Обстеження хворих здійснене на базі кафедри терапевтичної стоматології (зав. – д.мед.н., проф. А.В. Борисенко) та кафедри клінічної імунології НМУ імені О.О. Богомольця (зав. – д.мед.н., проф.Г.М. Драннік).
Імунологічні дослідження проведені в лабораторії імунології інституту урології АМН України (зав. – д.мед.н., проф. Г.М. Драннік); цитологічні – в лабораторії морфології інституту ортопедії (зав. – д.мед.н., проф. А.Т. Бруско); біохімічні – в лабораторії біохімії інституту оториноларингології АМН України (зав. – д.б.н., проф. К.М. Веремеєнко)*.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались на ХХІ науково-практичній конференції студентів та молодих вчених НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ, 2003 р.; 59 науково-практичній конференції студентів та молодих вчених НМУ імені О.О. Богомольця з міжнародною участю, м. Київ, 2005 р.; ІІ (ІХ) з’їзді Асоціації стоматологів України, м. Київ, 2004 р.; ХІ Конгресі світової Федерації Українських лікарських товариств, м. Полтава, 2006 р.; науково-практичній конференції «Актуальні питання профілактики захворювань пародонта та слизової оболонки порожнини рота», м. Київ, 2007 р.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових робіт, з них 7 – у фахових наукових журналах, рекомендованих ВАК України і 5 – у матеріалах конференцій і тезах, отримані 3 деклараційні патенти України на винахід.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 205 сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який нараховує 222 найменування. Робота ілюстрована 48 таблицями, 16 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставленої мети та завдань дослідження проведено анкетування 658 осіб молодого віку хворих на РПГ, з яких для подальшого обстеження було відібрано 105 осіб віком від 18 до 35 років. Їх обстеження і лікування здійснювали у відділенні захворювань слизової оболонки порожнини рота стоматологічної клініки НМУ. Додаткові обстеження проведені в лабораторії імунології, патоморфології, біохімії Інституту урології, Інституту травматології та ортопедії, Інституту оториноларингології АМН України.
Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб аналогічного віку, які протягом тривалого часу (більше 10 років) не мали рецидиву герпесу.
Комісією з питань біоетики НМУ імені О.О. Богомольця (протокол №12 від 29.09.2006 р.) встановлено, що обстеження, лікування хворих, проведення лабораторних та наукових досліджень в дисертаційній роботі відповідають вимогам чинних норм біоетики.
Серед обстежених хворих на РПГ було 77 жінок (73,3%) та 28 (26,7%) чоловіків. Легкий ступінь захворювання діагностовано у 14 осіб (13,3%), середній у 53 (50,5%) і тяжкий у 38 осіб (36,2%).
Аналізуючи клінічний перебіг рецидивного герпесу слизової рота і губ у осіб молодого віку, оцінювали прояви ознак інтоксикації; характер і тривалість температурної реакції; наявність і тривалість реґіонарного лімфаденіту; залучення інших анатомічних ділянок; локалізацію, кількість і динаміку елементів уражень; площу висипань; частоту рецидивів на рік; тривалість рецидиву та міжрецидивного періоду; схильність до наростання рецидивів; характер провокуючих факторів; наявність супутніх захворювань внутрішніх органів і систем організму.
Для підтвердження діагнозу використовували цитологічне дослідження (Е.В. Кимеле, 1984); визначали ПЛР з ділянки ураження та ІФА сироватки крові за методикою твердофазного методу ELISA. ПЛР-діагностику проводили за допомогою комплексів «АмпліСенс» (Росія) для ампліфікації ділянок ДНК ВПГ-1 та 2 типів.
Секреторний sIgA визначали за G.A. Mancini (1965); вміст лізоциму за Lowry і співавт. (1951). Визначення рівнів сироваткових імуноглобулінів IgG, IgM, IgA проводили за загальноприйнятою методикою простої радіальної імунодифузії в гелі за G.A. Mancini.
Рівень сироваткових цитокінів (IFN-γ, TNF-α, IL-4, IL-10) визначали за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA). Для визначення концентрації цитокінів використовували методики та набори тест-систем фірм «Immunotech» та «Diaclone» (Франція).
Імунофенотипічний профіль клітин вивчали на проточному лазерному цитофлуориметрі FACScan фірми «Becton Dickinson». В дослідженні використовували методики та стандартні панелі моноклональних антитіл, запропоновані виробником («DАKO», Данія).
Збір даних і статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програмного забезпечення LISIS-II Ver. I.I. (Becton Dickinson), Win MDI 2.8 (Joseph Trotter, Scripps Institute, LA Jolla, CA, USA) і Microsoft Excel з пакету Microsoft Office 2000. Отримані результати оброблені статистично на персональному комп’ютері за допомогою пакету програм «SPSS for Windows. Версія 11» та «Medstat».
Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження проводили в три етапи. За результатами І етапу дослідження у всіх 105 хворих вікової групи від 18 до 35 років було встановлено хронічне рецидивування хвороби. Перші клінічні прояви захворювання у більшості (47,62%) хворих виникали у віці 10-12 років, та у віці 6-8 років (39,05%). Тривалість захворювання у 50,48% осіб становила 3-5 років, а у 30,48% – від 5 до 10 років. Характерно, що рецидиви ПГ СОПР і губ найчастіше виникали на тлі загострень загальносоматичних захворювань, особливо захворювань шлунково-кишкового тракту (у 65 осіб, 61,90%). У цих хворих виявлена залежність між ступенем тяжкості перебігу простого герпесу і наявністю загострень супутніх захворювань. Захворювання дихальної системи та ЛОР-органів становили 5,71% і 8,57% відповідно. Сукупна патологія склала 23,81%. Тобто у осіб даної вікової групи визначена зростаюча роль ендогенних чинників хронічних захворювань.
