За розробленою технікою прооперована 41 дитина (41 око) з травматичною катарактою після проникаючих поранень. Всі операції пройшли без ускладнень. Використання оригінальної техніки дозволило у всіх випадках посттравматичного пошкодження передньої капсули кришталика здійснити ендокапсулярну імплантацію гнучких ІОЛ.
Посттравматичні пошкодження райдужки (колобоми, розриви сфінктеру, мідріаз, іридодіаліз) є вельми помітними косметичними дефектами, що негативно впливають на функції травмованого ока. Тому за наявності дефекту райдужки ми прагнули до його усунення і формування круглої зіниці шляхом застосування відомих і розроблених оригінальних реконструктивних втручань. Спосіб усунення дефектів райдужки змінювався залежно від об'єму пошкодження і полягав в шовному зіставленні країв дефекту.
Нами розроблена нова ощадна хірургічна технологія усунення іридодіалізу, яка здійснюється наступним чином: після відсепарування кон'юнктиви в зоні іридодіалізу, проведення лімбального або рогівкового парацентезу в меридіані, протилежному іридодіалізу (при проведенні факоаспірації травматичної катаракти втручання проводиться через вже існуючий тунельний розтин, який свідомо роблять в протилежному іридодіалізу меридіані), передня камера заповнюється віскоеластиком і за допомогою двох прямих голок, які сполучені однією ниткою (polypropylen 10/0), по черзі накладають шви на пошкоджений корінь райдужки однією, потім другою голками з виведенням обох голок в перилімбальній зоні та утворенням на відірваному краю райдужки П-образного шва, далі шляхом дозованої тракції за виведені кінці нитки розпрямляють відірваний край райдужки з остаточною фіксацією його в заданому положенні (пат. України № 26430; заявл. 28.03.07; опубл. 25.09.07, Бюл. № 15.) (мал.1).
| I.Прошивання края іридодіалізу першою голкою через парацентез в протилежній стороні від іридодіалізу з виведенням кінця голки в зоні лімбу. | II. Прошивання края іридодіалізу другою голкою, яка з’єднана з іншою тією ж ниткою (polypropylen). | III.Виведення другої голки в зоні лімбу з утворенням П-образного шва з polypropylene на відірваному краю райдужки. | IV.Дозована тракція за виведені кінці нитки, розправленнявідірваного края райдужки з наступною фіксацією його в заданому положенні шляхом зв’язування кінців нитки між собою. |
Мал.1. Етапи розробленої техніки усунення іридодіалізу
Нова техніка усунення іридодіалізу виконувалася через вже наявний катарактальний мікророзтин, що дозволило зменшити кількість маніпуляцій в передній камері і на райдужці, та зрештою привело до зниження післяопераційної запальної реакції. Дозоване усунення іридодіалізу дозволило уникнути деформації зіниці і накладання додаткових швів на її край, що зберігає природну реакцію зіниці на світло та створює сприятливі умови для відновлення зору.
У віддаленому періоді спостережень (від 2 місяців до 2,5 років, в середньому 9,6±3,6 місяців) після факоаспірації травматичної катаракти з імплантацією ІОЛ в контрольній і основній групах відмічено ряд ускладнень. Найбільш частим ускладненням було формування вторинних катаракт - 28,3% і 22,2% відповідно. Рідко спостерігалася запально-ексудативна реакція ока, що проявлялась рецидивами синехій і випаданням фібрину в основному на передній поверхні лінзи. У контрольній групі в 11,7% випадків відмічено розвиток такого важкого ускладнення, як захоплення зіниці, що супроводжувалося дислокацією частини оптики ІОЛ в передню камеру, уповільненим запаленням та зниженням зору. В зниженні зору преднем камері, уповільненого восполенії такого важкого ускладненні основній групі, де більшість дітей була прооперована за оригінальною технікою, подібного ускладнення не спостерігалось ні в одному випадку (відмінність достовірна, р<0,05), що доводить перевагу розробленої техніки.
Анатомічні і функціональні результати реконструктивної факоаспірації монокулярних катаракт в дитячому віці. Враховуючи, що оперативне втручання відбувається в умовах незакінченого росту і розвитку тканин і структур очного яблука, актуальною є проблема вивчення впливу хірургічного втручання на ріст дитячого ока в різних вікових групах.
Аналіз передньо-заднього розміру псевдофакічних і парних здорових очей у 96 дітей у віці від 4 до 15 років в трьох вікових групах - I гр. (4-7) років, II гр. (8-11) років і III гр. (12-15) років показав, що відмінності розмірів виявлено у дітей в I і II вікових групах (22,68±0,66) мм і (23,12±0,62) мм відповідно (рI-II = 0,000095) і відносна різниця між одержаними даними в цих групах складає Д= 0,44мм, що вказує на прискорене зростання ока в цей період. Відмінність між II і III групами (23,12±0,62) мм і (23,31±0,58) мм менш виражена – Д=0,19мм, але також достовірна (рII-III =0,049). Отримані дані доводять, що більш інтенсивний ріст очного яблука відбувається у віці 4-7 років, в 8-11 років темпи його росту сповільнюються, проте і в старшій віковій групі (12-15 років) ще продовжується фізіологічний ріст ока.
