Як підтвердження результатів дослідження якості життя жінок, хворих на РМЗ, у період річного катамнезу становила інтерес характеристика інвалідизації даного контингенту осіб. Кращими були показники в 3-й групі хворих, які в 21,8% випадків не мали інвалідності, а в 68,9% - мали III групу, що дозволяло їм працювати; тільки 9,3% з них були на II групі. Близькими до них за результатами були хворі 2-ї групи, що у своїй більшості також були на ІІІ групі (69,6%), однак, відсоток осіб на ІІ групі інвалідності був трохи вище (12,5%) і, відповідно менше без інвалідності – 17,9%. Гірше були результати в хворих 1-ї групи, число яких на ІІ групі інвалідності склало 53%, а на ІІІ – 47%, при цьому хворих що не мали інвалідності не було взагалі. Гіршими були показники в хворих 4-ї групи, основна частина яких (71,9%) мала II групу, а інші 28,1% - III групу інвалідності (табл. 15).
Таблиця 15
Порівняльна характеристика інвалідизації хворих різних груп в катамнезі року
| Група | К-ть хворих | Співвідношення за групами інвалідності | |||||||||
| I | II | III | Без інвалідності | Усього I, II, III | |||||||
| № | n | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % | Абс. | % |
| 1-а | 56 | 0 | 0 | 30 | 53,0 | 26 | 47,0 | — | — | 56 | 100 |
| 2-а | 39 | 0 | 0 | 4 | 12,5 | 28 | 69,6 | 7 | 17,9 | 32 | 82,1 |
| 3-я | 32 | 0 | 0 | 3 | 9,3 | 22 | 68,9 | 7 | 21,8 | 25 | 78,2 |
| 4-а | 71 | 0 | 0 | 51 | 71,9 | 20 | 28,1 | — | — | 71 | 100 |
| Усього | 198 | 0 | 0 | — | — | — | — | — | 37 | — | 63 |
Цікавою соціометричною характеристикою якості життя досліджуваних хворих у катамнезі явилося вивчення їхнього родинного стану за минулий річний період. За основу вивчення нами був прийнятий аспект шлюбних або фактичних взаємин із сексуальним партнером до операції і через рік після неї. Отримані результати мали істотне розходження в різних групах. Кращими були результати в 3-й групі, у якій 94,8% хворих протягом року після виписки зі стаціонару зберігали благополучні сексуальні стосунки з партнером. Близькими за результатами були показники 2-ї групи – 91% благополучних стосунків і лише 9% - розладнаних. У хворих 1-ї групи розладнані стосунки виявились у 97% осіб, а в 3% вони завершилися розірванням шлюбу. Найгіршими виявилися результати в хворих 4-ї (контрольної групи) – 9,5% розірвань шлюбу при 90,5% розладнаних сексуальних стосунках. Близькими за загальною тенденцією і відносинами виявилися результати дослідження категорії осіб, які до операції не перебували у шлюбі: простежувалися ті ж закономірності, але більш виражені. Так, у хворих 4-ї групи спостерігалися повний розрив сексуальних взаємин у 93,2% хворих, а в інших 6,8% - розлади їх (табл. 16).
Таблиця 16
Соціометрична характеристика порівняльних параметрів
взаємин із сексуальним партнером
| Параметри дослідження | Співвідношення по досліджуваних групах | |||||||||
| 1-а (56) | 2-а (39) | 3-я (32) | 4-а (71) | Усього (198) | ||||||
| Абс. | % | Абс | % | Абс | % | Абс. | % | Абс. | % | |
| 1. Перебували раніше в шлюбі | 33 | 58,9 | 22 | 56,4 | 19 | 59,3 | 42 | 59,3 | 116 | 58,5 |
| а) благополучні сексуальні відносини | 0 | 0 | 20 | 91,0 | 18 | 94,8 | 0 | 0 | 38 | 32,7 |
| б) порушення сексуальних відносин | 32 | 97,0 | 2 | 9,0 | 1 | 5,2 | 38 | 90,5 | 73 | 62,9 |
| в) розірвання шлюбу | 1 | 3,0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 4 | 9,5 | 5 | 4,4 |
| 2. Не складалися в шлюбі | 23 | 41,1 | 17 | 43,6 | 13 | 40,7 | 29 | 40,7 | 82 | 41,5 |
| а) благополучні сексуальні відносини | 0 | 0 | 16 | 94,2 | 13 | 100 | 0 | 0 | 29 | 35,3 |
| б) порушення сексуальних відносин | 10 | 43,5 | 1 | 5,8 | 0 | 0 | 2 | 6,8 | 13 | 16,0 |
| в) розриви сексуальних відносин | 13 | 56,5 | 0 | 0 | 0 | 0 | 27 | 93,2 | 40 | 48,7 |
Таким чином, проведене дослідження виявило невідповідність характеру сексуальних взаємин у жінок, хворих на РМЗ, досліджуваних груп у процесі річного катамнезу, кращими показниками як у категорії тих, які перебували до хвороби в шлюбі, так і тих, які не перебували, відзначалися хворі, які перенесли мастектомію з одночасною реконструкцією молочної залози й органозберігаючі операції в сполученні з програмою відновлювального лікування. Даним хворим після виписки зі стаціонару властиве збереження психологічного взаєморозуміння з близькою людиною (у даному випадку сексуальним партнером), що дало змогу зберегти належною мірою стан психосексуального комфорту. Хворі, які перенесли РМЕ, психологічно значно декомпенсуються в катамнестичному періоді, причому в основі цього процесу лежить не тільки усвідомлення власної фізичної вразливості, але і те явне сексуально негативне сприйняття хворої її сексуальним партнером. При цьому хворі, яким у клініці проводилася психологічна корекція, а по виписці – підтримуюча психотерапія, легше переносили цю складну інтимно-особистісну ситуацію. Хворі ж контрольної групи, що не одержували психотерапію і психофармакотерапію й залишались наодинці зі своїми важкими переживаннями, психологічно декомпенсувались значно більш і швидше, що призвело до вираженого розладу або повного розриву сексуальних взаємин як у шлюбі, так і поза ним.
