Досить важливим є питання про строки, протягом яких можлива й доцільна реанімація. Адже пожвавлення виправдане тільки у випадку відновлення психічної діяльності. В. А. Неговский і інші дослідники затверджують, що позитивних результатів можна досягти не пізніше, ніж через 5 - 6 хв послу початку клінічної смерті. Якщо процес умирання триває довго, приводячи до виснаження резервів креатинфосфата й АТФ, то період клінічної смерті ще коротше. Навпаки, при гіпотермії пожвавлення можливо навіть через годину після настання клінічної смерті. У лабораторії Н. Н. Сиротинина було показано, що пожвавити собаку можна через 20 хв послу смерті в результаті кровотечі з наступним повним відновленням психічної діяльності. Треба, однак, мати на увазі, що в мозку людини гіпоксія викликає більші зміни, чим у мозку у тварин.
Реанімація, або пожвавлення, організму включає ряд заходів, які спрямовані насамперед на відновлення кровообігу й подиху: масаж серця, штучна вентиляція легенів, дефибрилляция серця. Останній захід вимагає наявності відповідної апаратури й може бути проведене в спеціальних умовах.
ВИСНОВОК
Вчення про хворобу, або загальна нозологія (від греч. nosos — хвороба), ставиться до самих старих проблем медицини. Стану здоров'я й хвороби, як правило, чергуються й переходять друг у друга часто без помітних границь. Лікареві важливо знати загальні критерії, які дозволяли б йому безпомилково відрізняти здоров'я від хвороби.
У практичній діяльності лікаря часто зустрічаються такі поняття, як нормальна температура тіла, нормальний тиск крові й т.д. При цьому мається на увазі усереднений результат виміру тих або інших показників у певній популяції. Найбільше що часто зустрічаються показники вважають нормою, а людини, показники якого відповідають нормі, визнають здоровим. Однак для цих показників характерні значні коливання залежно від умов навколишнього середовища, соціально-побутових умов, і тому вони не завжди можуть бути використані для строго наукового визначення здоров'я.
Всесвітня організація охорони здоров'я в 1946 р. прийняла наступне визначення здоров'я: "Здоров'я — це стан повного фізичного, психологічного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів". Звичайно, це визначення занадто загальне й скоріше відбиває стан, до якого варто прагнути. Здоров'я — це насамперед стан організму, у якому відзначається відповідність структури й функції, а також здатність регуляторних систем підтримувати сталість внутрішнього середовища (гомеостаз). Здоров'я виражається в тім, що у відповідь на дію повсякденних подразників виникають адекватні реакції, які по характері й силі, часу й тривалості властиві більшості людей даної популяції. Висновок про здоров'я або нормальний стан організму роблять на підставі антропометричних, фізіологічних і біохімічних досліджень. При оцінці стану здоров'я людини мають значення не тільки анатомо-фізіологічні критерії, але й соціальні, насамперед ступінь участі в трудовій і суспільній діяльності.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ
1. Адо А.Д., Ишимова Л.М. Патологическая физиологи. М: Медицина , 1980, стр. 428-464, 467-469, 481-484
2. Зайко Н.Н. Патологическая физиология. К.: Вища школа, 1985, стр.488-513, 516-518, 530-537
3. Патологічна фізіологія: Підручник (за ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця, О.В. Атамана та ін). К: Вища школа, 1995, стор. 545-572, 575-579, 591-599
4. Зайко Н.Н., Быць Ю.В. Патологическая физиология. К: Логос. 1996, стр. 546-573, 576-580, 593-601
5.Підручник Патологична физиологія/ за ред. М.Н. Зайка і Ю.В. Биця, О.В. Атамана Київ "Вища школа", 1995, С. 575-578
6. Граф логічної структури теми “ПОРУШЕННЯ РУХОВОЇ ФУНКЦІЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. ГІПЕРКІНЕЗИ. ПАРАЛІЧІ ТА ПАРЕЗИ. ПОРУШЕННЯ КООРДИНАЦІЇ РУХІВ”