У порівнянні із цим в ІІ триместрі розбіжності між групами вже носили виражений характер. Так, сумарна частота всіх вищеописаних симптомів в 4 групі складала 303,3 %, а в 5 – 193,3 %, тобто завдяки застосуванню запропонованої методики вже в ІІ триместрі вдалося знизити загальну частоту всіх сидеропенічних симптомів на 110 %. Така ситуація обумовлена зменшенням в 5 групі на 16,7 % таких симптомів, як зміни шкіри, зміни волосся і зміни язика. Всі інші симптоми також знижувалися, однак у меншому ступені.
Сумарна частота клінічних симптомів складала при загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходах 926,7 %, а при застосуванні запропонованої методики – 473,3 %, тобто в 1,9 рази менше. Найбільш виражені розбіжності мали місце з боку наступних симптомів: пітливість (-30,0 %) і шум у вухах із запамороченням (-23,3 %). Всі інші клінічні симптоми були також знижені, але в меншому ступені.
Отже, як свідчать отримані дані, вже в ІІ триместрі вагітності істотно знижується частота не тільки сидеропенічних, але і клінічних симптомів ГА, що можна розцінити як клінічну ефективність запропонованої методики.
В ІІІ триместрі вагітності сумарна частота сидеропенічних симптомів в 4 групі складала 496,7 %, а в 5 – 243,3 %, тобто в 2 рази менше. Як наочний приклад можна привести зниження таких симптомів, як перекручення нюху (-36,7 %) і зміни нігтів (-33,3 %).
Найбільш виражені розбіжності клінічних симптомів в ІІІ триместрі вагітності можна констатувати з боку наступних: зниження апетиту (-46,7 %), блідість (-43,3 %), млявість (-43,3 %), збільшення печінки (-43,3 %) і порушення сну (-43,3 %). У сумарній кількості відзначено зниження всіх симптомів в 2,4 рази при використанні запропонованої методики.
Безумовно, основним показником клінічного перебігу гестаційного періоду є частота різних ускладнень (Ю.П. Вдовиченко та співавт., 2000; О.М. Макарчук, 2004; J.D. Cook, 2003). Відповідно до отриманих результатів, в І триместрі сумарна частота в 4 групі складала 83,3 %, причому крім раннього гестозу (13,3 %), всі інші були розподілені однаково (по 23,3 %). У порівнянні із цим, в 5 групі цей показник складав 53,3 %, тобто в 1,6 рази менше. Ці розбіжності обумовлені зниженням всіх варіантів гестаційних ускладнень на даному етапі вагітності.
В ІІ триместрі сумарна частота при використанні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів становила 126,7 %, а запропонована нами методика дозволила скоротити даний параметр до 80,0 %, тобто в 1,6 рази (також як і в І триместрі). Особливо наочно розбіжності проглядаються з боку таких серйозних ускладнень як прееклампсія (4 група – 30,0 % і 5 – 16,7 %), плацентарна недостатність (4 група – 43,3 % і 5 – 30,0 %) і загроза передчасних пологів (4 група – 33,3 % і 5 – 20,0 %).
Надалі, уже в ІІІ триместрі вагітності сумарна частота ускладнень в 4 групі була 163,3 %, а в 5 – тільки 100,0 % (зменшення в 1,6 рази), причому за рахунок зниження всіх конкретних варіантів у межах 13,3 % – 23,3 %.
Настільки виражені розбіжності клінічного перебігу вагітності знайшли своє відображення й у різній частоті ускладнень безпосередньо в пологах (М.І. Дісі, 2001; Н.С. Белазі, 2002). Так, відповідно до отриманих результатів, можна виділити зменшення рівня передчасного розриву плодових оболонок (4 група – 46,7 % і 5 – 30,0 %), аномалій пологової діяльності (4 група – 30,0 % і 5 – 16,7 %), дистресу плода (4 група – 40,0 % і 5 – 23,3 %) і кесаревих розтинів (4 група – 26,7 % і 5 – 16,7 %). Значно рідше мали місце передчасне відшарування плаценти (4 група – 13,3 % і 5 – 6,7 %) і гіпотонічні маткові кровотечі (4 група – 20,0 % і 5 – 10,0 %).
Перинатальні наслідки розродження повністю відображають клінічний перебіг вагітності і пологів (В.И. Грищенко и соавт., 2000; Ю.С. Паращук та співавт., 2002; І.А. Жабченко, 2005). Виходячи з отриманих нами результатів у задовільному стані народилися 53,3 % дітей 4 групи і 73,3 % – відповідно в 5 групі. Така різниця була обумовлена високою частотою асфіксії середнього (4 група – 26,7 % і 5 – 20,0 %) і тяжкого ступенів (4 група – 20,0 % і 5 – 6,7 %) при використанні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів. Крім того, тут слід зазначити зниження частоти внутрішньоутробного інфікування в 5 групі в 2 рази (4 група – 26,7 % і 5 – 13,3 % відповідно).
Отже, як показали проведені клінічні дослідження, використання запропонованої нами методики профілактики і лікування ГА у жінок, які багато народжують, дозволяє істотно знизити частоту клінічних проявів даного ускладнення, а також рівень супутніх акушерських і перинатальних ускладнень. Отримані результати свідчать про необхідність більш поглибленого вивчання гематологічного статусу й обміну заліза в обстежених жінок.
