З урахуванням особливостей клінічного перебігу УГМ, даних імунологічних і мікробіологічних досліджень біоценозу цервікального каналу піхви і уретри хворих терапію УГМ умовно можна поділити на три етапи.
На першому етапі лікування вона має бути спрямована на елімінацію асоціаційних змішаних мікробних збудників. Другий етап передбачає проведення етіотропної і патогенетичної протимікоплазмової терапії. На третьому етапі треба провести корекцію мікробіоценозу піхви після комплексної етіопатогенетичної терапії хворих на УГМ.
Хворим на підгостру форму перебігу УГМ проведено етіотропне лікування в комбінації з імуномоделювальними препаратами. Серед них 29 хворим здійснено курс антибактеріальної терапії препаратом “Доксициклін” у комбінації з кагоцелом, а 31 хворій - комплексне лікування, яке включало прийом антибіотика полімік у поєднанні з кагоцелом. Із 62 хворих на хронічну форму УГМ 30 хворих проліковано комбінацією препаратів “Доксициклін” і “Кагоцел” та 32 хворі - “Полімік” і “Кагоцел”.
Культуральним методом DUO не раніше ніж через 4 тижні після останнього прийому антибіотиків ми провели контрольні дослідження ерадикації M. hominis, U. urealуticum, M. genitalіum. Встановлено, що в групі хворих на підгострий УГМ результати ефективності лікування були різними. Зокрема, відсоток ерадикації мікоплазм у підгрупі хворих на підгостру форму УГМ, де застосовували доксициклін і полімік у комплексі з кагоцелом становив 21(72,4%) і 29 (93,5%) (Р < < 0,05) відповідно.
У групі хворих на хронічні форми перебігу УГМ ефективність запропонованих нами схем лі-кування також вірогідно відрізнялись. Так, у групі хворих на хронічний УГМ культуральним методом DUO ерадикація мікоплазм виявлена у 19 (63,3%) хворих, які приймали доксициклін, кагоцел, та 27 (84,3%) хворих, які отримували полімік і кагоцел (Р < 0,05).
Комплексне лікування хворих на УГМ відновлювало показники моноцитів і нейтрофілів (фа-гоцитарне число ІФ, НСТ-тестів на фоні поступового збільшення функціонального резерву) після курсу лікування за двома схемами та через місяць спостереження (табл.2). Відбувалось незначне збільшення кількості Т-лімфоцитів, Т-хелперів, природних кілерів і зменшення Т-цитотоксиків у бік норми у хворих усіх груп. Підвищений індекс CD4+/CD8+ у пацієнток з підгострим перебігом УГМ, яким була призначена схема полімік + кагоцел, після лікування і через місяць знизився до норми, а знижений показник у пацієнток з хронічним перебігом зростав. Початково зменшена кількість активованих Т-лімфоцитів збільшувалась у всіх хворих на УГМ. Динаміка кількості загальних та активованих В-лімфоцитів мала тенденцію до зменшення, більшою мірою це виявилось у пацієнток із підгострим перебігом захворювання, які лікувались за другою схемою. Це сприяло зменшенню високих рівнів ЦІК, IgG і IgM в усіх групах й нормалізації вмісту сироваткового IgA (більшою мірою у хворих із підгострим перебігом хвороби). Суттєвіші зміни спостерігали при використанні другої схеми полімік + кагоцел. Антибактеріальна терапія із застосуванням кагоцелу знижувала рівень сироваткового ІФН, але контрольної величини не було досягнуто; підвищувала до контрольних величин продукцію a-ІФН та g-ІФН (вірогідно в групі 2В через 1 міс після завершення лікування). Спонтанна продукція ФНП-a у хворих на УГМ після курсу лікування і через місяць зменшилась до норми (у хворих із хронічним перебігом помітніше), а індукована - істотно не змінювалась, що збільшувало функціональний резерв клітин-продуцентів.
