Одержані нові додаткові дані, що комплексне лікування із застосуванням препарату «Амізон» у хворих з контузією ока сприяє стабілізації мембран лізосом тканин ока, що виражається в зниженні в середньому в 1,4 рази активності кислої фосфатази і в-галактозидази при середній і важкій контузії ока в терміни до 15 діб після травми в електроелімінаті ока.
Доповнені знання про імуномодулюючий ефект комплексного лікування із застосуванням препарату «Амізон» у хворих з контузією очного яблука, що проявляється у збільшенні абсолютної кількості фагоцитів в 1,5 рази в терміни до 15 діб після травми при контузії легкого ступеня і у терміни понад 15 діб після травми при середній і важкій контузії ока.
Уточнено дані про десенсибілізуючу дію комплексного лікування із застосуванням препарату «Амізон» у хворих з контузією ока, які базуються на факті зниження аутосенсибілізації до антигенів судинної оболонки: у терміни до 15 діб після травми при середній і важкій контузії в середньому в 1,6 рази, а в терміни понад 15 діб після травми в 1,8 рази, а також зниження рівня аутосенсибілізації до антигенів кришталика в 2,8 рази в терміни до 15 діб після травми при контузії легкого ступеня і при важкій контузії - в 1,6 рази в різний термін спостереження.
Практичне значення отриманих результатів. Запропоновано новий спосіб лікування хворих з контузією ока шляхом застосування в терапевтичному комплексі додатково до традиційного лікування препарату «Амізон» перорально 0,25 мг 3 рази на добу, курсом 10-14 днів, що дозволяє підвищити гостроту зору при контузії легкого і середнього ступеня до 0,97 в 1,5 і 3 рази відповідно, важкої контузії - до 0,4 в 3 рази в терміни до 15 діб з моменту травми (Пат. України №21857, заявл. 18.09.06; опубл. 10.04.07, Бюл. № 4).
Встановлено, що комплексне лікування з застосуванням препарату «Амізон» у хворих з контузією ока підвищує кровопостачання травмованого ока і продукцію внутрішньоочної рідини в середньому в 1,5 рази в термін до 15 діб після травми при середній і важкій травмі.
Впровадження в практику. Результати досліджень і запропонований консервативний спосіб лікування хворих з контузією ока впроваджені в практичну діяльність відділу відновлювально-реконструктивної хірургії пошкоджень ока Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, в офтальмологічному відділенні Українського Державного НДІ медичних і соціальних проблем інвалідів м. Дніпропетровська, в очному відділенні Одеської обласної клінічної лікарні і Харківської обласної клінічної лікарні.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено патентно- інформаційне обґрунтування теми дисертації та експериментально–клінічні дослідження.Вибір теми дисертації, направленість дослідження і методологічна побудова роботи належить науковому керівнику, доктору мед. наук Чуднявцевій Н.О.Клінічні дослідження і лікування 147 хворих з контузією ока різного ступеня важкості дисертант провела самостійно у відділенні відновлювально-реконструктивної хірургії пошкоджень ока Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України. Автором самостійно здійснена постановка експерименту, вивчені особливості клінічного перебігу контузійного процесу у кролів на базі віварію Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України. Біохімічні дослідження та інтерпретація результатів виконані спільно з наук. співр. Коломійчуком С.Г. на базі лабораторії біохімії Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (завідувач лабораторії доктор мед. наук, проф. Леус М.Ф.). Імунологічні дослідження проведені на базі лабораторії імунології Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України під керівництвом доктора мед. наук, проф. Дегтяренко Т.В. (завідувач лабораторії доктор біол. наук, професор Метеліцина І.П.). Дослідження гемо- і гідродинаміки ока проведені на базі лабораторії функціональних методів дослідження Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (завідувач лабораторії доктор мед. наук, проф. Пономарчук В.С.). Пристрій та відповідна методика моделювання контузійної травми ока різних ступенів важкості розроблені при консультативній допомозі інженера-конструктора Кузьменка М.М. Автором особисто проведений аналіз, узагальнення отриманих результатів, написані всі розділи дисертаційної роботи і сформульовані висновки.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи були докладені та обговорені на міжобласній науково-практичній конференції офтальмологів Закарпатської, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької областей “Актуальні проблеми офтальмології” (Ужгород, 2004), на Міжнародній науковій конференції офтальмологів Причорномор’я (Одеса, 2004, 2005); на міжобласній науково-практичній конференції офтальмологів Тернопільської, Вінницької, Житомирської, Черкаської областей “Актуальні проблеми офтальмології” (Тернопіль, 2005), на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нове в офтальмології”, присвяченій 130-річчю з дня народження академіка В.П. Філатова (Одеса, 2005); на Українській науково- практичній конференції «Лікування та реабілітація у загальній практиці - сімейній медицині» (Одеса, 2007); на засіданнях Одеського обласного товариства офтальмологів (Одеса, 2005, 2006); на засіданнях вченої ради Інституту очних хвороб і тканинної терапії їм. В.П. Філатова АМН України (Одеса, 2005, 2006).