При вивченні гематологічного статусу ми спочатку вирішили провести оцінку зміни ступеня тяжкості анемії в динаміці гестаційного періоду (А.Я. Сенчук и соавт., 2004; S.A. Karim et al., 2004). Так, в І триместрі розбіжності між групами носять не виражений характер і перебувають у межах припустимої помилки, але починаючи з ІІ триместру ці розбіжності здобувають більш виражений характер. Це виражається в збільшенні частоти латентної анемії в групі (4 група – 23,3 % і 5 – 40,0 %) при одночасному зниженні рівня анемії середнього (4 група – 20,0 % й 5 – 10,0 %) і тяжкого ступенів (4 група – 13,3 % й 5 – 6,7 %). Надалі, уже в ІІІ триместрі при використанні запропонованої нами методики відзначено підвищення частоти латентного ступеня (4 група – 6,7 % й 5 – 20,0 %) на фоні одночасного зниження ГА середнього (4 група – 40,0 % і 5 – 26,7 %) і тяжкого ступеня (4 група – 16,7 % і 5 – 6,7 % відповідно).
Відповідно до отриманих результатів достовірні розбіжності між групами виникають тільки з ІІ триместру і характеризуються збільшенням в 5 групі вмісту гемоглобіну (4 група – 87,2±1,1г/л і 5 – 92,8±1,0 г/л; р<0,05), числа еритроцитів (4 група – 2,7±0,1 Ч 1012/л і 5 – 3,1±0,1 Ч 1012/л; р<0,05) і середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті (4 група – 22,1±0,1 пг і 5 – 25,4±0,3 пг; р<0,05) при одночасному зниженні середнього діаметра еритроцитів (4 група – 7,9±0,2 мкм і 5 – 6,8±0,2 мкм; р<0,05) і середнього об’єму еритроцита (4 група – 76,3±0,9 мкм і 5 – 66,6±0,7 мкм; р<0,05) при незміненому кольоровому показнику (р>0,05).
При оцінці основних параметрів обміну заліза встановлено, що починаючи з ІІ і протягом усього ІІІ триместру відбувається в 5 групі збільшення вмісту заліза (4 група – 7,2±0,1 мкмоль/л і 5 – 7,9±0,1 мкмоль/л; р<0,05), ферритину (4 група – 7,5±0,2 мкг/л і 5 – 8,6±0,1 мкг/л; р<0,05), церулоплазміну (4 група – 0,4±0,1 мкг/л і 5 – 0,8±0,1 мкг/л; р<0,05) і гаптоглобіну (4 група – 924,3±8,9 мммоль/л і 5 – 1098,5±9,3 ммоль/л; р<0,05) при одночасному зниженні концентрації трансферрину (4 група – 6,6±0,2 г/л і 5 – 5,5±0,1 г/л; р<0,05).
Результати проведених ендокринологічних, ехографічнких і допплєрометричних досліджень підтверджують ефективність запропонованих лікувально-профілактичних заходів.
Таким чином, як показали результати проведених досліджень, удосконалена нами методика профілактики і лікування ГА у жінок, які багато народжують, дозволяє нормалізувати стан гемопоезу й обміну заліза, що позитивно позначається на клінічному перебігу вагітності і пологів, а також перинатальних наслідках розродження. Методика є простою, легкодоступною і може використовуватися в будь-яких країнах з високим рівнем жінок, які багато народжують.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено дані нового рішення наукового завдання сучасного акушерства – зниження частоти і ступеня тяжкості анемії вагітних у жінок, які багато народжують, на основі вивчення клініко-функціональних особливостей, стану гемопоезу й обміну заліза залежно від паритету, а також удосконалення лікувально-профілактичних заходів.
1. Ступінь тяжкості ГА залежить від паритету: у перво- і повторнородящих переважають латентний (43,3 % і 33,3 %) і легкий ступінь (36,7 % і 43,3 %), а у жінок, які багато народжують – легкий (40,0 %), середній (36,7 %) і тяжкий ступінь (13,3 %).
2. У жінок, які багато народжують, частота основних клінічних симптомів ГА вище в порівнянні з первородящими в 2,5 рази і повторнородящими – в 2,2 рази, рівень сидеропенічних симптомів – відповідно в 2,6 і 2,3 рази.
3. ГА у жінок, які багато народжують, у порівнянні з перво- і повторнородящими характеризується в І триместрі зниженням вмісту загального гемоглобіну, гемоглобіну в одному еритроциті, сироваткового заліза і ферритину при одночасному збільшенні трансферрину, в ІІ триместрі – додатково зменшується число еритроцитів на фоні росту діаметра й об’єму еритроцита, в ІІІ триместрі – відбувається зниження вмісту церулоплазміну і гаптоглобіну.
4. Клінічний перебіг вагітності і пологів у жінок, які багато народжують, у порівнянні з перво- і повторнородящими частіше ускладнюється розвитком плацентарної недостатності (в 2,6 і 1,3 рази), прееклампсії (в 2,4 і 1,7 рази), аномалій пологової діяльності (в 1,6 і 1,3 рази), дистресу плода (в 1,7 і 1,2 рази) і середньо-тяжких форм асфіксії новонароджених (в 2,0 і 1,3 рази).
5. Використання запропонованих лікувально-профілактичних заходів у жінок, які багато народжують, дозволяє збільшити частоту латентної форми ГА в 3 рази за рахунок зниження анемії середнього – в 1,5 рази і тяжкого ступеня – в 2,5 рази, рівень сидеропенічних і клінічних симптомів зменшується відповідно в 2,0 і 2,4 рази, частота прееклампсії й аномалій пологової діяльності знижується в 1,8 рази, дистресу плода і середньо-тяжких форм асфіксії новонароджених в 1,7 рази і плацентарної недостатності – в 1,4 рази.
6. При використанні запропонованої методики у жінок, які багато народжують, з ІІ триместру відбувається збільшення вмісту загального гемоглобіну і гемоглобіну в еритроциті, збільшення числа еритроцитів, сироваткового заліза, ферритину, церулоплазміну і гаптоглобіну при одночасному зниженні діаметра й об’єму еритроцитів, а також вмісту трансферрину.