Інститут невідкладної і відновної хірургії
АМН України
Волков Валентин Іванович
УДК 616.3-07-089
Профілактика ранніх післяопераційних
гнійно-септичних ускладнень при гострій формі
неспецифічного виразкового коліту
та хвороби Крона товстої кишки
14.01.03 – Хірургія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Донецьк – 2001
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького Міністерства охорони здоров'я України
Науковий керівник доктор медичнихнаук, професор, Гюльмамедов Фарман Ібрагимович,Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, завідувач кафедри загальної хірургії № 1.
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Даценко Борис Макарович,
Харківська медична академія післядипломної освіти, завідувач кафедри хірургії і проктології доктор медичних наук, Міміношвілі Омарі Ісидорович,
Інститут невідкладної і відновної хірургії АМН України, заступник директора з лікувальної роботи, завідувач відділу абдомінальної хірургії та політравми
Провідна установа
Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України, м. Харків
Захист відбудеться 28.03.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.559.01 в Інституті невідкладної і відновної хірургії АМН України, 83045, Донецьк, Ленінський проспект, 47.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інститута невідкладної і відновної хірургії АМН України, 83045, Донецьк, Ленінський проспект, 47
Автореферат розісланий 26.02.2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук
Штутін О.А.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Неспецифічний виразковий коліт (НВК) і хвороба Крона (ХК) товстої кишки являють собою складну проблему сучасної колопроктології, оскільки етіологія цих захворювань залишається невідомою, а патогенез – недостатньо вивченим. Обидва захворювання мають досить широке розповсюдження серед людей найбільш працездатного віку, супроводжуються великою кількістю ускладнень і значною летальністю (Воробьев Г.И. и соавт., 1999, Ивашкин В.Т., 1997, Никулина И.В. и соавт., 1997, Brown M.O., 1999, Ward F.M. et al., 1999).
Захворюваність не має тенденції до зниження, переважають тяжкі та середньотяжкі, а також безперервні та часто рецидивуючі форми, сучасне комплексне медикаментозне лікування часто виявляється неефективним. Необхідність хірургічного лікування становить, за різними оцінками, 9-94% і навіть 100% при тотальному ураженні товстої кишки та прогресуванні хвороби, тому питання хірургічної реабілітації таких хворих як і раніше залишаються в полі пильної уваги фахівців (Балтайтис Ю.В., 1990, Булгаков А.В. и соавт., 1996, Воробьев Г.И. и соавт., 2000, Гюльмамедов Ф.И. и соавт., 2000, Norris B. еt al., 1999).
Особливу значущість має розробка питань хірургічної тактики і медичної реабілітації загалом по відношенню до пацієнтів із гострою формою цих захворювань, яка зустрічається у 5-15,2% випадків і нерідко протягом 2,5-3 місяців закінчується смертю (Балтайтис Ю.В. и соавт., 1986). Гостра форма НВК і ХК товстої кишки надто важко піддається будь-яким видам лікування (Campieri M. еt al., 1996, Torkvist L. еt al., 1999).
Гостра форма НВК і ХК товстої кишки характеризується тенденцією до ускладненого перебігу та розвитку синдрому поліорганних порушень (ПОН) з вираженим ендотоксикозом, в основі яких містяться вимагаючі вточнення патогенетичні механізми аутоімунного конфлікту (De Vos M. еt al., 1997, Radford-Smith G., 1997).
Оперативне лікування хворих на тяжкі форми НВК і ХК товстої кишки супроводжується великою кількістю ранніх післяопераційних гнійно-септичних ускладнень (30-78%) і високою, пов'язаною з ними, летальністю (10,3-48,5%) (Балтайтис Ю.В. и соавт., 1996, Башанкаев Н.А. и соавт., 1990, Гусак В.К. и соавт., 1996, Доморацкий И.Э., 1994, Мустяц А.П. и соавт., 2000, Fazio V.W. et al., 1999).
Післяопераційні гнійно-септичні ускладнення та нозокоміальні інфекції загалом в останні роки стають предметом підвищеного інтересу дослідників, оскільки не мають тенденції до зниження і являють собою одну з головних причин летальних кінців (Белобородов В.Б., 2000, Гельфанд Б.Р. и соавт., 1999, Оспанова К.Б., 2000, Тбилели С.М. и соавт., 1999).
Значна кількість гнійно-септичних ускладнень і висока летальність при хірургічному лікуванні хворих на гостру форму НВК і ХК товстої кишки зумовлюють необхідність пошуку нових і вдосконалення існуючих методів профілактики цих ускладнень (Гусак В.К. и соавт., 2000, Огоновський В.К., 1999, Полищук Н.Е. и соавт., 1999, Хелл К., 1997, Korkolis D. еt al., 1997, Wittmann D.H. et al., 1996).
