| Діагноз | Вікові параметри хворих | Всього | ||||
| 2-6 міс. | 0,5-1 рік | 1-2 роки | 2-5 років | 5-10 років | ||
| Стан після ушкодження сухожилля | 3 | 5 | 7 | 1 | - | 16 |
| Контрактура суглобу | 6 | 17 | 9 | 3 | 2 | 37 |
| Вивихи суглоба | 4 | 7 | 2 | 1 | - | 14 |
| Стан після перелому кістки | 5 | 21 | 13 | 2 | - | 41 |
Таблиця 2
Розподіл хворих за віком і статтю
| Стать хворих | Вік хворих, років | Всього | ||||||
| 11-15 | 16-20 | 21-30 | 31-40 | 41-50 | 51-60 | старше 60 | ||
| ЧоловікиЖінки | 81 | 5 2 | 127 | 22 11 | 156 | 75 | 43 | 73 35 |
| Всього | 9 | 7 | 19 | 33 | 21 | 12 | 7 | 108 |
Більшість хворих з ушкодженнями і захворюваннями опорно-рухового апарата були найбільш працездатного віку (табл. 2).
Таблиця 3
Розподіл хворих у залежності від характеру ушкодження і виду суглоба
| Вид суглоба | Діагноз | Всього хворих | |||
| контрактура | вивих | стан після перелому | стан після пошкодження сухожилля | ||
| Міжфаланговий | 5 | 3 | 6 | 4 | 18 |
| П`ястно-фаланговий | 4 | 2 | 5 | 4 | 15 |
| Променево зап`ястковий | 8 | 2 | 7 | 6 | 23 |
| Ліктьовий | 11 | 4 | 8 | — | 23 |
| Колінний | 5 | 2 | 10 | 1 | 18 |
| Гомілковостопний | 4 | 1 | 5 | 1 | 11 |
| Разом... | 37 | 14 | 41 | 16 | 08 |
Більшість (79) хворих одержували лікування з приводу ушкодження кіст і суглобів верхньої кінцівки, 18 хворих - із приводу травм колінного суглоба і 11 хворих - із приводу ушкоджень гомілковостопного (табл. 3, 4).
Таблиця 4
Об`єм рухів суглобів хворих при надходженні в кабінет механотерапії
| Вид суглоба | Об`єм рухів, кутові радіуси | Всього хворих | |||||
| відсутні | коливальні | 5-10 | 11-20 | 21-30 | 31-50 | ||
| Променево запястний | 1 | 8 | 15 | 18 | 13 | 1 | 56 |
| Ліктьовий | — | — | 2 | 5 | 10 | 6 | 23 |
| Колінний | — | 3 | 2 | 4 | 7 | 2 | 18 |
| Гомілковостопний | — | — | 2 | 6 | 3 | — | 11 |
| Разом | 1 | 11 | 21 | 33 | 33 | 9 | 108 |
У 11 хворих виявлені коливальні рухи в ураженому суглобі, у 21 хворого руху були в межах 5-10°, і тільки в 66 хворі рухи були в межах 11-30°. Ці дані свідчать про вазі травм у хворих, що спостерігалися нами.
При оцінці безпосередніх і віддалених результатів, комплексного лікування травм і захворювань опорно-рухового апарата ми враховували різну локалізацію ушкоджень, що дає правильне уявлення про результати лікування. Остаточний результат функціонального лікування ми враховували через 6 мес після травми (або захворювання).
Наслідки відновного лікування ми розділили на три групи. У першу групу з гарними результатами ми відносили повне або майже повне відновлення функції суглобів кінцівок; у другу групу із задовільними результатами значне поліпшення функцій; у третю групу з поганими наслідками комплексного лікування відносили випадки, коли відновлення функції уражених суглобів не наставало.
Аналізуючи функціональні результати відбудовного лікування хворих з різними травмами і захворюваннями опорно-рухового апарата, ми установили, що в хворих усіх віків, що займаються по розробленій нами методиці механотерапії, відзначені кращі в порівнянні з, що займаються по методиках інших авторів, безпосередні і віддалені функціональні результати. У хворих старше 50 років віддалені функціональні результати значно гірше, ніж найближчі результати функціонального лікування. У хворих молодого віку відновлення функції опорно-рухового апарата краще, ніж у хворих старше 50 років.
Великий інтерес у зв'язку з розглянутим питанням представляють дані по відновленню функції суглобів у хворих з різними формами патології опорно-рухового апарата в результаті комплексної курортної терапії, отримані И.Б. Тьомкіним (1955-1977) і приведені в табл. 5 і 6.
Більш ефективно комплексне курортне лікування при застосуванні лікувальної фізичної культури в сполученні з механотерапією (51,9% від повного відновлення функції суглобів), чим без неї (відповідно показник повного відновлення функції суглобів склав лише 28,5%)- Крім того, результати лікування, що приводяться И.Б. Тьомкіним, указують на найбільш раціональну побудову курсу процедур комплексного відбудовного лікування: спочатку проводиться сеанс лікувальної гімнастики, потім - процедури механотерапії і масаж.
