Особливості перебігу інфекційних захворювань та туберкульозу у тварин та людини (стр. 10 из 11)
| Препарат | Добова доза | Спосіб застосування ! |
| Основні препарати | ||
| Ізоніазид(тубазид) | 10 — 20 мг/кг маси тіла (не більше 0,5г) | Усередину незалежно від їди |
| Риміфон | 5—10 мг/кг | Те саме |
| Рифампіцин | 8 — 10 мг/кг (не більше 0,45 г) | Усередину за 30 хв до їди |
| Головні препарати | ||
| Стрептоміцин | 1 5 — 20 мг/кг (не більше 1 г) | Внутрішньом'язово |
| Етамбутол | 15 — 20 мг (не більше 1 г) | Усередину 1 раз на добу, після сніданку |
| Ріразинамід | 15 — 20 мг/кг (не більше 1,5 г) | Усередину після їди |
| Резервні препарати | ||
| Етіонамід | 10 - 20 мг/кг (не більше 0,75 г) | Всередину після їжі |
| Протіонамід | 10 - 20 мг/кг | Усередину після їди |
| Циклосерин | 10 - 20 мг/кг (не більше 0,75 г) | Усередину після їди |
| Канаміцин | 15 - 20 мг/кг (не більше 0,75 г) | Внутрішньом'язово |
| Біоміцин (флориміцину сульфат) | 15 - 20 мг/кг (не більше 0,5 г для дітей і 0,75 г для підлітків) | Внутрішньовенне краплинне 1 — 2 рази на добу протягом 6 днів, на 7-й день роблять перерву |
| Циклосерин | 10 — 20 мг/кг (не більше 0,75 г) | Всередину після їди |
| Слабкі препарати | ||
| Натрієва сіль парааміносаліцилової кислоти (ПАСК) | 150—200 мг/кг (не більше 8 — 10 г) | Усередину після їди, запивати молоком або мінеральною водою |
| Тіацетазон (тибон) | 0,5 — 1 мг/кг (не більше 0,05 г) | Усередину після їди |
Примітка. Зменшені добові дози застосовують при хіміопрофілактиці, вищі — при гострому і тяжкому перебігу туберкульозного процесу.
Застосовують гіпосенсибілізуючі засоби у вікових дозах, аскорбінову кислоту всередину або внутрішньовенно, унітіол усередину по 0,5 г 2 рази на день, 1 % розчин глютамінової кислоти по чайній ложці 3-4 рази на день, кокарбоксилазу по 50 - 100 мг на добу, 1 % розчин АТФ по 1 мл внутрішньом'язово протягом 20 - 30 днів, тіамін, піридоксин, нікотинову кислоту всередину.
З метою профілактики дисбактеріозу призначають ціаноко-баламін по 200 мкг 2 рази на тиждень протягом 2 міс, апілак по 0,01 г під язик 2-3 рази на добу, екстракт алое по 1 мл підшкірне протягом 15-20 днів, всередину приймають ністатин по 1 - 2 млн. ОД на добу протягом 3 тижнів або леворин по 500 000 ОД 2 - 3 рази на добу протягом 2 тижнів. У разі розвитку анафілактичного шоку проводять внутрішньовенні краплинні вливання 500 мл 5 % розчину глюкози, 0,5 - 1,0 мл 0,2 % розчину норадреналіну, 100 - 150 мг гідрокортизону, 0,3 - 0,5 мл 0,06 % розчину корглікону. Розвиток бронхоспазму потребує внутрішньовенного введення 3 - 5 мл 2,4 % розчину еуфіліну (повільно, струминне в ізотонічному розчині натрію хлориду). Застосовують по 5 — 10 мл 10 % розчину кальцію глюконату внутрішньом'язово або по 0,5 г 3 рази всередину. Проводять внутрішньовенні вливання гемодезу по 100 - 200 мл.
4.3 Профілактика туберкульозу
Профілактика туберкульозу має соціальний, санітарний і специфічний аспекти. У плані соціальної і санітарної профілактики загальнодержавні заходи спрямовані на підвищення життєвого рівня населення, забезпечення житловою площею і створення культурно-освітніх закладів, розвиток спорту, мережі санаторіїв, захист водоймищ і атмосфери від забруднення токсичними речовинами. Вживаються широкі загальнооздоровчі заходи в дитячих колективах і сім'ях, мета яких полягає у зміцненні імунної реактивності хворої дитини, поліпшення її побутових умов, ізоляції від хворих на туберкульоз.
Профілактичні заходи включають раннє виявлення інфікованих і хворих дітей, оберігання їх від контактної додаткової інфекції, організацію диспансерного спостереження за хворими, які інфіковані туберкульозом, і контактними.
Специфічна профілактика туберкульозу полягає у проведенні специфічної вакцинації БЦЖ і хіміопрофілактики. Вакцинація БЦЖ здійснюється дітям 4 — 7-денного віку в пологовому відділенні.
Протипоказаннями до вакцинації є виражені клінічні симптоми родової травми, диспепсія, шкірні захворювання, отит, грип, пневмонія, різка жовтяниця, недоношеність з масою меншою за 2500 г (недоношеним з масою тіла 2300 г і вище роблять БЦЖ-М). Вакцинація сприяє зниженню інфікованості, захворюваності дітей на туберкульоз, запобігає розвитку гострик інфільтративних і генералізованих форм. Захворюваність на туберкульоз серед вакцинованих дітей у 8—10 разів нижча, ніж серед нещеплених. В основі протитуберкульозної вакцинації лежить набутий імунітет. Імунологічна перебудова організму внаслідок вакцинації БЦЖ супроводжується появою позитивної туберкулінової проби.
