З метою виявлення фази пієлонефриту визначали ступінь бактерійурії (методом дворазового секторного посіву), лейкоцитурії, еритроцитурії та протеїнурії (проби Нечипоренка та Каковського-Аддіса), а також ультрасонографічні критерії.
Типування ЗАРО здійснювали за лейкограмою периферійної крові згідно з класичною методикою Гаркави Л.Х., Квакиной Е.Б., Уколовой М.А. (1990), з незначною модифікацією (Попович І.Л. та ін., 2000). Типоутворюючою ознакою є відносний вміст лімфоцитів. Стрес характеризується рівнем лімфоцитів, нижчим від 21%. Діапазон 21-27% свідчить за ЗАРО тренування, 28-33% - спокійної активації, 34-43,5% - підвищеної активації, 44-70% - переактивації. Згідно з авторами концепції, ЗАРО вважається гармонійною чи повноцінною (високих рівнів реактивності, ВРР) при знаходженні еозинофілів та паличкоядерних нейтрофілів в діапазоні 1-6%, моноцитів: 4-7%, лейкоцитів: 4-8 Г/л. Вихід за межі діапазонів розглядається як елемент напруження і свідчить про дизгармонійність (неповноцінність) ЗАРО (низький рівень реактивності, НРР).
В якості характеристик типу ЗАРО розглядали також функціональний стан головних ендокринних залоз: щитовидної, кори наднирників та гонад. Про тиреоїдну функцію судили за вмістом в сироватці крові загального тироксину (Т4), який визначали імуноферментним методом з допомогою набору "ЕІA (Cobas Core)", глюкокортикоїдну - за добовою екскрецією з сечею сумарних 17-ОКС, андрогенну - сумарних 17-КС, які визначали методом спектрофотометрії (Балаховский И.С., 1987; Шевченко Н.Г., 1994), мінералокортикоїдну - за величиною Na/K-коефіцієнта плазми крові, визначаючи вміст катіонів методом полум'яної фотометрії (Балаховский И.С., 1987).
Імунний статус оцінювали за тестами І та ІІ рівнів згідно з меморандумом ВООЗ (1988), користуючись уніфікованими методиками.
Визначали наступні параметри Т-клітинної ланки: відносний та абсолютний вміст в крові популяції лімфоцитів, що спонтанно утворюють розетки з еритроцитами барана (Е-РУЛ) за Jondal M. et al. (1972), їх високоактивної субпопуляції - Еа-РУЛ (за тестом "активного" розеткоутворення за Wybran J., Fudenberg H.H. (1971), а також теофілінрезистентної і теофілінчутливої субпопуляцій (за тестом чутливості розеткоутворення до теофіліну за Limatibul S. et al., 1978, для функціональної оцінки ставили реакцію бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) з фітогемаґлютиніном (ФГА) за Самойловой Н.А. (1970). Паралельно визначали вміст клітин з фенотипами CD3, CD4, CD8 методом непрямої імунофлюоресцентної реакції зв'язування моноклональних антитіл (МкАТ) фірми ІКХ "Сорбент" (Московська обл.). В-клітинну ланку імунітету характеризували наступними параметрами: відносний та абсолютний вміст популяції CD19-клітин, сироваткова концентрація імуноґлобулінів G, A, M (метод радіальної імунодифузії за Mancini G. et al., 1965) і циркуляційних імунних комплексів (ЦІК) (метод преципітації з поліетиленґліколем за Фроловым В.М., Рычневым В.Е., 1986). Природні кіллери ідентифікували шляхом непрямої імунофлюороресцентної реакції з моноклональними антитілами до поверхневих антигенів CD16 з візуалізацією під люмінесцентним мікроскопом. Природну кіллерну активність (ПКА) оцінювали в тесті лізису еритроцитів курки (ЕК) з додаванням до середовища інкубації 10% ембріональної телячої сироватки, антитілозалежну клітинну цитотоксичність (АЗКЦ) - в тесті лізису тих же клітин-мішеней з додаванням гіперімунної до ЕК сироватки кролика, як це описано Гордиенко С.М. (1983). Співвідношення клітин-ефекторів і клітин-мішеней та час інкубації в обидвох випадках складали 10:1 і 4 год.
