При формуванні груп для вивчення параметрів, що визначають ЯЖ (психологічний, фізичний, соціальний і трудовий статус) у жінок, хворих на РМЗ із ПСР, дотримувався принцип якісної репрезентативності, що стало необхідною умовою для подальшої оцінки якості життя в групах хворих, яким виконувалася розроблена нами програма відновлювального лікування, і контрольної групи хворих, які даний комплекс терапії не одержували.
Для оцінки психоемоційного стану жінок, хворих на РМЗ, ми використовували експериментально-психологічний метод дослідження, що складається з ряду методик: самооцінки особистості (САН), що характеризує параметри самопочуття, активності і настрою пацієнтки в досліджуваний період; методики Ч. Спілбергера – Ю. Ханіна, який дає змогу визначити рівень реактивної й особистісної тривожності індивіда; методики М. Гамільтона, яка характеризує ступінь виразності депресії і тривоги досліджуваної особи; методики загальної клінічної ефективності (CGI), яка дає можливість стандартизовано об’єктивувати клінічні результати проведеного лікування; методик, які оцінюють якість життя (самооцінки якості життя, шкали Д. Карновського, шкали ECOG).
Для оцінки фізичного статусу жінок, хворих на РМЗ, використовувався функціонально-діагностичний метод дослідження. Так, в якості критеріїв функції верхньої кінцівки використовувалися сила м’язів кисті й обсяг рухів у плечовому суглобі. З метою оцінки сили м’язів кисті застосовувалася кистьова динамометрія за допомогою динамометра ДРП-90. Обсяг рухів у плечовому суглобі вимірювався за допомогою гоніометру Гамбурцева. Визначення ступеня ЛВК виконувалось за допомогою вимірювання окружності верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча. Вивчення деформації хребта здійснювалося за допомогою контрольних рентгенограм шийного, грудного і поперекового відділів хребетного стовпа. Для оцінки функціонального стану дихальної системи, здатності дихальної мускулатури до скорочування — використовували вимірювання обхватів грудей, проби Генче і Штанге.
Радіоімунологічним методому плазмі крові визначали рівень інсуліну і кортизолу за допомогою наборів „Стерон И125”, „Стерон К-125 IM” (Білорусь). Крім того, розраховували співвідношення відсоткових величин кількості кортизолу й інсуліну (к/і - коефіцієнт), приймаючи їх початковий рівень за 100%. Також у плазмі крові радіоімунологічним методом визначали рівень b-ендорфіну за допомогою наборів фірми „Immuno Nuclear Corporation” (США). Вимірювання радіоактивності проводили на лічильнику „Гамма-3”, ефективність розрахунку склала 60%.
З метою психологічної, фізичної, соціальної і трудової реабілітації хворих на рак молочної залози виконувалася програма відновлювального лікування, що включає в себе психокорекційну терапію (психотерапія, психофармакотерапія) і лікувальну фізкультуру.
Так, інтегративна психотерапія являла собою спеціально розроблений комплекс, який складається з індивідуальної, групової і сімейної психотерапії. Психофармакотерапія хворих на РМЗ містила в собі застосування антидепресантів останнього покоління з групи СІЗЗС (золофт, ципраміл) з метою корекції психоемоційного стану пацієнток.
Лікувальна фізкультура містила у собі систему фізичних вправ, дія яких спрямована на відновлення порушених після операції фізичних функцій і на профілактику та боротьбу з виниклими постмастектомічними ускладненнями.
