Зміни показників ЕхоКГ у хворих із ГХ та надмірною масою тіла оцінювалися у порівнянні із показниками у пацієнтів із ГХ та нормальною масою тіла (1 гр.). У пацієнтів груп із більшими ІМТ були більшими усі лінійні показники ЛШ (КДР, ТМШП, ТЗС). У жінок розміри ЛП та КДР у всіх групах були меншими у порівнянні із чоловіками. У жінок із збільшенням ІМТ у групах у більшій мірі збільшувалась товщина стінок ЛШ, і середній показник ВТС (0,42±0,01) виявився більшим, ніж у чоловіків (0,40±0,01). У чоловіків із ожирінням ІІ та ІІІ ст. показник КДР перевищував норму (5,6 см), а від його збільшення у більшій мірі залежить поява ексцентричної ГЛШ за Ganau. Після отримання лінійних ЕхоКГ показників були обраховані МЛШ та її індекси у групах. У пацієнтів із ожирінням без поділу за статтю МЛШ та її індекси були достовірно більшими, ніж у пацієнтів без ожиріння у співставних вікових групах (табл.1).
Таблиця 1
Середні показники віку та характеристик МЛШ пацієнтів без поділу за статтю з наявністю ожиріння та при його відсутності
| Групи | Величина показника (M+m) | |||
| Вік, років | МЛШ, г | ІМЛШ1,г/м2 | ІМЛШ2,г/м 2,7 | |
| Ожиріння(-)(n=48) | 53,9±1,7 | 221,0±6,9 | 120,2±3,6 | 54,2±1,8 |
| Ожиріння(+)(n=142) | 52,3±1,4 | 301,4±8,4*** | 135,4±3,7** | 66,9±2,0*** |
Примітка: р - достовірність різниці між групами, ** - р < 0,01; *** - р < 0,001
При сукупному аналізі пацієнтів із АГ без ожиріння без поділу за статтю (n = 48) середній показник ІМЛШ1 складав 120,2 ± 3,6 г/м2, що становить менше визначеної для даного контингенту норми (125 г/м2), тобто, ГЛШ у них не діагностувалась. Але при аналізі окремо груп жінок та чоловіків із АГ без ожиріння з урахуванням гендерних норм виявилось, що в середньому у жінок ІМЛШ1 складає 117,2 ± 10,8 г/м2 (норма -110 г/м2), у чоловіків – 126,0 ± 11,4 г/м2 (норма-125 г/м2). Тобто, згідно з таким методом ГЛШ була присутня в обох групах. Таким чином, при індексації МЛШ без урахування гендерних норм ГЛШ не була б діагностована у 48 хворих (25 % усіх пацієнтів, що входили у дослідження).
Виявлено гендерні відмінності структури ЛШ у віковому аспекті: ГЛШ у жінок переважно виявляється у більш старших вікових групах, причому у 5,3 разу частіше у віці старше 50 років, ніж у більш молодих; у чоловіків ГЛШ починає виявлятися у більш ранньому віці і розподілена серед вікових категорій більш рівномірно, у віці після 50 років вона реєструється тільки у 2,2 разу частіше, ніж до 50 років. Кореляційний аналіз виявив, що у жінок зв’язок МЛШ із віком недостовірний (r = 0,17; нд), у чоловіків –достовірний (r = 0,31; p < 0,001). Але тільки у жінок існує прямий достовірний зв'язок між віком та відносною товщиною стінок (ВТС) ЛШ (r = 0,36; p < 0,001), напроти, у чоловіків відмічено прямий достовірний кореляційний зв'язок кінцевого діастолічного розміру (КДР) із віком (r = 0,22; p < 0,05). У жінок, на відміну від чоловіків, виявлено прямий достовірний зв'язок ВТС із МЛШ (r = 0,23; p < 0,05), а також з ІМЛШ1 (r = 0,30; p < 0,01) та ІМЛШ2 (r = 0,24; p < 0,05).
