6. Для хворих на УГМ характерним було пригнічення α - та g-інтерфероногенезу, а також розвиток імунозапальної реакції, на що вказувало підвищення концентрації сироваткового ІФН і продукції прозапального цитокіну - ФНП-α.
7. Комплексне лікування хворих на УГМ із застосуванням індуктора ІФН кагоцелу в базисній антибактеріальній терапії сприяло поліпшенню деяких показників клітинного імунного та інтерферонового статусу: спостерігали підвищення фагоцитарної та ферментативно-бактерицидної активності нейтрофілів і моноцитів, а також їхнього ефекторного потенціалу; нормалізацію початково зменшеної кількості Т-лімфоцитів, Т-хелперів, активних Т-лімфоцитів і зменшення підвищеної кількості В-лімфоцитів і їх активацію; відновлення a - та g-інтерфероногенної здатності лейкоцитів і зниження рівня сироваткового ІФН. Призначення імуномодулятора препарату “Кагоцел” та антибактеріального засобу “Полімік” поліпшило інтерфероновий статус.
8. Розроблений і патогенетично обґрунтований метод комплексного лікування УГМ, який передбачає проведення етіотропної антибіотикотерапії препаратом “Полімік” у комплексі з препаратом групи індукторів ендогенного ІФН “Кагоцел” та місцевого лікування. Застосування запропонованого комплексного методу усуває патогенетичні механізми утворення персистентних форм мікоплазм, аутоімунні процеси в організмі, що по суті є профілактикою хронізації та ускладнень запального процесу.
1. Запропоновано комбінацію методів діагностики мікоплазмової інфекції урогенітального тракту, що значно підвищує ефективність діагностики і сприяє зменшенню частоти псевдо позитивних та псевдонегативних результатів дослідження.
2. Лікування мікоплазмозу урогенітального тракту має бути комплексним і поетапним з урахуванням клініко-патогенетичних особливостей і характеру мікробних асоціацій.
3. Потрібно використовувати прогностично значущі імунологічні критерії ефективності комплексної терапії, а саме зменшення у сироватці крові вмісту ЦІК, IgM і підвищення до норми рівня IgA.
4. Для лікування хворих на УГМ рекомендується застосовувати такий комплекс: полімік + кагоцел, що сприяє запобіганню розвитку персистентних форм мікоплазмової інфекції.
5. У комплексному лікуванні УГМ патогенетично обґрунтованим є застосування препаратів групи індукторів ендогенного ІФН, а саме “Кагоцелу”.
6. Для контролю ерадикації мікоплазмової інфекції після лікування пропонується застосовувати культуральний метод DUO, однак не раніше ніж через 4 тижні з дня останнього прийому антибіотиків.
1. Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Сохина О.Н., Костенко О.Ю., Лакатош В.П., Лазаренко Л.М., Прощенко О.М. Урогенитальный микоплазмоз и его роль в акушерско-гинекологической патологии // Журн. “Здоровье женщины”. - 2006. - № 4 (28). - С.247-255. (Дисертант проводив підбір літератури, її аналіз, підготував статтю до друку).
2. Лакатош В.П., Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Корніліна Є.М., Лазаренко Л.М., Костенко О.Ю. Функціональний стан клітин периферичної крові хворих з різним перебігом урогенітального мікоплазмозу // Журн. “Здоровье женщины”. - 2007. - № 3 (31). - С.70-73. (Дисертант проводив набір клінічного матеріалу, забір крові, аналізував отримані результати, підготував статтю до друку).
3. Прощенко О.М., Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Лакатош В.П. Стан інтерферонового статусу хворих на урогенітальний мікоплазмоз // Укр. наук. -мед. молод. журн. - 2007. - № 3. - С.62-63. (Дисертант проводив набір клінічного матеріалу, забір крові, аналізував отримані результати, підготував статтю до друку).
4. Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Лакатош В.П., Корніліна Є.М., Лазаренко Л.М., Прощенко О.М. Стан імунної та цитокінової систем у хворих на урогенітальний мікоплазмоз // Журн. “Здоровье женщины”. - 2007. - № 4 (32). - С.101-106. (Дисертант проводив набір клінічного матеріалу, забір крові, аналізував отримані результати, підготував статтю до друку).
5. Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Лакатош В.П., Корніліна Є.М., Шуревська О.Д., Костенко О.Ю. Стан показників гуморальної імунної відповіді у хворих жінок на урогенінальний мікоплазмоз // Зб. наук. праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - 2007. - С.5-8 (Дисертант проводив набір клінічного матеріалу, забір крові, аналізував отримані результати, підготував статтю до друку).
6. Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Прощенко О.Н. Сравнительная характериcтика чувствительности и специфичности методов диагностики урогенитального микоплазмоза у женщин // Матеріали міжнар. наук. -практ. конф. молод. вчених. - Київ, 2007. - Вип. № 69. - С.98. (Дисертант проводив набір клінічного матеріалу, забір матеріалу для діагностики, проводив порівняльну оцінку методів дослідження, підготував статтю до друку).
