МРТ
II. За спеціальними показами
III. Неінвазивні тамалоінвазивні
IV. УЗД з КДК та ЕДК КТ
МРТ з внутрішньовенним контрастуванням Функціональна та кімо-МРТ ІІБ. Інвазивні
Артрографія (метод другої черги при неможливості зробити МРТ)
КТ-артрографія
МР-артрографія
2. Променева діагностика захворювань опорно-рухової системи (травми, запальні захворювання, пухлинне ураження)
2.1 Актуальність теми
Знання можливостей, показань та протипоказань до застосування різних методів променевої діагностики захворювань опорно-рухової системи, визначення переваг та обмежень використання як первинних так і додаткових методів візуалізації, вміння визначити послідовність призначення та знати доцільність використання різних методів візуалізації – обов'язково потрібно кожному лікарю. Своєчасна діагностика різних патологічних станів опорно-рухової системи, проведення диференційної діагностики між ними допоможе правильно вибрати тактику щодо подальшого лікування хворих.
2.2Навчальна мета:
Навчити студентів оформляти направлення хворого на рентгенологічне дослідження скелета, виявляти на рентгенограмах симптоми захворювань кісток і суглобів у дорослих та дітей. Навчити студентіввиявляти ознаки вивихів, переломів кісток та їх заживлення, ознаки запальних захворювань кісток і суглобів, ознаки запальних захворювань та дегенеративно-дистрофічних уражень суглобів, розпізнавати на рентгенограмах симптоми доброякісних та злоякісних пухлин кісток і давати їм клінічну оцінку.
2.2.1 Студент повинен знати:
• променеві ознаки захворювань опорно-рухової системи;
• променеву діагностику травматичних пошкоджень опорно-рухової системи;
• променеві ознаки запальних уражень опорно-рухової системи;
• променеві ознаки пухлин кісток;
• променеву діагностику окремих захворювань хребта і суглобів;
• алгоритм променевого дослідження опорно-рухової системи.
2.2.2 Студент повинен вміти:
• визначати покази до застосування променевого дослідження опорно-рухової системи;
• вибрати метод і методику променевого дослідження при різній патології опорно-рухової системи;
• аналізувати за схемою опис променевого дослідження кісток і суглобів дорослих та дітей і визначати променеві симптоми різної патології опорно-рухової системи;
• вибір методу променевого дослідження при різній патології опорно-рухової системи
• скласти алгоритм променевого дослідження при різній патології опорно-рухової системи;
• оцінити результати методу променевого дослідження опорно-рухової системи що використовується.
2.3Зміст теми та поради студенту
ПРОМЕНЕВА СЕМІОТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ
1.Зміна форми та розмірів.
2.Зміна кісткової тканини:
а) із зменшенням кісткової речовини:
-остеопороз кістки;
-атрофія кістки;
-деструкція кістки;
-остеонекроз кістки;
-секвестрація кісткової тканини.
б) із збільшенням кісткової речовини:
-остеосклероз;
-гіперостоз (еностоз, екзостоз);
-периостити окістя;
-периостози і паростози;
-пухлинні утворення.
3. Ознаки захворювань суглобів:
-зміна розмірів суглобової щілини;
-зміна розмірів і форми суглобових поверхонь;
-зміна суглобових кінців кісток.
4.Зміна зони росту і ядер скостеніння (у дітей).
5.Зміна м'яких тканин біля кісток.
Ознаки змін кісток та кісткових елементів, суглобів найкраще визначаються за допомогою рентгенівських методів дослідження: рентгенографії, площинної та комп'ютерної томографії.
Для вивчення ступеня мінералізації кісток розроблено спеціальні денситометричні апарати. Деякі з них дозволяють визначити її на певній обмеженій ділянці. З цієї ж самою метою можна скористатися денситометричним аналізом під час КТ дослідження.
Ознаки патологічних змін м'якотканинних елементів скелета – – суглобових хрящів, зв'язок, капсули, а також м'язів, сухожилків та жирової тканини, краще розпізнаються за допомогою КТ, МРТ і УЗ досліджень, а зміни кісткового мозку – лише за допомогою МР сканування.
СИНДРОМИ ЗАХВОРЮВАНЬ КІСТОК ТА СУГЛОБІВ
/. Синдром травматичного пошкодження кісток.
1.Лінія перелому.
2.Зміщення уламків.
// . Синдром запального ураження кістки.
1. Деструкція.
2. Секвестри.
3. Періостит.
4. Остеопороз.
5. Остеосклероз.
6. Остеонекроз.
Ознаки затухання процесу: склерозування деструктивних вогнищ, асиміляція періостальних нашарувань, склероз губчатої частини кістки та звуження кістково-мозкового каналу.
/// . Синдром доброякісної пухлини.
1.Правильна форма пухлини.
2.Чіткі контури.
3.Відсутність пошкодження кістки навколо пухлини.
