Екстракт журавлини (Extracti Oxycocci). Вичавлюють сік зі зрілих ягід журавлини болотної (Oxycoccus palustris Pers.) родини брусничних (Yacinaceae) за типовою схемою. Після чого проводять зброжування соку для видалення пектинових речовин, якими багата журавлина. Відокремлюють пектинові речовини центрифугуванням. Згущають сік до концентрації густого екстракту у вакуум-апаратах, усередині висеребрених, при розрідженні 0,6 — 0,65 атм до вмісту 10% сухих речовин. У згущеному соці до 3,6% цукрів, 3,25% лимонної кислоти, аскорбінова кислота, вітамін Р (цитрин). Застосовують як вітамінний сік і смаковий засіб при пропасних станах.
В останні роки багато дослідницьких робіт присвячені одержанню стабільних соків зі свіжих рослин у сухому виді.
Так, Н. Є. Чернов і Г. П. Півненко (Харків) розробили методики одержання стабільних сухих соків чистотілу, конвалії, нігтиків, пасльона пташиного, родовика, цибулі ріпчастої й ін.
Сушіння соків сублімацією зберігає первісну якість біологічно активних речовин (особливо летких фітонцидів) і поліпшують їх властивості шляхом концентрації важливих компонентів. Одержують соки шляхом заморожування з наступною сублімацією.
Розглянемо принципову схему одержання сухих соків.
Для одержання 100 частин сухого стабільного соку чистотілу вихідну сировину беруть у наступних кількостях: здрібнена сировина (трава з квітками) до кашкоподібної маси — 3090 частин, спирту етилового 96% — 360 частин. Спочатку грубо подрібнюють сировину на траво- і корнерізці. Негайно ж удруге подрібнюють на механічному подрібнювачі чи на машині-вовчку до кашкоподібної маси. Потім сировину загортають у лляні серветки і вичавлюють у перфорованому циліндрі з нержавіючої сталі під пресом із граничним навантаженням. Сік збирають у відстійник, де для консервування й осадження баластових речовин додають 360 частин 96% етилового спирту, щоб в отриманому рідкому соку містилося його 20%. Потім сік декантують, центрифугують 10 хв на осаджувальній центрифузі і потім фільтрують. Прозорий відфільтрований сік залишають на семиденне відстоювання в герметично закритому відстійнику. Якщо після 7 днів збереження випаде осад, то сік удруге 5 хв центрифугують на осаджувальній центрифузі. Далі із соку випарюють етиловий спирт у вакуум-апараті при залишковому тиску 160 мм рт. ст. і температурі не вище 50 °С до 80% первісного обсягу. Частково упарений сік розливають у спеціальні склянки для сушіння і збереження і заморожують методом накочування на сушарці КС-6 (Чехія) протягом 1 ч. Заморожений сік сушать на зазначеній сушарці 18 — 20 год при залишковому тиску в системі 100—160 мм рт. ст. і температурі внутрішнього і зовнішнього казанів не вище +55 °С.
Отриманий препарат являє собою гігроскопічний аморфний порошок бурого кольору, пористої структури, гіркого смаку, з характерним запахом екстракту чистотілу великого. Добре розчинний у воді, у 20% етанолі, при цьому майже цілком відновлюються первісні властивості свіжого соку.
3. Екстракційні препарати з свіжих рослин
3.1 Технологія отримання екстрактів з свіжої рослинної сировини
Зі свіжих рослин витяги біологічно активних речовин одержують у тих випадках, коли дана сировина малосочна і пресування виявляється недостатньо ефективним.
Свіжозібрану сировину відмивають від пилу і забруднень, провітрюють на повітрі і подрібнюють. Необхідно тонке здрібнювання сировини, тому що жива клітина знаходиться в стані тургору, протоплазма щільно притиснута до клітинної стінки і, володіючи властивістю напівпроникності, не пропускає назовні речовини, розчинені в клітинному соку. Тому для витягу біологічно активних сполук клітинні стінки необхідно зруйнувати.
Це досягається шляхом використання спеціальних машин-вовчків, улаштованих по типу механізованих м'ясорубок і вальців, тому що свіжа сировина містить до 80% вологи і має високу пружність. На даних машинах рослинний матеріал спочатку роздавлюється, а потім стирається.
Настойки зі свіжої рослинної сировини одержують методом мацерації чи бісмацерації. Звичайно з 1 частини по масі несильнодіючої сировини одержують 5 об'ємних частин настойки, а з 1 частини сильнодіючої — 10 об'ємних частин. В окремих випадках НТД передбачене інше співвідношення вихідної сировини і готової настойки (наприклад, 1:4, 1:20).
Для одержання екстракційних препаратів зі свіжої сировини застосовують метод мацерації міцним (90%) етиловим спиртом. Процес екстракції продовжується 14 діб і повинний інтенсифікуватися частим і енергійним перемішуванням вмісту мацераційних посудин. Потім мацерати відфільтровують, залишки віджимають на пресі і віджатий сік приєднують до витягу. Відстоюють 7 діб при температурі не вище 8 °С, відфільтровують від колоїдного осаду, що випав, потім відфільтровують ще раз через фільтр Сальникова. Отримані фільтрати придатні до застосування.
