основні зони конфлікту у жінок з тривожно-фобічними розладами реєструвалися у сферах стосунків з протилежною статтю (55,3 %), друзями та знайомими (28,7 %), дітьми (25,5 %). У більшості хворих ці конфлікти були спрямовані у минуле (76,7 %). Цілі у хворих цієї групи також були різноспрямованими, стосувалися питань власного здоров’я (98,9 %), кар’єри (43,7 %), матеріального стану (34,0 %).
Результати інтерпретації тесту «Незавершених речень» у жінок, хворих на тривожно-фобічні розлади, свідчили про те, що в них домінуючими були такі риси, як переважне реагування на внутрішні імпульси (67,0 %), імпульсивність емоцій в стресових ситуаціях (61,7 %), абстрактність мислення та схильність до фантазування (52,1 %) та пасивна залежність (55,3 %).
Група хворих на тривожно-фобічні розлади чоловіків відрізнялася переважанням конфліктів у сферах стосунків з керівництвом (р<0,05), причому 47,4 % з них відносилися до майбутнього. Серед цілей в групі чоловіків переважали категорії здоров’я (100 %) та сім’ї (55,3 %). Серед особистісних особливостей у чоловіків домінувало переважне реагування на внутрішні імпульси, решта спостерігалася вірогідно рідше (р<0,05).
Результати дослідження хворих на невротичні розлади жінок за тестом СМДО віддзеркалювали наявність у них «пікоподібного» усередненого профілю з підйомами за 3-ю та 7-ю шкалами. Основною характеристикою цього профілю у жінок було значне підвищення рівня шкали невротичної тріади (1-а – 60 Т-балів; 2-а – 68,9 Т-балів; 3-я – 72 Т-балів) при порівнянні з контролем (р<0, 05), що свідчить про виражений емоційний дискомфорт, внутрішню дисгармонію, труднощі адаптації та блокаду мотивованої поведінки.
Відповідний профіль у хворих на невротичні розлади чоловіків відрізнявся наявністю вираженого іпохондричного радикалу у поєднанні з інтровертованістю та соціальною відгородженістю.
Аналіз за окремими формами патології показав, що у хворих на неврастенію жінок відзначалося перевищення показників Т-балів за шкалами іпохондрії, депресії та емоційної лабільності. Описана структура профілю віддзеркалює наявність у хворих даної групи рис депресивності, депривації, нерішучості при зниженні демонстративності та соціальної активності. Хворі на неврастенію чоловіки відрізнялися переважанням імпульсивності.
За даними СМДО у хворих на соматоформні розлади жінок відзначалося перевищення усереднених показників Т-балів за шкалами емоційної лабільності, імпульсивності та тривожності, що свідчило про перевагу в них демонстративності, бажання показати себе у кращому світі, слабкої стійкості до стресу та вираженої соматизації психологічних феноменів.
У чоловіків, хворих на соматоформні розлади, спостерігалося перевищення показників за шкалами іпохондрії та депресії.
Профіль СМДО у жінок з тривожно-фобічними розладами характеризувався перевищенням усереднених показників Т-балів за шкалами песимізму (депресії), емоційної лабільності (істерії), тривоги (психастенії), що свідчить про домінування в даній групі жінок тривожних радикалів, схильності до виникнення тривожних реакцій, фіксованих страхів, соматизації тривоги, пасивної життєвої позиції та звернення більшості інтересів в коло власних переживань.
У чоловіків даної групи спостерігалося підвищення за шкалами тривоги та індивідуалістичності.
З метою вивчення ролі преморбідного конституційно-біологічного фактора «маскулінність - фемінність» у патогенезі невротичних розладів у жінок був використаний тест оцінки психологічної статі особистості (рис. 4).
Як свідчать наведені дані, в групі обстежених жінок переважали маскулінна (38,0 %), фемінна (32,6 %) та недиференційована (17,7 %) психологічна стать особистості, що в цілому відображає «негнучкість» статево-рольового стереотипу та труднощі адаптації особистості до специфіки соціокультурного середовища. В той же час андрогенна психологічна стать, що віддзеркалює адекватну статеву самосвідомість, реєструвалася у цій групі рідко (11,7%).
Такий розподіл відображає домінування в групі здорових жінок типів психологічної статі, які обумовлюють адекватну статеву самосвідомість, чітку статеву ідентичність з вираженою прихильністю до жіночих стереотипів поведінки.
У хворих на невротичні розлади чоловіків переважали фемінність (42,5 %), маскулінність (41,7 %) та недиференційованість (13,3 %), андрогінність реєструвалася рідше (2,4 %).
Аналіз за окремими формами патології показав наступне.
У відповідності до результатів тесту, у більшості хворих на неврастенію жінок відзначалися маскулінні риси (60,2 %), у 17,7% - фемінні, у 15,0 % - недиференційовані та у 7,1 % - андрогінні. В групі чоловіків, навпаки, вірогідно частіше зустрічалися фемінні риси (50,0 %). Тобто, у хворих на неврастенію жінок спостерігалося переважання маскулінної психологічної статі, що є передумовою для формування статево-рольового конфлікту, перш за все, у родині.