Аналіз результатів лабораторних методів дослідження підтвердив етіологічну роль вірусу простого герпесу (ВПГ) у розвитку рецидивів захворювання. Під час рецидиву ДНК ВПГ-1 визначалася в ділянках ураження у всіх обстежених хворих. Рівень специфічних антитіл класів IgG до ВПГ-1 у сироватці крові під час рецидиву у хворих з тяжкою формою був високим і складав 38,01±0,03 NU.
Особливістю клінічних проявів РПГ СОПР і губ, за нашими спостереженнями, є одночасне залучення до патологічного процесу кількох (двох і більше) ділянок. У хворих із середнім і тяжким ступенем таке поєднання уражень відмічене відповідно у 20,0% та 30,49%, СОПР – у 13,33% та 5,72% відповідно з обов’язковим залученням червоної кайми губ до 28,57%. Наявні елементи ураження на різних стадіях розвитку. При тяжкому ступені спостерігалося 5 і більше рецидивів на рік. Тривалість рецидивів збільшується до 14 днів і більше, а при перманентному перебігу елементи ураження виникають безперервно.
Дослідження стану місцевого імунітету порожнини рота під час рецидиву та ремісії захворювання виявило, що всі показники значно відрізняються від середніх значень осіб контрольної групи. Найбільш виражені та вірогідні зміни показників sIgA і лізоциму спостерігалися під час рецидиву захворювання.
Середні значення sIgA у хворих під час рецидиву та ремісії РПГ перебували на рівні 0,052±0,004 г/л та 0,076±0,001 г/л, що достовірно нижче рівня у осіб контрольної групи – 0,151±0,001 г/л (р<0,001). Вміст лізоциму у хворих під час рецидиву знаходився в межах 12,05±0,03 мг/г білка, що суттєво нижче від показників здорових – 17,05±0,32 мг/г білка (р<0,005). Дані значення під час ремісії становили 13,52±0,05 мг/г, що також достовірно нижче рівня контрольної групи.
На ІІ-ому етапі досліджень під час рецидиву простого герпесу спостерігається виразне збільшення в крові кількості CD3+, CD8+ і CD19+ лімфоцитів. Певною мірою ці зміни відображають системну активацію гуморальної ланки імунітету, оскільки в крові таких хворих відмічене збільшення чисельності CD19+клітин.
Середнє значення CD3+клітин у обстежених хворих під час рецидиву знаходилося на рівні (63,5±2,1%), що достовірно вище аналогічних показників практично здорових (56,4±2,4%) (р<0,05). Під час ремісії визначається незначне зниження цього показника (60,5±2,8%). Кількісні показники CD4+клітин та CD16+ у хворих під час рецидиву мали знижені показники (23,4±0,4%) і (5,26±0,1%) в порівнянні з ремісією захворювання (32,3±3,2%) і (6,51±0,1%), а особливо з контрольною групою (38,4±1,5% і 9,8±2,1%), (р<0,05).
Середній показник CD8+лімфоцитів хворих з рецидивом знаходився на рівні (29,3±0,4%), що достеменно вище середніх показників осіб контрольної групи (19,7±0,9%), та вище показників під час ремісії (20,6±0,2%), (р<0,01).
Значне зниження середніх значень CD4+клітин в період рецидиву і зниження в період ремісії та збільшення кількості CD8+клітин знаходить своє відображення відповідно в зниженні індексу співвідношень (CD4+/CD8+). У хворих на РПГ спостерігалось достовірне збільшення середньої кількості CD19+лімфоцитів під час рецидиву (28,8±0,6%) і незначне збільшення під час ремісії (27,1±0,8%), в порівнянні з контрольною групою (17,2±0,4%), (р<0,01).
Необхідно відзначити, що у хворих на РПГ під час ремісії захворювання рівень CD19+ у крові залишається незмінно високим і ймовірно відображає напруженість і активність синтезу специфічного IgG.
Під час ІІ етапу було проведене дослідження особливостей цитокінового профілю крові у хворих під час рецидиву та ремісії простого герпесу слизової оболонки порожнини рота та губ. Зіставлення змін у крові концентрацій IL-4, IL-10, TNF-α і IFN-γ під час рецидиву і ремісії дозволили виявити їх певні розходження.
Під час рецидиву простого герпесу спостерігається значне (у 2,5 рази) збільшення концентрації цитокінів, що виробляються Th 2 типу (IL-4 – 50,3±0,8 pg/ml; IL-10 – 67,2±2,2 pg/ml) відносно контрольної групи (відповідно 20,1±1,7 pg/ml та 55,1±3,2 pg/ml, р<0,01) та зменшення (у 4,0 рази) рівня показників цитокінів, що продукуються Th 1-го типу (IFN-γ до 0,5±0,2 pg/ml, TNF-α до 0,3±0,2 pg/ml) в сироватці крові хворих в порівнянні з контрольною групою (р<0,05).
Враховуючи ключову роль деяких цитокінів в механізмі продукції IgG, було проведене їх визначення в період ремісії захворювання. Виявлено достовірне збільшення концентрації IFN-γ у 1,2 рази, TNF-α у 1,7 рази та значне збільшення рівня IL-4 (до 25,1±0,3 pg/ml), IL-10 (56,01±0,3 pg/ml) в порівнянні з відповідними показниками практично здорових осіб, але визначається зменшення показників IL-4 у 2,01 рази та IL-10 у 1,2 рази в порівнянні з рецидивом захворювання (р<0,05).