Променеве дослідження молочної залози (стр. 1 из 3)

Реферат

Тема: ПРОМЕНЕВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Променеві методи дослідження молочної залози

Для дослідження молочної залози (МЗ) застосовують наступні променеві методики основних променевих методів:

1. Рентгенологічний:

мамографія

дуктографія

пневмокістографія

2. Ультразвуковий.

3. Радіонуклідний:

мамосцинтиграфія

ОФЕКТ молочної залози

ПЕТ молочної залози

радіоімунний аналіз

4. Термографічний:

термографія

термометрія

радіотермометрія

5. МРТ.

6. КТ.

Алгоритм променевого обстеження хворих із патологією молочної залози:

1 етап - мамографія, УЗД, термографія.

2 етап - тонкогольна аспіраційна біопсія з гістологічною верифікацією.

3 етап - залежно від результатів попередніх етапів - дуктографія, мамосцинтиграфія, МРТ, КТ.

Однак, насамперед проводиться фізикальне дослідження МЗ, яке складається з огляду та пальпації. Огляд має на меті виявити візуальні відхилення в будові залози. Пальпація дозволяє визначити ділянки МЗ, які відрізняються за щільністю. З метою правильного огляду та пальпації МЗ поділяють на 4 квадранти - верхньозовнішній, верхньовнутрішній, нижньозовнішній та нижньовнутрішній. Враховуються наступні особливості: аномалії розвитку МЗ, зміни форми і об’єму залози, зміни кольору шкіри, зміни форми сосків та зміни пахвинної, підключичної та надключичної западин.

При обстеженні МЗ застосовують правило “семи позицій”:

Положення - обстеження жінки проводиться спочатку у положенні сидячи, далі - стоячи, після цього - лежачи з піднятими руками.

Розміру - звертають увагу на асиметрію розмірів залоз.

Пальпації - проводиться “за часовою стрілкою годинника" подушечками пальців.

Тиску - відмічають щільність МЗ, за умови наявності утворення - його щільність та зміщення.

Методика обстеження - повинна відповідати прийнятим алгоритмам.

Зворотного зв¢язку - передбачає узгодженість та наступність дії спеціалістів різного фаху.

Диспансерне спостереження.

Рентгенологічні методики дослідження.

Рентгенологічний метод є основним в діагностиці захворювань МЗ. Використовують рентгенографію МЗ (мамографію), дуктографію та пневнокістографію.

Мамографію виконують на спеціальних рентгенодіагностичних апаратах - мамографах (рис.1).

Рис.1. Зовнішній вигляд мамографа.

Обстеження краще проводити на 7-10-й день від першого дня менструального циклу, коли груди менш болючі. Якщо мова йде про підозру на рак молочної залози (РМЗ), дослідження проводиться незалежно від дня циклу. Жінкам у менопаузі мамографія виконується в будь-який зручний час.

Мамографію виконують у положенні пацієнтки стоячи або сидячи. Для виконання знімка в краніокаудальній проекції МЗ укладається на поверхню перед тубусом апарата. За допомогою другої планки МЗ злегка притискують (компресія), пацієнтка затримує дихання, після чого виконують знімок. Зазвичай проводитися по два знімка кожної залози в двох проекціях. У ряді випадків проводяться додаткові знімки.

Основні проекції при мамографії:

Краніокаудальна.

Медіолатеральна коса.

Додаткові проекції:

Медіолатеральна (бокова).

Краніокаудальна (пахвинної ділянки).

Мамографи оснащені стереотаксичним приладом для пункції МЗ і забору матеріалу для гістологічного дослідження.

Показання для проведення скринінгової мамографії:

РМЗ у найближчих родичів.

Вік 40 років і більше.

Дисгормональні гіперплазії МЗ.

Ендокринні порушення (патологія щитоподібної залози, цукровий діабет, гіпоталамо-гіпофізарно-надниркові захворювання, ожиріння).

Порушення репродуктивної функції (аборт після 35 років, перші пологи після 30 років, безпліддя, ранні чи пізні місячні).

Захворювання репродуктивних органів (пухлини матки та придатків, запальні хвороби, порушення менструальної функції).

Проліферативні захворювання після лікування.

У разі наявності трьох і більше факторів пацієнтку слід направити на мамографію.

Мамографія має ряд недоліків:

Наявність променевого навантаження.

Не використовується при обстеженні жінок до 35-40 років.

Труднощі виявлення невеликих пухлин на фоні фіброзно-кістозної хвороби.

Не визначає мінімального раку в перехідній складці, ретромамарному просторі, при МЗ невеликих розмірів.

Не визначає раку Педжета без пухлинного вузла в МЗ.

Мамографічна щільність - це ступінь рентгенологічної щільності тканини МЗ. Висока мамографічна щільність спостерігається при переважанні фіброзної тканини, низька - при жировій інволюції МЗ, проміжна - при тому або іншому ступені візуалізації протокових структур. Оцінка мамографічної щільності при інтерпретації мамограм виконується рентгенологом відповідно до класифікації мамографічної щільності МЗ, згідно з якою відокремлюють чотири типи мамограм:

Паренхіма представлена повністю або майже повністю жировою тканиною; можуть бути поодинокі фіброзні сполучнотканинні тяжі.

