І якщо чутливість ОФЕКТ у виявленні пухлин головного мозку становила 83,3%, то у діагностиці непухлинних утворень всього лише 33,3% (t= 8,1 p<0,01).
Отже, застосування ОФЕКТ є інформативним у диференційній діагностиці пухлин та непухлинних уражень головного мозку: кіст, гематом і каверном. Також високу інформативність ОФЕКТ виявляє у діагностиці абсцесів та туберкулом, які спостерігаються за даними цього методу у всіх випадках. Однак, одержані дані не дозволяють розрізняти ці утворення від проліферуючих церебральних пухлин за даними емісійної томографії.
При проведенні однофотонної емісійної томографії у хворих з пухлинами головного мозку у загальній групі спостереження нами були використані чотири різні радіофармацевтичні препарати, які широко застосовуються в радіонуклідній діагностиці. Серед них 99mТс-пертехнетат, 99mТс-МІБІ, 99mТс(V)-ДМСА та 99mТс-ГМПАО.
Проведений порівняльний аналіз показав, що найбільш оптимальним діагностичним туморотропним РФП для ОФЕКТ пухлин головного мозку є 99mТс-МІБІ, який має найвищий рівень нагромадження в пухлинах головного мозку (КА=14,7±9,6) у порівнянні з 99mТс(V)-ДМСА (КА =13,2±5,8) та 99mТс-пертехнетатом (9,2±4,4).
Важливою візуальною ознакою об’ємного утворення головного мозку, при застосуванні 99mТс-МІБІ була дислокація хоріоїдальних сплетень бокових шлуночків головного мозку, які нагромаджують цей РФП, що не спостерігалось при використанні інших радіофармацевтичних препаратів.
Лішманов Ю.Б. (2004) характеризує нагромадження МІБІ в хоріоїдальних сплетеннях головного мозку як явище, яке негативно впливає на оцінку емісійно-томографічного зображення. На думку автора додаткове нагромадження РФП в хоріоїдальних сплетіннях може призвести до помилок у інтерпретації одержаних емісійних томограм.
Як свідчать наші власні спостереження, така візуальна ознака, як правило, відіграє важливу діагностичну роль. Лише у двох хворих локалізація пухлинного вогнища в проекції шлуночків головного мозку теоретично обумовлювала можливість діагностичних помилок.
В разі виявлення прямих ознак пухлинного утворення - високоінтенсивного вогнища патологічного нагромадження радіоіндикатора, зображення хоріоїдальних сплетень не має самостійного значення.
Однак у тих випадках, коли зображення пухлини на ОФЕКТ відсутнє, така ознака може відігравати важливу діагностичну роль. Напрямок зміщення хоріоїдальних сплетень обумовлюється впливом об’ємного утворення і вказує на наявність та імовірну локалізацію цього утворення. Вказана діагностична ознака була зареєстрована нами у 29,3% хворих при дослідженні з 99мТс-МІБІ.
При проведенні ОФЕКТ з 99mТс-ГМПАО чутливість методу у виявленні вогнищевої патології головного мозку була істотно вищою, ніж при застосуванні туморотропних РФП і досягала 100%.
У 60% спостережень пухлини виявлялись на 99mТс-ГМПАО ОФЕКТ у вигляді вогнищ гіпоперфузії ("холодні" вогнища), як і церебральні вогнища непухлинного походження. В той же час, у 40% хворих спостерігалось посилене нагромадження перфузійного радіоіндикатора в пухлині незалежно від її гістологічного типу. На нашу думку, посилена фіксація перфузійного РФП в пухлині обумовлена нестійкістю діагностичного комплексу 99mТс-ГМПАО. В результаті цього частина радіоактивної мітки - 99mТс-пертехнетат- відокремлюється від ГМПАО і в подальшому поводить себе як туморотропний радіоіндикатор, інтенсивно нагромаджуючись у новоутворенні.
Отримані результати свідчать, що найвищу діагностичну інформативність має ОФЕКТ із застосуванням двох РФП: туморотропного та перфузійного, порівняно з ізольованим їх застосуванням. Такий підхід дозволяє досягти 100% діагностичної точності у виявленні пухлин головного мозку. Окрім цього, при такому методичному підході можливо одночасно диференціювати пухлини за ступенем злоякісності та оцінити виразність перифокального набряку.
Одним із основних завдань інструментальних методів у діагностиці пухлинної хвороби головного мозку є оцінка особливостей росту пухлини в динаміці проведеного лікування.
В залежності від гістоструктури пухлини, об’єму видалення, результативності лікування, період ремісії може тривати місяці й роки. Протягом цього часу перебіг захворювання змушує змінювати тактику лікування конкретного хворого індивідуально. Це обумовлює необхідність проведення етапних досліджень до - та після лікування протягом тривалого часу клінічного спостереження.
З метою визначення динаміки пухлинного утворення головного мозку у процесі комбінованого хіміотерапевтичного, променевого та хірургічного лікування нами обстежено 49 нейроонклогічних хворих, яким протягом 1-5 років спостереження було проведено 128 ОФЕКТ досліджень головного мозку.
Такі динамічні спостереження дозволяли оцінити радикальність проведеної операції, вчасно визначити ознаки рецидиву, визначати зміни ступеня злоякісності новоутворення та оцінити ефективність консервативного лікування.