Таким чином, хірургічне лікування хворих на тяжко перебігаючу гостру форму НВК і ХК товстої кишки являє собою актуальну і остаточно не вирішену проблему, що вимагає подальшого вивчення. Одним з найбільш важливих напрямків уявляється уточнення причин розвитку післяопераційних ускладнень з метою розробки відповідних заходів профілактики, а також дослідження механізмів етіопатогенеза, своєчасне застосування патогенетично обгрунтованих методів лікування, раціональна хірургічна тактика.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом держбюджетної НДР “Відновні операції в хірургічному лікуванні захворювань і ушкоджень стравоходу, ободової та прямої кишок”, № державної реєстрації 0197U002123. Тема дисертації затверджена на засіданні Ради Донецького державного медичного університету ім. М.Горького 23 травня 1994 року, протокол № 5, зміна наукового керівника та несуттєва зміна назви роботи – 12 листопада 1998 року, протокол № 10.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є поліпшення результатів хірургічного лікування хворих на гостру форму неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона товстої кишки шляхом розробки і вдосконалення методів профілактики ранніх післяопераційних гнійно-септичних ускладнень.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:
1. Вивчити безпосередні результати хірургічного лікування хворих на гостру форму неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона товстої кишки, на підставі цього надати оцінку характеру і обсягу оперативних втручань.
2. Вивчити характер і частоту ранніх післяопераційних гнійно-септичних ускладнень при хірургічному лікуванні хворих на гостру форму неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона товстої кишки.
3. Виявити причини розвитку основних ранніх післяопераційних гнійно-септичних ускладнень на підставі уточнення патогенетичної ролі імунологічних порушень, дисбактеріозу і ендогенної інтоксикації.
4. Уточнити патогенетичне значення порушень системи простаноїдної регуляції та нейроендокринної системи шляхом визначення вмісту в плазмі крові простагландинів Е2 і F2a, тромбоксана В2, а також адренокортикотропного гормону, кортизола, тиреотропного гормону, тироксина і трийодтироніна, на різних етапах лікування.
5. Розробити способи профілактики основних ранніх післяопераційних ускладнень шляхом створення нових і удосконалення існуючих методів і технічних заходів хірургічного лікування неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона товстої кишки.
6. Оцінити ефективність запропонованих методів профілактики ранніх післяопераційних ускладнень за допомогою порівняння результатів хірургічного лікування хворих на гостру форму неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона товстої кишки в основній і контрольній групах.
Об'єкт дослідження – хворі на гостру форму неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона товстої кишки.
Предмет дослідження – ранні післяопераційні гнійно-септичні ускладнення при гострій формі неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона товстої кишки, характер і частота виникнення, причини та умови розвитку, методи профілактики та лікування.
Методи дослідження – загальноклінічні, клініко-лабораторні, імунологічні, бактеріологічні, імуноферментні, радіоімунологічні, інструментальні та морфологічні.
Наукова новизна одержаних результатів. На підставі вивчення результатів хірургічного лікування хворих на гостру форму запальних захворювань товстої кишки (ЗЗТК) встановлено, що переважними є одномоментні радикальні операції та обширні резекції товстої кишки, оскільки поєднують в собі достатню ефективність і порівняно невисокий ризик розвитку небезпечних для життя гнійних післяопераційних ускладнень.
Визначено, що основну причину незадовільних результатів при хірургічному лікуванні хворих на гостру форму НВК і ХК товстої кишки являють собою ранні післяопераційні гнійно-септичні ускладнення. Серед них найбільш важливими в тактичному та прогностичному відношенні є гнійно-септичні ускладнення з боку рани і черевної порожнини, сепсис, а також ускладнення з боку системи дихання, зокрема нозокоміальна пневмонія, оскільки саме вони багато в чому визначають післяопераційну летальність.
Встановлено, що ранні післяопераційні гнійно-септичні ускладнення зумовлені патогенетичними механізмами, що формують розвиток синдрому ПОН і прогресування ендогенної інтоксикації.
Доведена патогенетична роль порушень системи простаноїдної регуляції та нейроендокринного синдрому в формуванні ПОН і, в кінцевому результаті, післяопераційних гнійно-септичних ускладнень.
Розроблено та вдосконалено методи профілактики післяопераційних гнійно-септичних ускладнень у хворих на НВК і ХК товстої кишки, на “Спосіб хірургічного лікування запальних захворювань товстої кишки” одержано патент на винахід.
Практичне значення одержаних результатів. Застосування розроблених і вдосконалених заходів і методів дозволило підвищити ефективність хірургічного лікування хворих на гостру форму ЗЗТК на етапах передопераційної підготовки, власне оперативного втручання та післяопераційного періоду.