Мікробіологічні, імунологічні та цитоморфологічні паралелі при інфекційно-запальних захворюваннях сечостатевих органів (стр. 3 из 7)

У табл. 2 представлена частота інфікування бактеріями, уреаплазмами та хламідіями відповідного патологічного матеріалу від жінок з різними нозологічними формами запальних захворювань сечовивідних шляхів та статевих органів. Частота виділення бактерій в різних зразках біологічного матеріалу при різних нозологічних формах перебігу запального процесу була високою й перевищувала 50%. Найвищі показники інфікованості бактеріями було відмічено за наявності запального процесу вульви та слизової оболонки піхви. Частота виділення U.urealyticum була найвищою у жінок з кольпітами (табл.2).

Таблиця 2

Розподіл жінок за нозологічними формами запальних захворювань сечовивідних шляхів та статевої системи й частота інфікованості різними збудниками, n=630

Діагноз	Обстежено:		Виявлено:
	абс.число	%, M±m	бактерії*,%, M±m	уреаплазми,%, M±m	хламідії,%, M±m
Вульвовагініт	30	4,9±0,2	74±8,0	32±8,0	-
Кольпіт	161	25,5±0,4	65±5,0	68±5,0	8±3,0
Цервіцит	85	13,4±0,4	44±5,0	47±6,0	33±5,0
Сальпінгіт	129	20,4±0,4	57±5,0	25±4,0	12±3,0
Неплідність	34	5,3±0,2	59±9,0	62±8,0	26±8,0
Інфекції сечової системи	42	6,7±0,2	67±7,0	50±8,0	10±4,0
Інше**	149	23,6±0,4	40±5,0	29±4,0	8±3,0

Примітка: * - мається на увазі сумарна кількість виділених мікроорганізмів групи кишкової палички, стрептококів та стафілококів;

** - інший привід звернення до лікаря: захворювання статевого партнера, обстеження з приводу супутнього захворювання

Нуклеїнові кислоти C.trachomatis найчастіше виділяли у дослідженому матеріалі жінок з цервіцитами (33±5%), однак, при тестуванні сироваток крові цих хворих у ІФА на присутність специфічних імуноглобулінів діагностичні титри IgG до C.trachomatis виявлялися тільки у 12±3%. В той же час, у переважної більшості жінок із неплідністю та хронічними запальними процесами органів малого тазу (сальпінгіт, сальпінгоофорит, аднексіт) та підтвердженою у ПЛР та РІФ хламідійною інфекцією IgG були виявлені у високих діагностичних титрах (у 78%). Загалом, діагностично значущі титри протихламідійних антитіл було виявлено у сироватках крові 38,1% жінок з встановленою хламідійною інфекцією. Слід зауважити, що у третини пацієнток з діагностичними титрами специфічних імуноглобулінів нуклеінові кислоти C.trachomatis не були визначені у зскребках методом ПЛР, що свідчить про давній хронічний перебіг хламідійної інфекції, дисемінацію збудника з ураженням органів малого тазу, що в кінцевому результаті призводить до серйозної патології вагітності (завмирання, невиношування) або неплідності. T.vaginalis діагностували у 16,0±0,4% жінок, у 5,0±0,2% - у вигляді моноінфекції.

Сумарно, як у жінок, так і у чоловіків серед мікроорганізмів, виявлених за допомогою культуральних методів, слід зазначити, що бактерії зустрічалися у 53,9% випадків, мікоплазми (M.hominis) – у 8,6%, уреаплазми (U.ureayticum) – у 37,9%, гриби роду Candida – у 19,0% випадків. Найбільшу групу серед виявлених збудників складали бактерії, що виділялися з різних типів біозразків з мікробним числом 10³-10⁵ КУО/мл. При вивченні їх видового складу було показано, що найчастіше зустрічалися представники різних видів стрептококів (64,3%), зокрема S.faecalis (24,3%). Ентеробактерії складали 25,8%, серед яких превалювали E.coli (19,9%), переважно за рахунок високої частоти виявлення мікроорганізму у біозразках з сечових шляхів жінок та у сечі. Значну кількість становили стафілококи (19,0%), S.epidermidis зустрічався у переважній кількості у матеріалі з жіночих статевих шляхів (10,4%). При молекулярно-генетичному дослідженні зскребків з слизової оболонки уретри у чоловіків у 7,4% було виявлено G.vaginalis; у зскребках слизової оболонки цервікального каналу жінок гарднерели були виявлені у 46,0%; загалом у 32,3%.

Частота детекції нуклеїнових кислот C.trachomatis була вищою у обстежених чоловіків, ніж у жінок. Так, у групі чоловіків з діагнозом уретрит цей показник становив близько 50%, що загалом характеризує властивість хламідій викликати маніфестні запальні процеси в уретрі чоловіків, оскільки вона вкрита циліндричним епітелієм, до якого тропні хламідії. У жінок з 514 біологічних зразків (зскребки з слизової оболонки цервікального каналу та уретри) у 78 (15,0±0,4%) були виявлені специфічні нуклеотидні послідовності C.trachomatis у ПЛР, причому у зразках з уретри частіше, ніж у матеріалі з цервікального каналу.

