До умов проходження післяпологового періоду входять також особливості дитини. Порущення взаємодії мами з немовлятком в ранній післяпологовий період має вплив не тільки для малюка ,але головним чином на розвиток материнської сфери. Це стосується і наслідків сепарації, особливо довготривалої. Однією із форм такої сепарації являється розділення мами і дитинки при передчасних пологах. Необхідні для мами умови не тільки порушуються, але звужуються за рахунок небезпеки для дитини. В таких умовах нерідко різке послаблення прагнення мами до контакту з дитиною, порушення грудного годовування. [23]
3.3Післяпологова депресія
Усталений вираз «щастя материнства», на жаль, далеко не завжди відбиває реальний стан речей. На жаль, ніхто не застрахований від дуже серйозної проблеми, пов’язаної з душевним і фізичним здоров’ям жінки, котра нещодавно народила дитину. Мовою науки це явище називається післяпологовою депресією. При аналізі періоду новонародженості необхідно зупинитися на цьоу явищі. Воно відоме давно, його описи зустрічаються в медичних практиках з ІV століття нашої ери. Післяпологова дипресія в слабкій формі проявляється майже в 50% жінок, сильно виражається в 15% випадках. Післяпологова дипресія може бути вираженна в формі рідких короткочасних епізодів або постійно які проявляються і довготривалих станах. Вона виникає частіше в період новонародженості і може тривати від 2-3 тижнів до 5 місяців. Частіше, особливо при слабій і середній вираженості, проходить сама. Фізіологічною основою післяпологової дипресії являється гормональна перебудова після родів. Проте ця перебудова проходить у всіх жінках, а дипресія виникає не у всіх. Її початок і вираженість не залежить від інтенсивності гормонального фону, але суттєжво залежить від двох наступних факторів: а) індивідуальний стиль переживання жінкою гормональних змін, супроводжуючи різні фази репродуктивного циклу(депресивний стан в пубертаті, виражений депресивний характер передменструального синдрома,схильність до дипресії в перший триместр вагітності); б) умови вагітності і періоду новонароджуваності призводить до різкого зниження ціності дитини на фоні сильного напруження прониккає із других потрібно – мотивувальних сфер матері. Явище поведінково подібні до післяродової дипресії, спостерігаються і в вищих тварин, особливо у приматів. В таких випадках мати повністю втрачає інтерес до дітей і остання помирають. Зазвичай це супроводжується несприятливим для вирощування нащадків умовами у внутрішньому середовищі. В таких випадках однією можливістю зберегти матір як репродуктивно – дозрілу особу до „кращих часів” це позбавити її потомства. У людини виявляється внутрішні несприятливі умови,для виникнення дипресії, вони завжди індивідуальні і виражаються в враті дитини своєї цінності для матері. Проте для неї абсолютно неможливим є відказатися від дитини ( в даному випадку не маються на увазі жінки , які відказуються від дитини) . особливість післяпологової дипресії заключається у втраті (або непояві) почуттів до дитини. Незважаючи на фрустрацію цього почуття, яке завжди в якійсь мірі є знаючим і очікуваним для матері, виникає різке почуття вини або обділення , так як необхідна оцінка всього стану в порівнянні з існуючою культурною і сімейною моделями материнства. При післяпологовій дипресії, попри психотерапевтичне і при необхідності медичного лікування, обовязково потрібна підтримка і увага членів сімї. Для матері велике значення має, якщо вона впевненна, що дитині приділяється необхідний догляд, він забезпечений любовю і увагою, яке вона не може йому приділити. [15]
Пологи — вкрай потужний емоційний і фізіологічний акт, що викликає гормональний струс організму жінки та серйозну психологічну перебудову її особистості. За оцінками західних фахівців, до 85% породілей переживають післяпологовий стрес, що в англомовних країнах має поетичну назву baby blues. До симптомів післяпологового стресу належать втома, сум, тривога, відчуття безпорадності, безпричинна зміна настрою, «сльози на краю». Молодій мамі здається, що вона недостатньо любить свою дитину. . . Ці відчуття з’являються приблизно на другий-третій день після пологів і зазвичай минають за кілька днів, рідше — тижнів. [28]
Післяпологова депресія — це вже серйозніший стан, хоча й характеризується він точно таким самим набором ознак. Від «нормального» післяпологового стресу депресія відрізняється насамперед інтенсивністю симптомів і їх тривалістю. Починається вона зазвичай пізніше — через два-три тижні по пологах — і триває принаймні два тижні. В особливо тяжких випадках, якщо її ніяк не лікувати, післяпологова депресія може розтягтися на рік, а іноді й довше. За оцінками американських лікарів, на післяпологову депресію страждають від 10 до 15 відсотків усіх породілей і від 26 дo 32 відсотків матерів-підлітків.
Практично всі жінки, котрі переживають післяпологову депресію, скаржаться на відчуття ізоляції, безпорадності, втрати свободи та контролю за власним життям.
