Після завершення лікування у всіх групах хворих відбувається значне зменшення кровоточивості, усунення набряку і нормалізація кольору ясен, що підтверджується достовірним зниженням індексу Мюллемана і РМА у порівнянні з показниками до лікування, проте найістотніша різниця показників зареєстрована між групами хворих, в яких застосовували фітосилард-Н і хлоргексидин, що свідчить про більш ефективнішу терапевтичну дію імобілізованого препарату на основі ВДК.
Достовірні зміни показників індексу Рассела після лікування фітосилардом-Н в залежності від ступеню ГП зареєстровано лише в групі хворих з поч.-І ст. ГП (з 2,92±0,24 до 1,81±0,30 балів, р<0,05), а в залежності від клінічного перебігу ГП – лише при хронічному перебігу (з 3,06±0,22 до 1,98±0,31 балів, р<0,05). Це свідчить, що фітосилард-Н не справляє значної регенеруючої дії на кісткову тканину пародонту. При цьому в групах хворих, яких лікували чистим сорбентом чи хлоргексидином, не зареєстровано ніяких позитивних змін пародонтального індексу.
Встановлено, що середня кількість відвідувань у хворих, яких лікували фітосилардом-Н менша (при загостреному перебігу ГП поч.-I ст. - 3,60±0,24, при хронічному - 3,50±0,23; при загостреному перебігу ГП I-II ст. - 5,33±0,42, при хронічному - 5,20±0,20; при загостреному перебігу ГП II-III ст. - 6,83±0,31, при хронічному - 5,00±0,58), ніж у хворих, в яких застосовували силікс (відповідно 4,67±0,33 і 4,20±0,20; 7,00±0,41 і 6,52±0,20; 8,00±0,00 і 6,67±0,33) чи традиційну терапію (відповідно 6,50±0,29 і 5,50±0,55; 8,11±0,45 і 7,50±0,50; 10,00±0,00 і 8,02±0,29).
Повторні клінічні огляди хворих через 6 і 12 місяців показали, що результати лікування ГП з використанням імобілізованої лікарської композиції виявилися стійкими. У всіх хворих незалежно від ступеню чи характеру перебігу ГП, які пройшли курс лікування із застосуванням фітосиларду-Н, відзначалася більш позитивна динаміка показників усіх досліджуваних гігієнічних і пародонтальних індексів, ніж у хворих, яким застосовували силікс чи традиційну терапію. У більшості обстежених хворих на ГП поч.-І і І-ІІ ступеню через 6 і 12 місяців поряд із клінічною стабілізацією визначалися позитивні зміни рентгенологічної картини, особливо у пацієнтів, що лікувалися фітосилардом-Н.
У результаті проведених біохімічних досліджень встановлено, що застосовані лікувальні заходи достатньо ефективно гальмують запальні явища в пародонті, про що свідчить зниження активності катепсину D, лужної і кислої фосфатаз в ротовій рідині пацієнтів. При цьому динаміка цих маркерів запального процесу суттєво різнилась, як від виду застосованого лікування, так і ступеню ГП. Найбільш сприятливішою виявилась динаміка змін активності катепсину D у пацієнтів, яким застосовували композицію фітосилард-Н (при загостреному перебігу – з 0,202±0,016 до 0,137±0,013 од., р<0,05; при хронічному перебігу – з 0,155±0,015 до 0,115±0,011 од., р<0,05), потім у хворих, яким застосовували силікс (відповідно, з 0,209±0,013 до 0,156±0,011 од., р<0,05; з 0,186±0,014 до 0,152±0,013 од.) або традиційне лікування (відповідно, з 0,189±0,012 до 0,159±0,010 од.; з 0,150±0,018 до 0,133±0,017 од.). При цьому, як і у випадку застосування фітосиларду-Н (з 0,129±0,013 до 0,090±0,009 од., р<0,05), так і випадку використання силіксу (з 0,185±0,015 до 0,143±0,012 од., р<0,05) чи традиційних засобів (з 0,128±0,012 до 0,106±0,010 од.) ефект лікування був більш повним у пацієнтів з ГП поч.-I ст. порівняно з пацієнтами з ГП I-II ст. і ГП II-III ст. Зміни в активності лужної і кислої фосфатаз в ротовій рідині хворих на ГП за величиною та спрямованістю нагадували зміни активності катепсину D.
Застосування силіксу та особливо композиції фітосилард-Н при загостреному (силікс – з 43,0±2,6 % до 59,1±4,2 %, р<0,05; фітосилард-Н – з 39,0±2,3 % до 54,4±3,8 %, р<0,05) та хронічному перебігу (силікс – з 43,0±1,9 % до 55,2±2,4 %, р<0,05; фітосилард-Н – з 49,3±2,0 % до 63,6±3,0 %, р<0,05) ГП приводить до суттєвого підвищення активності СОД в ротовій рідині, яке суттєво переважає активацію цього ферменту у людей, які лікувались лише традиційною терапією з застосуванням хлоргексидину (при загостреному перебігу – з 43,5±1,9 % до 56,4±2,7 %, р<0,05; при хронічному – з 48,6±4,2 % до 59,5±6,0 %).
Лікування ГП знижує напруженість клітинних факторів місцевого неспецифічного імунітету порожнини рота: відзначається нормалізація цитологічної картини в ротових змивах хворих в бік зниження кількості лейкоцитів (показників ЕІ, ЕП і ЕС), що найбільш виражено при використанні фітосиларду-Н.
