3 етап. Розпал захворюваності на ГРВІ і початок спалаху НП. В цей період хворіє на ГРВІ більшість молодого поповнення і розпочинається масове захворювання на НП.
4 етап. Розпал захворюваності на НП при поступовому зниженні захворюваності на ГРВІ. Хворіє максимальна кількість особового складу військовослужбовців.
5 етап. Закінчення спалаху на ГРВІ та НП, наслідки у вигляді ускладнень. Звільнення значної частини особового складу за станом здоров’я від виконання службових обов’язків, надання відпустки з наступним освідченням на можливість подальшої служби у ЗС України.
Відповідно до подібного розвитку спалахів ГРВІ та НП на кожному етапі повинні проводитись загальногігієнічні та протиепідемічні заходи.
Загальногігієнічні заходи спрямовані на адаптацію молодих військовослужбовців, підвищення їх імунітету та резистентності організму до респіраторних інфекцій. Вони включають в себе:
1. Суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм розміщення, харчування, водопостачання, лазне-прального обслуговування, умов виконання розпорядку дня та різних видів військової праці.
2. Попередження негативного впливу переохолодження військовослужбовців при проведенні шикувань на відкритому повітрі, несенні вартової служби, на польових заняттях, при обслуговуванні техніки. Цей комплекс включає зокрема максимальне скорочення часу шикування, забезпеченість особового складу теплою білизною, вартовим одягом, гарячим чаєм, розгортання пунктів обігріву, виконання режиму роботи сушильних кімнат.
Протиепідемічні заходи повинні бути спрямовані на максимальне виявлення всіх форм захворювання з ізоляцією та госпіталізацією хворих, з супутніми обсерваційними та дезінфекційними заходами.
На 1 етапі заходи найлегші, найдешевші, вимагають мінімум сил та засобів, але при їх здійсненні – максимально позитивний результат. Спалах не розвивається взагалі.
Максимальна ізоляція та госпіталізація всіх хворих на ГРВІ з акцентом на максимальне виявлення легких та субклінічних форм з цілодобовим моніторингом стану здоров’я, включаючи індивідуальну анкету, огляд, опитування, термометрію. Передбачити заздалегідь достатню кількість ліжок стаціонару та ізоляторів. Профілактичний прийом противірусних та імуномодулюючих препаратів.
На 2 етапі, який виникає при неефективних протиепідемічних заходах першого етапу, значно зростає потреба у ліжках, для госпіталізації та ізоляції хворих.
Якщо етап не зупиняється – 14-добовий термін окремого розташування молодого поповнення продовжується. Учбово-бойова підготовка для цих підрозділів призупиняється.
Профілактичні заходи 3 етапу. Якщо виник 3 етап епідемії, це свідчить, що два попередні не були ефективними. Він вимагає в багато разів більше зусиль та матеріальних засобів, припинення навчально-бойової підготовки, великих затрат на лікування ГРВІ і НП та їх ускладнень.
На цьому етапі необхідно забезпечити додаткову кількість ліжок в ізоляторах, інфекційних та терапевтичних відділеннях для лікування хворих на ГРВІ та НП. Виділити додаткові сили і засоби для адміністрації ізоляторів, ведення хворих в інфекційному та терапевтичному відділеннях. На цьому етапі своїх сил у медичної служби вже може не вистачити і частину хворих необхідно евакуювати у сусідні госпіталі. Частину медперсоналу, якого не вистачає для роботи у вогнищі спалаху, прикомандирувати з інших місць.
Профілактичні заходи 4 етапу. Розвиток 4 етапу епідпроцесу – свідчення неефективності протиепідемічних заходів на попередніх етапах. За нашим аналізом, нажаль, в більшості випадків саме так і відбувається. На ГРВІ вже перехворіли і хворіють тисячі, на НП – сотні. Причому якщо навчально-бойовий процес не припиняється, на ГРВІ і НП можуть хворіти по декілька разів. Велика кількість ускладнень у вигляді синуситів, отитів, міокардитів, гломерулонефритів. Паралельно підвищується рівень іншої інфекційної захворюваності – ангіни, кір, краснуха, епідпаротит, які потребують окремої ізоляції і раннього виявлення. Не поодинокі випадки мікст-захворювань: ГРВІ, краснуха, вітряна віспа, епідпаротит, синусит, серозний менінгіт, НП та ін.
Окрім загальних заходів, самим головним є ранній активний вияв хворих та їх госпіталізація з адекватним сучасним лікуванням.
З такою задачею на 4 етапі медична служба учбового центру вже справитися не в змозі. Тому більшість хворих необхідно госпіталізовувати до інших лікувальних закладів. А на медичну службу покласти головне питання раннього активного вияву хворих і початок лікування з невідкладною допомогою.
Профілактичні заходи 5 етапу. На цьому етапі нових випадків захворювання одиниці. Більшість особового складу вже перехворіла. На медичну службу покладається завдання по оцінці результатів спалаху та експертній роботі для забезпечення відновлення здоров’я особового складу. Всі хворі, які перенесли неускладнену нетяжку НП потребують звільнення від службових обов’язків на 15 діб. Таких хворих при спалаху може налічуватися до 85-90%. Всі хворі, які перенесли тяжку, або ускладнену НП (до 7-15%), потребують відпустки за станом здоров’я на 30 діб з наступним переосвідченням стану здоров’я до подальшої служби у ЗСУ.
