ДЕРЖАВНА УСТАНОВА
«ІНСТИТУТ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН
ІМ. В.П.КОМІСАРЕНКА АМН УКРАЇНИ»
ГУЛЬЧІЙ Микола Васильович
УДК: 616.441-006.04-089.87:614.876
Рак щитоподібної залози у поєднанні з іншою тиреоїдною патологією: особливості клініки, діагностики та лікування
14.01.14 – ендокринологія
14.01.03 – хірургія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на базі Київської міської клінічної лікарні №16 та в Державній установі «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України»
Наукові консультанти: доктор медичних наук, професор, член-кор. НАН та АМН України Тронько Микола Дмитрович, Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім.В.П. Комісаренка АМН України», директор Інституту, завідувач відділу патофізіології ендокринної системи;
доктор медичних наук, професор Процик Володимир Семенович, Національний інститут раку МОЗ України, керівник відділу пухлин голови, шиї та модифікуючих методів лікування
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, академік АМН України Павловський Михайло Петрович, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри факультетської хірургії;
доктор біологічних наук, професор Богданова Тетяна Іванівна, Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України», завідуюча лабораторії морфології ендокринних органів;
доктор медичних наук, професор Шідловський Віктор Олександрович, Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри загальної та оперативної хірургії з топографічною анатомією, травматологією та ортопедією
Захист відбудеться « 17 » червня 2008 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.538.01 з ендокринології в Державній установі «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України» (04114, м. Київ – 114, вул. Вишгородська, 69).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України» (04114, м. Київ – 114, вул. Вишгородська, 69).
Автореферат розісланий « 16 » травня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор біологічних наук Л.М. Калинська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Проблема раку щитоподібної залози (ЩЗ), його рання діагностика, адекватне лікування та післяопераційна реабілітація хворих залишається актуальною в усьому світі. Для України ця проблема особливо важлива у зв’язку з Чорнобильською атомною катастрофою.
З наслідками такої катастрофи поєднують негативні тенденції у зміні здоров’я населення. Йдеться, насамперед, про ту частину населення, яка була опромінена під час самої аварії та у період ліквідації її наслідків.
За час, що минув після Чорнобильської катастрофи, накопичилася значна наукова медична інформація про вплив опромінення на зростання випадків тиреоїдної патології, в першу чергу раку щитоподібної залози серед населення країни [М.Д.Тронько та співавт., 1993, 2000, 2001; І.В.Комісаренко та співавт., 1996, 1998, 2000, 2002; М.Д.Тронько, Т.І.Богданова, 1997, 1999, 2003, 2006; А.Є.Присяжнюк та співавт., 2001; С.М.Черенько та співавт., 2000, 2002; А.Є.Коваленко, 2003; M.D.Tronkoetal., 1999, 2003, 2007].
В опромінених унаслідок аварії дітей за даними Т.П. Савченка з співавт. [2001] нетоксичний дифузний зоб І – ІІ ступеня виявлявся у 72,3%, ІІІ ступеня - 16,2%, автоімунний тиреоїдит – 7,5%, вузловий зоб – 1,3%, кісти – у 2,7% обстежених, а в 67,5% встановлено недостатність йоду в організмі.
І.В. Комісаренко з співавторами [1995], Е.П. Демидчик з співавторами [1996], М.Д. Тронько з співавторами [2001, 2003, 2006] та інші вчені зазначають, що у віддалений після аварії час серед опромінених дітей зберігається суттєве збільшення захворюваності на рак щитоподібної залози і це зростання пов’язане з впливом радіойоду чорнобильського походження.
А.Є. Присяжнюк з співавт. [2001] вважають, що має місце збільшення числа злоякісних пухлин щитоподібної залози, виявлених серед ліквідаторів, а з 1995 року це збільшення перевищує аналогічний показник у відповідних вікових групах населення України майже в 4 рази.
Ще задовго до аварії на ЧАЕС, в Україні існувала і продовжує існувати проблема ендемічного зобу, пов’язаного з дефіцитом йоду в грунті, воді та харчових продуктах. За свідченнями І.Г. Бабенка з співавт. [2001], В.І. Боцюрка [2001] та З.Й. Фабрі з співавт. [2001] та В.І.Кравченка з співавт. [2005, 2006, 2007] в Україні є цілий ряд ендемічних регіонів, де існує йодний дефіцит. Проведені дослідження підтверджують зв’язок поширеності зобу з дефіцитом йоду в організмі. Враховуючи сукупність негативних чинників, що можуть впливати на формування патології щитоподібної залози, слід вказати на можливість виникнення поєднаної тиреоїдної патології. Рак щитоподібної залози на тлі тиреотоксикозу з дифузним зобом відмічено у 1,5-4,8% хворих [С.Б. Пінський та співавт., 1999, L.D. Thompson, 2001; М.П. Павловський, 2002]. Частіше рак щитоподібної залози спостерігається у хворих на токсичний багатовузловий зоб – 3,1-8,5% [С.Б. Пінський та співавт., 1999]. Але проблема перебігу раку щитоподібної залози на тлі тиреотоксикозу залишається ще недостатньо вивченою.