Ревакцинації підлягають усі клінічно здорові неінфікованї діти у віці 7, 12 і 17 років і вакциновані діти при відсутності поствакцинального рубчика. З метою відбору дітей і підлітків для ревакцинації БЦЖ проводять пробу Манту з 2 ТО.
При негативному результаті або інфільтраті не більше 4 мм у діаметрі здійснюють ревакцинацію. Проміжок між пробою і ревакцинацією повинен становити не менше 3 діб і не більше 2 тижнів. Інші профілактичні щеплення можна проводити з інтервалом у 2 міс (до і після специфічної ревакцинації).
Протипоказаннями до ревакцинації є позитивна внутрішньошкірка проба Манту (інфільтрат 5 мм і більше), захворювання на туберкульоз, гострі і хронічні інфекційні процеси, включаючи період реконвалесценції, не менше 2 міс після зникнення клінічних симптомів, шкірні захворювання,, схильність до кровоточивості (ревматизм у гострій і підгострій фазах, бронхіальна астма та інші алергічні стани, спазмофілія, харчова ідіосинкразія, перенесений енцефаліт, менінгіт, епілепсія, гіпотрофія II—III ступеня).
Вакцину для внутрішньошкірного введення випускають в ампулах, які містять 1 мг культури БЦЖ, що становить 20 доз по 0,05 мг. Суху вакцину розводять ізотонічним розчином натрію хлориду. Одна прищепна доза міститься в 0,1 мл розведеної вакцини і становить 0,05 мг культури БЦЖ.
Місцеві реакції після щеплення, у новонароджених дітей появляються: через 4—б тижнів на місці введення вакцини:, інфільтрат має розміри 4—15 мм у діаметрі із вузликом у центрі (пустуляція) з утворенням кірочки, некрозу з незначним серозно-гнійним виділенням. Ці реакції зберігаються 2—3 міс і більше. Можуть бути виразки, холодні абсцеси в шкірі, лімфаденіт, бецежит. Місцеве застосовують присипки ізоніазиду, рифампіцину, примочки стрептоміцину, 2 % гідрокортизонову мазь.
Після ревакцинації місцеві патологічні реакції можливі протягом першого тижня після щеплення, розвивається пустула, іноді некроз з серозно-гнійним виділенням. Місцеві реакції зазнають зворотного розвитку протягом 3—4 міс, залишаючи після себе рубчик або пігментацію.
Протягом 2 міс дитина, вакцинована внаслідок туберкульозних контактів, повинна бути ізольована від хворих, що виділяють мікобактерії. Дітям, які народилися від хворих на туберкульоз матерів, треба зробити вакцинацію з наступним роз'єднанням їх на 3 — 12 міс.
Другим методом специфічної профілактики туберкульозу у дітей є хіміопрофілактика — призначення туберкулостатичних препаратів здоровим дітям, щоб запобігти захворювання на туберкульоз. Вона не потрібна дітям безпосередньо після вакцинації.
Розрізняють первинну хіміопрофілактику (проводять у не інфікованих раніше дітей з негативною туберкуліновою пробою);і вторинну (проводять у інфікованих дітей, але без клінічно-рентгенологічних проявів захворювання).
Хіміопрофілактики потребує такий контингент дітей: 1) усі контактні з хворими, які виділяють мікобактерії туберкульозу — двомісячні курси 2 рази на рік (навесні і восени); 2) діти з віражем туберкулінових проб без явищ інтоксикації—щоденне одноразове вживання препаратів протягом 3 міс; 3) діти з позитивними туберкуліновими реакціями, що перенесли кір, коклюш,— одноразовий прийом щодня протягом 2 міс; 4) діти з гіперергічними реакціями на туберкулін (діаметр інфільтрату 17 мм і більше або везикулонекротична реакція морфологічних проявів туберкульозу, що складає одну із яскравих його особливостей як хвороби та завдає труднощів в клінічній діагностиці.
Розділ 5
Аналіз стану захворюваності на туберкульоз ВРХ в Семенівському районі
Станом на 1.01.1990 року в сільгосппідприємствах району налічувалося 34 тис. поголів`я великої рогатої худоби, в тому числі корів – 12600 голів. Кількість реформованих господарств становила 24.
Станом на 1.01.2000. р. в сільськогосподарських підприємствах району налічувалося 10320 голів, в тому числі 3680 корів.
Таблиця 1
Кількість голів ВРХ по Семенівському району на період 1990-2000 роки
| Рік | Кількість голів ВРХ по Семенівському району |
| 1990 | 32743 |
| 1991 | 31584 |
| 1992 | 28917 |
| 1993 | 25603 |
| 1994 | 24101 |
| 1995 | 21340 |
| 1996 | 17713 |
| 1997 | 15068 |
| 1998 | 12734 |
| 1999 | 11981 |
| 2000 | 10320 |
Графік 1. Зміна чисельності поголів`я ВРХ в Семенівському районі
Таблиця 2
Стан захворюваності ВРХ по Семенівському району на період 1990 – 2000 роки
| Рік | Кількість голів ВРХ, що захворіли на туберкульоз/ 1000 голів |
| 1990 | 18 |
| 1991 | 22 |
| 1992 | 25 |
| 1993 | 23 |
| 1994 | 29 |
| 1995 | 31 |
| 1996 | 26 |
| 1997 | 19 |
| 1998 | 8 |
| 1999 | 5 |
| 2000 | 3 |