В особливо тяжких випадках післяпологова депресія може перейти в психоз, у жінки можуть навіть виникнути нав’язливі ідеї про вбивство дитини. На щастя, післяпологовий психоз — дуже рідкісне захворювання, що вражає приблизно одну з тисячі породілей, і лише незначна частина їх відчуває прагнення заподіяти шкоду своїй дитині. Слід зазначити, що в реальному житті частіше трапляються випадки вбивства немовляти батьком, який шаленіє через безперервний плач маляти або мститься таким чином своїй партнерці. [17]
Причини післяпологової депресії криються у складній комбінації фізіологічних і психологічних чинників. На ризик її розвитку найбільше наражаються жінки, які колись уже пережили такий стан. До суттєвих чинників ризику належать небажана вагітність або ускладнення під час виношування дитини чи самих пологів (кесарів розтин, передчасні пологи), серйозний стрес, пережитий під час вагітності (наприклад, втрата близької людини), народження дитини з вадами розвитку. . . За статистикою, перші пологи призводять до депресії частіше, ніж наступні. Жінки, котрі з якихось причин не можуть годувати груддю, часто почуваються винними, що теж може призвести до депресії. [28]
Народження дитини та необхідність цілодобової турботи про крихітного беззахисного «прибульця» викликає докорінну зміну стилю життя жінки й того, що психологи називають самоідентифікацією особистості. Особливо схильні до депресивного стану ті молоді мами, котрим доводиться доглядати за дитиною самотужки. Роблять свій внесок у розвиток депресії і складні ситуації, пережиті в минулому. Приміром, у жінки, що втратила матір у ранньому дитинстві або не ладить із нею, можуть розвинутися підсвідомі сумніви в почуттях до своєї дитини, а також у власній компетентності в ролі матері. [30]
Післяпологова депресія тяжка й небезпечна не лише для жінки. Як виявилося, депресивний стан матері заважає формуванню внутрішнього зв’язку між нею і дитиною. Новітні дослідження свідчать, що материнська депресія гальмує розвиток дитини, збільшує ризик виникнення депресії у неї в майбутньому. В дітей, чиї матері пережили післяпологову депресію, частіше розвивається агресивна поведінка.
Післяпологова депресія — зовсім не сучасний «винахід». Так, у Британії за часів королеви Вікторії вона була відома під назвою післяпологового божевілля. Жінок із такою недугою, хоч якими слабкими були її ознаки, негайно поміщали в божевільню. Зате в країнах, у культурі яких збереглося ставлення до народження дитини як до події «розширеної сім’ї», що включає всіх, навіть найдальших родичів, а то й племінну або сільську громаду, післяпологова депресія трапляється набагато рідше, ніж там, де під сім’єю розуміються виключно подружжя та їхні діти. [16]
Кожній матері потрібно, щоб у неї був хтось, із ким вона може відкрито й не соромлячись обговорити свої проблеми і тривоги. Їй потрібна допомога з боку родичів та друзів — насамперед тих, хто сам має батьківський досвід. Винятково важливою є роль чоловіка. Виходячи з цього факту, американська педіатрична асоціація видала методичні вказівки для дитячих лікарів з роботи з батьками немовлят. Їм пропонується запрошувати на профілактичний прийом не лише матір, а й батька, звертатися до батька й цікавитися його думкою про стан та поведінку маляти, переконувати батьків у тому, що їхня роль у сім’ї не зводиться лише до ролі годувальника і що не можна перекладати всі функції з догляду та виховання дитини виключно на матір. Батькові радять організувати свій час так, щоб надати матері можливість побути на самоті й зайнятися собою та своїми особистими справами. Також чоловікам пропонується спостерігати за ймовірними ознаками розвитку післяпологової депресії у дружин. [17]
І все-таки найкращий засіб від післяпологової депресії — профілактика. Майбутню маму слід якнайкраще готувати до нової ролі й не забивати їй голову міфами про ідеальну дитину на руках ідеальної матері. Надто вже значуща виходить різниця між тим, на що сподівається молода мама з огляду на ці міфи, й тим, що вона переживає і відчуває насправді. Наслідком може бути відчуття вини та сум’яття, втрата здатності переживати реальне щастя материнства.
4. Опис методик використаних при проведенні дослідження
Тривожність-це особливий стан суб’єкта, виражений в підвищеній емоційній напруженості,супроводжується страхами, неспокоєм. Це доволі стійка особистісна характеристика, яка характеризується двома показниками- особистісною і ситуаційною тривожністю.
4.1 Тест-опитувальник Спілбергера-Ханіна
В нашій роботі ми використовували тест-опитувальник Спілбергера-Ханіна для визначення рівня тривожності, а саме шкалу ситуативної тривожності. Ця методика була розроблена Ч. С. Спілбергером і адаптована в російському перекладі Ю. Л. Ханіним.