Халіль Ахмад Халіль Абу Сара. Особливості клінічного перебігу, діагностики, терапії та контролю ерадикації урогенітального мікоплазмозу у жінок. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, 2008.
Дисертацію присвячено питанню підвищення ефективності лікування урогенітального мікоплазмозу (УГМ) у жінок. Встановлено, що клінічний перебіг мікоплазмової інфекції урогенітального тракту жінок не залежить від виду мікоплазм, а визначається титром збудника в діагностичному матеріалі, наявністю супутньої мікст-інфекції та станом системи імунореактивності організму. Чутливість й специфічність реакції прямої імунофлуоресценції, культурального методу DUO та полімеразної ланцюгової реакції в діагностиці мікоплазмової інфекції урогенітального тракту становить 64,7; 86,6 і 91,6% відповідно. Ультраструктурним дослідженням встановлено, що мікоплазми у слизовій оболонці шийки матки розташовуються інтерепітеліально, периваскулярно та інтраваскулярно. Взаємодія мікоплазм із клітиною-хазяїном відбувається в декілька стадій: адгезія, інтердигітація мембран, лізис контактуючих мембран із наступним проникненням їхнього вмісту в цитоплазму клітини. В імунопатогенезі мікоплазмової інфекції урогенітального тракту виявлено дисбаланс імунної системи - риси вторинного клітинного імунодефіциту та активація гуморальної ланки імунітету. Від функціонування імунної системи, стану імунокомпетентних клітин та їхньої здатності до продукції різних медіаторів залежить клінічний перебіг урогенітальної мікоплазмової інфекції. Показано необхідність і доцільність проведення комплексної терапії хворих на УГМ, яка крім етіотропних препаратів включала індуктор ендогенного інтерферону кагоцел, що нормалізувало імунний та інтерфероновий статус. Найбільший імуномоделювальний ефект спостерігали в разі застосування лікувальної схеми, яка включала полімік і кагоцел. Ступінь відновлення порушених показників імунітету залежить від перебігу захворювання, наявності моно - і мікст-інфекції.
Ключові слова: мікоплазмоз, інтерферон, ультраструктура, імунітет, діагностика.
Халиль Ахмад Халиль Абу Сара. Особенности клинического течения, диагностики, терапии и контроля эрадикации урогенитального микоплазмоза у женщин. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца МОЗ Украины, г. Киев, 2008.
Диссертация посвящена вопросу повышения эффективности лечения урогенитального микоплазмоза (УГМ) у женщин. Установлено, что клиническое течение микоплазменной инфекции урогенитального тракта женщин не зависит от вида микоплазм, а определяется титром возбудителя в диагностическом материале, наличием сопутствующей микст-инфекции и состоянием системы иммунореактивности организма. Чувствительность и специфичность реакции прямой иммунофлуоресценции, культурального метода DUO и полимеразной цепной реакции в диагностике микоплазменной инфекции урогенитального тракта составляет 64,7; 86,6 и 91,6% соответственно. Ультраструктурным исследованием установлено, что микоплазмы в слизистой оболочке шейки матки располагаются интерэпителиально, периваскулярно, интраваскулярно. Взаимодействие микоплазм с клеткой-хозяином происходит в несколько стадий: адгезия, интердигитация мембран, лизис контактирующих мембран со следующим проникновением их содержания в цитоплазму клетки. В иммунопатогенезе микоплазменной инфекции урогенитального тракта обнаружен дисбаланс иммунной системы - черты вторичного клеточного иммунодефицита и активация гуморального звена иммунитета. Для больных УГМ характерными было угнетение a - и g-интерфероногенеза, а также развитие иммуновоспалительной реакции, на что указывала повышенная концентрация сывороточного ИФН и продукции провоспалительного цитокина ФНО-a. От функционирования иммунной системы, состояния иммунокомпетентных клеток и их способности к продукции разных медиаторов зависит клиническое течение урогенитальной микоплазменной инфекции. Показана необходимость и целесообразность проведения комплексной терапии больных УГМ, которая кроме этиотропных препаратов включала индуктор эндогенного интерферона кагоцел, что нормализовало иммунный и интерфероновый статус. Наибольший иммуномодулирующий эффект наблюдался при применении лечебной схемы, которая включала полимик и кагоцел. Комплексное лечение больных ИГМ и использование индуктора ИФН кагоцела в базисной антибактериальной терапии способствовало улучшению некоторых показателей кисточного иммунного и интерферонового статуса: наблюдали повышение фагоцитарной и ферментативно-бактериальной активности нейтрофилов и моноцитов, а также их эффекторного потенциала; нормализацию начального уменьшения количества Т-лимфоцитов, Т-хелперов, активных Т-лимфоцитов и уменьшение повышенного количества b-лимфоцитов и их активацию; восстановление a - и g-интерфероногенной способности лейкоцитов и уменьшение уровня сывороточного интерферона. Назначение иммуномодулятора препарата “Кагоцел” и антибактериального средства “Полимик” улучшило интерфероновый статус. Степень возобновления нарушенных показателей иммунитета зависит от течения заболевания, наличия моно - и микст-инфекции.