Таблиця 2
Показники імунореактивності у жінок, хворих на УГМ, у динаміці комплексного лікування (M ± m)
| Показник | Здоровідонори | Хворі на УГМ | |||
| 1-га група | 2-га група | ||||
| А | В | А | В | ||
| ФЧ Мц,% | 35,3±2,3 | 39,8±2,241,2±2,538,5±1,7 | 41,3±2,6 *42,5±2,736,4±2,1 Ñ | 34,5±1,937,4±2,036,0±1,8 | 31,6±1,836,6±1,7·35,8 ± 2,3 |
| ІФ Мц, ум. од. | 3,5±0,2 | 2,2±0,3 *2,8±0,13,0±0,2 · | 2,4±0,3 *3,3±0,43,2±0,3 · | 2,3±0,2 *3,2 ± 0,2·3,4 ±0,3 · | 2,1±0,2 *3,6±0,3·3,5 ±0,5 · |
| сНСТ Мц,% | 10,2±1,0 | 15,7±1,6 *15,9±1,4 *14,2±1,2 * | 16,0±1,5 *17,2±2,0 *13,6±1,8 | 11,8±1,612,8±1,312,0±1,5 | 12,1±1,413,5±1,2 *12,8±1,6 |
| Закінчення табл.2 | |||||
| Показник | Здоровідонори | Хворі на УГМ | |||
| 1-га група | 2-га група | ||||
| А | В | А | В | ||
| ФР Мц,% | 43,6±2,4 | 12,7±2,1 *22,0±3,0 * ·23,9±2,8 * · | 13,1±1,6 *26,2±2,2 * ·25,2±3,1 * · | 17,8±1,4 *21,9±2,6 *28,3±2,9 * · | 18,2±2,1 *23,7±2,0 *28,1±1,7 * · |
| сНСТ Нф,% | 32,3±2,5 | 55,3±3,0 *47,3±2,4 *44,3±2,7 * · | 56,2±4,1 *48,5±3,2 *42,5±2,3 * · | 46,3±3,2 *44,2±1,9 *43,9±2,4 * | 48,0±2,7 *42,3±1,7 *40,4±1,3 * · |
| СD3+/HLA-DR+,%активовані Т-лімфоцити | 5,6±0,8 | 3,6±0,3 *4,3±0,24,6±0,4 · | 3,5±0,4 *5,2±0,35,4±0,5 · | 3,8±0,34,4±0,64,5±0,3 | 4,1±0,25,4±0,35,3±0,4 · |
| СD4+/CD8+ | 1,46±0,22 | 1,55±0,311,56±0,291,61±0,27 | 1,56±0,301,53±0,221,49±0,25 | 1,28±0,161,46±0,321,45±0,17 | 1,35±0,141,49±0,271,47±0,34 |
| ЦІК, од. опт. щільності | 48,7±4,8 | 91,3±3,5 *78,3±2,8 * ·72,1±2,2 * · | 88,6±4,0 *71,5±3,0 * ·67,3±2,9 * · | 74,4±4,2 *69,7±3,7 *67,5±3,6 * | 73,2±3,8 *62,5±2,1 * ·60,9±2,1 * · |
| IgА, г/л | 2,23±0,31 | 2,06±0,122,18±0,232, 20±0,14 | 1,95±0,212,24±0,122, 19±0,17 | 1,22±0,33 *1,67±0,071,72±0,11 | 1,27±0,15 *1,79±0,362,03±0,21· |
| IgМ, г/л | 1,10±0,12 | 1,74±0,12 *1,50±0,261,35±0,07 · | 1,69±0,16 *1,32±0,171,27±0,14 · | 1,28±0,081,21±0,051,22±0,22 | 1,30±0,051, 20±0,091, 20±0,06 |
| Сироватковий ІФН, Од/мл | 2,3±0,4 | 17,9±1,2 *13,2±1,0 * ·11,5±1,1 * · | 17,1±1,4 *12,3±0,6 * ·10,4±1,3 * · | 14,2±1,3 *9,9±0,7 * ·7,6±0,7 * ·Ñ | 15,8±2,0 *9,0±0,8 * ·6,5±0,6 * ·Ñ |
| g-ІФН, Од/мл | 14,5±1,4 | 7,8±1,2 *8,9±1,3 *10,7±0,8 * · | 7,5±1,5 *9,8±0,9 *11,5±1,6 · | 5,6±0,9 *9,6±0,7 *·10,5±0,8 * · | 5,7±0,8 *11,3±0,9 ·12,4±0,6 · |
| сФНП-a, пг/мл | 58,4±5,0 | 100,7±11,3 *85,3±10,4 *74,3±8,1 | 99,4±9,6 *70,5±9,4 ·59,8±5,6 · | 76,7±8,571,0±11,260,5±6,9 | 73,5±11,164,8±7,556,3±7,7 |
| ФР ФНП-a,% | 117,0±10,4 | 23,5±3,2 *42,6±9,3 *67,3±7,6 ·Ñ | 24,7±3,8 *71,3±12,2 * ·109,0±8,7 ·Ñ | 60,1±5,3 *74,4±11,6 *82,5±8,3 · | 65,9±4,8 *73,9±7,8 *100,2±9,5 ·Ñ |
Примітка. Cтроки обстеження: а - до лікування, в - через 1 міс після завершення лікування. Схеми лікування: А - доксициклін + кагоцел, В - полімік + кагоцел.