При дослідженні частоти появи диференційованих типів ГЛШ у чоловіків та жінок у віковому аспекті ми виявили наступні дані. У жінок при появі ГЛШ у більш старшому віці (> 50 років) відмічено прогресування переважно більш несприятливого типу, а саме концентричної ГЛШ (КГЛШ) (34%), її виявлення є більшим на 26 % у жінок віком старше 50 років у порівнянні із жінками молодше 50 років (8%). У чоловіків до 50 років нормальна геометрія ЛШ виявляється рідше (33%), ніж у жінок (38%), проте у чоловіків старших 50 років реєструється ексцентрична ГЛШ (ЕГЛШ) на 28% частіше, ніж у більш молодих (73% проти 45%), а виявлення КГЛШ лишається майже незмінним (23% проти 22%).
У другому фрагменті дослідження проведено аналіз впливу ожиріння на можливість виявлення ГЛШ та коректність застосування двох індексів МЛШ. При стандартизації середніх показників віку пацієнтів та рівнів середньодобового АТ у групах у відповідності до збільшення ІМТ у порівнянні із групою із нормальною масою тіла (1 гр.) у жінок та чоловіків достовірно збільшуються МЛШ та ІМЛШ2. Для ІМЛШ1 не спостерігається аналогічного поступового зростання (табл.2, 3).
Таблиця 2
Середні показники характеристик МЛШ та ППТ в залежності від ІМТ у жінок
| Групи | Величина показника (M+m) | |||
| MЛШ, г | ІMЛШ1,г/м2 | ІMЛШ2,г/м2,7 | ППТ,м2 | |
| 1 гр.(n=14) | 173,7±7,7 | 103,4±4,5 | 44,1±2,1 | 1,71±0,03 |
| 2 гр.(n=17) | 221,4±9,5*** | 124,1±6,8* | 59,8±3,6*** | 1,79±0,03 |
| 3 гр.(n=35) | 244,6±7,9*** | 130,1±3,9** | 68,1±2,2*** | 1,87±0,02*** |
| 4 гр.(n=31) | 247,0±10,2*** | 124,1±4,7** | 68,7±2,9*** | 1,98±0,02*** |
| 5гр.(n=17) | 290,3±11,5*** | 133,5±5,5*** | 77,0±2,9*** | 2,15±0,03*** |
Примітки: тут та у табл. 3: р – достовірність різниці у порівнянні із 1 гр.;
* - р < 0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001
У жінок показники МЛШ та ІМЛШ2 демонструють однаково високу достовірність різниці при збільшенні ІМТ, а зростання ІМЛШ1 є менш достовірним (табл.2). Зазначено, що при достовірно більшому середньому значенні МЛШ у жінок 4-ї групи, ніж 2-ї групи, ІМЛШ1 у групах має однакове числове значення (124 г/м2). Величина ППТ, що знаходиться у знаменнику формули МЛШ/ППТ у 4 групі достовірно більша, ніж у 2 групі (p<0,001). Аналогічно у 3-й та 5-й групах чоловіків помічено однакові середні значення ІМЛШ1 (133 г/м2) та достовірно більше за значенням ППТ у 5-й групі (p<0,001). У чоловіків ІМЛШ1 зростає при порівнянні у групах недостовірно (табл.3).
Таблиця 3
Середні показники характеристик МЛШ та ППТ в залежності від ІМТ у чоловіків
| Групи | Величина показника (M+m) | |||
| MЛШ, г | ІMЛШ1,г/м2 | ІMЛШ2,г/м2,7 | ППТ,м2 | |
| 1 гр. (n=11) | 232,4±13,9 | 121,0±7,6 | 50,4±3,3 | 1,90±0,04 |
| 2 гр.(n=13) | 259,3±16,3 | 130,8±8,2 | 58,8±4,1 | 1,99±0,03 |
| 3 гр.(n=26) | 283,9±12,8** | 132,8±5,8 | 62,6±2,8** | 2,15±0,02*** |
| 4 гр.(n=16) | 312,4±12,0*** | 139,2±6,3 | 70,9±4,0*** | 2,23±0,03*** |
| 5 гр.(n=10) | 320,4±15,1*** | 133,0±6,0 | 71,8±2,9*** | 2,43±0,06*** |
Ці факти можуть свідчити про те, що використання індексації МЛШ до ППТ не зовсім коректне у хворих із надлишковою масою тіла, тому що такий метод не в повній мірі відображає зростання МЛШ при збільшенні ППТ. Надмірне збільшення при ожирінні ППТ, що знаходиться у знаменнику формули ІМЛШ1=МЛШ/ППТ нівелює фактичне збільшення МЛШ.