Встановлено також, що з посиленням ступеню ГП підвищується вміст прозапального цитокіну ІЛ -1β і знижується рівень протизапального цитокіну ІЛ -10 у ясеневій рідині хворих на ГП, що свідчить про значну активізацію процесу деструкції тканин пародонту. Проведене лікування фітосилардом-Н вірогідно зменшує вміст ІЛ-1β в ясеневій рідині хворих з різним ступенем ГП (ГП поч.-I ст. – з 20,1±2,6 пкг/мл до 12,8±1,8 пкг/мл, р<0,05; ГП I-II ст. – з 33,0±2,5 пкг/мл до 21,0±1,3 пкг/мл, р<0,05; ГП II-III ст. – з 38,2±2,5 пкг/мл до 24,8±1,8 пкг/мл, р<0,05) і сприяє підвищенню концентрації ІЛ-10 (ГП поч.-I ст. – з 94,2±11,7 пкг/мл до 188,0±19,4 пкг/мл, р<0,05; ГП I-II ст. – з 57,0±6,8 пкг/мл до 122,9±14,3 пкг/мл, р<0,05; ГП II-III ст. – з 40,6±8,7 пкг/мл до 72,9±17,4 пкг/мл, р<0,05).
Таким чином, експериментально-клінічні дослідження показали здатність фітосиларду-Н нормалізувати гомеостаз порожнини рота, знижувати рівень ПОЛ і протеолітичну активність, послаблювати напруженість факторів місцевого імунітету ротової порожнини, сприяти функціональній й органічній стабілізації мембранних структур, нормалізувати цитокінову регуляцію в тканинах пародонту, що, у свою чергу, гальмує процес запалення і тканинну деструкцію та поліпшує умови для репаративної регенерації тканин пародонту. Можна стверджувати, що висока терапевтична ефективність його у хворих на ГП, особливо поч.-I і I-II ступенів, обумовлена антимікробною, дезінтоксикаційною, протизапальною, мембранотропною, антиоксидантною, імуномодулюючою і, в певній мірі, пародонтопротекторною дією. Це дозволяє рекомендувати лікарську композицію фітосилард-Н для використання в якості патогенетично обґрунтованого засобу лікування запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонту.
ВИСНОВКИ
У дисертації представлено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуального наукового завдання, пов'язаного з розробкою рецептури та експериментально-клінічним обґрунтуванням застосування лікарської композиції на основі нанорозмірного кремнезему – ехінацеї пурпурової та німесуліду, іммобілізованих на силіксі, в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит.
1. В експерименті на моделі асептичного запалення м’яких тканин порожнини рота у щурів розроблена та опрацьована ефективна робоча форма і концентрація аплікаційного засобу на основі силіксу (40 % суспензія фітосиларду) та доведена його протизапальна й кератопластична дія, що підтверджено результатами клінічних, морфометричних і патоморфологічних досліджень.
2. Для лікування пародонтиту теоретично обгрунтовано й розроблено рецептуру нової лікарської композиції на основі ВДК – фітосиларду-Н, до складу якого входять сухий залишок спиртового екстракту ехінацеї пурпурової (11,16 %) та німесулід (2,98 %), імобілізовані на силіксі (85,86 %), в двох фармакологічних формах – порошок і таблетки. Доведено відсутність місцево-подразнюючої дії фітосиларду-Н на слизову оболонку порожнини рота та пошкоджуючої діїї на організм при тривалому пероральному введенні.
3. Дослідження лікувальних ефектів фітосиларду і фітосиларду-Н на моделі пародонтиту в щурів показало їх високу ефективність, обумовлену антиоксидантними (достовірні зниження вмісту МДА, зріст активності СОД в тканинах ясен), мембранотропними (достовірне зниження активності катепсину D), протизапальними (зниження активності лужної фофатази) та пародонтопротекторними властивостями, що підтверджується вірогідним зниженням ступеню атрофії альвеолярного відростка (з 40,77±0,17 % у щурів з пародонтитом до 37,18±0,21 % після лікування фітосилардом і 35,97±0,15 % - фітосилардом-Н, р<0,05). Патоморфологічними дослідженнями тканин ясен показана здатність фітосиларду і фітосиларду-Н сприяти відновленню пошкодженого епітелію слизової оболонки ясен, ліквідації ознак запалення в сполучнотканинній основі ясен, покращувати стан репараційних процесів.
4. За результатами клініко-лабораторних досліджень в хворих на генералізований пародонтит показано, що місцеве застосування фітосиларду-Н сприяє швидкій ліквідації запального процесу в пародонті, нормалізації гомеостазу порожнини рота, ферментативної активності ротової рідини, цитокінової регуляції в тканинах пародонту, що дозволяє підвищити ефективність і скоротити терміни лікування захворювання. Підвищенню ефективності лікування у хворих із загостреним перебігом ГП сприяє додаткове сублінгвальне призначення таблетованої форми препарату.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. На підставі проведених експериментальних і клініко-лабораторних досліджень, з метою підвищення ефективності лікування, пропонується новий спосіб лікування генералізованого пародонтиту з місцевим застосуванням лікарських композицій на основі силіксу, зокрема фітосиларду і фітосиларду-Н.
2. Запропоновано 2 лікарські форми фітосиларду-Н: 40% суспензія фітосиларду для апплікацій, пародонтальних пов’язок та сублінгвальні таблетки для розсмоктування в порожнині рота.
3. При загостреному перебігу генералізованого пародонтиту в комплексному лікуванні слід застосовувати фітосилард-Н у формі аплікацій на ясна, пародонтальної пов’язки, або інстиляцій в пародонтальні кишені з експозицією 15-20 хвилин, щоденно, після проведення сеансу базової терапії. Курс лікування – 5-8 відвідувань в залежності від ступеню ГП. Додатково приймати сублінгвальні таблетки фітосиларду-Н , 1-2 години, 1-2 рази на добу.