Отримані результати експериментальних (фізико-механічних, фізико-хімічних, бактеріологічних, крайової проникності та СЕМ) досліджень послужили основою для апробації даного матеріалу в клініці терапевтичної стоматології.
Проведений аналіз початкового стоматологічного статусу І- IVдослідних груп показав, що вони були рівнозначні. Через 7 днів після відновлення усі реставрації за критеріями: анатомічна форма, крайове прилягання, шорсткість поверхні відповідали показнику “А”.
Перше порушення за критерієм шорсткість поверхні спостерігали через 3 місяці у І дослідній групі в одному випадку. Порушень стану атомічної форми та крайового прилягання у цій групі не спостерігали. Стан анатомічної форми, крайового прилягання та шорсткості поверхні у всіх інших групах не змінився і відповідав оцінці “А”. Скарг на гіперчутливість та больові відчуття в реставрованих зубах не було, стан ясен та слизової оболонки ротової порожнини не погіршувався.
Через 6 місяців на контрольний огляд не з’явився один пацієнт І групи, тому було обстежено 119 реставрацій. Оцінка стану поверхні реставраційних робіт у І групі свідчить про те, що у 113 випадках (94,96±1,99%) поверхня реставраційних робіт була рівна і гладенька, що відповідало показнику „А”. У 6 випадках, що становило 5,04 ±1,99%, роботи отримали оцінку „В”: це означає, що поверхня реставрації була дещо шорсткою. Виявлені під час огляду зміни у структурі поверхні після додаткового полірування були ліквідовані і реставрації знову можна було віднести до оцінки „А”. За критерієм анатомічна форма 116 реставраційних робіт (97,48±1,43%) знаходились у задовільному стані і отримали оцінку „А”, у 3 випадках, що становило 2,52 ±1,43%, виявлено порушення анатомічної форми, що характеризувалися частковою втратою контактних пунктів та сколами матеріалу. Відсутність контактних пунктів не мала вибірковості і траплялася як на поверхні молярів, так і премолярів. Можна, припустити, що наявність сколів та порушення контактних пунктів обумовлені оклюзійними особливостями пацієнтів. У 113 реставраційних роботах (94,96±1,99%) крайове прилягання матеріалу „Кромлайт-Z” до твердих тканин зубів спостерігали без лінії поділу та розшарування, що було оцінено як добре. Оцінку „В” отримали тільки 6 реставрацій, що становило 5,04±1,99%. Порушення крайового прилягання спостерігали у вигляді смуги поділу між тканинами зуба та реставрацією.
У ІІ, ІІІ та IV групах через 6 місяців усі реставрації (100%) за критерієм крайове прилягання отримали оцінку „А”. Отже, можна стверджувати, що застосування “сандвіч”-техніки чи поверхневого силанту покращує якість реставраційних робіт у найближчі терміни спостереження.
На контрольний огляд через 12 місяців з’явилися 139 пацієнтів, що мали 261 реставрацію. На контрольний огляд не з’явився один пацієнт з ІІ групи.
Результати обстеження через один рік у І групі свідчили про те, що за критерієм шорсткість поверхні 110 реставрацій (92,44±2,41%) отримали вищу оцінку „А”. Поряд з цим відзначено незначну шорсткість поверхні 9 реставрацій (7,56±2,41%), які отримали оцінку „В”. За критерієм анатомічна форма 116 реставрацій (97,48±1,43%) отримали оцінку „А”. Порушення анатомічної форми було виявлено у 3 випадках (2,52±1,43%). Ці роботи отримали оцінку „В”.
У 109 реставраціях (91,60±2,53%) спостерігали добре крайове прилягання матеріалу до твердих тканин зубів, і вони отримали оцінку „А”. До оцінки „В” були віднесені 10 реставраційних робіт (8,40±2,53%). Порушення крайового прилягання в цей термін спостерігали у вигляді смуги поділу між тканинами зуба та реставрацією без оголення дентину.
При дослідженні реставрацій ІІ групи через 12 місяців виявлено, що анатомічна форма 34 робіт (94,44±3,75%) знаходилась у доброму стані і отримала оцінку „А”. У 35 реставраціях (97,22±2,63%) крайове прилягання діагностували без лінії поділу та розшарування, воно оцінено як добре. В одному випадку, що становило (2,78±2,63%) визначали ледь помітну лінію поділу між твердими тканинами та реставрацією в каріозній порожнині, дно якої знаходилося нижче ясеневої пипочки. Оцінка стану поверхні у 34 випадках (94,50±3,75%) відповідала критерію”А”. Незначна шорсткість поверхні у 2 випадках (5,50±3,75%) відповідала оцінці „В”.
У ІІІ групі через 12 місяців за критерієм шорсткість поверхні та анатомічна форма 35 реставрацій (94,59±3,71%) отримали оцінку„А”. За критерієм крайове прилягання 36 реставрацій (97,30±2,63%) отримали оцінку „А”. Реставрації близько прилягали до зуба, щілини та розшарування не виявлено. Проте в одному випадку (2,70±2,63%) у каріозних порожнинах, дно яких знаходилося нижче ясеневої пипочки, спостерігали лінію поділу між тканинами зуба та реставрацією.
У четвертій групі за критеріями шорсткість поверхні, анатомічна форма та крайове прилягання 67 реставрацій (97,10±2,02%) отримали вищу оцінку „А”. У двох випадках 2,90±2,02% за кожним з критеріїв виставлена оцінка „В”.
