Результати дослідження та їх обговорення.
Проведені клінічні дослідження засвідчили наявність взаємозалежності стану стоматологічного здоров’я й загальносоматичного стану організму дитини, зокрема, у осіб I групи загальносоматичного здоров’я рівень стоматологічного здоров’я складав 0,85±0,009 балів, 0,8±0,01 балів у осіб II групи здоров’я та 0,7±0,023 балів у III групі відповідно (р<0,05). ЗЩА супроводжувалися дисгармонійністю загального фізичного розвитку у 35,86% обстежених, порушенням постави у 12,5% й дисгармонійністю обличчя у 44,38% обстежених.
Оцінюючи стоматологічний статус обстежених осіб із зубощелепними аномаліями до початку ортодонтичного лікування, діагностовано дистальний прикус у 42,6% випадків, глибокий у 27,9%, лінгвально-перехресний у 11,5%, відкритий у 9,8% і медіальний у 3,3% відповідно. Вестибулярно-перехресний прикус мав місце лише в 1,6% випадків від загальної кількості обстежених. Зазначена патологія супроводжувалася розширенням верхньої щелепи (26,2%), її звуженням (36,1%), компресією (23%), асиметричністю (24,6%), зубоальвеолярним подовженням (3,3%), зубоальвеолярним вкороченням (3,3% осіб відповідно). При обстеженні нижньої щелепи визначено її розширення (8,2%), звуження (13,1%), компресія (4,9%), асиметричність (9,8%), зубоальвеолярне подовження (3,3%), зубоальвеолярне вкорочення (14,8%), у 14,6% обстежених осіб патології нижньої щелепи не виявлено.
Оцінка стану твердих тканин зубів, форми їх коронкової частини та положення в зубній дузі засвідчила, що у осіб із ЗЩА аномалію структури твердих тканин зубів не спостерігали у 78,69% випадків від загальної кількості обстежених, натомість відмічалась гіпоплазія емалі (11,48%), аплазія (3,28%) та клиноподібні дефекти (4,92%). Зміни величини та форми зубів спостерігались у 13,11% випадків.
Аномалії розташування зубів були найбільш поширеними серед усіх аномалій зубів зі зміщенням окремих зубів у вестибулярному напрямку (45,90% від кількості обстежених осіб із ЗЩА), оральному (8,20%), медіальному (3,28%), дистальному (8,20%) та тортооклюзією деяких зубів (у 40,98% із зазначеного контингенту хворих). Аномалія кількості зубів мала місце лише у двох випадках.
Аномалії зубощелепної системи у 17,5% супроводжувалися аномалійним прикріпленням вуздечки верхньої губи, у 5% – аномалійним прикріпленням вуздечки нижньої губи, у 5% – аномалійним прикріпленням вуздечки язика, а також низкою функціональних відхилень, таких як: порушення функції жування у 27,5% дітей, функції ковтання у 2,5%, функції дихання у 35%, мовлення – у 20% від загальної кількості обстежених осіб із ЗЩА.
Аналіз даних анамнезу дав змогу виділити у осіб, що мали ЗЩА також наявність шкідливих звичок, серед яких найрозповсюдженішими виявилися смоктання сторонніх предметів (17,5%), смоктання нижньої губи (15%), смоктання пальців (15%), сон на улюбленому боці (15%), смоктання язика (12,5%), смоктання верхньої губи (7,5%). Як правило, за наявності шкідливих звичок, їх було декілька.
За результатами рентгено-флуоресцентної спектрометрії зразків волосся встановлено, що у хворих із ЗЩА порівняно з контролем, спостерігалася відмінність мікроелементного складу в організмі. Зокрема, встановлено достовірне зниження (р<0,05) вмісту кальцію та сірки, причому зниження вмісту кальцію мало місце у 87% обстежених, а у 62,5% випадків разом зі зниженим рівнем кальцію спостерігали зменшення вмісту й сірки. Аналіз вмісту цинку, калію, селену та нікелю вказав на наявність відмінностей, але різниця виявилася недостовірною (р>0,05).
Виходячи із завдань дослідження щодо визначення факторів ризику розвитку ускладнень ортодонтичного лікування та в ретенційний період, прогностичних ознак та алгоритмів їх визначення, вивчено характер змін стоматологічного здоров’я впродовж ортодонтичного лікування, обумовлених дією знімної та незнімної ортодонтичної техніки на ЗЩС хворих. Результати досліджень засвідчують, що застосування як знімної, так і незнімної ортодонтичної техніки для лікування зубощелепних аномалій сприяє значному погіршенню гігієни порожнини рота, що підтверджено показниками індексу Федорова – Володкіної та Грін-Вермілліона. Зокрема, через 12 місяців після початку ортодонтичного лікування виявлено достовірне погіршення (p<0,05) показників індексу Федорова – Володкіної у другій групі на 24%, а у третій групі на 73%. Також відмічено збільшення значень індексу Грін-Вермілліона у другій групі на 38%, а у третій групі - на 49%, що достовірно більше (p<0,05) показників на початку лікування.
У ході дослідження встановлено, що особливу увагу слід звернути на пацієнтів, у яких показники індексів Федорова – Володкіної та Грін-Вермільйона перевищують 2,69±0,067 та 2,35±0,040 балів відповідно, оскільки у хворих з таким рівнем гігієни порожнини рота впродовж ортодонтичного лікування ускладнення з боку твердих тканин зубів у вигляді карієсу та некаріозних уражень виникають у 100% випадків. Ці хворі мають бути віднесені до групи ризику розвитку ускладнень з боку твердих тканин зубів впродовж ортодонтичного лікування та потребують обов’язкової корекції стану гігієни порожнини рота до початку ортодонтичного лікування.
