Із 326 пацієнтів для подальшого обстеження були відібрані 178 пацієнтів, які відповідали критеріям включення та для яких не виконувався жоден з критеріїв виключення. У відповідності з рекомендаціями НІЗ США, відібрані пацієнти в залежності від кількості виявлених при мікроскопії секрету ПЗ лейкоцитів у полі зору були розподілені на дві групи. До І групи увійшли 93 пацієнта, у яких при мікроскопії секрету передміхурової залози було виявлено >10 лейкоцитів у полі зору (запальна форма СХТБ). У другу були включені 85 пацієнтів за наявності <10 лейкоцитів у полі зору (незапальна форма СХТБ). Характеристики груп представлені у таблиці 1.
Таблиця 1
Характеристика пацієнтів
| Параметр | Група І(СХТБ ІІІа) | Група ІІ(СХТБ ІІІб) |
| Кількість пацієнтів | 93 | 85 |
| Вік (роки) М ±s | 36 ± 8 | 37 ± 7 |
| Тривалість захворювання(місяці) М ±s | 22 ± 5 | 23 ± 5 |
В обох групах оцінювались такі параметри еякуляторної функції, як інтравагінальний передеякуляторний період (ІПП), сила викиду еякуляту, та інтенсивність еякуляторного болю. ІПП визначався як час з моменту вагінальної пенетрацї до моменту виникнення еякуляції і реєструвався партнершею за допомогою секундоміру. У якості референтного значення ІПП приймалися 2 хв (Рекомендації ЄССМ). Сила викиду еякуляту оцінювалася пацієнтом за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), у якій 0 балів – відсутність еякуляції, а 10 балів – максимальна сила викиду. Інтенсивність еякуляторного болю оцінювалась за допомогою Питання 4 шкали ІСХП НІЗ США. Вплив різних форм ЕяД на якість життя пацієнта оцінювався за допомогою домену «Якість життя» Питання 9 шкали ІСХП.
Для вивчення ролі дисфункцій м’язів промежини, ПЗ та сім’яних міхурців у патогенез ЕяД при ХП/СХТБ із загальної кількості пацієнтів були сформовані 3 підгрупи з ізольованою формою ЕяД (передчасна еякуляція, екуляторний біль, зниження сили еякуляту) чисельністю 10 чоловік кожна. У цих пацієнтів проводилося електроміографічне (ЕМГ) дослідження бульбокавернозного м’язу, ПЗ та сім’яних міхурців в процесі еякуляції за допомогою 2-ох канального електроміографа «Міотест» та трансабдомінальне УЗД сім’яних міхурців до та після еякуляції. Еякуляція викликалася шляхом мастурбації. Для реєстрації ЕМГ сигналу бульбокавернозних м’язів використовувались два поверхневих електрода, що розташовувались поперечно на промежині (в проекції бульбокавернозного м’язу). Дистанція між електродами 2 см. Для реєстрації ЕМГ сигналу з ПЗ використовувався ректальний датчик. Референтний електрод у в обох випадках розташовувався в ділянці spina iliaca anterior superior. Отримані електроміограми порівнювалися з такими, що реєструвалися у 10 здорових волонтерів середнім віком 35±5 років, що мали регулярні статеві стосунки.
Оцінка клінічної ефективності терапії інтерференційним струмом проведена у пацієнтів І та ІІ груп (n=178). Терапевтичний режим: інтерференційний струм силою 20 мА; несуча частота 5000 Гц, частотна модуляція 100 Гц. Для стимуляції бульбокавернозних м’язів, сім’яних міхурців та ПЗ використовувалися два поверхневі електроди та ректальний 2-ох канальний електрод відповідно. Курс терапії: 10 сенсів тривалістю 30 хв. щоденно. По закінченню лікування проводилася контрольна оцінка параметрів еякуляції та больового симптому.
Результати власних досліджень та їх обговорення За результатами обстеження пацієнтів передчасна еякуляція (ПЕ) була найбільш поширеною формою ЕяД (рис.1). Групи достовірно не відрізнялися за поширеністю ПЕ 72 ±9% у групі І порівняно з 77±9% у групі ІІ та еякуляторного болю 5±4% у групі І порівняно з 7±5% у групі ІІ (р>0,05). Разом з цим, за наявності запалення у передміхуровій залозі (група І) зниження сили викиду еякуляту спостерігалося достовірно частіше ніж за його відсутності (група ІІ), а саме у 28±9% проти 11±6% випадків (р<0,0001). Це доводить, що запальна реакція у тканині ПЗ призводить до зниження сили викиду еякуляту. У свою чергу, цей факт можна пояснити як зменшенням секреторної активності ПЗ та сім’яних міхурців, так і збільшенням в’язкості секрету.
