Особисто мені здається, що в основі головного механізму формування психічної залежності лежить все-таки те саме небажання зіштовхуватися із проблемами, що згадано на початку цієї глави. Адже наркоман, що раніше довгостроково вживав наркотики, після відмови від них випробовує найтяжкий стрес. Стрес пов'язаний з корінною зміною звичного укладу життя. Якщо раніше хлопець міг «піти» у внутрішній мир приємних мрій або хоча б не так гостро відчувати необхідність насущних і невідкладних, але не завжди легких рішень (до того ж що часто змушують жертвувати тією або іншою особистою цінністю), то тепер уже він не захищений. Саме тому більшість хворих зі стажем відновляє прийом наркотиків після лікування. Вони прекрасно усвідомлюють свій «порочне коло» і були б раді вирватися з нього, якби знову змогли навчитися не боятися жити без наркотиків.
Трагедія в тім, що звичайно це вміння губиться назавжди. А головне лихо - що, починаючи вживати наркотики, ніхто в це не вірить і вважає, що його це не торкнеться.
Звичайно, у формуванні психічної залежності беруть участь безліч факторів, у різних людей вони різні й часто не піддаються обліку.
Саме тому кращим захистом від наркоманії є боягузлива, дурна, безглузда, смішна, уперта, категорична відмова «спробувати».
Література
1.Оржеховская В.М., Бурмака Н.П. Избавление учащихся от наркогенных привычек - К., 1992
2.Гарницкий С.П. Алкоголь, тютюн, наркотики й здоров'я підлітків. - К., 2002
3.Горпинченко И.И. Відверто про таємне. - К., 2002
4.Коростолев Н.Б. От А до Я. – М., 2003