У нашому дослідженні пацієнти із надмірною масою тіла та ожирінням становили 87 %. Використання ІМЛШ2 не змінює процент виявлення ГЛШ у пацієнтів без надлишкової маси тіла. При використанні ІМЛШ2 у порівнянні із використанням ІМЛШ1 у пацієнтів із надлишковою масою тіла виявлення ГЛШ зростає на 23% у групах як жінок, так і чоловіків, а у пацієнтів із ожирінням І-ІІІ ступенів на 19% у жінок та на 21% у чоловіків (рис. 1).
Серед усіх досліджуваних пацієнтів ГЛШ за ІМЛШ1 діагностувалась у 72 % жінок та у 63% чоловіків, за ІМЛШ2 – у 90 % жінок та у 80 % чоловіків. У цілому, використовуючи індексацію МЛШ до росту2,7, ми виявили ГЛШ у жінок на 18%, у чоловіків – на 17% більше, ніж при використанні індексації МЛШ до ППТ. Таким чином, можливість виявлення ГЛШ, пов’язаної з ожирінням і серцево-судинними захворюваннями, оптимізується при індексації МЛШ до росту2,7.
У третьому фрагменті досліджувалась можливість оптимізації виявлення пацієнтів із множинними факторами ризику (ФР), тобто із високим ризиком виникнення серцево-судинних подій при використанні відношення МЛШ до росту2,7 (ІМЛШ2) для діагностики ГЛШ. У групі пацієнтів із ГЛШ, визначеною лише з використанням ІМЛШ2 (n = 34, ІМТ – 32,9 ± 0,8 кг/м2) досліджувалась наявність ФР ССЗ, які є компонентами МС за рекомендаціями IDF 2005 р. Виявилось, що у цих пацієнтів у 53% випадків присутнє порушення вуглеводного обміну (ПВО), у 53% - дисліпідемія (ДЛ) та у 91% - абдомінальне ожиріння (АО). Серед усіх пацієнтів цієї групи у 67% було виявлено МС за рекомендаціями IDF. При проведенні кореляційного аналізу виявлено, що кількість компонентів МС, виявлених у кожного пацієнта більш тісно корелює із ІМЛШ2 (r = 0,39; р < 0,001), ніж із ІМЛШ1 (r = 0,28; р < 0,01).
Щоб переконатись, що рекомендації IDF дозволяють виявити пацієнтів із високим кардіоваскулярним ризиком, ми виділили групу хворих із АО, діагностованим лише за критеріями IDF (n=37) та дослідили наявність у них інших ФР ССЗ і смертності. У 65% пацієнтів даної групи виявились ПВО, причому ЦД- у 16% випадків; підвищений рівень ТГ та знижений рівень ЛПВГ, компоненти МС, діагностувались у 58% випадків; підвищений рівень ЗХ – у 76%, ЛПНГ – у 86% випадків. Серед усіх пацієнтів даної групи у 89% визначалась надмірна маса тіла та ожиріння, тому ГЛШ закономірно частіше виявлялась при використанні ІМЛШ2 (78%), ніж ІМЛШ1 (60%). При проведенні кореляційного аналізу виявлено, що МЛШ більш тісно корелює із кількістю компонентів МС, визначених за рекомендаціями IDF (r = 0,31; р < 0,001), ніж за рекомендаціями АТ-ІІІ (r = 0,25; р < 0,01).
Нами виявлено прямий достовірний кореляційний зв’язок МЛШ із давністю захворювання на ГХ (r = 0,26; р < 0,001). Рівні АТ за даними добового моніторування у пацієнтів із ГХ ІІ ст. були, в основному, недостовірно більшими у групах, сформованих в залежності від величини ІМТ. У досліджуваних пацієнтів із ГХ ІІ ст. виявлена пряма достовірна кореляційна залежність МЛШ від середньодобових рівнів АТ: систолічного (r = 0,45; р < 0,001) та діастолічного (r = 0,43; р < 0,001).