До початку лікування у жодного з пацієнтів, які отримували лікування з використанням знімної ортодонтичної техніки (друга клінічна група), не спостерігалось механічних ушкоджень зубів, разом з тим, через 12 місяців у чотирьох з 35 пацієнтів (11,43%) на емалі зубів з’явилися ділянки травматичних ушкоджень в результаті контактів активних елементів знімних ортодонтичних апаратів.
Необхідно зазначити, що поширеність карієсу до початку лікування серед обстежених дітей другої та третьої груп становила відповідно 85,71% та 84,72%, проте, через 12 місяців діагностовано достовірне збільшення (p<0,05) цього показника до 94,29% у другій групі, а у осіб, які користуються незнімною ортодонтичною технікою до 96,15%, що свідчить про збільшення кількості осіб з карієсом зубів. Показник інтенсивності карієсу серед осіб із ЗЩА до початку лікування був на рівні 5,03±0,49 балів у другій групі та 5,29 ±0,51 у третій групі дітей, разом з тим, впродовж лікування прослідковувалась чітка тенденція до достовірного (p<0,05) зростання цього показника, особливо у третій групі, який сягав 6,79±0,66 балів.
За результатами дослідження основними факторами ризику розвитку карієсу виявлено: підвищення в’язкості слини (16,39%), схильність до зубних відкладень (24,59%), гіпоплазія чи аплазія емалі (14,75%), раннє прорізування зубів (9,84%), гістози у матерів (16,39%), успадкованість (1,64%).
Другим, не менш важливим елементом визначення факторів ризику розвитку ускладнень ортодонтичного лікування, був моніторинг стану тканин пародонта впродовж терміну його проведення, в результаті якого встановлено, що у другій групі дослідження кількість осіб з катаральним гінгівітом на початок лікування складала 11,43%, а через 12 місяців цей показник збільшився вже до 60% (p<0,05). У обстежених третьої групи до початку лікування кількість осіб з катаральним гінгівітом складала 11,54%, але вже через три місяці кількість випадків збільшилась до 34,62% (p<0,05). Подібна тенденція також спостерігалась стосовно проявів гіпертрофічного гінгівіту. Так, у пацієнтів другої клінічної групи, які знаходились на ортодонтичному лікуванні з використанням знімної ортодонтичної техніки, кількість випадків гіпертрофічного гінгівіту через рік збільшилася з 5,71% до 22,86% від загальної кількості обстежених (p<0,05). У осіб третьої клінічної групи до початку лікування не виявлено випадків гіпертрофічного гінгівіту, разом з тим, через рік гіпертрофічний гінгівіт різного ступеню тяжкості діагностовано вже у 38,46% (p<0,05) від загальної кількості обстежених.
У ході дослідження встановлено, що хворі з показниками проби Шиллера-Писарева на рівні слабо-позитивного значення та середніми значеннями індексу РМА у 100% випадків впродовж ортодонтичного лікування мають ускладнення з боку тканин пародонта у вигляді катарального гінгівіту, виразково-некротичного гінгівіту, гіпертрофічного гінгівіту та пародонтиту, що обгрунтовує включення таких хворих до груп ризику розвитку ускладнень ортодонтичного лікування, які потребують призначення лікувально-профілактичних заходів вже до початку ортодонтичного лікування.
Протягом року у осіб, які знаходились на лікуванні з використанням знімної ортодонтичної апаратури (друга клінічна група), спостерігалися зміни слизової оболонки порожнини рота у вигляді порушення тургора (5%), гіперемії слизової оболонки (37%), цианотичності (11%), набряку (11%), посилення судинного малюнка (11%). У осіб, які лікувалися незнімною ортодонтичною технікою, зміни слизової оболонки порожнини рота були менше вираженими, а саме порушення тургора виявлено тільки у 3,8% обстежених, гіперемія слизової оболонки – у 27%, цианотичність – у 11,5% від загальної кількості обстежених дітей з ЗЩА, набряк – у 7,7%, посилення судинного малюнка – у 7,7% випадків.
За підсумками результатів дослідження найбільш поширеними факторами ризику захворювань тканин пародонта у обстежених дітей із ЗЩА визначено: аномалії положення зубів (72,13% від загальної кількості обстежених), аномалії прикріплення м’яких тканин (26,23%), приясеневий карієс (8,2%), відкушування їжі зубами бокової групи (у 9,84%відповідно). Крім того, дефекти зубного ряду (21,3%), карієс бокових зубів (72,1%), порушення строків зміни зубів (14,8%), порушення послідовності зміни зубів (8,2%), успадкованість (19,7%) визначено факторами ризику прогресування ЗЩА.
Не менш важливими виявилися результати оцінки характеру патологічних змін мікроциркуляторного русла слизової оболонки порожнини рота у осіб впродовж ортодонтичного лікування, зареєстровані методом ЛДФ, які засвідчили, що в динаміці ортодонтичного лікування дітей із ЗЩА рівень капілярного кровотоку істотно змінюєтьсяпорівняно з контрольною групою, виявляючи залежність від терміну ортодонтичного лікування та ступеню ураженості тканин пародонта. Зниження рівня мікроциркуляції тканин пародонта супроводжувалося зростанням різниці у показниках як на різних ділянках ясен, так і на симетричних, правої та лівої сторін щелеп. При незадовільній гігієні порожнини рота показники градієнту різниці капілярного кровотоку та коефіцієнту асиметрії були знижені, що свідчить про тяжкість порушень компенсаторних механізмів. Зокрема, через три місяці після початку ортодонтичного лікування у осіб другої та третьої клінічних груп відмічали різке достовірне підвищення показників параметрів мікроциркуляції на 15% (р<0,05), а через 12 місяців спостерігали зниження відповідних параметрів на 15,5% (р<0,05) порівняно зі станом на початку лікування.