Для діагностики пухлин спинного мозку велике значення має поперекова пункція з проведенням ліквороди-намічних проб і дослідженням цереброспінальної рідини.
При пухлинах спинного мозку порушується прохідність підпавутинного простору і ускладнюється відплив рідини, аж до повного роз'єднання підпавутинного простору пухлиною. Повна блокада цереброспінальних шляхів раніше виникає у разі внутрішньомозкових пухлин, й іноді передує появі симптомів грубого стиснення провідних рухових і чутливих шляхів; хворі ходять, функція органів таза не порушена або порушена неістотно. При позамозкових пухлинах повна блокада настає пізніше, коли вогнищеві сегментарні й провідникові розлади вже виражені значною мірою. Повній блокаді при позамозкових пухлинах передує часткова клапанна блокада.
У хворих з позамозкови-ми пухлинами, особливо з невриномою, після поперекової пункції і виведення цереброспінальної рідини розвивається синдром вклинення — посилюється порушення функцій спинного мозку, особливо його провідних шляхів — парез посилюється або переходить у параліч, посилюються розлади чутливості (виведення цереброспінальної рідини призводить або до незначного зміщення пухлини донизу, або до додаткового порушення кровообігу спинного мозку).
Під час дослідження цереброспінальної рідини виявляють білково-клітинну дисоціацію, що властива для по-замозкових пухлин. Що нижче розташована пухлина, то більший рівень білка в рідині. Якщо вміст білка значний, рідина навіть зсідається.. Інколи за відсутності блокади підпавутинного простору кількість білка в рідині в межах норми. У разі повної ліквородинамічної блокади і при судинних пухлинах може спостерігатися ксантохромія. Під час цитологічного дослідження рідини часто виявляють пухлинні клітини. Для визначення верхньої і нижньої меж пухлини застосовують низхідну і висхідну мієлографію. Найінфор-мативнішою є магнітно-резонансна томографія.
Лікування при пухлинах спинного мозку лише хірургічне. Доступ до пухлини здійснюється шляхом ламінек-томії допомогою широкого распатора або долота від задньої поверхні дуг відокремлюють м'язи. Для зупинення кровотечі порожнину, що утворилася між остистими відростками і відшарованими м'язами, щільно тампонують марлевими серветками, змоченими у розчині водню пероксиду. Судини, що інтенсивно кровоточать, коагулюють. Так само скелетують дуги з іншого боку. Після видалення тампонів м'язову рану розширюють автоматичними ретракторами, розтинають міжостисті зв'язки, потім ламінекто.мом скушують остисті відростки біля основи, спеціальними кусачками скушують дуги, кровотечу з кісткової тканини зупиняють втиранням воску. Переважно для видалення пухлини достатньо оголити хребетний канал між двома дугами, у разі потреби скушують ще кілька дуг. Після розтину хребетного каналу епідуральну клітковину відшаровують у боки. Оголену тверду оболонку спинного мозку розтинають уздовж середньої лінії. Для кращого огляду глибини рани краї твердої оболонки з обох боків кількома довгими нитками прошивають і розводять. Далі проводити операцію бажано із застосуванням мікрохірургічної техніки. Якщо пухлина розташована поза мозком, обережно роз'єднують спайки павутинної оболонки, за допомогою спеціальних лопаток звільняють верхній І нижній полюси пухлини від спайок з мозком та корінцями; судини коагулюють біполярною коагуляцією, пухлину гачком відводять від спинного мозку і видаляють.
Слід пам'ятати, що всі рухи під час іммобілізації та видалення пухлини повинні бути спрямовані у бік пухлини, для того щоб запобігти травмуванню спинного мозку. Корінці потрібно перетинати лише тоді, коли неможливо виділити пухлину.
Із внутрішньомозкових пухлин хірургічному видаленню підлягають епендимома центрального каналу, менінгі-ома, холестеатома та інші гетеротопічні пухлини, що не проростають у мозкову речовину. Для видалення їх уздовж середньої лінії найбільшої опуклості обережно очним скальпелем розтинають спинний мозок до поверхні пухлини. Видаляють її частинами, не травмуючи мозкову речовину Після видалення поза- або внутрішньомозкової пухлини ретельно зупиняють кровотечу, герметично зашивають тверду мозкову оболонку, потім накладають шви через усю товщу м'язів (окремо на апоневроз і на шкіру). Злоякісні поза- і внутрішньомозкові пухлини, як правило, радикальному видаленню не підлягають. Операція обмежується декомпрс-сивною ламінектомією; на тверду мозкову оболонку шви не накладають. Променева і хіміотерапія малоефективні. Наслідки своечасного хірургічного видалення позамозкових доброякістних пухлин сприятливі.