Візуалізуються протокові структури, що займають до 25% обсягу МЗ.

Протокові структури займають понад 25% обсягу МЗ.

Надзвичайно щільна (непрозора) паренхіма (дисплазія), що зазвичай вказує на гіперплазію сполучної тканини.

Встановлення мамографічної щільності має важливе діагностично-прогностичне значення: ризик розвитку РМЗ у жінок із підвищеною мамографічною щільністю у 3 рази вищий, ніж у хворих із нормальною мамографічною щільністю.

Цифрова мамографія - відносно новий метод діагностики захворювань МЗ. Для зменшення променевого навантаження в цифрових мамографах використовують спеціальні підсилюючи екрани. Рентгенівське випромінювання, яке проходить через МЗ, потрапляє на екран люмінофора. При цьому виникають численні сцинтиляції легких фотонів, які діють на рентгенівську плівку. Робота з даними в цифровому форматі розширює можливості при аналізі, збереженні і передачі даних. Особливо перспективною представляється цифрова мамографія при скринінгу завдяки високій пропускній здатності та економічній ефективності при проведенні великої кількості досліджень. Одержання цифрових мамограм дозволяє скористатися можливостями телемамографії - передачі даних для консультативних заключень. Цифрова мамографія дозволяє аналізувати мамограми з екрану монітору спеціалізованої робочої станції. Це надає в розпорядження рентгенолога широкий арсенал засобів цифрової обробки й аналізу зображень. Використання функцій зміни контрастності, яскравості, збільшення, інверсії та збільшення зображень дозволяє отримати максимальну інформацію про стан МЗ.

Дуктографія проводиться після мамографії. Це метод рентгенологічного дослідження МЗ з використанням штучного контрастування молочних проток. Перед дослідженням обережно видавлюють максимальну кількість вмісту протоку, проводять його канюляцію і вводять 0,5-1 мл водорозчинного контрасту.

Показання до дуктографії:

Виділення із соска кров'янистого чи серозного характеру.

Усі випадки патологічної секреції.

Вибір оптимальної тактики хірургічного лікування.

Визначення ступеня поширеності дифузно розповсюдженої карциноми.

Пневмокістографію проводять для діагностики кіст МЗ. Пунктують кісту і видаляють її вміст, після чого порожнину кісти заповнюють газом і роблять знімки в прямій та боковій проекціях. Пневмокістографія дає можливість оцінювати архітектоніку кісти, стан її внутрішніх стінок, наявність включень в порожнині. Введений газ розсмоктується на 7-10 день. Нерідко після аспірації вмісту кіста виліковується. Проведення одночасного склерозування порожнини кіст дозволяє уникнути хірургічного лікування в 88% випадків.

Ультразвуковий метод дослідження.

Для дослідження МЗ використовують УЗ-апарати з частотою датчика 7,5-10 МГц. Дослідження проводиться в звичайному В-режимі або з використанням кольорового допплерівського картування. Пацієнтка знаходиться сидячи (або лежачі) обличчям до лікаря, руки на колінах при обстеженні верхніх квадрантів МЗ, за головою - при обстеженні нижніх.

Показання до УЗД МЗ:

Обстеження МЗ у пацієнток із збільшеним вмістом залозистої або фіброзної тканини.

Диференційна діагностика кіст і солідних пухлин, які визначаються при пальпації.

Оцінка незрозумілих ущільнень в МЗ.

Локалізація вогнищ, які визначаються при мамографії тільки в одній проекції.

Корекція руху голки при тонкогольній біопсії пухлин.

Контроль за ефектом лікування.

Контроль за станом імплантованих протезів.

При моніторингу ефективності хіміотерапевтичного лікування РМЗ УЗД виконується до і після лікування в послідовності:

УЗД МЗ і патологічного утворення в В-режимі.

Допплерографія пухлинного утворення МЗ.

УЗД надключичних, підключичних, аксилярних та парастернальних ділянок з обох боків в В-режимі.

Допплерографія лімфатичних вузлів.

Наступним етапом УЗД є використання кольорового допплерівського картування, яке дозволяє отримати зображення судин і оцінити кровоплин в малих судинах (до 1 мм). При дослідженні оцінюється судинний малюнок в ділянці ураження і в здоровій тканині, зміни параметрів кровоплину, характеристик допплерівського спектру.

Недоліки УЗД:

Неможливість візуалізації протокової системи, якщо діаметр протоків менше 3-4мм.

Неможливість визначення мікрокальцинатів.

Радіонуклідні методики дослідження.

Сцинтиграфічні дослідження використовуються як додатковий метод діагностики “складних мамограм” (після біопсій, органозберігаючих операцій, протезування МЗ). Показаннями до призначення сцинтиграфії є:

Визначення ураження парастернальних і контрлатеральних аксилярних лімфатичних вузлів.

Визначення “сторожового” лімфатичного вузла.

Моніторинг хіміотерапевтичного лікування.