Відповідно, для підтвердження етіологічного діагнозу щодо певних збудників, ізольованих культуральним методом, чи при детекції нуклеїнової кислоти, одночасно визначали рівні специфічних імуноглобулінів.

Як видно з рис.1, з найвищою частотою у хворих виявлялися асоціації мікроорганізмів. Нами не було виявлено суттєвої різниці між питомою вагою моно- та мікст-інфекцій у жінок та чоловіків за виключенням M.genitalium (9,4%), що викликали асимптоматичні запальні процеси слизової оболонки уретри переважно у чоловіків й досить часто в асоціації з G.vaginalis. Найбільша питома вага моно-інфекцій зафіксована для бактерій, в той же час G.vaginalis та M.hominis проявляли себе переважно як члени мікробних асоціацій (рис. 1).

Ми простежили певні закономірності, що стосувалися частоти виділення мікроорганізмів з різних типів біологічних зразків. Для цього порівняли частоту виявлення збудників різного таксономічного походження (кишкова паличка та уреаплазми) у різних типах біологічних зразків з сечовивідних та статевих шляхів жінок та чоловіків, що мали ускладнення у вигляді висхідного запального процесу із розповсюденням інфекції на сечовий міхур та нирки.

Серед обстежених жінок (табл. 3а) та чоловіків (табл. 3б) виділили 3 групи згідно етіології захворювання – бактеріальна моноінфекція (E.coli), моноуреаплазмоз, уреаплазмово-бактеріальна інфекція (U.urealyticum+ E.coli).

Встановлено, що при моноінфекції, спричиненій E.coli, найвища частота виділення спостерігалася у зразках сечі І та II, зскребках з уретри у жінок та секреті передміхурової залози у чоловіків (табл. 3а, б).

Рис. 1. Питома вага моно- та мікст-інфекцій у жінок та чоловіків з запальними захворюваннями сечовивідних та статевих органів

При моноуреаплазмозі частота виділення U.urealyticum із скребків слизових оболонок уретри, цервікального каналу та у мазках піхви становила 100%; у першій порції сечі перевищувала 50% обстежених (табл. 3а). У чоловіків уреаплазми виділяли з найбільшою частотою (100% зразків) з уретри; висока частота виділення збудника була зафіксована в секреті передміхурової залози та еякуляті (88±12%) (табл. 3б). Частота виділення уреаплазм з сечі чоловіків була порівняно невисокою, 38±18% та 25±16% для першої та другої порцій відповідно (табл. 3б). При мікст-інфекції частота виділення кожного збудника у всіх видах матеріалу була різною, але мала тенденцію до підвищення. Середній показник частоти виділення збудника з різних видів матеріалу був найвищим для уреаплазм (табл. 3). У той час як уреаплазми з високою частотою виявлялися у сечі, зскребках з уретри, цервікального каналу та мазках піхви кишкова паличка переважно вражала сечовивідні шляхи жінок.

Таблиця 3

Частота виділення E.coliтаU.urealyticum з різних видів біологічних зразків при моно- та мікст-інфекції у жінок (а) та чоловіків (б), (мікробне число≤10⁴ КУО/мл) а)

Вид збудника,кількість обстежених осіб (n)	Матеріал
	сеча 1		сеча 2		уретра (зскребок)		піхва(мазок)		Цервікс (зскребок)
	чис-ло	%	число	%	число	%	число	%	число	%
E.coli (n=76)	72	95±2	54	71±5	74	97±2	21	41±6	15	19±7
U.urealyticum(n=43)	22	51±8	16	37±8	43	100	43	100	43	100
U.urealyticum+E.coli(n=22)	19	86±8	16	73±10	22	100	22	100	20	91±6
	22	100	17	77±9	19	86±8	13	59±11	7	32±10
б)
Вид збудника,кількість обстежених осіб (n)	Матеріал
	сеча 1		сеча 2		уретра(зскребок)		секрет передміхуро-воїзалози		еякулят(зскребок)
	число	%	число	%	число	%	число	%	число	%
E.coli(n=9)	5	56±18	7	78±11	4	44±18	9	100	0	-
U.urealyticum(n=8)	3	38±18	2	25±16	8	100	7	88±12	7	88±12
U.urealyticum +E.coli(n=10)	3	30±15	3	30±15	5	50±17	7	70±15	7	70±15
	7	70±15	9	90±10	4	40±16	10	100	0	-

Таким чином, у розділі 3 нами встановлено домінанти мікробного спектру біотопів сечовивідних шляхів та геніталій жінок та чоловіків з інфекційно-запальними процесами із переважанням бактерій та уреаплазм, що досить часто виявлялися в асоціаціях. Простежено закономірності виявлення мікроорганізмів різного таксономічного походження в залежності від нозологічної форми перебігу запального процесу у жінок з домінуванням бактерій, уреаплазм та грибів р. Candida при вульвовагінітах та кольпітах, уреаплазм при висхідному процесі, що розповсюджується з цервікального каналу на органи репродуктивної системи та з уретри на сечовивідні шляхи. Встановлено провідну роль бактерій у асоціаціях з іншими мікроорганізмами при уретропростатитах; хламідій при уретритах; багатокомпонентних асоціаціях бактерій, уреаплазм, хламідій при неплідності у жінок та чоловіків.