При динамічному спостереженні за прооперованими дітьми (мал.2) нами виявлені наступні зміни величини передньо-заднього розміру спостережуваних очей – збільшення здорового ока в порівнянні з початковими даними в середньому на 0,06; 0,17; 0,33 і 0,48 мм через 3, 6, 18, 36 місяців відповідно. У ці терміни спостережень псевдофакічні очі також виросли в середньому на 0,11; 0,3; 0,49 і 0,71мм. Не дивлячись на збільшення ступеня зростання оперованого ока що до парного здорового ока, при статистичній обробці достовірних відмінностей між цими показниками нами не виявлено ні в одному періоді спостереження (р3міс., р6 міс., р18 міс., р36міс.> 0,05).
Прослідкований ріст обох очей (псевдофакічного і парного здорового) у 29 дітей в динаміці від 3 місяців до 3х років. Була відмічена деяка тенденція до збільшення передньо-заднього розміру псевдофакічного ока в порівнянні з парним здоровим, проте ні в одному терміні спостереження ці відмінності не були достовірними, р=0,71.
Порівняльний аналіз росту обох очей (псевдофакічного і парного здорового) показав, що перенесене хірургічне втручання не уповільнило темпів росту псевдофакічних очей, а навпаки, у всіх вікових групах і у всі періоди спостережень ріст псевдофакічного ока незначно перевищував параметри здорового.
До операції гострота зору була різко знижена у всіх дітей: світлочутливість з правильною проекцією світла у 71%, 0,01-0,09 у 20,8%, 0,1-0,2 у 7,5% і у однієї дитини 0,3. Після операції гострота зору підвищилась у всіх дітей, але показники були різними.
Аналіз стану отриманих зорових функцій у 64 прооперованих дітей з монокулярною травматичною псевдофакією із розрахунком оптичної сили ІОЛ, для отримання еметропічної рефракції (контрольна група), показав, що гострота зору для далі 0,3-1,0 була у 60,0% випадків, бінокулярний зір відновлено в 51,4% випадків, а 64,6% дітей була потрібна додаткова корекція окулярами для близької відстані.
Це визначило необхідність розробки нового підходу до рішення даної проблеми. Нами був розроблений новий спосіб вибору оптичної сили ІОЛ, що імплантується при посттравматичній монокулярній катаракті у дітей, заснований на принципі формування слабкої міопії (до 2,5 дптр) посттравматичного псевдофакічного ока шляхом створення гіперкорекції для роботи на близькій відстані: одне око – міопія слабкого ступеня, а друге –еметропія (пат. України № 13994, заявл. 14.12.05; опубл. 17.04.06, Бюл. № 4.). Дані розрахунку сили оптики ІОЛ залежно від рефракції парного здорового ока представлені в таблиці.
Таблиця
Розрахунок оптики IОЛ, що імплантується, залежно від рефракції парного здорового ока
| Рефракція парного здорового ока | Передбачувана рефракція IОЛ, що імплантується |
| М*(-1,-3) дптр | Еm* |
| Em* | ≤ М*(-2,5) дптр |
| Нm*(+1,+3) дптр | Em* |
Примітка.* Em- еметропія; Hm- гіперметропія; М- міопія.
Розроблений новий спосіб розрахунку оптики ІОЛ був застосований у 61 дитини (61 око) з травматичною монокулярною катарактою та еметропією парного здорового ока (основна група), яким проведена операція – факоаспірація травматичної катаракти з внутрішньокапсульною імплантацією ІОЛ.
Зорова реабілітація у дітей з міопічною післяопераційною рефракцією псевдофакічного ока була кращою в порівнянні з іншими видами післяопераційної рефракції та полягала у відновленні гостроти зору псевдофакічного ока до 0,3-1,0 – у 95,1% (58 дітей) (відмінності достовірні, р<0,05); стійкого бінокулярного зору у 72,0% дітей. У 57,4 % випадків (35 дітей) зір на близькій відстані був відновлений до 0,4-1,0, у зв'язку з цим додаткова корекція окулярами була непотрібна.
Порівняльний аналіз характеру бінокулярного зору залежно від рефракції псевдофакічного ока показав, що бінокулярний зір при еметропії обох очей (псевдофакічного і парного) одержано в 51,2% випадків, а різниця в кількості дітей з відновленим бінокулярним зором по відношенню до одночасного і монокулярного статистично недостовірна, р=0,824. Проте у дітей з монокулярною псевдофакічною міопією бінокулярний зір був одержаний у 72,0%, що є достовірним порівняно з невідновленим (одночасний і монокулярний) зором, р=0,005.
Таким чином запропонований нами алгоритм розрахунку оптики ІОЛ у дітей з монокулярною катарактою з урахуванням рефракції парного здорового ока для одночасного досягнення високої гостроти зору для далі та для близької відстані дозволив відновити гостроту зору травмованого ока і забезпечити високі зорові функції. У зв'язку з цим дитина може виконувати зорову роботу на різних відстанях від ока, що прискорює процеси відновлення бінокулярних функцій і створює оптимальні умови для повної, якісної зорової і соціальної реабілітації дітей з монокулярною катарактою.