Статистичний аналіз результатів дослідження проводили із використанням статистичного пакету SPSS for Windows (версія 7.5.2) на базі персонального комп'ютера Pentium-II.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Клініко-психопатологічна характеристика жінок, хворих на рак молочної залози. Психотерапевтичні і психофармакологічні методи їх корекції. Клінічна психосимптоматика жінок, хворих на рак молочної залози, характеризувалася переважно як реакція на важкий стрес із розладом адаптації. При цьому найбільш часто спостерігалась тривожно-депресивна реакція (у межах — 60,6–63,3% у різних групах), рідше – інші: пролонгована депресивна реакція (15,8–17,7%), змішаний розлад емоцій і поведінки (6,2–7,6%), стан тривожно-фобічного розладу (5,2–6,3%) та інші. Наявність суїцидальних думок, частіше пасивного характеру, відзначалась у 14,3%, при цьому у 4,8% думки мали активний характер із проявом аутоагресивних тенденцій. Розподіл досліджуваних хворих за нозологічними формами психічних розладів подано у табл. 2.
| Психічний розлад | Кількість хворих у групах | |||||||||||
| 1-я | 2-я | 3-я | Усього в 1,2,3 | 4-я | Загальна к-ть | |||||||
| Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | |
| 1. Змішана тривожно-депресивна реакція | 36 | 64,2 | 24 | 61,3 | 20 | 62,5 | 80 | 62,9 | 45 | 63,3 | 125 | 60,6 |
| 2. Пролонгована депресивна реакція | 9 | 16,3 | 7 | 17,7 | 5 | 15,8 | 21 | 16,5 | 12 | 16,7 | 33 | 17,1 |
| 3. Змішаний розлад емоцій і поведінки | 4 | 7,1 | 3 | 7,6 | 2 | 6,2 | 9 | 7,3 | 5 | 7,4 | 14 | 7,6 |
| 4. Стан тривожно-фобічного розладу | 5 | 8,9 | 2 | 5,2 | 1 | 3,1 | 8 | 6,3 | 4 | 5,6 | 12 | 6,7 |
| 5. Обсесивно-компульсивний розлад | — | — | 1 | 2,5 | 1 | 3,1 | 2 | 1,5 | 2 | 2,8 | 4 | 2,6 |
| 6. Панічний розлад | 2 | 3,5 | 2 | 5,7 | 3 | 9,3 | 7 | 5,5 | 3 | 4,2 | 10 | 5,4 |
| Усього | 56 | 100 | 39 | 100 | 32 | 100 | 127 | 100 | 71 | 100 | 198 | 100 |
Клінічно представлені форми характеризувалися так: тривожно-депресивний розлад — сполученням тривоги різних рівнів: фізіологічної, вітальної, ситуаційної з депресивними станами різного ступеня, обумовленими переважно усвідомленням важкої соматогенії і супутньої кризової ситуації. Пролонговану депресивну реакцію відрізняв затяжний депресивний стан з частою наявністю суїцидальних думок. Змішаний розлад емоцій і поведінки характеризувався, в основному, наявністю суїцидальних тенденцій, частіше на тлі тривожно-депресивної симптоматики. Стан тривожно-фобічного розладу відрізнявся сполученням психічного відчуття страху і вираженої тривоги за свій подальший стан у плані несприятливого результату.
За основним психопатологічним синдромом хворі на РМЗ розподілилися таким чином. За нозологічною формою основним синдромом був тривожно-депресивний, відповідно: у ГОЗТ і контрольній — 54,7 і 55,0%; рідше - тривожно-фобічний (14,1 і 15,4%) (табл. 3).