* Р < 0,05 - порівняно з групою здорових жінок.
Імуномоделювальна ефективність лікування УГМ при застосуванні другої схеми, яка включала “Полімік” як антибактеріальний засіб та імуномодулятор кагоцел, порівняно з деякими показниками імунного та інтерферонового статусу перевершувала першу схему лікування, в якій антибіотиком був доксициклін.
Отже, аналіз отриманих результатів засвідчив перевагу запропонованої нами комбінації полімік і кагоцел над комбінацією доксициклін і кагоцел у лікуванні мікоплазмової інфекції жіночого урогенітального тракту. Застосування у комплексному лікуванні препаратів ІФН нормалізує показники імунного статусу, що у більшості хворих сприяло елімінації мікоплазмової інфекції із їх організму.
Вперше теоретично узагальнено і здійснено нове вирішення наукового завдання з підвищення ефективності лікування мікоплазмової інфекції урогенітального тракту жінок удосконаленням методів діагностики і контролю ерадикації збудника та комплексного лікування, яке передбачає використання індукторів ІФН у комплексі з етіотропною антибіотикотерапією на основі визначення зв’язку між характером клінічного перебігу інфекційного процесу, супутньою мікст-інфекцією, станом системи ІФН й іншими показниками системи імунітету.
1. Клінічний перебіг мікоплазмової інфекції урогенітального тракту жінок не залежить від виду мікоплазм, а визначається титром збудника в діагностичному матеріалі, наявності супутньої мікст-інфекції, станом системи імунореактивності організму. Детальний аналіз клінічних проявів при УГМ не виявив специфічної симптоматики цього захворювання. Головним чином на перший план виступає симптоматика неспецифічного запалення урогенітального тракту, що обґрунтовує доцільність проводити комплексну діагностику із застосуванням усіх доступних методів, у тім чи-слі й високоефективних молекулярно-біологічних.
2. Чутливість ПІФ, культурального методу DUO і ПЛР у діагностиці мікоплазмової інфекції урогенітального тракту відповідно становить 64,7; 86,6 і 91,6%. З урахуванням латентного та хронічного перебігу запального процесу урогенітального тракту, наявності супутньої мікст-інфекції та механізмів персистенції мікоплазмової інфекції верифікація діагнозу має ґрунтуватися на паралельному застосуванні декількох методів детекції інфекції, а саме: реакції ПІФ, культурального методу DUO і ПЛР з обов’язковим урахуванням клінічної картини захворювання. Це дає змогу знач-но підвищити ефективність та достовірність діагностики.
3. Мікоплазмова інфекція спричинює зміни у структурних компонентах слизової оболонки шийки матки як у гострому, так і у хронічному періодах захворювання, які носять гетерогений характер. Найвиразніші зміни стосуються епітеліальної пластинки та ендотеліальної вистелки кровоносних мікросудин. У гострому періоді у слизовій оболонці на перший план виступає темноклітинна дегенерація епітеліоцитів, тоді як за хронічного перебігу для них найхарактерніша метаплазія.
4. Ультраструктурним дослідженням встановлено, що мікоплазми у слизовій оболонці шийки матки розташовуються інтерепітеліально, периваскулярно, інтраваскулярно. Взаємодія мікоплазм із клітиною-хазяїном відбувається в декілька стадій: адгезія, інтердигітація мембран, лізис контактуючих мембран з наступним проникненням їхнього вмісту в цитоплазму клітини.
5. Зміни у системі імунітету хворих на УГМ характеризуються зниженою поглинальною активністю фагоцитарних клітин, активацією внутрішньоклітинного кисеньзалежного метаболізму нейтрофілів (по всіх групах хворих) і моноцитів (найбільшою мірою під час загострення захворювання) на фоні зниження резервних можливостей клітин, а також порушенням показників клітинного імунітету: зниження імунорегуляторного індексу за рахунок зменшення кількості Т-хелперів, насамперед у хворих із хронічним і латентним перебігом захворювання. Відмічено зменшення природних кілерів (CD16+) у хворих із мікоплазмовою моноінфекцією, що є причиною недостатнього знищення збудника та його довготривалої персистенції. Крім того, спостерігались зменшення кількості Т-лімфоцитів з активаційними маркерами HLA-DR.