Сухий концентрат горицвіту (1:
1). Спирту 20%.46-54 ЖОД у 1 г. Кардіотонічний засіб.
Extractum Digitalis siccum standartisatum 1:
1. Сухий концентрат наперстянки (1:
1). Спирту 20%.44-56 ЖОД у 1 г. Кардіотонічний засіб.
Extractum Convallariae siccum standartisatum 1: 2. Сухий концентрат конвалії (1: 2). Спирту 20%.53-67 ЖОД у 1 р. Кардіотонічний засіб.
Поліекстракти (поліфракційні екстракти) були вперше запропоновані Г.Я. Коганом. В основі їхнього виробництва лежить уявлення, що звичайні галенові препарати не можуть містити всі біологічно - активні речовини лікарської рослини, оскільки один екстрагент не може витягти речовину будь-якої природи. Якщо ж дана рослинна сировина послідовно буде оброблятися різними экстрагентами, то з кожного отриманого витягу (фракція) будуть виходити після видалення екстрагента сухі речовини, що після хімічної, фармакологічної і клінічної перевірки можна з’єднати й одержати препарат, який містить комплекс речовин, можливо більш близький до наявного в рослині. З’єднуючи фракції сухих речовин, можна, зрозуміло, відмовитися від тих чи інших фракцій. Далі, можна штучно збільшувати в суміші кількість найбільш активних фракцій, створюючи тим самим більш ефективні лікуарські препарати.
В основі поліекстрактів лежить також думка про те, що баластних речовин власне кажучи немає. Присутні тольки комплекси супутніх речовин різного якісного і кількісного складу, вивчивши які можна створювати галенові препарати з подовженою дією - дюрантні галенові препарати. Взагалі дюрантність властива галеновим препаратам, але в поліэкстрактах ця властивість може бути посилена.
Основною ознакою доброякісності екстрактів є необхідний по ДФ Х вміст діючих речовин, обумовлених хімічними методами (за винятком рідкого екстракту глоду, якість якого контролюється біологічно).
Якість деяких рідких екстрактів встановлюється по сумі екстрактивних речовин. Вони визначаються по величині сухого залишку після випарювання 5 мл екстракту і висушування протягом 3 годин при 100-105 °С.
У рідких екстрактах завжди визначається вміст спирту.
У густих і сухих екстрактах встановлюють вміст вологи (наважка близько 1 г, висушування до постійної маси).
Всі екстракти обов’язково випробовуються на важкі метали. Навідміну від настойок виходять з 1 мл (рідкі екстракти) чи 1 г препарату (густі і сухі екстракти). Важких металів повинно бути не більше 0,01%.
При зберіганні екстрактів необхідно стежити, щоб у рідких екстрактах не утворювався осад, густі екстракти не підсихали, а сухі екстракти не відволожувалися. Цього можна досягти гарною, а для сухих екстрактів герметичною закупоркою посудин. Гігроскопічні сухі екстракти упаковують у широкогорлі банки ємністю не більш 100 г.
Вимоги ДФУ і наказу МОЗ України №197 від 7.09.93 р.
При виписуванні рецептів на відвари і настої лікар вказує бажану концентрацію і кількість ліків. Однак лікар може обмежитися вказівкою лише загальної кількості ліків. У цьому випадку аптека керується вказівками Фармакопеї. Настої можуть прописуватися з позначкою "Cito! ". При надходженні таких рецептів настоювання проводять на киплячій водяній бані протягом 25 хвилин, після чого рідину штучно охолоджують. Відвари "Cito!" не готуються, оскільки не відбувається повного екстрагування.
Більш досконала конструкція інфундирки називається деколятором. Деколятор (мал.8) являє собою металеву інфундирку 1 з дерев’яною ручкою 2 і кришкою. У центрі кришки впаяна широка перфорована трубка 3, дно якої 6 не доходить до дна інфундирки; угорі трубка переходить у лійку 4. У трубку вводиться пробка-поршень з ручкою 5 для віджиму вмісту, яке знаходиться в трубці при приготуванні настоїв, у трубку деколятора поміщають наважку рослинної сировини, яке зверху притискають пробкою - поршнем. У інфундирку наливають необхідну кількість води, занурюють у неї заповнену перфоровану трубку, після чого зібраний деколятор поміщають на водяну баню. В деколяторі дифузійний процес протікає значно активніше, ніж в звичайних інфундирках. Зручно також і те, що після настоювання сировина відразу віджимається без допомоги спеціальних цідилок.
У аптечній практиці для приготування водних витяжок використовують методи гарячого - Infusacalideparata (настої, відвари, слизи) і холодного екстрагування - Infusafrigideparata (лише для виготовлення настою кореня алтею).
Для приготування водних витяжок згідно ДФ подрібнену рослинну сировину поміщують у попередньо прогріту інфундирку (15 хв). Заливають розрахованою кількістю холодної води (кімнатної температури), закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані при перідичному помішуванні.
Згідно вимогам ДФ настої нагрівають на киплячій водяній бані протягом 15 хвилин, відвари - 30 хвилин.
Після закінчення вказаних термінів витяжки охолоджують при кімнатній температурі: настої - не менше 45 хвилин, відвари - протягом 10 хвилин.