Середня тривалість відбудовного лікування в хворих віком від 20 до 55-60 років, що займалися по розробленій методиці механотерапії, склала в середньому 23 дня, що трохи менше термінів відбудовного лікування в хворих із травмами, що займалися по методиках лікувальної фізичної культури (із включенням елементів механотерапії) інших авторів [Каптелин А.Ф., 1968; Волков М.В. та ін., 1972, 1973; Оганесян О.В., 1975, і ін.]. Так, З.С. Миронова (1962) оцінює віддалені результати операцій колінного суглоба в 78,6% випадків як гарні, у 17% - як задовільні й у 4,4% випадків - як незадовільні. Автор приводить таблицю термінів повернення загальної (і спортивної) працездатності після різних травм колінного суглоба (у середньому через l,5 мес).
А.Ф. Каптелин (1968) уже до кінця 2-го місяця відбудовного лікування після перелому променевої кісти відзначав у хворих задовільне відновлення функції верхньої кінцівки. Простежений результат лікування 102 хворих з переломом променевої кісти в типовому місці. У віці від 20 до 40 років було 10 хворих, від 40 до 60 років - 72 хворих, від 60 до 80 років - 20 хворих. Вид і тривалість іммобілізації верхньої кінцівки визначалися характером перелому і положенням уламків. Середня тривалість фіксації була 2-6 тиж. У процесі відбудовного лікування хворі застосовували фізичні вправи у воді, лікувальну гімнастику, масаж, механо- і трудотерапію. З 102 хворих гарний функціональний результат лікування відзначений у 69, задовільний - у 29 і незадовільний - у 4; відновний період після перелому кісти в типовому місці тривав до 10 днів у 3 хворих, до 20 днів - у 30 хворих, до 30 днів - у 35 хворих, до 40 днів - у 16 хворих і 40 днів і більш - у 18 хворих. У більшості хворих досягнуть задовільний функціональний результат при середній тривалості відбудовного лікування 3-4 тиж. При збереженні обмеження рухливості в колінному суглобі в пізній термін з моменту перелому (3-4 мес і більш) А. Ф. Каптелин припускає проведення курсу механотерапії на маятниковому апараті з тривалістю процедури до 20 хв. До кінця 3-й тижня такого лікування більшість хворих мали цілком задовільну амплітуду рухів, що перевищує 100°, а 38 хворих (73) відновили нормальну амплітуду рухів у колінному суглобі.
Таблиця 5
Вплив курсу санаторно-курортного лікування на реабілітацію хворих у залежності від рухового режиму
| Руховий режим | Всього хворих | Відновлення функції суглобів, число хворих (%) | |||
| повне | задовільне | незадовільне | |||
| Лікувальна фізична культура + механотерапія | 416 | 216 | 198 | 4 | |
| Лікувальна фізична культура | 365 | 105 | 250 | 10 | |
Таблиця 6
Результати лікування хворих у залежності від різних сполучень рухових режимів
| Руховий режим | Всього хворих | Відновлення функції суглобів, число хворих (%) | ||
| повне | задовільне | незадовільне | ||
| Механотерапія + лікувальна гімнастика | 107 | 21 (19,7) | 80 (74,7) | 6 (5,6) |
| Масаж + механотерапія | 115 | 29 (25,3 | 77 (66,9) | 9 (7,8) |
| Механотерапія + масаж | 240 | 111 (46,2) | 125 (52,2) | 4 (1.6) |
| Лікувальна гімнастика + механотерапія + масаж | 214 | 124 (57,9) | 87 (40,7) | 3 (1,4) |
С.І. Хлопунова (1973) розробила комплексну методику лікувальної фізичної культури для лікування хворих із травмами сухожиль кисті, за допомогою якої домагалася повного або майже повного відновлення її функції протягом 3-8 тиж.
Н.С. Родіонова (1972) оцінює результати комплексної механотерапії хворих з інфекційним неспецифічним поліартритом за даними електроміографії. Вона вважає, що при наявності в хворих тугорухливості суглобів, контрактур важливе значення має механотерапія як один з методів лікувальної фізичної культури, що сприяє ліквідації атрофії і контрактур, зміцненню і тренуванню ослаблених хворобливим процесом м'язових груп. Автором вивчена біоелектрична активність м'язів при застосуванні механотерапії в загальному комплексному лікуванні в 142 хворих у віці від 15 до 59 років, з давниною захворювання від 2 до 10 років. Усі хворі одержували комплексне лікування, що уключало фізіотерапію. Механотерапія застосовувалася протягом усього курсу лікування 2-3 рази в день до і після процедури лікувальної гімнастики. Навантаження дозувалося як за рахунок тривалості процедури (5-15 хв.), так і за рахунок збільшення вантажу маятника.
Аналіз електроміограм показав, що при адекватному фізичному навантаженні спостерігається сприятлива динаміка убік збільшення біопотенціалів. Причому мало місце невідповідність між навантаженням, що задається, при механотерапії і функціональних можливостях нервово-м'язового апарата хворих.
Л.Н. Чернігова із співавт. (1973) повідомляють віддалені (від 1 року до 6 років) результати комплексного лікування в 65 з 205 хворих з ушкодженнями кисті. Автори широко застосовували поряд з фізіотерапією (електрофорез кальцію, прозерина, галантамина) лікувальну гімнастику, трудотерапію, масаж. У результаті такого лікування гарне відновлення спостерігалося в 29 хворих. Задовільний результат отриманий у 33 хворих, незадовільний - у 3 хворих.