Поєднання раку щитоподібної залози та автоімунного тиреоїдиту зустрічається в середньому в 3,5-10% [В.А. Колосюк, 2000, А.К. Федосенко, 2000]. Дискусійним залишається питання впливу автоімунного тиреоїдиту на перебіг раку щитоподібної залози.
Однією з важливих проблем є рак на тлі нетоксичного багатовузлового зоба, що пов’язано в першу чергу з діагностичними труднощами [G. Frometal., 2000, А. Filipovich, 2003, O. Alexopoulouetal., 2004].
Таким чином, сьогодні у світі вчені приділяють велику увагу проблемі захворювань щитоподібної залози та факторам ризику їх формування. Патогенетичні основи раку щитоподібної залози вивчають, як правило, досліджуючи гістологічні зміни органа з метою встановлення генезу захворювання, індукованого іонізуючим випромінюванням, а також такого, що виникло спонтанно. В основному дослідження стосуються діагностики та лікування раку без іншої супутньої тиреоїдної патології.
Відсутність системного підходу у визначенні особливостей формування раку ЩЗ та необхідність розробки алгоритму його діагностики, лікування і післяопераційного моніторингу зумовили актуальність дослідження, мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до самостійного тематичного плану дисертації на базі Київської міської клінічної лікарні №16 (КМКЛ №16).
Мета і завдання дослідження. Наукове обгрунтування концептуального алгоритму застосування технологій підвищення ефективності медичного забезпечення хворих на рак ЩЗ з поєднаною тиреоїдною патологією на основі встановлених особливостей перебігу, діагностики та лікування цієї категорії уражень ЩЗ.
Для досягнення такої мети були поставлені наступні завдання:
1. Дослідити наукові документи, які віддзеркалюють підходи до вирішення проблеми тиреоїдної патології та причинно-наслідкові фактори, що її формують.
2. Вивчити стан та особливості динаміки розвитку раку щитоподібної залози в Україні за період з 1994 по 2004 рр.
3. Провести порівняльний аналіз клініко-морфологічних показників у хворих на рак щитоподібної залози у поєднанні з іншою тиреоїдною патологією та без неї у післячорнобильському періоді за даними госпітального реєстру хворих КМКЛ №16.
4. Вивчити віддалені результати хірургічного лікування хворих на рак щитоподібної залози у поєднанні з іншою тиреоїдною патологією та без неї.
5. Розробити методи підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на рак щитоподібної залози у поєднанні з іншою тиреоїдною патологією та без неї.
6. Розробити та науково обґрунтувати алгоритм діагностики, лікування і післяопераційного моніторингу (реабілітації) хворих на рак щитоподібної залози на тлі її супутньої патології.
Об’єкт дослідження – злоякісні новоутворення щитоподібної залози у населення України.
Предмет дослідження – клінічна та морфологічна характеристика раку щитоподібної залози у хворих з поєднаною та без поєднаної тиреоїдної патології, лабораторно-інструментальні дані, хірургічне лікування та віддалені результати лікування хворих на рак щитоподібної залози (рецидивування, виживання, летальність).
Методи дослідження – епідеміологічні, клінічні, лабораторні, інструментальні, гістологічні та статистичні.
Наукова новизна та теоретичне значення роботи. Вперше в Україні здійснено масштабне комплексне дослідження стану хворих на рак щитоподібної залози у поєднанні з іншою тиреоїдною патологією.
Вперше на підставі результатів десятирічного спостереження за хворими з’ясовано вплив на щорічне зростання захворюваності на рак щитоподібної залози таких складових, як старіння населення, йододефіцит та радіаційний вплив. Доведено, що основною складовою цього процесу є радіаційний фактор чорнобильського походження.
Особливість демографічних ознак полягала в тому, що в обох групах хворих на рак ЩЗ переважали жінки. Встановлено також, що рак без супутньої патології щитоподібної залози частіше, ніж поєднаний, вражає чоловіків.
Вперше на основі аналізу клінічних, ультразвукових, патогістологічних даних, гормональних параметрів встановлено особливості перебігу раку ЩЗ у хворих з поєднаною та без поєднаної тиреоїдної патології. У хворих на рак ЩЗ без поєднаної тиреопатології перебіг онкологічного процесу більш агресивний, ніж у хворих з поєднаною патологією.