурсації залежить, насамперед, від особливостей системи охорони здоров'я країни. Наприклад, у Франціїї введено перший механізм, в Німеччині діє другий, в Україні також діє другий механізм, проте найбільш доцільним в сучасних умовах боротьби з корупцією в країні є введення першого механізму реімбурсації – для застрахованих осіб.
Рис. 4. Теоретичне узагальнення систем реімбурсації ЛЗ та фармацевтичної допомоги населенню
Основною проблемою фармацевтичної допомоги в Україні є істотне недофінансування й відсутність фондів обов'язкового медичного страхування. За деякими державними програмами дефіцит фінансування досягає 80%, не всі з 13 пільгових категорій населення можуть скористатися своїм правом на пільги. Одниміз найбільш ефективних напрямків реформування вітчизняної системи охорони здоров'я та фармації є формування та впровадження моделі соціального медичного страхування. На сьогодні медичне страхування є проблемою соціально-економічного й медико-фармацевтичного характеру, вирішення якої потребує комплексного підходу з урахуванням історичних, законодавчих, наукових, ринкових, інформаційних, кадрових та інших питань.
У рамках переходу до бюджетно-страхової системи охорони здоров'я методологічні засади та складові організації систем реімбурсації виглядають таким чином: суб’єкти управління – вищі органи законодавчої (ВР) та виконавчої влади (КМУ) за розглянутими повноваженнями, а також уповноважений орган, що координує медичну та фармацевтичну допомогу, страховий фонд, страхові організації, ЛПЗ, аптеки та ін.; об’єкти управління – групи населення (І, ІІ, ІІІ) та категорії хворих А, В, С, D; механізми компенсації вартості ЛЗ та фармацевтичної допомоги з позначенням джерел фінансування – основного (страховий фонд), додаткового (гуманітарні програми, благодійні фонди, фонди ДМС та ін.), спеціального (державні та регіональні програми) (рис. 5).
Рис. 5. Методологічні засади та складові організації систем реімбурсації вартості ЛЗ в межах соціального медичного страхування
Об’єктами управління в системі реімбурсації, що пропонується, доцільно виділити три групи населення та чотири категорії хворих з урахуванням специфіки вітчизняної охорони здоров’я та відповідно до міжнародних норм, що регламентують умови медико-соціального захисту населення, а саме: