Порушення концентраційної функції жовчного міхура і його моторики також відносяться до числа непрямих симптомів холециститу. Для цього найдоцільніше використовувати динамічну гепатобілісцинтиграфію. Хворому внутрішньовенно вводять гепатотропний препарат типу "Мезида" в обсязі 0,5-1мл активністю 1-2МВк на 1кг маси тіла. Перші порції РФП появляються в загальній жовчній протоці через 10-12хв. Ще через 2-5хв на сцинтиграмах виявляється зображення печіночного і загального жовчного проток, а ще через 2-3хв - жовчного міхура. При виведенні РФП із жовчю радіоактивність печінки знижується (на 50% за 30хв), а інтенсивність випромінювання над жовчним міхуром зростає. Але в кишечник виділяється дуже мало РФП. Щоб викликати спорожнювання жовчного міхура й оцінити прохідність жовчних проток, пацієнту дають жовчогінний сніданок. Після цього зображення жовчного міхура прогресивно зменшується, а над кишечником реєструється збільшення радіоактивності.
4. Радіоімунний аналіз (РІА)
Визначення жовчних кислот.
Розрізняють первинні (холева і хенодезоксихолева) і вторинні (літохолева і сульфолітохолева) кислоти.
Показання: діагностика внутрі - і позапечінкових порушень холестаза, доброякісних і злоякісних пухлин, гепатитів, цирозів. У педіатрії для діагностики неонатальних гепатитів, біліарної атрезії, внутріпечінкових холестазів. Можливо паралельне визначення феритину, гастрину, трипсину, інсуліну й ін.
Висновок
Таким чином, можна визначити діагностичні програми та схеми променевого дослідження при ураженнях печінки, жовчних шляхів:
При вогнищевих ураженнях на перший план виходять ультразвукові і комп’ютерно-томографічні дослідження. При їхній недостатності прибігають до методів штучного контрастування - холецистографії, холеграфії, холангіографії, ендоскопічної ретроградної панкреатохолангіографії, ангіографії. При дифузних ураженнях печінки зростає значення сцинтиграфії. Оцінку біохімічних процесів у печінці проводять за допомогою радіоімунного визначення гормонально активних речовин і ферментів. Це класична загальна тактична схема. Але при окремих синдромах лікар може змінювати її, виходячи з даних анамнезу, клінічного огляду, результатів лабораторних і інструментальних досліджень.
Провідні променеві дослідження при захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів
Мета обстеження | Провідні променеві методи |
Загальна оцінка морфології печінки | Сонографія, КТ |
Дослідження функції ретикулоендотеліальної системи печінки | Гепатосцинтиграфія |
Дослідження жовчовидільної функції печінки | Гепатобілісцинтиграфія (холесцинтиграфія) |
Жировий гепатоз | КТ |
Вогнищеві ураження печінки | Сонографія, КТ |
Оцінка морфології жовчного міхура | Сонографія |
Визначення аномалій жовчного міхура | Холецистографія |
Діагностика жовчнокам'яної хвороби та холециститів | Сонографія, холеграфія |
Дослідження жовчних проток | Холеграфія, ЭРПХГ, транспарієтальна холангіографія |
Виявлення розширення жовчних проток | Крізьшкірна крізьпечінкова холангіографія |
Диференціація печінкової та механічної жовтівниці | Холецистографія, МРТ |
Вивчення концентраційної функції жовчного міхура | Холеграфія |
Вивчення моторики жовчного міхура | Холецистографія, сонографія |
Наявність дуоденального рефлюксу | Холецистографія, сцинтиграфія |
Система печінкової артерії | Целіакографія |
Система воротної вени | Целіакографія, портографія |
Печінкові вени | Сонографія, гепатографія |
Література
1. Милько В.Й., Лазарь А.Ф., Назимок Н.Ф. Медицинская радиология: Учебник. - Киев: Вища школа. 1980.-С. 123-131.
2. Кравчук С.Ю., Лазар А.П. Основи променевої діагностики. Чернівці, 2005.- С. 92-114.
3. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская рентгенология й радиология. М. „Медицина", 1993. - С. 188-216.
4. Линденбратен Л.Д., Лясс Ф.М Медицинская радиология. М.:Медицина, 1986. - С. 93-104.
5. Линденбратен Л.Д., Наумов Л.В. Медицинская рентгенология. - М.: Медицина, 1984.-С. 73-158.
6. Рентгенодіагностика. За загальною редакцією, проф. В.І. Милька Вінниця: Нова книга. 2005. -С. 100-132.
7. Рентгенология / Под ред. проф. В.Й. Милько. - К.: Вища школа, 1983.- С. 68-72.