Особливості клініко-функціональних порушень нервової системи при гострих отруєннях рудниковим газом у гірників та їх лікування (стр. 2 из 5)
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 8 наукових фахових виданнях (4 – без співавторів), 12 матеріалах і тезах конференцій, 1 Деклараційному патенті України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел і додатку. Дисертація викладена на 181 сторінці машинописного тексту, з них 4 сторінки займають 10 таблиць, 12 сторінок – 31 рисунок, 29 сторінок – список використаних джерел, який включає 231 вітчизняне та іноземне найменування (169 кирилицею і 62 латиницею).
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Матеріал і методи дослідження. В умовах стаціонару „Обласної клінічної лікарні професійних захворювань” було проведене поглиблене обстеження 146 гірників. Серед них значилося 88 гірників, що перенесли гостре отруєння рудниковим газом, у віці від 20 до 65 років, середній вік (39,2±0,06) років (t=1,16, p>0,05 відповідно до контролю не відрізнявся), підземний стаж від 2 до 24 років, в середньому (12,2±1,5) років (t=0,14, p>0,05 відповідно до контролю не відрізнявся). Розподіл за віком та стажем не відрізнявся від контролю (c2=0,125 p=0,988; c2=2,01 p=0,732 відповідно). 58 гірників контрольної групи були відібрані методом випадкової вибірки, рандомізовані за віком, стажем та умовами праці. Проведено також аналіз 220 випадків гострих отруєнь рудниковим газом у вугільних шахтах Донецької області за період з 1991 року по 2004 рік. 18 хворим було проведено курс гіпербаричної оксигенації (ГБО) із застосуванням 600 мг альфа-ліпоєвої кислоти (АЛК) (Деклараційний патент України на винахід № 15821 МПК С07D 339/00, A61P39/06, заявка від 27.01.2006 (200600752), Опубл.Бюл. № 7).
Опитування проводили згідно неврологічним анамнестичним опитувальником Claussen K.-F. (1982). Неврологічний огляд виконували з визначенням стану черепно-мозкових нервів, вестибулярної функції, сухожильних рефлексів, тонусу м’язів, патологічних рефлексів (Зозуля І.С. та інш., 1997). Дослідження функції вегетативної нервової системи здійснювали шляхом оцінки вегетативної реактивності та забезпеченості діяльності, варіаційної пульсометрії (за ЕКГ) (Вейн А.М. та співавт., 2003). Стан вестибулярного аналізатора оцінювали за 20-бальною шкалою експрес-діагностики (Ніколенко В.Ю. і співавт., 2003). Проводили дослідження серцево-судинної системи (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, УЗДГ). ЕЕГ записували на восьмиканальному електроенцефалографі моделі “Nihon Konden”, а криві класифікували за системою Є.А. Жирмунської (Зенков Л.Р., Ронкін М.А., 2004, Жирмунська Є.А., Лосєв В.С., 1984). Психофізіологічні дослідження виконували за допомогою пристрою для функціональної діагностики стану організму людини “Діагноз 2 МА” (Лях Ю.Е., 1989).
Загальний аналіз крові виконували на цитологічному аналізаторі “COBAS EMIRA” (фірми “Lo ROCHE”, Австрія) з визначенням кількості еритроцитів, гемоглобіну, кольорового показника, кількості лейкоцитів, лімфоцитів, мононуклеарів, нейтрофілів та ШОЕ. Кількість Т-, В-лімфоцитів та їх субпопуляцій визначали за поверхневими антигенами лімфоцитів за допомогою моноклональних антитіл до СD3+, СD4+, СD8+, СD16+, СD22+ (Бебешко В.Г. і спіавт., 1993). Імуноглобуліни у сироватці крові визначали за модифікованою методикою G.Mancini (1965) (Polowna S., 1976). Постановку НСТ-тесту здійснювали, слідуючи загальноприйнятій методиці (Виксман М.Е., 1979). Біохімічні аналізи (білірубін загальний, прямий білірубін, непрямий білірубін, аланінаміно-трансфераза (АЛТ), аспартатаміно-трансфераза (АСТ), загальний білок, сечова кислота) виконували на біохімічному аналізаторі COBAS EMIRA (фірми Lo ROCHE, Австрія), електроліти – К, Na – за допомогою полум’яного фотометра ПАЖ-2; мікроелементи – Ca, Mg – за допомогою спектрофотометра С-115 М1 (Славин В.А., 1971; Хавезов И.В., 1983).
