З’ясували можливість залежності рівня СТГ від вегетативного гомеостазу. Так, у підлітків з ФД, яка супроводжувалась симпатикотонією, концентрація СТГ вища в порівнянні з показником контрольної групи (відповідно 1,67±0,56 проти 1,55±0,47 нг/мл, р > 0,05), чого не відзначили у пацієнтів з ФД на тлі ваготонії та ейтонії.
Загалом, у обстежених з ФД спостерігали порушення прямого кореляційного зв’язку між показниками фізичного розвитку та рівнем СТГ. Такий зв’язок встановлювався у них пізніше, в порівнянні зі здоровими дітьми, як у хлопців так і у дівчат, але у останніх він був нестійким. Нами простежена пряма кореляційна залежність середньої сили між концентрацією СТГ і важкістю вегетативних розладів (r= 0,32; р < 0,05) у підлітків основної групи.
У становленні соматостатевого розвитку і вегетативного гомеостазу важливе значення має ПЛ. Аналіз середніх рівнів ПЛ у підлітків в залежності від віку та статі показав, що у 14-17-річних дівчат з ФД концентрація ПЛ вірогідно нижча в порівнянні з показниками здорових дітей (р < 0,05); у 18-річних обох груп спостерігали вирівнювання концентрації ПЛ, в цій віковій категорії рівень ПЛ був достовірно вищим в порівнянні з 14-15-річними дівчатами (12,55±1,69 нг/мл та 9,19±0,63 нг/мл відповідно, р < 0,05). Середні показники рівня ПЛ у хворих на ФД юнаків нижчі, ніж у практично здорових відповідних вікових груп. Цікаво, що у хлопців з ФД не спостерігали чіткої тенденції до збільшення концентрації гормону з віком, на відміну від таких групи контролю. Навіть навпаки, у 16-річних юнаків з ФД ми виявили вірогідне зниження ПЛ (7,89±0,55 нг/мл у юнаків основної групи проти 9,94±0,64 нг/мл у здорових хлопців, р < 0,05). Вміст ПЛ у дітей з ФД в залежності від її клінічних категорій – ПДС, ЕБС та при поєднанні ПДС з ЕБС – вірогідно не відрізнявся в порівнянні з показниками дітей контрольної групи.
Середній рівень ЛГ у підлітків з ФД у віковому аспекті коливався в межах нормативних, але індивідуальні показники його широко різнились. У 4 (3,33 %) хворих рівень ЛГ був нижче за вікові норми. У 6 підлітків (5,00 %) виявили маргінальні значення ЛГ. Відмічено, що серед хлопців з ФД у віковому аспекті показники ЛГ нестабільні (немає чіткої залежності їх зростання або зниження) в порівнянні зі здоровими, що може вказувати на нейроендокринний дисбаланс. У дівчат з ФД, незалежно від віку, середня концентрація ЛГ не відрізнялась від значень практично здорових, що можна розцінити як сформованість функції гіпофізарно-гонадної системи.
Рівень ФСГ, як у хворих на ФД так і практично здорових, коливався в широких межах, що може свідчити про недостатню сформованість гіпофізарно-гонадної системи. Слід зазначити, що концентрації ФСГ у підлітків обох груп не сягали за межі встановленого нормативу, але у 12 (10,00 %) з них зафіксували субнормальні рівні. Потрібно відзначити, що у віковому аспекті осіб обох груп спостерігали тенденцію до підвищення середніх рівнів ФСГ і стабілізацію її у здорових підлітків після 16 років, а серед дітей з ФД – у 18-річному віці. Рівень Т у хлопців з ФД коливався в межах 59,64 – 70,61 пг/мл. При цьому, підвищені показники Т зустрічали у 50 осіб (83,33 %), решта мала нормативні значення Т. У більшості здорових юнаків середня концентрація Т відповідала нормативним значенням та у 6 з 29 (20,69 %) була підвищеною. Посилена секреція Т, на наш погляд, свідчить про дозрівання гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи та становлення підпорядкування викиду Т визначеному добовому ритму з максимальною кількістю в ранкові години. Середні показники Т були вищими в усіх вікових групах хлопчиків з ФД з достовірною різницею у 17- і 18-річних осіб, в порівнянні зі здоровими. Великі межі коливання Т у юнаків з ФД виявлені Т.К. Набухотним та співавт. (2006).
Середній рівень ПГ серед дівчат з ФД знаходився в межах нормативних значень, випадків підвищення або зниження концентрації ПГ не було.
Середній вміст гормонів гіпофізарно-гонадної системи на фоні різних категорій ФД мав свої особливості. Так, у хворих з ПДС спостерігали зниження середніх показників ЛГ, ФСГ, ПГ (до 11,00 %) в порівнянні зі значеннями здорових підлітків. Показники Т були однаково підвищеними при усіх категоріях ФД, але лише у дітей з ЕБС – з достовірною різницею (р < 0,05). Концентрації решти гормонів (ЛГ, ФСГ, ПГ) у підлітків при ЕБС вірогідно не відрізнялися від показників практично здорових. Цікаво, що рівні тропних гормонів у пацієнтів з поєднанням ПДС та ЕБС знижені в порівнянні з дітьми контрольної групи, а периферійних гормонів – підвищені на 3,10 – 15,60 %.