Про стан фагоцитарної ланки імунітету та неспецифічного захисту судили за наступними параметрами: активністю лізоциму сироватки, оцінюваною в тесті бактеріолізу Micr. Lysodeikticus, і комплемента, оцінюваною за 50%-ним гемолізом, вмістом в крові нейтрофілів з експресованими поверхневими рецепторами до FcIgG і C3b (за реакцією розеткоутворення із зимозаном, навантаженим відповідно анти-Fc-антитілами і комплементом), фагоцитарним індексом, мікробним числом, індексами кіллінгу та бактерицидності, активністю мієлопероксидази, спонтанним і активованим зимозаном НСТ-тестом, лізосомально-катіонним тестом, фагоцитарною і мікробною ємністю та бактерицидною здатністю стосовно Staph. aureus, окремо для мікрофагів (нейтрофілів) та макрофагів (моноцитів). (Фримель Г., 1987; Соловьев Г.М. и др.. 1987., Вихоть Н.Е., Пастер Е.У., 1989; Шубик В.М., 1987).
Користувалися аналізаторами “Pointe-180” (“Scientific”, USA) та “Reflotron” (“Boehringer Mannheim”, BRD).
Цифровий матеріал піддано варіаційному, кореляційному, регресивному, кластерному, дисперсійному, канонікальному, дискримінантному і факторному аналізам на комп'ютері за програмами Excell і Statistica.
Стандартний бальнеотерапевтичний комплекс курорту Трускавець включає: щоденне пиття біоактивної води Нафтуся (12-13 мл/кг за добу, 18-20оС, тричі на день, за 1 год до їжі); мінеральні купелі (концентрація Cl-SO4-Na-Mg солі 20-30 г/л, to - 36-37о С, тривалість 8-10 хв) через день, 8 процедур; аплікації озокериту на поперекову ділянку (45оС, експозиція 30 хв, через день, 8-10 процедур); дієта №5, ЛФК (РР - ІІ-ІІІ). Термін лікування складає 24 дні.
Результати досліджень та їх обговорення
В роботі використані матеріали дослідження 20 здорових осіб (донорів) та 78 ліквідаторів, хворих на хронічний пієлонефрит, котрі приїхали на лікування на курорт Трускавець. Шляхом клініко-лабораторних досліджень у хворих констатовано наявність клінічних синдромів: енцефалопатії, больового, дизуричного та диспептичного, прояви яких у більшості спостережень були легкої та середньої важкості. У 58% хворих діагностовано фазу ремісії, у 28% - фазу латентного процесу, а у 14% - активну фазу хронічного пієлонефриту.
В проведених нами комплексних клініко-лабораторних дослідженнях 78 ліквідаторів, хворих на КПН, було виявлено різний ступінь адаптаційних можливостей, котрі були розділені, в залежності від типу ЗАРО, на 7 груп. Було виявлено лише 27 із 78 хворих в стані гармонійних ЗАРО спокійної і підвищеної активації та тренування, а 51 хворий знаходився в стані дизадаптозу, точніше в стані дизгармонійних типів ЗАРО та переактивації (табл. 1).
Все це узгоджується з тими клінічними симптомами, які були виявлені у хворих, а також з наявністю у цих хворих різних фаз пієлонефриту. Співставлення різних типів ЗАРО виявило, що для гармонійних ЗАРО високих рівнів реактивності характерна лейкограма без суттєвих відхилень окремих елементів (індекс напруження в межах 0,1-0,155), тоді як для дизгармонійних ЗАРО та переактивації характерні значні 2-3-разові відхилення показників лейкограми, які віддзеркалюють зміни в загальній адаптації організму до існуючої у хворих патології.
