В процесі мікробіологічних досліджень виявлена закономірність – масивне заселення умовно-патогенними і патогенними мікроорганізмами тканин пародонту у хворих на цукровий діабет 2 типу із прогресуючим типом перебігу генералізованого пародонтиту відбувається на фоні зниження частоти зустрічаємості представників індигентної флори (Lactobacillusspp. – до 28,9%; Bafidobacteriumspp. – до 23,7%; Str. viridans – до 11,8%) і одночасного зменшення щільності колонізації ними пародонтальної еконіші – до 102 КОЕ од/мл. З цим, вочевидь, і пов’язаний у хворих з прогресуючим перебігом генералізованого пародонтиту при цукровому діабеті 2 типу ріст частоти зустрічаємості в пародонтальній еконіші і інтенсивніть обсіменіння її основними пародонтопатогенами: Porhyromonasgingivalis – у 80,3% випадках; A. actinomicetemcommitans – у 77,6% випадках; Bacteroidesforsithus – у 47,4% випадках; Prevotellaintermedia – у 40,7% випадках. Щільність обсіменіння пародонтальної кишені названими вище мікроорганізмами коливалась у межах 107 – 108 КОЕ од/мл.
Проведений мікробіологічний моніторинг спектру бактерій у пародонтальній еконіші хворих на генералізований пародонтит при цукровому діабеті 2 типу, дозволив виявити, що аеробна флора сприяє розвитку і піддержанню латентного перебігу клінічного типу захворювання, змішана аеробно-анаеробна – прогресуючого патологічного процесу в пародонті.
Відомо, що персистенція умовно-патогенними мікроорганізмами розвивається на фоні імунодефіцитних станів і підсилює їх прояв (Чекнев С.Б., 1994). Для виявлення патогенетичного значення змін стану імунітету і елімінаційних механізмів імунологічні дослідження проведені у 178 хворих на генералізований пародонтит, з них у 152 пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу. В якості контролю використовували дані, одержані у 24 умовно здорових осіб.
В залежності від типу перебігу захворювання була виявлена статистично достовірна різниця як кількісних, так і функціональних показників імунітету. Аналіз одержаних результатів показав, що при обох типах перебігу генералізованого пародонтиту при цукровому діабеті 2 типу, у порівнянні з контрольною групою, достовірно знижена кількість лімфоцитів за абсолютними показниками. При порівнянні численності субпопуляцій лімфоцитів у залежності від типу перебігу захворювання виявлено, що при прогресуючому перебігу кількість Т-лімфоцитів СД3+, СД4+, СД8+, NK (СД16+) була достовірно нижча, ніж у групі осіб з латентним перебігом патологічного процесу в пародонті і контрольній групі, що свідчить про більш глибокий імунодефіцитний стан (табл.1).
| Імунологічні показники | Тип перебігу генералізованого пародонтиту | Контрольна група(n=24) | ||
| латентний перебіг(n=76) | прогресуючий перебіг(n=76) | |||
| Лімфоцити | мм3 | 1795,2±33,8* | 1651±26,7*** | 2097±54,8 |
| % | 31,4±0,6* | 28,1±0,6*** | 33,9±1,2 | |
| Т-лімфоцити(СД3+) | мм3 | 965,8±22,4* | 804±25,5*** | 1346,2±34,6 |
| % | 53,8±0,9* | 48,7±1,1*** | 64,2±1,2 | |
| Т-хелпери(СД4+) | мм3 | 581,6±15,3* | 458,3±16,9*** | 752,8±21,4 |
| % | 32,4±0,8* | 27,7±0,6*** | 35,9±0,8 | |
| Цитотоксичні Т-лімфоцити(СД8+) | мм3 | 317,8±12,7* | 231,6±13,9*** | 457,1±22,7 |
| % | 17,7±0,4* | 14,2±0,4*** | 21,8±0,6 | |
| ІРІ (СД4+ / СД8+) | % | 1,83±0,02* | 1,98±0,03*** | 1,64±0,02 |
| NK-клітини(СД16+) | мм3 | 312,4±10,7* | 176,1±12,5*** | 224,4±17,4 |
| % | 16,1±0,4* | 9,7±0,4*** | 10,7±0,6 | |
| В-лімфоцити(СД20+) | мм3 | 409,3±12,5* | 265,8±9,3*** | 400,8±19,2 |
| % | 22,8±0,4* | 16,1±0,4*** | 19,6±0,5 | |
| Апоптоз (СД95+) | % | 15,4±2,3 | 20,3±2,08*** | 13,6±1,2 |
| (СД54+) | % | 17,9±1,4 | 12,9±1,7*** | 18,8±2,2 |
Примітки:
1 - * р<0,05 по відношенню до даних контрольної групи;
2 - ** р<0,05 по відношенню до групи з латентним перебігом захворювання;
3 - n – кількість пацієнтів у групі.
Заслуговувало на увагу те, що при прогресуючому типі перебігу генералізованого пародонтиту кількість СД95+ - клітин достовірно нижча, ніж при латентному. Це відображає порушення захисного механізму, як апоптозу по відношенню до цитотоксичних лімфоцитів і характеризує зрив компенсаторних реакцій імунної системи, що приводить до глибокого імунодефіцитного стану.
