Тим часом сьогодні серйозне занепокоєння викликає стан наркотизації населення, який перебуває на стабільно високому рівні.
І хоч загалом у нас напрацьована добра законодавча база, сказав віце-прем’єр міністр, у країні ще не створено відповідних механізмів практичного застосування норм вітчизняного застосування і міжнародного права що до боротьби з цим злом. На його думку, це стає серйозною криміногенною і суспільно політичною проблемою, а відсутність ефективних бар’єрів нелегального виготовлення розповсюдження наркотичних засобів та контрабандного завезення наркотичних речовин в країни створює загрозу національній безпеці. Тому віце-прем’єр-міністр наголосив на посилення заходів боротьби з поширенням наркоманії в Україні та активізації роботи насамперед Міністерства Внутрішніх справ, Служби безпеки України, Міносвіти та МОЗ (Міністерство охорони здоров’я). По першу чергу саме їм потрібно на розв’язанні низки проблем.
Кабінет Міністрів України має намір виділити з державного бюджету України 302 млн.грн для реалізації заходів, спрямованих на посилення боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, у 2003-2010р.р. Це зазначив (11.06.03) віце-прем’єр-міністр України Дмитро Табачник під час засідання Національної Координаційної Ради боротьби з наркоманією.
Дмитро Табачник підкреслив, що ці цілі уряд планує виділити 58,6 млн. (а в 2003 було 45 млн.грн).
За словами віце-прем’єр-міністра, ці кошти будуть направлені зокрема на поліпшення матеріальної бази лабораторії, створення реабілітаційних і діагностичних центрів , а також прикордонних пунктів і технічних підрозділів митної служби тощо.
На засіданні було прийняте рішення Доручити Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міськім державним адміністраціям, МВС України розробити регіональні програми спрямовані на протидію на законному обігу наркотиків та поширення наркоманії, особливо серед підлітків та молоді, у районах і містах з високими темпами наркотизації населення, забезпечити їх виконання.
Зокрема за дорученням Національної Координаційної Ради МОЗ України, МВС, СБУ, та органам місцевої влади у другому півріччі 2003 року були здійсненні комплексні перевірки підприємств, які здійснюють обіг наркотичних засобів, психотропних речовин. Міністерство внутрішніх справ повинно було підготовити проект постанови уряду про створення на базі Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру міжвідомчої лабораторії для дослідження та ведення електронного каталогу відомостей про синтетичну та напівсинтетичні засоби і психотропні речовини. Державний комітет України у справах сім’ї та молоді повинен забезпечити центрами соціальних сфер для молоді просвітницьких заходів через мережу спеціалізованих служб для дітей, молоді, їхніх батьків з питань профілактики наркоманії, пропаганди здорового способу життя та формування практичних навичок протистояння шкідливому впливу наркотиків.
Наркоманія – медико – соціальна проблема, тому вимагає комплексного підходу як у клінічному, такі в соціальному плані.
Не можна ізольовано формувати свідомість людини, не змінюючи свідомості навколишнього середовища. А це означає, що для боротьби з наркоманією також як і з іншими соціальними хворобами, необхідне створення здорової соціальної обстановки, політичної стабільності, оздоровлення загальноекономічної і духовно-етичної атмосфери в нашій країні.
Боротьба з наркоманією в нашій країні ведеться у двох основних напрямках : профілактика і лікування (лікарняна та поза лікарняна амбулаторна допомога).
Основний напрям нашої медицини – це профілактика захворювання. Треба проводити боротьбу з наркоманами не лише там, де вони є але і там, де можуть з’явитися.
Профілактика – це складна система комплексних державних і суспільних, соціально-економічних і правових, методико-санітарних психолого-педагогічних і психологічних заходів.
За суттю вона являє комплекс заходів, направлених на забезпечення високого рівня здоров’я людей, їх творчого довголіття, усунення різних причин захворювань, поліпшення умов праці, побуту і відпочинку, охорону навколишнього середовища.
Увесь комплекс профілактичних заходів умовно поділяється на три етапи:
Первина профілактика – це в основному соціальна профілактика, масова і найефективніша. Вона передусім направлена на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю людини та попередження впливу різних несприятливих чинників. Основа цього типу профілактики – утвердження здорового способу життя кожної людини і всього суспільства. здоровий спосіб життя означає повноту включення людини в різноманітні форми і способи соціальної діяльності відповідно до оптимального і гармонічного розвитку всіх його під структур – тілесної, психічної, соціальної.