При порівнянні середніх показників якості життя у підгрупах, що були розподілені в залежності від виду еякуляторної дисфункції було встановлено, що у підгрупах з ПЕ та еякуляторним болем показник якості життя був достовірно гіршим (в середньому відповідно на 3 та 2 бали більшим) ніж у підгруппі зі зниженою силою викиду еякуляту (р<0,001). Це є свідченням, що ПЕ та еякуляторний біль справляють значний негативний вплив на якість життя у пацієнтів з СХТБ і є провідними етіологічними чинниками психоемоційного дистресу.
При аналізі електроміограм (рис. 2) було встановлено, що при зниженні сили викиду еякуляту спостерігається неповне розслаблення бульбокавернозних м’язів, що у свою чергу призводить до дискоординації їх скорочень та скорочень сім’яних міхурців. Як наслідок збільшується інтрауретральний опір для викиду сім’яної рідини. Зазначені м’язові дисфункції відіграють провідну роль у патогенезі еякуляторних дисфункцій при СХТБ. Іншим доказом цієї гіпотези є також ознаки неповного спорожнення сім’яних міхурців під час еякуляції, що виявлялися під час сонографічного дослідження (рис.3).
По завершенні інтерференцтерапії в обох групах зареєстроване достовірне та клінічно значуще збільшення середнього показника ІПП (рис.4). У підгрупі пацієнтів з передчасною еякуляцією (n=68) із І-шої групи вихідний середній ІПП 0,98±0,4 хв збільшився до 1,27±0,4 хв (p<0,0001; парний t-тест), а у групі ІІ (n=65) з 0,87±0,5 хв до 1,14±0,6 хв (p<0,0001; парний t-тест). При цьому, різниця між групами за клінічним ефектом не була статистично достовірною (p>0,05; непарний t-тест). Це є свідченням, що інтерференцтерапія достовірно подовжує ІВЛП незалежно від наявності запальної реакції.
Також, при застосуванні інтерференцтерапії, в обох групах відмічалося достовірне збільшення сили викиду еякуляту (рис.5) У той же час, величина даного ефекту була незначною.
Зокрема, як у групі І (n=27; p=0,009;парний тест Вілкоксона), так і у групі ІІ (n=10; p<0,04; парний тест Вілкоксона) медіана сили викиду збільшилася з 4 до 5 балів. Очевидно, це пояснюється тим, що у патогенезі зменшення сили викиду еякуляту окрім м’язової дисфункції відіграють і інші чинники, зокрема, зменшення секреторної активності сім’яних міхурців та ПЗ, та збільшення в’язкості секрету.
Інтерференцтерапія ефективно зменшувала інтенсивність больових відчуттів при еякуляції (рис.6).
Зокрема, у групі І медіана інтенсивності еякуляторного болю зменшилася з 6 до 3 балів (n=5; p=0,04; парний тест Вілкоксона), а групі ІІ з 5 до 3 балів (n=7; p<0,05; парний тест Вілкоксона). У той же час, цей ефект інтерференцтерапії потребує подальшого вивчення з огляду на незначну чисельність обох груп.
Таким чином, запропонована методика електротерапії інтерференційним струмом дозволяє підвищити ефективність лікування пацієнтів з передчасною еякуляцією на 30 ±8%, зі зниженням сили викиду еякуляту на 40±11% та еякуляторним болем на 29±7% .
У свою чергу, це дає підстави застосовувати у клініці електротерапію інтерференційним струмом для корекції ЕяД у пацієнтів з СХТБ.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі – підвищення ефективності лікування еякуляторних дисфункцій у пацієнтів із синдромом хронічного тазового болю шляхом наукового обґрунтування застосування електротерапії інтерференційним струмом як методу, що за рахунок гіперполяризуючої дії відновлює здатність м’язів, які приймають участь у процесі еякуляції, до релаксації, що має суттєве значення для урології.
Порушення еякуляції справляють значний негативний вплив на якість життя пацієнтів з синдромом хронічного тазового болю. При цьому найбільш виразний вплив на якість життя справляють еякуляторний біль (медіана QoL = 5 (5; 6) та передчасна еякуляція (медіана QoL = 5 (4; 5) бали).
Запальна реакція у передміхуровій залозі відіграє важливу роль серед причин зниження сили викиду еякуляту, за що свідчить той факт, що зменшення сили викиду еякуляту при запаленні має місце у 28±9% випадків проти 11±6% за відсутності запалення.
Патогенез передчасної еякуляції та еякуляторного болю при СХТБ полягає у неповній релаксації дисфункцією м’язів сім’яних міхурців та ПЗ, що проявляється тонічною електричною активністю у стані спокою при електроміографічному дослідженні. Зниження сили викиду еякуляту обумовлено як дискоординацією скорочень бульбокавернозних м’язів та сім’яних міхурців, так і запаленням, за що свідчить більш частий розвиток зниження сили викиду еякуляту на фоні запалення чим за його відсутності (28±9% проти 11±9%; p<0,0001)