Таблиця 1. Характеристика типоутворюючих компонент лейкограми при різних ЗАРО
Загальна адаптаційна реакція організму (ЗАРО) | n | Лімфоцити,% | ЛейкоцитиГ/л | Еозинофіли,% | Паличко-ядерні,% | Моноцити,% | Сегменто-ядерні,% | |
Переактивація | 10 | X±m | 48,1±1,5 | 5,73±0,59 | 2,6±0,6 | 3,0±0,5 | 3,5±0,5 | 43,0±1,7 |
Підвищена активація НРР | 28 | X±m | 38,6±0,4 | 5,84±0,26 | 3,5±0,5 | 3,5±0,3 | 2,6±0,2 | 51,8±0,8 |
Тренування НРР | 4 | X±m | 24,0±1,2 | 7,20±0,60 | 1,8±0,5 | 5,5±0,6 | 2,0±0,4 | 66,8±1,0 |
Спокійна активація НРР | 9 | X±m | 30,9±0,5 | 7,63±0,43 | 3,6±0,9 | 4,6±0,5 | 2,3±0,4 | 59,3±1,3 |
Тренування ВРР | 5 | X±m | 23,0±0,7 | 4,45±0,07 | 3,5±0,2 | 5,0±0,4 | 5,5±0,7 | 63,0±0,7 |
Підвищена активація ВРР | 16 | X±m | 38,8±0,8 | 5,74±0,34 | 2,9±0,4 | 2,9±0,3 | 4,3±0,2 | 51,1±1,0 |
Спокійна активація ВРР | 6 | X±m | 30,3±0,8 | 6,07±0,58 | 3,5±0,8 | 2,8±0,6 | 5,3±0,4 | 51,7±2,4 |
Донори | 20 | X±m | 33,9±1,3 | 6,40±0,62 | 3,5±0,4 | 3,5±0,3 | 5,5±0,5 | 53,6±1,4 |
Для уточнення причин впливу на показники було досліджено стан деяких адаптивних ендокринних залоз, що дозволило виявити дизбаланс у рівнях 17-КС і 17-ОКС та тироксину в плазмі, причому не було виявлено односпрямованих змін, а мало місце як підвищення вище норми на 20-40%, так і зниження до 40-70% від норми (табл. 2)
Таблиця 2. Характеристика функціонального стану головних адаптивних систем при різних ЗАРО
Загальна адаптаційна реакція | n | 17-КС сечі,мкМ/добу | 17-ОКС сечі,мкМ/добу | Na/K-коефіцієнт плазми | Тироксин плазми,нМ/л | |
Переактивація | 10 | X±m%СН±m | 41,1±0,679±1* | 5,6±0,247±2* | 36,2±0,3121±1* | 84,0±7,081±7* |
Підвищена активація НРР | 28 | X±m%СН±m | 49,7±1,095±2 | 8,7±0,273±2* | 28,0±0,393±1* | 148,4±2,4143±2* |
ТренуванняНРР | 4 | X±m%СН±m | 49,7±2,895±5 | 12,0±1,3100±10 | 28,7±2,096±6 | 88,1±10,285±9 |
Спокійна активаціяНРР | 9 | X±m%СН±m | 61,2±1,0117±2* | 6,6±0,155±1* | 35,6±0,6119±2* | 132,0±2,4127±2* |
ТренуванняВРР | 5 | X±m%СН±m | 49,6±2,395±4 | 12,7±0,8105±6 | 27,4±0,891±3* | 96,7±7,293±7 |
Підвищена активація ВРР | 16 | X±m%СН±m | 49,9±1,996±4 | 8,1±0,467±3* | 29,6±0,899±3 | 140,5±4,7135±4* |
Спокійна активаціяВРР | 6 | X±m%СН±m | 60,3±1,4116±3* | 6,7±0,256±2* | 35,9±0,7120±2* | 128,7±4,0124±4* |
Донори | 20 | X±m | 52,1±1,7 | 12,0±0,7 | 29,9±0,9 | 104±5 |
Примітки: 1. X±m - актуальні середні величини та їх похибки.
2.%СН±m - відсотки середніх величин стосовно середньонормальних та їх похибки.
3. Вірогідні відхилення показників від норми позначені *.
Це може свідчити про різноспрямований вплив існуючої патології, а саме КПН, та клінічного стану хворих на адаптивні ендокринні залози. Отримані дані співпадають з даними, отриманими іншими авторами, що детально приведено в огляді літератури.
З метою кількісного виразу гармонійності нами проведено аналіз кореляційних зв'язків між параметрами функцінального стану залоз і вмістом лімфоцитів при гармонійних і дизгармонійних ЗАРО підвищеної активації.