Аналіз результатів дослідження побудовано на принципах доказової медицини (Флетчер Р., Флетчер С., Вагнер Э., 1999). Статистичний аналіз одержаних результатів проводили методами параметричної і непараметричної статистики з використанням ліцензійної прикладної програми Statistica 5.5 (StatSoftRus). Розраховували показники: середні значення (
), їх похибки – (S 
),обчислювали коефіцієнт кореляції (r), критерії Стьюдента (t), Фішера (kF), Вілкоксона (W), Хі-квадрат (c2) і Крускала-Уолліса (kKW), достовірність показників (р).Результати власних досліджень. Проведено аналіз розподілу частоти гострих отруєнь рудниковим газом відповідно до конкретних вугільних шахт і виявлено сім підприємств, де загальна частота сягнула десяти чи більше випадків інтоксикацій, а всього на ці шахти припадає (58,64±3,32) % випадків. Відповідно за місцем проживання хворих гірників виділено лише п’ять міст Донецької області, на які приходиться найбільша їх кількість.
Динамічний аналіз по роках показав коливання від мінімальної кількості з 3-х випадків (1,36±0,78)% у 2000 році, до максимальної – 32 випадки (14,81±2,42)% у 2001 році. Навесні і восени значно зростає кількість постраждалих, бо, напевне, збільшується тектонічна активність земної кори і кількість опадів.
Віковий розподіл постраждалих гірників характеризувався тим, що переважна більшість мала передпенсійний вік (92,27±1,80)% і тільки (7,73±1,80)% входили в розряд пенсійного віку. При аналізі розподілу хворих за фахом ми встановили, що три чверті постраждалих (80,91±2,65) % становили гірники провідних фахів, а робітники допоміжних спеціальностей та інженерно-технічні працівники – (19,09±2,65)%.
Найпоширенішим симптомом при отруєнні рудниковим газом значився головний біль, який відмічало (76,7±4,5) % хворих на відміну від контролю (10,3±4,0)% (c2=82,06, p<0,001). Біль локалізувався найчастіше в ділянці потилиці (36,7±5,0)%, або лобній – (46,7±5,2) % відрізняючись від контролю (3,4±2,4)% і (6,9±3,3)% (c2=39,13, p<0,001 і c2=19,30, p<0,001).
На головокружіння і запаморочення скаржились (73,8±4,6) % хворих і (0,0±1,5)% контролю (c2=77,21, p<0,001 відповідно). Симптоми головокружіння в хворих характеризувались похитуванням (59,1±5,2) % і (8,6±3,6)% при (c2=37,41, p<0,001), відчуттям непевності під час ходи (25,0±4,6) % і (3,4±2,3)% при (c2=11,82, p<0,001), або відчуттям кружіння (21,6±4,3) % і (1,7±1,7)% (c2=11,67, p<0,001), а запаморочення – легкості (17,0±4,0)% і (5,1±2,9)% при (c2=4,55, p<0,032), страхом закритих просторів (10,2±3,2)% і (0,0±1,5)% при (c2=6,32, p=0,011).
Вегетативна симптоматика в хворих після отруєння рудниковим газом проявлялася перш за все нудотою (73,8±4,6) % і (0,0±1,5) (c2=77,21, p<0,001), млістю (55,6±5,2)% і (5,1±2,9) % (c2=38,89, p<0,001), блюванням (20,4±4,2) % і (0,0±1,5) % (c2=13,53, p<0,001), серцебиттям (26,1±4,6) % і (3,4±2,3) % (c2=12,68, p<0,001) відповідно до контролю. Отруєння супроводжувалось втратою свідомості (колапсом) (38,6±3,9) % і (0,0±1,5) % (c2=29,21, p<0,001) та пітливістю (29,5±4,8) % і (8,6±3,6) % (c2=9,15, p<0,0025) відповідно.