Цілеспрямована робота профілактики наркоманії, боротьба за здоров людину має починатися з раннього дитинства. за даними анонімного анкетування, в деяких регіонах 89-90% школярів 5-11 класів мають знайомих і друзів, що вживають наркотичні речовини, 35-36% наркотики пропонують спробувати, 42-43% вже пробували (практично кожний другий) і 20% хотіли б спробувати, що це таке, хоч раз у житті. Маленькі діти починають формувати свої поняття про наркотичні засоби та наслідки їх зловживання. Підготовка профілактичних заходів для дітей молодшого віку ефективніша ніж спроба змінити порівняно міцно укорінене уявлення про наркотичні засоби у підлітків старших класів.
однак головна відповідальність за виховання дитини звичайно лежить на батьках. Правильне виховання полягає в тому, щоб батьки усвідомили, який глибокий вплив вони справляють на дітей і їх поведінку. Батьки – це перші вихователі, що формують погляди, схильності і особистість у дитини.
Статистичне встановлено, що більшість наркоманів виховувалися в неблагополучних сім’ях. Важко уявити як можуть виховувати дітей батьки, котрі страждають на хронічний алкоголізм або наркоманію. Навіть якщо намагалися уявити, що дитині в такій сім’ї приділено належну увагу (що мало ймовірно), то все одно дітям властиво копіювати поведінку своїх батьків, особливо в дошкільний період, коли вони шукають зразок відповідної для ситуації поведінки. Допомогти таким людям можуть активно діючи спільно медичні працівники, викладачі шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів, працівники правоохоронних органів. Батьки не повинні займати пасивну позицію – вони зобов’язані постійно проводити виховну роботу, бесіди, обговорення.
Захопленість молодих людей у будь-якій області знань або мистецтва (поезії, літературі, музиці, живописі та ін.) – один з дійових шляхів нормального, нічим не порушеного психофізичного розвитку, що віддаляє юнаків і дівчат від наркотичних засобів.
Правильним вихованням можна приглушити схильність до вживання наркотичних речовин. Тому при виховання „важких” дітей і підлітків необхідний максимум уваги і турботи з профілактики можливого розвитку наркоманії.
Вторинна, або соціально-медична, профілактика направлена на виявлення найбільш ранніх змін і організмі з метою здійснення негайного і комплексного лікування, оздоровлення мікро соціального середовища і застосування різних виховних заходів. Дуже важливо, щоб антинаркотична інформація охоплювала всі сім’ї. Реальні шанси на лікування залежать від того, на якій стадії захворювання розпочато лікування. Оскільки наркомани не можуть різко припинити прийом наркотиків, то вони намагаються поступово зменшувати дозу. Однак з цього нічого не виходить. Назавжди відмовитися від наркотиків треба відразу – раз і назавжди. Складність проблеми лікування полягає в тому, що у хворих на наркоманію дуже важко виробити установку на лікування.
Треба знати що хворий, який добровільно з’явився на лікування не притягується ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності. У цьому разі отримується лікарська таємниця. Про захворювання не повідомляють за функцію і помічника і консультанта. Під час бесіди лікар викликає у хворого спогади і асоціації, пов’язані з тими моментами в житті, які спричинили душевний дискомфорт. У цьому разі відбувається переоцінка цінностей, усвідомлення причини хвороби, зміна ставлення до неї. Тоді причина ніби-то втрачає актуальність, перестає існувати. На цьому будується психотерапевтичне лікування хворого.
Процес лікування не простий, він тривалий, і на жаль, наслідки лікування залежать не тільки від можливостей медичної науки. Необхідність лікування має бути усвідомлена хворим, його бажання позбутися важкої недуги повинно бути сильним.
Активне прагнення хворого на наркоманію до видужання – одна з умов ефективності лікування.
Куди має звернутися хворий на наркоманію за медичною допомогою? У нашій країні в системі охорони здоров’я діє наркологічна служба, мета якої надавати спеціалізовану допомогу хворим на алкоголізм. наркоманію і токсикоманію. Організаційно-методичним центром, що об’єднує всі структурні одиниці, наркологічної служби. є наркологічний диспансер. Існують міські й обласні наркологічні диспансери.
Кабінет наркологічного диспансеру розміщенні в адміністративних районах міста. На деяких великих промислових підприємствах існують наркологічні пункти.
Організатором наркологічної допомоги населенню є лікар-нарколог. Він виявляє хворих на наркоманію, обстежує їх, бере на диспансерний облік, проводить амбулаторне лікування, у разі необхідності направляє до наркологічного стаціонару.