Отже, результати динамічного дослідження різних параметрів психофізіологічних характеристик, що відбивають якість життя досліджуваних хворих у катамнестичному періоді півроку–рік, показали, що за всіма експериментально-психологічними методиками кращими виявилися результати в пацієнток, які перенесли варіанти зберігаючих оперативних втручань (реконструктивно-пластичні й органозберігаючі операції) і отримували психотерапію (інтегративну), психофармакотерапію антидепресантами останнього покоління з групи СІЗЗС і лікувальну фізкультуру. Хворі даної категорії досить добре адаптувалися в умовах макро- і мікросередовища, вели активний спосіб життя, практично відповідним здоровим людям, інші у своїй основі зберігали працездатність, ті, що мали інвалідність, знаходилися переважно на ІІІ групі.
Хворі ж, які перенесли радикальну мастектомію в сполученні тільки зі стандартною терапією, тобто контрольна група, у динаміці катамнезу виявляли психофізіологічну дезадаптацію, що виявлялося в міжособистісних взаєминах і в порушенні структури соціально-трудових контактів і стану. Більшість пацієнток контрольної групи не могли працювати, знаходилися частіше на ІІ групі інвалідності (рідше – на ІІІ), у них виявлялися різко порушеними сімейні взаємини (або фактичні цивільні) із сексуальним партнером, що часто приводило до розриву міжособистісних контактів і додаткової психічної травматизації хворих. Негативна психосимтоматика, яка визначалась у динаміці, мала в даних хворих тенденцію до наростання. Отже, можна зробити висновок, що якість життя жінок, хворих на РМЗ, у післястаціонарному періоді має пряму відповідність з програмою відновлювального лікування, яка раніше проводилася нами в стаціонарі, і амбулаторною (через півроку-рік) підтримуючою психотерапевтичною корекцією і ЛФК.
Таким чином, проведене клініко-психопатологічне (включаючи експериментально-психологічне), функціонально-діагностичне і соціометричне дослідження (стаціонарне і катамнестичне) переконливо продемонструвало перевагу розробленої нами нової програми відновлювального лікування в порівнянні тільки зі стандартною терапією, причому істотно значимим при цьому є вид оперативного втручання: найбільш позитивними є реконструктивно-пластичні й органозберігаючі операції на молочній залозі, менш доцільними – радикальна мастектомія.
Зазначене дозволяє говорити, про доцільність запровадження в широку клінічну практику лікування жінок, хворих на РМЗ, зберігаючих видів оперативних втручань (в першу чергу реконструктивно-пластичні й органозберігаючі операції на молочній залозі) і розробленої нами програми відновлювального лікування, що включає в себе інтегративну (індивідуальну, групову і сімейну) психотерапію, психофармакотерапію антидепресантами останнього покоління з групи СІЗЗС і лікувальну фізкультуру з їх прогностичним диференціюванням у аспектах реабілітації (психологічної, фізичної, соціальної і трудової), реадаптації і якості життя цих хворих.
Висновки
1. Онкологічна патологія молочної залози у жінок є як соматичним, так і психосоматичним захворюванням. Причому в основі психічних розладів лежать два чинники: 1) психічна реакція на важкий стрес (звістка про онкологічне захворювання); 2) вплив самого онкопроцесу. У більшості випадків розвиваються виражені психосоматичні розлади, переважно у вигляді депресивного синдрому різних варіантів і ступеня вираження (тривожно-депресивний – 54,7–55%; астено-депресивний – 22,6–23,4%; тривожно-фобічний – 14,1–15,4%), нерідко з наявністю суїцидальних тенденцій (4,8% аутоагресивного характеру).
2. У хворих на рак молочної залози, які перенесли радикальне лікування, в 75,3% розвиваються виражені тілесні дефекти: контрактура плечового суглоба (27,7 – 72,3%), викривлення хребта (17,8 – 35,2%), лімфатичний набряк верхньої кінцівки (11,8 – 45,1%), плечовий плексит, зниження м’язової сили в кисті, грубий косметичний дефект, які справляють виражений негативний вплив на психофізичний, загальний соматичний стан хворих, сприяють активізації злоякісного процесу і в цілому впливають на якість життя.