| Психічний розлад | Кількість хворих у групах | |||||||||||
| 1-а | 2-а | 3-а | Усього в 1,2,3 | 4-а | Загальна к-ть | |||||||
| Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | |
| Тривожно-депресивний синдром | 31 | 55,3 | 21 | 53,1 | 17 | 53,1 | 69 | 54,7 | 39 | 55,0 | 108 | 54,4 |
| Астено-депресивний синдром | 14 | 25,0 | 9 | 24,0 | 7 | 22,0 | 30 | 23,4 | 16 | 22,6 | 46 | 23,2 |
| Тривожно-фобічний синдром | 8 | 14,5 | 5 | 12,6 | 5 | 15,6 | 18 | 14,1 | 11 | 15,4 | 29 | 14,8 |
| Депресивно-апатичний синдром | 2 | 3,5 | 2 | 5,1 | 1 | 3,1 | 5 | 3,9 | 4 | 5,6 | 9 | 4,5 |
| Обсесивно-депресивний синдром | 1 | 1,7 | 2 | 5,2 | 1 | 3,1 | 4 | 3,1 | 1 | 1,4 | 5 | 2,6 |
| Інші синдроми | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 | 3,1 | 1 | 0,8 | 0 | 0 | 1 | 0,5 |
| Усього | 56 | 100 | 39 | 100 | 32 | 100 | 127 | 100 | 71 | 100 | 198 | 100 |
Клінічно характеристика основних психопатологічних синдромів виглядала таким чином: тривожно-депресивний — висока тривожність з явищами інсомнії на тлі вираженого зниження настрою, порушення контакту із навколишніми, зниженням психічних і фізичних функцій, варіюванням переваги тривоги або депресії, часом суїцидальні думки. Тривожно-фобічний синдром характеризувався станом вираженої тривоги, яка поєднувалася зі страхами, переважно в плані захворювання, думками про безвихідність свого стану, безсонням, занепокоєною поведінкою, бажанням одержати психологічну підтримку з боку навколишніх, афективними проявами, багатомовністю, нерідко суїцидальними діями. Аналіз преморбідних особливостей особистості хворих на РМЗ виявив у більшості хворих наявність різних рис акцентуації особистості (77,4%). Найбільш частими були риси дистимічності — 35,2%; тривожної боязкості — 16,3%; емотивні — 12,1%; демонстративні — 8,0% та ін. (табл. 4).
| Риси акцентуації | Досліджувані групи | |||||||||||
| 1-а | 2-а | 3-я | Усього в 1,2,3 | 4-а | Загальна к-ть | |||||||
| Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | |
| Дистимічність | 19 | 32,7 | 15 | 35,0 | 11 | 34,3 | 45 | 35,1 | 26 | 36,8 | 71 | 35,2 |
| Тривожна боязкість | 9 | 16,8 | 8 | 22,2 | 6 | 19,0 | 23 | 18,1 | 10 | 14,0 | 33 | 16,3 |
| Емотивність | 7 | 12,7 | 4 | 12,4 | 5 | 15,5 | 16 | 12,3 | 8 | 11,3 | 24 | 12,1 |
| Демонстративність | 5 | 9,1 | 2 | 5,0 | 3 | 9,3 | 10 | 7,7 | 6 | 8,4 | 16 | 8,0 |
| Застрягання | 1 | 1,8 | 1 | 2,5 | 0 | 0 | 2 | 1,5 | 3 | 4,2 | 5 | 2,4 |
| Інші | 2 | 3,6 | 1 | 2,5 | 0 | 0 | 3 | 2,3 | 1 | 1,4 | 7 | 3,4 |
| Усього з акцентуацією | 43 | 76,7 | 31 | 79,5 | 25 | 78,6 | 99 | 77,9 | 54 | 76,1 | 153 | 77,4 |
| Без акцентуації | 13 | 23,3 | 8 | 20,5 | 7 | 21,4 | 28 | 22,1 | 17 | 23,9 | 45 | 22,6 |
| Загальна кількість | 56 | 100 | 39 | 100 | 32 | 100 | 127 | 100 | 71 | 100 | 198 | 100 |
Дистимічність характеризувалась переважно схильністю до зниженого, пригніченого настрою; тривожна боязкість — непевністю в собі, високим рівнем тривожності, немотивованими страхами, побоюваннями; емотивність — рисами сенситивності, емоційною лабільністю (за слабким типом), нестерпністю перевантажень будь-якого порядку, особливо емоційного; демонстративність — рисами істероїдності, зміною емоцій, високою напруженістю.