Особливості використання механотерапевтичних апаратів у реабілітації (стр. 1 из 8)
ЗМІСТ
Вступ
Перелік умовних скорочень
Розділ 1. Використання механотерапевтичних апаратів у реабілітації
1.1 Поняття про механотерапію та показання до застосування
1.2 Механотерапевтичні апарати
1.2.1 Показання до застосування
1.2.2 Технічні характеристики тренажерів Нп
1.2.3 Основні моделі тренажерів
1.2.4 Методика розрахунку алгоритмів фізичного навантаження при використанні тренажерів нового покоління
1.2.5 Загальні вимоги до методики застосування фізичних вправ
1.3 Апаратний масаж
Висновок
Розділ 2. Методи та організація дослідження
2.1 Ефективність механотерапії в комплексному лікуванні хворих з ушкодженнями і захворюваннями опорно-рухового апарата
2.2 Загальний стан хворих з остеохондрозом хребта
2.3 Методика дослідження
Розділ 3. Результати досліджень
Висновок
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Останнім часом у медицині все більше актуалізується реабілітаційний напрям, стрижнем якого є етапне, відновне комплексне лікування захворювань і ушкоджень. У цьому процесі провідну роль відіграє фізична реабілітація. Вона поліпшує якість лікування, запобігає можливим ускладненням при різних захворюваннях і травмах, прискорює відновлення функцій органів і систем, тренує і загартовує організм, повертає працездатність, зменшує ймовірність інвалідності. У випадках інвалідності фізична реабілітація допомагає хворому розвинути навички самообслуговування, професійно перекваліфікуватися, виробити постійні компенсації при незворотних змінах, пристосуватися до життя у нових умовах, що створилися внаслідок хвороби або травми.
Механотерапія - одна з форм лікувальної фізичної культури, являє собою систему функціонального лікування за допомогою різних пристроїв і снарядів, застосовувану в комплексі з іншими засобами і методами сучасної медичної реабілітації хворих.
Актуальність. Проблема клініко-фізіологічного обґрунтування механотерапії як засобу лікувальної фізичної культури привертає за останні роки все більше уваги учених і практичних лікарів. Це обумовлено необхідністю реабілітації хворих із травмами і захворюваннями опорно-рухового апарата і нервової системи.
Предмет дослідження: особливості застосування механотерапевтичних апаратів в реабілітаційному процесі.
Проблема: полягає в тому, що правильне цілеспрямованевикористання апаратів механотерапії дає позитивні результати для відновлення здоров`я.
Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим етапом використання механотерапії є правильний підбір апаратів для проведення відновлення роботи певного органу чи системи.
Мета дослідження: обґрунтування особливостей використання механотерапевтичних апаратів у реабілітаційній праці.
Задачі дослідження:
1. Охарактеризувати особливості використання механотерапевтичних апаратів для реабілітації.
2. Дати характеристику основних механотерапевтичних апаратів, особливості застосування апаратного масажу та показання до застосування.
3. Навести основні моделі тренажерів нового покоління.
4. Проаналізувати ефективність механотерапії в комплексному лікуванні захворювань опорно-рухового апарату.
Методи і організація дослідження:
1. Аналіз наукової і науково-методичної літератури.
2. Аналіз і синтез.
На основі одержаних даних дослідження були проаналізовані:
- відомості наукової і науково-методичної літератури;
- досвід провідних спеціалістів в даній області.
Наукова новизна: узагальнені сучасні дані про основи механотерапії дають можливість вибору найбільш перспективних напрямків застосування для реабілітації механотерапевтичних апаратів нового покоління.
Практична значимість: для організації та ефективного реабілітаційного процесу після травм різного ступеня важкості застосовуються тренажери нового покоління, а поєднання механотерапії з лікувальною гімнастикою та апаратним масажем дає можливість швидшого відновлення функціонування організму.
Перелік умовних скорочень
ЛФК – лікувальна фізична культура
Нп – тренажери нового покоління
ДМХ – дециметрохвильова терапія
УФО – ультрафіолетове опромінення
РФК – реабілітаційна фізична культура
ХБНС - хронічних болів у нижній частині спини
ДГ – дослідна група
КГ – контрольна група
Розділ 1. Використання механотерапевтичних апаратів у реабілітації
1.1 Поняття про механотерапію та показання до застосування
Механотерапія — лікування фізичними вправами, виконуваними за допомогою спеціальних апаратів. Точно спрямовані та суворо дозовані рухи, метою яких є відновлення рухливості у суглобах і зміцнення сили м'язів, діють локально на тканини, підсилюють лімфо- і кровообіг, збільшують еластичність м'язів і зв'язок, повертають суглобам властиву функцію.