Застосування ОФЕКТ дає можливість визначати зміну інтенсивності нагромадження РФП в пухлинному вогнищі, що поряд зі змінами розмірів новоутвору є достовірною ознакою особливостей перебігу захворювання. Важливо що ця емісійно-томографічна характеристика пухлинного вогнища не може бути відтворена за допомогою інших методів нейровізуалізації.
Хірургічне втручання при церебральних пухлинах є першочерговим етапом у лікуванні, спрямованим на повне або максимально можливе видалення пухлини, а результати ОФЕКТ дозволяють визначати ступінь радикальності хірургічного втручання.
Крім цього, ОФЕКТ з туморотропними РФП є ефективним методом у оцінці змін, що відбуваються в пухлині в процесі антибластичного лікування та в оцінці його ефективності, які на емісійних томограмах можна оцінити як за зміною розмірів патологічного вогнища, так і за зміною інтенсивності нагромадження РФП в пухлинній тканині.
Проведення нами серії комплексних радіонуклідних досліджень хворих з підозрою на наявність церебральних метастазів, що включало в себе ОФЕКТ головного мозку та сцинтиграфію всього тіла, мало на меті: 1) підтвердити або спростувати припущення щодо метастатичного характеру вогнищ головного мозку, які були попередньо виявлені при проведенні КТ або МРТ; 2) визначити розповсюдженість ураження і виявити патологічні вогнища екстрацеребральної локалізації.
Важливо відмітити, що лише у 54,9% таких пацієнтів гістологічно були діагностовані метастатичні ураження головного мозку, а у 45,1% хворих відмічались пухлини іншої гістоструктури.
Одержані нами дані показали, що сукупний аналіз емісійно-томографічних характеристик церебральних вогнищ, їх кількісні та візуальні показники з оцінкою рівня нагромадження радіоіндикатора у вогнищі, його форми, розмірів та локалізації на ОФЕКТ, дає вагомі підстави діагностувати характер виявленого утворення на доклінічному етапі.
Показово, що сцинтиграфія всього тіла у хворих з підозрою на метастатичне ураження головного мозку у 28% випадків дозволяє виявити вогнищеві утворення позамозкової локалізації. Серед них діагностуються як первинні пухлини, так і пухлини метастатичного походження.
Для проведення комплексного дослідження з метою уточнення характеру вогнищевого ураження головного мозку та діагностики вогнищ позамозкової локалізації важливе значення відіграє вибір РФП. Наші дослідження показали, що найбільш доцільно з цією метою проводити сцинтиграфію всього тіла (СВТ) з 99mТс(V)-ДМСА, ніж із 99mТс-МІБІ. Це обумовлено тим фактом, що чутливість такого дослідження у виявленні вогнищ позамозкової локалізації з 99mТс(V)-ДМСА є вищою, ніж з 99mТс-МІБІ СВТ і становить 35,4 % та 17,6% відповідно. Крім того, розподіл ДМСА в організмі пацієнта має значно більш рівномірний характер, ніж МІБІ, який у надзвичайно великій кількості нагромаджується у кишечнику та серцевому м’язі. Такі додаткові нагромадження радіоіндикатора створюють маскувальний ефект, який може призвести до діагностичних помилок.
Результати комплексного дослідження хворих з підозрою на метастатичне ураження головного мозку, яке включає в себе ОФЕКТ головного мозку та сцинтиграфію всього тіла, здатні оптимізувати тактику лікування хворих: при підтвердженні наявності поодинокого пухлинного ураження головного мозку такі дані дають підстави для вирішення питання про проведення хірургічного лікування. При множинних ураженнях головного мозку, які підтверджуються на ОФЕКТ, доцільність та етапність оперативного втручання визначається станом пацієнта, локалізацією вогнищ, їх розповсюдженістю і т.п.
Сучасні нейровізуалізуючі методи діагностики, такі як КТ, МРТ, ОФЕКТ або ПЕТ є унікальними як за своїми технічними характеристиками, так і за одержаними результатами. Кожен з них має як діагностичні переваги по відношенню до інших методів діагностики, так і певні обмеження.
Комбінація зображень, одержаних від різних діагностичних засобів, так званих модальностей, дають можливість компенсувати їх обмеження шляхом взаємодоповнення. Такі зображення можуть дати значну кількість необхідної діагностичної інформації для діагностики структурно-функціональних особливостей пухлини при локалізації її у функціонально важливій ділянці головного мозку, при проведенні стереотаксичної біопсії, тощо.
Відомі сьогодні в світі ПЕТ/КТ та ОФЕКТ/КТ діагностичні комплекси добре зарекомендували себе у медицині. Однак, конструктивні особливості діагностичних МРТ та ОФЕКТ модулів ускладнюють їх впровадження у щоденну практику. Тому більш раціональним у цьому плані може бути формування об'єднаних зображень із одержаних раніше при роздільному проведенні томографічних досліджень.
Запроваджена методика не обмежується конструктивними особливостями діагностичного устаткування і дозволяє використовувати зображення з різних архівів. Окрім цього вона дає можливість комбінувати всі відомі сьогодні технології: КТ, МРТ, ОФЕКТ, ПЕТ та інші.