Дискомфорту, підвищеної чутливості, вторинного карієсу, а також змін на слизовій оболонці ротової порожнини, які пов’язані із проведеними реставраційними роботами, протягом дванадцятимісячного терміну спостережень не виявлено.
На контрольний огляд через 24 місяці з’явилася така сама кількість пацієнтів, що і в попередній термін, тобто 139 пацієнтів із 261 реставрацєю.
За результатами клінічних спостережень у пацієнтів І групи 108 реставрацій за критерієм шорсткість поверхні отримали оцінку „А”, це означає, що вони мали гладку поверхню. Частина реставрацій (9,24±2,72%) відповідали оцінці „В”, тобто поверхня була злегка шорсткою або мала невеликі заглибини, які могли бути відновлені до попереднього вигляду за допомогою додаткового полірування. За критерієм анатомічна форма 115 реставраціям присвоєна оцінка „А”. У 4 випадках (3,36±1,69%) виявлено часткову втрату контактних пунктів, незначні відколи поверхневого шару матеріалу. Ці роботи отримали оцінку „В”. Відновлення були злегка занижені, висота оклюзії збережена. Відсутність контактних пунктів спостерігали на бічних поверхнях молярів і премолярів. Ці порушення спостерігались у пацієнтів як з глибоким прикусом, так і в пацієнтів з ортогнатичним прикусом. У 107 робіт (89,92±2,84%) було виявлено добре крайове прилягання і оцінено за критерієм „А”. Втрата крайового прилягання у 11 реставрацій (9,24±2,60%) здебільшого спостерігалась у каріозних порожнинах ІІ класу і візуально характеризувалася білою смугою на межі пломба-зуб та при зондуванні визначалась лінія з’єднання композитної реставрації з твердими тканинами зуба, у одному випадку (0,84±0,80) робота оцінена за критерієм “С” і потребувала заміни.
Зазначимо, що у І групі за критерієм крайове прилягання в каріозних порожнинах ІІ класу за Блеком були отримані найгірші результати за всі терміни спостереження, а кількість ускладнень перевищувала такі показники в інших групах у декілька разів (ІІ-ІV групи).
У пацієнтів ІІ групи установлено, що за критерієм шорсткість поверхні, анатомічна форма та крайове прилягання 34 реставрації (94,44±3,76%) отримали вищу оцінку „А”. Відповідно оцінку „В” отримали дві роботи (5,56±3,77%).
Контроль реставрацій у пацієнтів ІІІ групи показав, що за критерієм шорсткість поверхні та анатомічна форма 34 (91,89±4,49%) з них отримали вищу оцінку „А”. Відповідно оцінку „В” отримали три роботи (8,11±4,49%). За критерієм крайове прилягання 97,30±2,67% реставрацій отримали оцінку „А”. Це найвищий показник за даним критерієм у зазначений термін, який вірогідно (р<0,05) перевищує показник І групи. Реставрації щільно прилягали до зубів без лінії поділу і розшарування. В одному випадку, що становило (2,70±2,37%), при зондуванні визначалася межа між твердими тканинами зуба та матеріалом (оцінка “B”).
У пацієнтів IV дослідної групи 64 відновлення (92,75±3,11%) за критерієм шорсткість поверхні отримали оцінку „А”. За критерієм анатомічна форма 67 (97,10±2,02%) реставрацій відповідали оцінці „А”. Це найвищий показник у групах у цей термін, але він вірогідно не відрізняється від інших. У 2 (2,90±2,02%) випадках спостерігали порушення контактних пунктів на бічних поверхнях молярів і премолярів. Роботи отримали оцінку „В”. Крайове прилягання 65 реставрацій (94,20±2,80%) відповідало оцінці „А”. Втрату крайового прилягання спостерігали у 4 (5,80±2,80%) випадках. Ці роботи мали оцінку „В”. Втрата крайового прилягання спостерігалася у одному випадку на оклюзійній поверхні і в трьох випадках визначалася при зондуванні каріозних порожнин ІІ класу у молярах.
Змін на слизовій оболонці ротової порожнини за цей період виявлено не було. Дискомфорту або підвищеної чутливості та вторинного карієсу після проведених реставраційних робіт не виявлено.
Отримані нами результати клінічного застосування гібридного композитного матеріалу „Кромлайт-Z” у найближчі та віддалені терміни збігаються із результатами дослідження гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Р” (Шевченко В.К. 2004).
Таким чином, доведено високу клінічну ефективність оптимізованих прямих методів відновлення бічних зубів з використанням вітчизняного композитного матеріалу „Кромлайт-Z”.
Проаналізувавши результати клінічного застосування вітчизняного гібридного композитного матеріалу „Кромлайт-Z”, слід відзначити, що запропонована розробником консистенція матеріалу зручна в роботі. Матеріал пластичний при моделюванні, зберігає задану форму реставраційної поверхні, не прилипає до інструментів, має хороші експлуатаційні властивості.
При диспансерному спостереженні навколо реставраційних робіт протягом 24-ох місяців не виявлено запальних процесів слизової оболонки ротової порожнини та тканин пародонту, пов’язаних з виконаними реставраційними роботами.
Таким чином, у процесі дворічного спостереження за найближчими та віддаленими результатами клінічного застосування вітчизняного гібридного композитного матеріалу „Кромлайт-Z” було виявлено високі фізико-механічні та естетичні властивості матеріалу, який застосовувався для відновлення каріозних порожнин І, ІІ класів за Блеком.