При вивченні результатів тесту встановлено, що серед хворих на соматоформні розлади жінок переважали особи з рисами фемінності (61,5 %), недиференційовані риси спостерігалися у 14,6 %, андрогінні – у 13,8 %, маскулинні – у 10,1 % обстежених. Таке співвідношення в структурі фактора «фемінність-макулінність» свідчить про домінування фемінних рис та типів реагування у жінок, що визначає можливість розвитку конфліктів у виробничій сфері. У хворих на соматоформні розлади чоловіків переважали фемінні риси (62,8 %).
У 43,6 % жінок з тривожно-фобічними розладами домінували риси маскулінності, у 24,5 % - недиференційованості, у 17,0 % - фемінності, у 14,9 % - андрогінності. Тобто, в даній групі переважали жінки з маскулінними та недиференційованими рисами, що ставало передумовою труднощів адаптації в соціокультурному середовищі та розвитку статево-рольового конфлікту (у 81,5 % чоловіків даної групи реєструвалося переважання маскулінних рис).
При вивченні невротичних розладів у жінок особливу увагу ми приділяли аналізу соціально-психологічних факторів (освіта, сімейний стан, життєві умови, професія, соціальний стан, взаємовідносини в сім’ї та на роботі). Застосована в дослідженні соціально-психологічна анкета дозволяла нам не тільки проаналізувати особливості перелічених факторів, а й уточнити «приховану» структуру оцінок за кожним з них, тобто оцінити ступінь задоволеності особи конкретним соціальним або психологічним чинником.
Аналіз соціально-психологічних факторів проводився нами як у цілому по групах (жінки та чоловіки), так і за формами патології.
Для вивчення гендерної специфіки важливими є дані співставлення за групами обстежених у цілому.
При такому аналізі встановлено, що більшість обстежених жінок, хворих на невротичні розлади, мали вищу (53,2 %) та середню спеціальну (35,1 %) освіту. При цьому 81,3 % з них висловлювали різний ступінь незадоволеності своєю освітою (незалежно від її рівня). Найбільший ступінь незадоволеності спостерігався у хворих на неврастенію жінок.
Серед обстежених чоловіків також переважали особи з вищою (55,1 %) та середньою спеціальною (26,8 %) освітою. Для чоловіків, хворих на невротичні розлади, характерним був нижчий ступінь незадоволеності освітою, ніж для жінок, та кількість незадоволених була вірогідно меншою.
Вивчення сімейного стану хворих на невротичні розлади жінок показало, що серед них переважають самотні жінки (52,8 %) (незаміжні, розлучені, одинокі). Слід підкреслити, що більшість жінок (71,3 %) були незадоволені своїм сімейним станом у значному ступені (аналіз отриманих даних свідчить про те, що й заміжні жінки відзначали незадоволеність своїм сімейним станом). Серед обстежених чоловіків частіше зустрічалися одружені (52,7 %), кількість незадоволених своїм сімейним станом серед чоловіків біла вірогідно меншою (50,4 %, р<0,05).
Аналіз житлових умов у хворих на невротичні розлади жінок свідчив про те, що 60,2 % з них не мали власного житла, 63,9 % жінок висловлювали високий ступінь незадоволення житловими умовами, а 36,1 % були задоволені ними в незначній мірі.
В групі чоловіків 59,8 % мали власне житло, кількість осіб, незадоволених житловими умовами, складала 29,1 % (р<0,001).
При вивченні умов праці хворих на невротичні розлади жінок встановлено, що 83,5 % з них відзначали наявність нервово-психічної напруги, яка перевищує ступінь навантаження. 56,9 % жінок характеризували цю напругу як «значно виражену». За даними показниками вірогідних відмінностей між жінками та чоловіками виявлено не було.
Результати проведених досліджень свідчать про те, що більшість хворих на невротичні розлади жінок відзначали для себе відсутність можливості творчо реалізуватися (62,7 %), зростати по «службовій лінії» (63,9 %) та професійно (52,2 %), висловлювали незадоволеність заробітною платнею (75,9 %) та взаємовідносинами з керівництвом (58,5 %).
При порівнянні отриманих даних з аналогічними у чоловіків встановлено, що більшість чоловіків відзначали для себе можливості творчої реалізації (52,8 %), професійного зростання (66,9 %), позитивно оцінювали відносини з керівництвом (63,7 %) та членами колективу (74,8 %).
У цілому 52,5 % обстежених жінок були незадоволені своєю професійною діяльністю (в групі чоловіків – 75,6 %).
Аналіз міжособистісних відносин в групі обстежених жінок віддзеркалював той факт, що у 47,5 % з них відзначалися конфліктні відносини, у 42,2 % - спокійні, доброзичливі, у 10,4 % - спокійні, холодно-формальні. Серед конфліктів у жінок переважали систематичні (49,3 %).
Дані семантичного диференціалу показали, що більшість обстежених жінок (71,3 %) були незадоволені міжособистісними відносинами. максимальну незадоволеність викликали конфлікти, які загрожували єдності сім’ї. спокійні, доброзичливі відносини в більшості задовольняли обстежених жінок.