Показання до застосування механотерапії: контрактури різного походження, артрози, артрити, тугорухливість суглобів після травм, тривалої іммобілізації. Протипоказана вона при рефлекторних контрактурах, різкому ослабленні сили м'язів, прогресуючих набряках, недостатній консолідації кісткової мозолі при переломах; наявності синергій, больового синдрому і підвищеної рефлекторної збудливості м'язів.
Механотерапію застосовують, переважно, у вільному руховому режимі. У травматології її починають після зняття іммобілізації, повного формування рубців після травм м'яких тканин, в тому числі й опіків. Вправи виконують на апаратах маятникового типу із застосуванням мінімального вантажу, у повільному темпі, з невеликою амплітудою руху, частими паузами для відпочинку, дотримуючись принципу щадіння ураженого суглоба чи тканини і поступового тренування. Основна мета періоду — забезпечення максимально повної амплітуди рухів у суглобах. Виникнення незначного болю не є протипоказанням для застосування вправ. В окремих випадках слід зменшити амплітуду рухів, а у разі посилення болю заняття слід тимчасово припинити. Для заспокоєння проявів болю призначають теплову процедуру. Перші заняття тривають 5-7 хв., тривалість їх щодня збільшується і наприкінці курсу дорівнює 20-25 хв.
Продовжуються заняття на механотерапевтичних апаратах блокового типу і важеля, метою яких є повне відновлення сили м'язів і рухливості у суглобах. Вправи набувають активного характеру, ускладнюються за рахунок темпу, амплітуди, тривалості і опору непошкодженої кінцівки. При відсутності ознак перевтоми заняття можна повторювати два-три рази на день.
Механотерапію у системі фізичної реабілітації застосовують як самостійний засіб, так і включають у комплекси лікувальної гімнастики в основну її частину. У першому випадку перед початком рухів на апараті обов'язково виконують вправи для всіх суглобів пошкодженої кінцівки або масаж. Взагалі, лікувальну гімнастику, масаж і механотерапію можна застосовувати без інтервалу між процедурами. Окрім цих методів лікування механотерапія добре поєднується з такими фізіотерапевтичними процедурами, як дециметрохвильова терапія (ДМХ), УФО, грязеві аплікації, парафіно- і озокеритолікування, хлориднонатрієві та сірководневі ванни. Механотерапевтичні апарати застосовують у гідрокінезитерапії.
1.2 Механотерапевтичні апарати
1.2.1 Показання до застосування
Використовують різні типи механотерапевтичних апаратів, принцип дії яких базується на біомеханічних особливостях рухів у суглобах.
Апарати типу маятника (Крукенберга, Каро-Степанова) основані на принципі балансуючого маятника, за рахунок сили інерції якого забезпечуються коливальні рухи у суглобах, що й призводить до збільшення амплітуди рухів у них. Кожний маятниковий апарат пристосований тільки для певного суглоба і виконання одного виду рухів (рис. 1). М'язові зусилля дозуються вантажем, місцем розташування його на маятнику, тривалістю і темпом виконання вправ. Під час заняття треба слідкувати за тим, щоб вправи не викликали у хворого посилення болю і підвищення напруження м'язів.
Рис. 1. Механотерапевтичний апарат типу маятника для розробки рухів у колінному суглобі
Апарати блокового типу основані на принципі блоку з вантажами, за допомогою яких збільшується сила м'язів. У випадках суттєвого зниження сили м'язів можна полегшити рухи при умові врівноваження ваги кінцівки точно підібраним вантажем. Змінюючи вихідні положення пацієнта можна диференційовано зміцнювати визначені м'язові групи (рис. 2).
Рис. 2. Вправи на блоковому пристрої: 1,3 — зміцнення розгиначів кінцівок; 2, 4 — зміцнення згиначів кінцівок (за Д. А. Винокуровим, 1959)
Апарати, що діють за принципом важеля (Цандера), використовують для окремих м'язових груп. Варіюючи довжиною важеля можна підсилювати або зменшувати опірність, що утруднює або полегшує виконання рухів, відновлює силу м'язів і рухливості у суглобах.
До механотерапевтичних апаратів переважно загальної дії відносяться тренажери різних конструкцій. Вони шляхом дозованих фізичних навантажень і цілеспрямованої дії на визначені м'язові групи дозволяють вибірково впливати на опорно-руховий апарат, серцево-судинну, дихальну і нервову системи, підвищувати фізичну працездатність.
Залежно від конструкції та технічних особливостей тренажерів можна переважно розвивати ту чи іншу рухову якість або одночасно декілька. Велотренажер, бігуча доріжка, весловий тренажер розвивають загальну, швидкісну і швидкісно-силову витривалість. Вправи з еспандерами, ролерами — силу і гнучкість, а на міні-батуті — покращують координацію рухів. За допомогою універсальних тренажерів типу "Здоров'я" можна розвивати практично всі рухові якості.