Таким чином, розроблені методи профілактики дозволили в 2001- 2006 рр. достовірно (р<0,05) знизити захворюваність на гострі респіраторно-вірусні інфекції та негоспітальну пневмонію серед військовослужбовців строкової служби навчального центру ЗС України по відношенню до періоду 1995-2000 рр. (захворюваність на ГРВІ знизилась з 461,7±45,8‰ до 192,5±21,5‰, захворюваність на негоспітальну пневмонію знизилась з 68,3±14,6‰ до 24,2±5,8‰). За період 2001-2006 років не було діагностовано жодного спалаху захворювання на НП.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної задачі сучасної пульмонології – оптимізація діагностики і профілактики спалаху негоспітальної пневмонії, що виникає на тлі гострих респіраторно-вірусних інфекцій, серед військовослужбовців строкової служби.
1. Серед військовослужбовців строкової служби навчального центру ЗС України один раз в 4-5 років відбувається спалах негоспітальних пневмоній (більше 100 випадків на 1000 чоловік), який виникає на тлі підвищення рівня захворюваності на гострі респіраторно-вірусні інфекції.
2. В 2000 році причиною обох спалахів негоспітальної пневмонії серед військовослужбовців строкової служби навчального центру ЗС України був S. pneumoniae, при чому перший спалах виник на тлі респіраторно-синцитіальної вірусної інфекції, а другий – парагрипозної вірусної інфекції.
3. Особливостями перебігу негоспітальної пневмонії під час спалахів у 2000 році є: виникнення захворювання на тлі симптомів гострих респіраторно-вірусних інфекцій (в 96,9±1,3% випадків), повторні підйоми температури тіла (в 95±2,3% випадків), часті ускладнення з боку серцево-судинної системи (в 28,9±3,5% випадків), невідповідність об’єму враження легенів тяжкості перебігу захворювання (до 30% випадків, в залежності від симптомів); достовірно більше за об’ємом ураження легеневої тканини на тлі попереднього респіраторно-синцитіального вірусного захворювання, що зумовило більш тяжкий перебіг за всіма показниками серед хворих І спалаху, у порівнянні з ІІ спалахом.
4. Під час спалахів негоспітальних пневмоній, що розвинулись на тлі гострих респіраторно-вірусних інфекцій у військовослужбовців строкової служби, повинен використовуватися діагностичний алгоритм, якій дає змогу встановити етіологію вірусної інфекції, діагноз, етіологію, тяжкість перебігу, а також ускладнення негоспітальної пневмонії.
5. Епідпроцес при спалахах негоспітальних пневмоній проходить у 5 етапів, на кожному з яких повинні застосовуватися профілактичні заходи.
6. Для профілактики спалаху негоспітальної пневмонії серед військовослужбовців строкової служби необхідно проводити: загально-гігієнічні заходи, направлені на адаптацію молодого поповнення, підвищення їх імунітету та несприйнятливості організму до респіраторних інфекцій; заходи щодо зниження активності циркуляції збудників респіраторних інфекцій; протиепідемічні заходи при виникненні захворювань на гострі респіраторно-вірусні інфекції.
7. Запропоновані методи профілактики дозволили в 2001-2006 рр. достовірно (р<0,05) зменшити захворюваність на гострі респіраторно-вірусні інфекції (в 2,4 рази) та негоспітальну пневмонію (в 2,8 разів), а також запобігти виникненню спалахів цих захіворювань серед військовослужбовців строкової служби навчального центру ЗС України.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. При підйомі захворюваності військовослужбовців строкової служби на гострі респіраторно-вірусні інфекції необхідно проводити, разом із звичайним наглядом, анкетування всього особового складу підрозділу і огляд терапевтом тих, хто позитивно відповів хоча б на одне запитання анкети.
2. Для встановлення етіології гострих респіраторно-вірусних інфекцій треба досліджувати матеріал від хворого (змиви із слизових, сироватка крові в динаміці) за допомогою імунофлюоресцентного методу, реакції інгібіції гемаглютинації і реакції зв’язування комплементу та ін.
3. Для встановлення діагнозу негоспітальної пневмонії, етіології, тяжкості перебігу і ускладнень захворювання слід проводити аналіз скарг і симптомів, фізікальне обстеження, загальний аналіз крові і сечі, біохімічне дослідження крові (АЛТ, АСТ, креатинін, сечовину, коагулограму, цукор крові), рентгенографію органів грудної клітини (в двох проекціях), бактеріоскопію і бактеріологічні дослідження мокротиння, а також ЕКГ і ЕхоКГ.
4. Для профілактики спалаху негоспітальної пневмонії серед військовослужбовців строкової служби відповідно до виділених 5 етапів розвитку епідпроцесу на кожному етапі повинні проводитись загальногігієнічні та протиепідемічні заходи спрямовані на адаптацію молодих військовослужбовців, підвищення їх імунітету та резистентності організму до респіраторних інфекцій, а при виникненні випадків захворювання заходи по негайній ізоляції та госпіталізації хворих для локалізації та ліквідації спалаху.