Після цього проціджують у мірний циліндр за допомогою прес - цідилки (мал.7) через подвійний шар марлі і ватний тампон у лійці, віджимають залишок рослинного матеріалу і додають воду (через той же рослинний матеріал) до прописаного об’єму витяжки.
Під час приготування водних витяжок з ЛРС об’ємом 1000 - 3000 мл час нагрівання на водяній бані для настої збільшується до 25 хвилин, для відварів - 40 хвилин; час охолодження залишається попереднім.
Зберігають у темному прохолодному місці не більше 10 діб.
Техологічна схема приготування водних витягів з ЛРС у аптеках.
Підготовчі роботи | Оформлення зворотньої сторони ППК |
Підбір допоміжного матеріалу | |
Подрібнення сировини | |
Прогрівання інфундирки | |
Екстракція | Завантажування сировини, води та інгредієнтів, що необхідні для створення оптимальних умов екстракції |
Настоювання на киплячій водяній бані або при кімнатній температурі | |
Охолодження | |
Проціджування | Проціджування витяжки у мірний циліндр |
Відтискання сировини та доведення витяжки до потрібного об’єму | |
Додавання інгредієнтів | Розчинення солей у готовому витязі |
Диспергування та введення у витяг нерозчинних лікарських речовин | |
Додавання сиропів, настоянок та інших рідких інгредієнтів | |
Контроль якості (І) | Оформлення ППК |
Контроль якості (ІІ) | Контроль при відпуску |
Всі лікарські форми з рідким дисперсійним середовищем готують масооб’ємним методом, який забезпечує необхідну масу лікарської речовини в заданому об’ємі розчину.
Якщо розчинник у пропису не зазначений, то готують водні розчини. Під назвою "вода", якщо немає особливих вказівок, розуміють воду очищену.
Лікарські засоби, які випускаються фармацевтичними підприємствами у вигляді рідин (настойки, сиропи та ін), при використанні їх для виготовлення лікарських форм дозують по об’єму.
Готуючи рідкі лікарські форми, дотримуються певного порядку розчинення і змішування лікарських засобів з врахуванням їх фізико-хімічних властивостей.
Ароматні води, настойки, рідкі екстракти, спиртові розчини,смакові і цукрові сиропи та інші рідини додають до водного розчинув останню чергу у такому порядку:
водні непахучі та нелеткі рідини;
спиртові розчини в порядку збільшення міцності спирту;
пахучі та леткі рідини.
Об’єм рідкої лікарської форми визначають додаваннямоб’ємів усіх рідин, що входять до її складу. Після виготовленнялікарської форми її об’єм не повинен перевищувати норм допустимихвідхилень, встановлених для даного об’єму.
Натрію броміду 5 г
Адонізиду 10 мл
Настойки валеріани 5 мл
Води очищеної до 200 мл
У пропису кількість розчинника зазначена "до відповідногооб’єму". У цьому випадку об’єми прописаних рідких лікарськихзасобів включаються в об’єм водного розчину. Об’єм лікарськоїформи 200 мл. У флакон для відпуску відмірюють 160 мл очищеної води, 25 мл20% (1: 5) концентрованого розчину натрію броміду, 10 мл адонізидута 5 мл настойки валеріани.
Якщо розчинником у лікарській формі служать настої івідвари із рослинної сировини, то їх готують в режимі ДФ іпроціджують. В процідженій витяжці розчиняють лікарські засоби увигляді порошків. У разі необхідності розчин доводять водою допотрібного об’єму і проціджують у флакон для відпуску.
Лікарську форму можна приготувати з використаннямстандартизованого екстракту-концентрату валеріани. У флакон длявідпуску відмірюють 172 мл (200 - (10 + 12 + 6) = 172), додають6 мл 10% (1:
1) концентрованого розчину кофеїн-бензоату натрію, 10мл 20% (1: 5) концентрованого розчину натрію броміду, 12 мл рідкогостандартизованого екстракту-концентрату валеріани 1: 2 мл настойкиконвалії.
Багатокомпонентні водні витяжки з лікарської рослинноїсировини, яка вимагає однопланового режиму екстрагування,виготовляють в одній інфудирці, незалежно від гістологічноїструктури сировини.
Приклад 19. Настою корневищ з коренями валеріаниз 10 г 200 мл
Листя м’яти 4 г
Кофеїн-бензоату натрію 0,4 г
Анальгіну 0,6 г
Натрію броміду 3 г
Магнію сульфату 0,8 г
Подрібнену лікарську рослинну сировину (10 г корневищ зкоренями валеріани та 4 г листків м’яти) вміщують у попередньопідігріту фарфорову інфудирку, заливають 239 мл(200 + 10 x 2,9 + 4 x 2 = 238,6) очищеної води (кімнатноїтемператури) і настоюють на киплячій водяній бані протягом 15 хв.,проціджують у мірний циліндр, залишок віджимають. У процідженомунастої розчиняють 0,4 г кофеїн-бензоату натрію, 0,6 г анальгіну, 3 г натрію броміду, 0,8 г магнію сульфату, при необхідності об’ємрозчину доводять водою до 200 мл і проціджують у флакон длявідпуску.