Особливе практичне значення має виявлення у хворих на ФД порушення морфофункціонального стану ГТС. Так, у 22,50 % підлітків основної групи зафіксовані показники ТТГ вищі за 2,00 мМО/л, що вказує на напруження функціонування ГТС. Схожі результати отримані Г.П. Мосієнко (2008). У 6 осіб (5,00 %) рівні ТТГ сягали верхньої межі встановленого нормативу (від 3,60 до 4,10 мМО/л), що розцінено нами як субклінічний гіпотиреоз.
Проведений аналіз показників ГТС в залежності від клінічної категорії ФД (табл. 2). Як видно з табл. 2, вірогідної різниці між показниками осіб основної групи в порівнянні з такими групи контролю не спостерігали. Проте, усі клінічні категорії ФД супроводжувалися підвищеними показниками ТТГ. Іншу закономірність мали значення вТ4, вони були зниженими порівняно з даними контрольної групи. Показники об’єму ЩЗ мали різнонаправлену векторність. Нами відмічено, що між показниками морфо-функціонального стану ГТС існує порушення кореляційних зв’язків.
Таблиця 2
Середні показники морфофункціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи у підлітків основної групи в залежності від категорії функціональної диспепсії (М±m)
| Показники морфо-функціонального стану ГТС | Категорії функціональної диспепсії | Контрольна група (n=66) | ||
| ПДС (n=33) | ЕБС(n=37) | Поєднання (n=50) | ||
| Об’єм ЩЗ (см²) | 11,00±1,61 | 14,70±1,53 | 12,88±1,65 | 11,49±1,60 |
| вТ4 (пмоль/л) | 14,54±1,25 | 15,01±2,11 | 15,21±1,53 | 16,72±1,59 |
| ТТГ (мМО/л) | 2,05±0,50 | 2,18±0,71 | 1,88±0,34 | 1,70±0,30 |
Примітка. Різниця показників в порівнянні з такими групи контролю (р > 0,05).
Враховуючи, що підлітковий вік є критичним періодом розвитку, диференційовані підходи до терапії мають особливе значення. Проведені дослідження дозволили нам включити до основного лікування селективні β-адреноблокатори – бетаксолол (в добовій дозі 5 мг) і бісопролол (в добовій дозі 2,5 мг) на основі виявлення ознак ВСД за гіпертензивним типом у хворих з ФД на тлі симпатикотонії або гіперсимпатикотонії. Діагностування при гормонометричному дослідженні у обстежених основної групи субклінічного гіпотиреозу обґрунтувало додавання до терапії L-тироксину по 2 мкг/кг один раз на добу, вранці.
Таким чином, проведені нами дослідження показують додаткові патогенетичні ланки у формуванні ФД у підлітків, що диктує необхідність максимально індивідуалізувати підходи до коригуючої терапії цих хворих з урахуванням змін вегетативного та нейроендокринного гомеостазу.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання – підвищення ефективності патогенетичного лікування підлітків з функціональною диспепсією на підставі урахування комплексу клінічних, психовегетативних, нейроендокринних особливостей.
1. Встановлено особливості клінічного перебігу функціональної диспепсії у підлітків залежно від її категорії: переважають хворі з поєднанням епігастрального больового та постпрандіального дистрес-синдрому (41,67 %), третину становлять діти з епігастральним больовим синдромом (30,83 %) та 27,50 % – з постпрандіальним дистрес-синдромом.
2. Функціональна диспепсія тісно пов’язана зі станом вегетативної нервової системи і є проявом вегетативних порушень: у 46,67 % обстежених підлітків мали місце ізольовані прояви вегето-вісцеральної дисфункції, у 25,00 % вони поєднувались з ознаками нейроциркуляторної, у 21,67 % – вегето-судинної дисфункції і у 6,66 % – пароксизмальної вегетативної недостатності. При цьому значущим є те, що у 43,33 % вихідний вегетативний тонус відповідав симпатикотонії, а вегетативна реактивність – гіперсимпатикотонії (48,33 %) з надмірним вегетативним забезпеченням.
3. Порушення психологічного гомеостазу у підлітків з функціональною диспепсією характеризується посиленням нейротизму (на 58,06 %), реактивної (на 44,59 %) й особистісної тривожності (на 35,89 %) та наявністю рис акцентуації особистості за тривожним і застрягаючим типами, (р < 0,05).
4. Показники серотоніну в усіх підлітків з функціональною диспепсією відповідають нормативним значенням, але на 3,15 – 19,14 % нижчі за показники дітей контрольної групи з достовірною різницею у 17-річних осіб (р < 0,05); та знаходяться в зворотній кореляційній залежності зі ступенем вегетативних розладів (r= – 0,77; р < 0,05).
Перебіг функціональної диспепсії у 48,33 % підлітків супроводжується підвищенням показників катехоламіндепонуючих включень в еритроцитах, що вказує на напруження функції симпато-адреналової системи, у 20,83 % кількість специфічних включень знижена, що пов’язано з її виснаженням.
5. Порушення функції гіпофізарно-гонадної системи у підлітків з функціональною диспепсією проявляється тенденцією до зниження концентрації лютеінізуючого (у 8,33 % осіб) та фолікулостимулюючого (у 10,00 % осіб) гормонів, порушенням кореляції (r = 0,26) між ними та нестабільною секрецією вільної фракції тестостерону у юнаків. У 11,67 % підлітків функціональна диспепсія супроводжується маргінальними значеннями концентрації соматотропіну (1,52±0,52 нг/мл) та пролактину (9,45±1,81 нг/мл) в плазмі крові.