Застосовують також метод бісмацерації, при цьому здрібнену сировину перший раз заливають 96% етанолом і настоюють 7 діб; другий раз — 20% етанолом на 3 доби. Об'єднані витяги відстоюють, фільтрують і одержують настойки з вмістом 40 — 50% етанола. Їх стандартизують по тим же показникам, що і настойки, одержувані з висушених рослин. У сучасній номенклатурі маються складні препарати, у які поряд з витягами зі свіжих рослин уводяться багато інших лікарських засобів.
Сучасна номенклатура витягів зі свіжих рослин представлені в основному:
препаратами серцевих глікозидів,
препаратами вітамінів,
фітонцидними препаратами.
Кардіовален (Cardiovalenum). Препарат містить наступні інгредієнти: сік жовтушника розкидистого — 17,2 г (активністю 150 ЖОД у 1 мл), одержуваний зі свіжої трави, у якій містяться глікозиди еріхрозид, елізилін, близькі по дії до глікозидів групи наперстянки; адонізид — 30,0 г (активністю 85 ЖОД у 1 мл); настойка валеріани зі свіжих коренів — 46,9 г; рідкий екстракт глоду — 2,1 г; камфора — 0,4 г; етанол 96% — 1,6 г; натрію бромід — 2,0 г; хлорбутанолгідрат — 0,25 г.
Робить комбіновану дія на серцево-судинну і нервову систему. Солонувато-гірка рідина світло-бурого кольору з запахом камфори і валеріани. 1 мл відповідає 45 — 55 ЖОД. Випускається у флаконах темного скла по 10, 15 і 25 мл. Відноситься до списку Б.
Настойка валеріани (Tinctura Valerianae). Готується на 70% етанолі в співвідношенні 1:5 зі свіжих коренів валеріани лікарської (Valeriana officinalis G) родина валеріанові (Valerianaceae) методом перколяції. Це прозора рідина червонясто-бурого кольору з характерним запахом і солодкувато-гірким пряним смаком.
Хімічний склад: ефірна олія, валеріанова кислота, борнеол. складний ефір борнеола і ізовалеріанової кислоти, сліди алкалоїдів, органічні кислоти, дубильні речовини, цукри.
Застосовують усередину дорослим по 20 — 30 капель на прийом 3 — 4 рази в день.
Випускають у флаконах по 30 — 50 мл.
У число препаратів глікозидів зі свіжих рослин входять також сухі екстракти жовтушника (у 1 г – 800 ЖОД) і кендиря (у 1 г 1100 ЖОД), які варто розглядати як глікозидутримуючі концентрати зазначених рослин.
Препарати вітамінів включають спиртоочищений концентрат чорної смородини (містить вітамін Р), концентрат хвої (містить вітамін С) і екстракт волоського горіха (незрілого, містить вітамін С). Спиртоочищені концентрати вітамінів одержують після обробки водяного концентрату спиртом і розпарювання його у вакуум-випарному апараті після попереднього видалення обложених пектинових і баластових речовин.
Зі свіжої рослинної сировини одержують препарати, що містять фітонциди — БАР, виділювані рослинами (переважно вищими), здатні убивати бактерії і паразитичні грибки чи придушувати їхній ріст і розвиток.
Термін «фітонциди» введений у 1928 р. російським біологом професором Б. П. Токіним, що установив здатність деяких рослин виділяти речовини (звичайно леткі) з подібною активністю. Фітонциди можуть міститися в рослинах у виді олієподібних чи продуктів кристалічних з різною розчинністю. Фітонциди мають широкий спектр антибактеріальної дії, що часто виявляється навіть у розведенні до 1:1000000 (наприклад, в аліцина, алілгорчичної олії). Деякі фітонциди придушують розвиток кліток злоякісних пухлин. Фітонциди містяться в багатьох рослинах, однак методи їхнього виділення, стабілізації і стандартизації недостатньо розроблені, Лише препарати, одержувані з часнику і цибулі, знайшли широке застосування в медичній практиці.
При використанні свіжого (не висушеного) рослинного матеріалу необхідно використовувати спирт у високих (70-90%) концентраціях для руйнування колоїдної плазми, що міститься в рослинних клітках (застосовувати з цією метою кип'ятіння для фітонцидних препаратів неприпустимо).
У цибулі і часнику містяться алкілсульфіди (тіоефіри).
З цибулин часнику виділена рідка амінокислота аліїн і сульфоксид аліцин (СН2 = СН — СН2 – S – О – S – СН2 – СН = СН2) . Аліцин відносять до летких антибіотиків, він у розведенні 1:125000 гальмує ріст бактерій.
З цибулин часнику одержують часникову настойку й алілсат.
Настойку часнику готують шляхом мацерації свіжоздрібнених на м'ясорубці (вовчку) цибулин часнику. У якості екстрагента використовують 90% спирт етиловий. З 1 частини сировини по масі готують 5 об'ємних частин витягу. Витяжку наполягають протягом 48 год, потім відстоюють, фільтрують і стандартизують по вмісту алілсульфідів (С3Н5)3S, яких повинно бути не менш 0,15%.