Публікації. Опубліковані праці повністю відображають основні результати дисертаційної роботи і викладені в 14 наукових публікаціях. З них 5 статей в провідних фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 патенти України, 7 публікацій в матеріалах і тезах з'їздів, конференцій, симпозіумів.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена російською мовою, на 215 сторінках. Складається зі вступу, огляду літератури, викладу матеріалів та методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, списку літератури, додатків розташованих на 3 сторінках. Робота ілюстрована 72 таблицями, 38 з яких розташовані на окремих аркушах, 7 рисунками, 2 з яких розташовані на окремих аркушах. Список літератури містить 257 джерел, розміщених на 26 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал і методи дослідження. Для проведення експериментальних досліджень нами був розроблений оригінальний пристрій і методика моделювання дозованої контузії очного яблука, що дозволяє стандартизувати умови експерименту (Пат. України №64593; заявл. 11.07.03; опубл. 16.02.04, Бюл. № 2).
На 30 очах кролів завдавалась контузія середнього ступеня (від 2 до 3 Нм) і на 30 очах - важкого ступеня (від 5 до 6 Нм). Контрольній групі кролів (12 очей) пошкодження не завдавалося. Кролі перебували під наглядом до часу забору матеріалу. Матеріал для дослідження брався в 1-у, 3-ю, 7-у, 15-у, 30-у добу після нанесення контузії. Досліджувалися плазма крові кролів і тканини очного яблука: рогівка, кришталик, райдужка, війчасте тіло і сітківка. Про зміну стабільності мембран лізосом тканин ока робили висновок по зміні неседиментуючої активності маркерних ферментів лізосом кислої фосфатази (КФ) і в-галактозидази (вГ) і її відношенню до загальної активності, що є об'єктивним показником змін стабільності мембран лізосом (Покровський А.А. с соавт., 1976). Вивчався зв'язок клінічних проявів контузії очного яблука зі зміною стабільності мембран лізосом. Стан рогівки і величину крововиливу у передню камеру, а також ступінь посттравматичної запальної реакції ока оцінювали в балах. Були вивчені особливості зміни внутрішньоочного тиску при контузії ока в порівнянні з інтактними кролями.
У клініці вивчені особливості гемо- і гідродинаміки ока, а також імунореактивності організму 147 хворих з контузією ока різного ступеня важкості (за класифікацією Петропавловської Г.А., Гундорової Р.А., 1989). Вік хворих варіював від 18 до 67 років. У клінічне дослідження не входили хворі, які потребували ургентного хірургічного лікування. Виділені 78 пацієнтів (78 очей), у комплекс лікування яких включений амізон - основна група і 69 пацієнтів (69 очей), лікування яких проводилося за загальноприйнятою методикою - контрольна група. Амізон призначався в таблетках всередину в дозуванні 0,25 мг 3 рази на добу протягом 10-14 діб. Комплексне лікування складалося з антибіотиків широкого спектру дії, кортикостероїдів, гемостатиків, ангіопротекторів, розсмоктуючих препаратів. За термінами з моменту травми хворі розподілені наступним чином: 15 діб з моменту травми - основна група становила 52, 6%, контрольна - 53,6% хворих; понад 15 до 90 діб основна - 47,4%, контрольна - 46,9% хворих. В основній групі чоловіки складали 86,5%, жінки - 13,5%, у контрольній групі відповідно - 87,1% і 12,9% хворих. В основній і контрольній групах переважали хворі з важкою контузією ока - 57,7% і 59,4% відповідно. Контузія середнього ступеня важкості відзначена у 30,8% хворих основної групи і 30,4% - контрольної групи. Контузія ока легкого ступеня в основній групі була у 11,5% хворих і у 10,1% хворих контрольної групи. За ступенем важкості групи порівняння були ідентичні (c2=0,085, df=2, p=0,96). За терміном після травми основна і контрольна групи також не розрізнялися (c2=0,016, df=1,0, p=0,9).
Активність КФ і вГ досліджена в електроелімінаті ока і плазмі крові (Barrett A.J., 1972). Електроелімінація проводилася за методикою, запропонованою Черикчи Л.Ю. (1982). Імунологічні дослідження проведені з використанням панелі моноклональних антитіл виробництва Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Е. Кавецького НАН України. Імунорегуляторний індекс розрахований як співвідношення Т-хелперів (CD4+) і Т-супресорів (CD8+). Вивчення В-системи включало визначення вмісту в периферичній крові В-лімфоцитів (CD19+), сироваткових імуноглобулінів IgM, IgG і IgA за методом Манчіні (Глузман Д.Ф. с соавт, 2003).