Неврологічний статус в хворих характеризувався відмінністю очних щілин в (60,2±5,2)% хворих і в (15,5±4,7) % в контролі (c2=28,60, p<0,001), слабкістю конвергенції – (67,0±5,0)% і (17,2±4,9) % (c2=34,78, p<0,001), ністагмом (28,3±4,7)% і (1,7±1,7)% (c2=20,88, p<0,001), гіперемією склер (86,3±3,6)% і (0,0±1,5) % (c2=104,4, p<0,001). Симптоми орального автоматизму викликались у вигляді „хоботкового” рефлексу в (13,6±3,6) % і (3,4±2,3)% (c2=4,19, p<0,05), Марінеску-Радовічі (17,0±4,0)% і (8,6±3,6)% (c2=2,09, p=0,147) хворих і в контролі. При викликанні рефлексів з рук було виявлено анізорефлексію в (9,0±3,0)% і (1,7±1,7)% (c2=3,27, p=0,07), рефлекс Вартенберга (11,3±3,3)% і (3,4±2,3)% (c2=2,90, p=0,088), рефлекс Якобсона-Ласка (13,6±3,6)% і (6,9±3,3)% (c2=1,62, p=0,202), відмічалася анізорефлексія при викликанні колінних рефлексів у (18,8±4,1)% і (5,1±2,9)% відповідно (c2=5,22, p=0,022), а також – анізорефлексія при викликанні ахіллових рефлексів (20,4±4,2)% і (6,9±3,3)% (c2=5,02, p=0,025), особливо слід зазначити, що черевні рефлекси були знижені або відсутні в (34,8±5,0)% хворих і (0,0±1,5)% в контролі (c2=32,66, p<0,001). Патологічний ступневий рефлекс у вигляді рефлексу Штрюмпеля викликався в (29,5±4,8)% і (18,9±5,1)% (c2=2,06, p=0,150), Бабінського – (25,0±4,6)% і (3,4±2,3)% відповідно (c2=11,82, p=0,0006), рефлекс Россолімо викликався досить рідко – (4,5±2,2)% і (0,0±1,5)% (c2=2,71, p=0,099),підвищений тонус м’язів рук спостерігається у (5,7±2,4)% і (0,0±1,5)% (c2=3,41, p=0,064), проба Барре на кінцівках була позитивною у (2,2±1,5)% і (0,0±1,5)% (c2=1,33, p=0,247).
Стан артеріального тиску (АТ) у хворих в більшості випадків характеризувався статистично значно вищими показниками систолічного АТ – (139,6±0,6) мм рт. ст. і (125,3±1,8) мм рт. ст. (kS=7,53, Sp=0,000017), в статистично значно більшої кількості хворих – (37,7±5,2)% і (6,9±3,3)% (c2=20,33, p<0,001), підвищений систолічний АТ, частота нормального тиску статистично значуще менша значилася в (60,3±5,2)% хворих і (93,1±3,3)% (c2=20,33, p<0,001), тиск не був зниженим ні в кого з хворих гірників. Більш стабільним зафіксовано рівень діастолічного АТ, середнє значення якого становило (86,8±1,5) мм рт. ст. і (81,8±1,0) мм рт. ст. (kS=2,77, Sp=0,0069), що в (70,5±4,8)% випадків був нормальним у порівнянні з контролем (93,1±3,3)% (c2=10,98, p=0,0009), проте, в (29,5±4,8)% мало місце його статистично значуще підвищення (6,9±3,3)% (c2=10,98, p=0,0009). Середньодинамічний АТ статистично значно відрізнявся і становив (52,7±1,3) мм рт. ст. і (44,8±1,2) мм рт. ст. (kS=4,46, Sp=0,0002).
Тяжкість отруєння значуще не впливала на частоту пульсу (kKW=5,35, p=0,068; c2=3,06, p=0,216), але частота пульсу в середньому становила (72,82±0,52) уд. на хвилину і характеризувалась тахікардією в (20,5±4,3)% випадків і (3,5±2,4)% в контролі (c2=8,55, p=0,0035) або брадикардією в (12,5±3,5)% і (1,7±1,7)% в контролі (c2=5,38, p=0,020) і тільки в (67,0±5,0)% хворих і (94,8±2,9)% в контролі пульс перебував у межах норми (c2=18,19, p<0,001) відповідно.