Напроти, латентний перебіг патологічного процесу в пародонті супроводжується значним і достовірним збільшенням експресії СД95+ - клітин, що направлено на переривання імунологічних реакцій. Цілком імовірно, що посилення апоптозу у хворих з латентним перебігом генералізованого пародонтиту при цукровому діабеті 2 типу не приводить до розриву патологічного кола імунологічних порушень, а лише сприяє певній тимчасовій стабілізації процесу.
Зміна гуморального імунітету є невід’ємною частиною імунологічних реакцій, що розвиваються при генералізованому пародонтиті. Нами виявлено зниження числа В-лімфоцитів за кількісними і абсолютними параметрами порівняно з контролем тільки у хворих з прогресуючим генералізованим пародонтитом. Слід відмітити, що кількість В-клітин не відображає точно їх функціональний стан у хворих на генералізований пародонтит при цукровому діабеті 2 типу. Так, у хворих з прогресуючим клінічним типом захворювання є всі ознаки дисфункції гуморального імунітету (підвищення рівнів IgG, IgM) та ознаки його зниження (зменшення рівнів SIgA, IgA в змішаній слині). Направленість порушень гуморальної ланки імунітету у пацієнтів, незалежно від типу перебігу генералізованого пародонтиту при цукровому діабеті 2 типу, була однаковою, але при прогресуванні захворювання ці зміни були достовірно більш значимими (р<0,05). Імовірно, що наглядний у цьому випадку дисбаланс у рівнях SIgA, IgA, IgG, IgM у змішаній слині пов’язаний з дефектом місцевого синтезу або з порушенням транспорту імуноглобулінів з кровотоку.
Елімінація бактеріальних агентів здійснюється з участю фагоцитуючих клітин, до яких відносяться моноцити, макрофаги і нейтрофіли. Дослідження фагоцитарної активності нейтрофілів дозволило встановити, що зниження фагоцитарної активності спостерігається у всіх хворих на генералізований пародонтит при цукровому діабеті 2 типу, що проявлялось достовірним зменшенням числа фагоцитуючих клітин і нейтрофілів, здатних до фагоцитозу порівняно із здоровими особами. Слід відмітити, що у хворих з прогресуючим типом генералізованого пародонтиту показники фагоцитарної активності (ФА і ФЧ) були достовірно нижчими, ніж у пацієнтів з латентним перебігом захворювання.
Суттєва роль у прогресуванні генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет 2 типу, як показали наші дослідження, належить прозапальним цитокінам. Виявлено, що при прогресуванні запально-деструктивного процесу в пародонті на фоні цукрового діабету 2 типу, відбувається значиме і достовірне (р<0,05) збільшення експресії прозапальних цитокінів (ІЛ-1в, ІЛ-2, ІЛ-8, ФНП-б), зниження протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-10). Напроти, у хворих на цукровий діабет 2 типу з відносно сприятливим перебігом патологічного процесу в пародонті (латентний перебіг) виявлена більш низька продукція ІЛ-1в, ІЛ-2, ІЛ-8, ФНП-б і більш висока експресія інтерлейкінів ІЛ-4 і ІЛ-10, ніж у хворих на генералізований пародонтит з прогресуючим патологічним процесом у пародонті (табл.2).
При оцінці прозапального цитокінового профілю у хворих на генералізований пародонтит при цукровому діабеті 2 типу, виявлені наступні особливості: незначне підвищення продукції ІЛ-1в, значиме і достовірне зниження ІЛ-2 у хворих з прогресуючим перебігом генералізованого пародонтиту при цукровому діабеті 2 типу, що свідчить про виражену імуносупресію і відображає наявність імунодефіцитного стану. ІЛ-1в стимулює Т-лімфоцити до утворення ІЛ-2 і посилює функціональну активність багатьох видів клітин. ІЛ-2, будучи індуктором – „диригентом,” сприяє проліферації тімоцитів, цитотоксичних лімфоцитів, а також антитілоутворення до залежних антигенів.
| Інтерлейкіни | Групи досліджуваних | ||
| Хворі на генералізований пародонтит | Здорові (n=24) | ||
| з латентним перебігом(n=76) | з прогресуючим перебігом(n=76) | ||
| ФНП-б | 187,3±4,8* | 511,6±13,8*** | 41,3±2,4 |
| ІЛ-1в | 916,2±30,8* | 216,4±27,6*** | 16,9±0,4 |
| ІЛ-2 | 1047,5±59,1* | 508,3±29,1*** | 1476,3±102,4 |
| ІЛ-4 | 209,1±8,2* | 37,4±3,3*** | 29,8±2,3 |
| ІЛ-6 | 145,7±27,1* | 88,3±29,2*** | 46,9±0,2 |
| ІЛ-8 | 82,3±2,8* | 413,1±3,4*** | 54,2±3,7 |
| ІЛ-10 | 73,8±2,6* | 22,6±0,9*** | 61,2±1,2 |
Примітки:
1. *р<0,05 по відношенню до групи здорових;
2. ** р<0,05 по відношенню до групи з латентним перебігом захворювання;
3.n – кількість пацієнтів у групі.
У хворих з прогресуючим типом генералізованого пародонтиту, в порівнянні з пацієнтами, які мають латентний перебіг патологічного процесу в пародонті, виявлена тенденція до менш вираженого підвищення ІЛ-1в (216,4±27,6 пг/мл проти 916,2±30,8 пг/мл; р<0,05), що дозволяє стверджувати про більш виражене напруження цитокінової регуляції в них.