IV. Синдром злоякісної пухлини.
\. Деструкція кістки.
2.Неправильна форма.
3.Нерівний контур.
4.Періостальний козирьок або голчастий періостоз.
V. Синдром запального ураження суглоба.
\. Звуження рентгенівської суглобової щілини.
2.Стоншення або руйнування замикаючої пластинки в обох суглобових кінцях.
3.Остеопороз суглобових кінців кісток.
4.Деструктивні вогнища в підхрящовому шарі губчатої речовини епіфізів.
VI. Дегенеративпо-дистрофічніураження суглобів.
1.Звуження рентгенівської суглобової щілини.
2.Потовщення замикаючої кісткової пластини в суглобових кінцях.
3.Потовщення (склероз) підхрящового шару кісткової тканини в обох суставних кінцях, особливо в найбільш навантаженних його ділянках.
Додаткові рентгенологічні ознаки:
1) кісткові розрастання по краях суглобових поверхонь (збільшують суставні поверхні;
2) деформація суглобових поверхонь;
3) поява округлих просвітлень в суставних кінцях кісток (кистовидні утворення мають правильну форму, чіткі, гладкі контури та не містять секвестрів).
3. Променеве дослідження органів дихання. Променева анатомія та фізіологія органів дихання
3.1 Актуальність теми
Знання можливостей, показань та протипоказань до застосування різних методів променевої діагностики органів дихання, вміння визначити послідовність призначення та доцільність використання різних методів візуалізації – обов'язково потрібно кожному лікарю. Своєчасна діагностика різних патологічних станів легень, проведення диференційної діагности між ними допоможе правильно вибрати тактику щодо подальшого лікування хворих. В Україні методом скринінгової візуалізації легень є флюорографія. Рентгенографію доречно виконувати всім пацієнтам з сумнівним результатом флюорографічного дослідження та всім стаціонарним хворим з клінічною підозрою на хвороби легень, при травмах грудної клітки та політравмах, хворим з невизначеною причиною лихоманки, при онкологічних захворюваннях (у Німеччині рентгенографія органів грудної клітки проводиться тільки кожному третьому стаціонарному хворому).
3.2Навчальна мета
Навчити студентів правильно обирати необхідний метод променевого дослідження органів дихання, вивчити переваги та недоліки кожного з них. Знати можливості УЗД, КТ, МРТ у дослідженні органів дихання системи, покази до їх застосування. Основні покази і протипокази до променевого дослідження органів дихання.
Нормальна променева анатомія і основи фізіології органів дихання: будова в рентгенівському зображенні, вікові особливості будови органів дихання. Порядок вивчення та опису результатів променевого дослідження органів дихання.
3.2.1 Студент повинен знати:
• основні методи та додаткові методики променевого дослідження для вивчення морфологічних змін органів дихання;
• можливості методик дослідження, що виконуються за спеціальними показами (неінвазивних: та інвазивних);
• методи вивчення функції легень, функціональні проби та їх значення для вивчення функції легень;
• принципи отримання зображення, покази, протипокази до застосування методів променевого дослідження органів дихання;
• контрастні речовини і РФП, які використовуються для променевого дослідження органів дихання;
• рентгеноанатомію органів грудної порожнини; вікові особливості променевої анатомії та фізіології легень.
3.2.2 Студент повинен вміти та опанувати:
• правильно вибирати метод променевого дослідження органів дихання;
• визначати черговість застосування методів променевого дослідження органів дихання;
• знаходити зображення всіх структур органів дихання здорової людини на рентгенограмах у стандартних проекціях та визначати відмінності у дітей та дорослих;
• вирізняти нормальну променеву анатомію органів грудної порожнини від патологічної;
• складати план та описувати рентгенограми органів грудної порожнини;
• навички правильно встановлювати на негатоскоп рентгенограму органів грудної порожнини, визначати методику дослідження та проекцію;
• оцінити результати методу променевого дослідження органів дихання;
• будувати алгоритм подальшого променевого обстеження пацієнта.
3.3Зміст теми та поради студенту
ОСНОВНІ МЕТОДИ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Первинні
Рентгенографія Флюорографія Рентгеноскопія
Додаткові
I. Методи другої черги
Звичайна томографія КТ
II. За спеціальними показами НА. Неінвазивні та малоінвазивні
УЗД МРТ
Сцинтіграфія КТ-ангіографія МР-ангіографія ІІБ. Інвазивні
Бронхографія Ангіопульмонофафія Ангіографія бронхіальних артерій
Первинний метод діагностики – рентгенографія органів грудної порожнини виконується при підозрі на захворювання легень, при травмах грудної клітки та політравмах, у хворих з нез'ясованою причиною лихоманки, при онкологічних захворюваннях. При визначенні на прямій рентгенограмі патологічних змін та в сумнівних випадках її доповнюють бічним знімком.